БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/2306/17-ц

Провадження № 2/408/824/17

Р І Ш Е Н Н Я

06 вересня 2017 року                        Біловодський районний суд Луганської області

у складі:

головуючого – судді  Цимбал Ю.Ю.

при секретарі                                 Багрій А.О.

за участі представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Біловодськ цивільну справу  за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20 березня 2017 року він був звільнений відповідачем з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, однак всупереч вимог ст. 116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело із ним повного розрахунку в день звільнення, зокрема не виплатило заробітну плату за березень 2017 року в сумі 6 840 грн. 77 коп. та компенсацію за 25 днів невикористаної відпустки в сумі 8 550 грн. 97 коп., а тому у зв’язку із порушенням законодавства про працю повинно сплатити 30 783 грн. 48 коп. вихідної допомоги та на підставі ст. 117 КЗпП України повинно сплатити компенсацію за час затримки розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Позивач в судове засідання не з’явився, не дивлячись на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 26 липня 2017 року про визнання його явки обов’язковою, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» надав до суду письмові заперечення до позову, в яких зазначив, що 13 березня 2017 року озброєні люди захопили майновий комплекс ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» розташований на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області. За цим фактом адміністрація підприємства звернулася до правоохоронних органів і було відкрито кримінальне провадження №120171000000000155 та на даний час триває досудове розслідування. Після захоплення підприємства, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» втратило доступ до свого майна, у тому числі особових справ працівників, табелів обліку робочого часу, печаток, штампів, та комп’ютерної техніки із відображеною в ній інформацією. Запобігти захопленню майнового комплексу озброєними людьми відповідач не міг. Вказував, що оскільки підприємство ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» з 13 березня 2017 року за відсутності своєї вини втратило контроль над своїми виробничими активами та адміністративно-фінансовими ресурсами з незалежних від нього причин - дії непереборної сили, саме і з цього часу відповідач був позбавлений можливості здійснювати юридично значимі дії по відношенню до позивача ОСОБА_2, зокрема щодо його звільнення, нарахування та виплати йому при цьому грошових коштів, оформлення трудової книжки, видачі фінансових документів та таке інше. З огляду на викладене, в силу ст.614 та ст.617 ЦК України відповідач не може нести відповідальність за дії невідомих третіх осіб, які з 13 березня 2017 року, злочинно захопивши підприємство-відповідача, продовжують порушувати вимоги діючого законодавство України вже відносно його працівників.

У судовому засіданні представник відповідача надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позовну заяві. З зазначених підстав просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

У відповідності з вимогами ст. 94 Кодексу Законів про Працю України, заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України – при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 Цивільного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовано відносини з приводу підстав звільнення від відповідальності за незаконність дій відносно працівника, на ці правовідносини поширюються положення цивільного законодавства.

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_2,під записом № 20 позивач 20 березня 2017 року згідно з наказом №4к на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням звільнений з посади машиніста підземних установок 3-го розряду з повним робочим днем під землею. (а.с. 7).

У силу вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.  Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.  Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки факт наявності невиплаченої ОСОБА_2заробітної плати за березень 2017 року заперечувався відповідачем, вказана обставина підлягала доказуванню у розглядуваній справі.

Однак суду не надано належних та допустимих доказів наявності такої заборгованості.

За Витягом із кримінального провадження №12017100000000155 за ст. 206 ч. 3 КК України «Протидія законній господарській діяльності» 18 березня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про те, що у період з 13 березня 2017 року невстановлені особи здійснюють протидію законній господарській діяльності ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» шляхом заборони відчуження майна, відчуження грошових коштів, встановлення обтяжень на майно, що належить товариству шляхом захоплення майнового комплексу за адресою: Луганська область м. Должанськ вул. Енгельса, 1, чим заподіяно майнової шкоди у великому розмірі. Орган досудового розслідування ГУНП у м. Києві.  

Відповідно до Постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року №254-VIII та №252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» місто Свердловськ (після перейменування Довжанськ) Луганської області визнано тимчасово окупованою територією України.  

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна та невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов’язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об’єктивно унеможливлюють виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Згідно зі статтею 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції – це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції – це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085-р та від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, де здійснювалась антитерористична операція, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та які розташовані на лінії зіткнення.

До цього переліку внесені місто Луганськ та м. Довжанськ.

Висновком Торгово-промислової палати України від 24 липня 2017 року №2369/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв’язку із цим антитерористичної операції) з фактичним захопленням з 13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (дати фактичного захоплення невстановленими озброєними особами виробничих та адміністративно-інформаційних потужностей підприємства) відповідач, у тому числі, фактично втратив доступ до первинних документів, на підставі яких має здійснюватися розрахунок сум заробітної плати, відпускних, та інше, що підлягають до виплати на користь робітникам як поточних виплат так і виплат у день звільнення, та будучи позбавленим можливості користування своїми коштами - здійснювати відповідні виплати. Одночасно, відповідачем втрачено доступ до трудових книжок своїх працівників, з огляду на що уповноважена особа роботодавця-відповідача з 13 березня 2017 року не має можливості здійснити записи відносно прийому чи звільнення таких працівників, а також на здійснення будь-яких інших юридично значимих правових дій, на підставі яких би могли виникати чи припиняти свою дію певні правовідношення.

Таким чином, у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_2 з 13 березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, які завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, в період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об’єктивно, з причин від нього незалежних був позбавлений можливостей виконання зобов’язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов’язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників взагалі, в тому числі відносно позивача.

Окрім цього, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 59 ЦПК).

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях(ст.60 ЦПК).

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі; якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст.64 ЦПК).

Щодо наданої позивачем суду ксерокопію своєї трудової книжки з записом про його звільнення за підписом ОСОБА_3, як генерального директора ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит»необхідно зазначити наступне.

У якості доказу позивач надав суду не завірену належним чином ксерокопію своєї трудової книжки з записом про його звільнення, з підписом, який від імені генерального директора ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» ОСОБА_3, відповідно до інформації представника ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», здійснено невідомою особою. Повноважень про здійснення такого підпису від свого імені генеральний директор ОСОБА_3 іншим особам не надавав. Також, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості підприємства за березень 2017 року, в обґрунтування позовних вимог, позивач надав суду розрахункові листи, які не містять ні підписів повноважних осіб підприємства, ні печаток підприємства, а тому не відповідають вимогам належності та легітимності вказаного документу.

При цьому, первинні документи про розмір нарахованої позивачеві заробітної плати за березень 2017 року взагалі відсутні, а отже неможливо визначити кількість робочих днів, відпрацьованих позивачем на підприємстві, в березні 2017 року, та встановити, який реальний розмір заробітної плати був нарахований позивачу за ці дні.

Відсутні належним чином оформлені і письмові докази про кількість невикористаних позивачем календарних днів щорічних відпусток в період його роботи на підприємстві відповідача та про розмір заробітної плати за відповідний період для розрахунку її грошової компенсації. Застосування ж для цього даних наданих позивачем розрахункових листів є неможливим, оскільки попри сумнівність щодо їх легітимності, розрахункові листи не містять необхідної інформації. Слід зазначити, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995р., провадиться виходячи з виплат за останні 12 місяців, а не з наведених в розрахунку 6-ти місяців.

Аналогічні зауваження, як що до законності розрахунків, так їх правових підстав, і до обґрунтування вимог про стягнення вихідної допомоги у зв’язку з порушенням законодавства про працю та стягнення компенсації за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Так, судом встановлено, що підприємство ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» з 13 березня 2017 року втратило контроль над своїми виробничими активами та адміністративно-фінансовими ресурсами з незалежних від нього причин – дії непереборної сили, саме і з цього часу відповідач був позбавлений можливості здійснювати юридично значимі дії по відношенню до позивача ОСОБА_2, зокрема щодо його звільнення, нарахування та виплати йому при цьому грошових коштів, оформлення трудової книжки, видачі фінансових документів та таке інше.

З огляду на викладене, в силу ст. 614 та ст. 617 ЦК України відповідач не може нести відповідальність за дії невідомих третіх осіб, які з 13 березня 2017 року, злочинно захопивши підприємство-відповідача, продовжують порушувати вимоги діючого законодавство України. З урахуванням наведеного, відсутня можливість отримання судом необхідних письмових доказів належної форми та змісту через незаконний захват підприємства сторонніми особами, оскільки відповідач не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача, а отримання їх позивачем чи на вимогу суду від осіб, що незаконно захватали підприємство, хоча б вони і були б виготовлених від імені відповідача та з відтисками незаконно захоплених у нього штампів та печатей, будуть мати статус недопустимих та нелегітимних доказів, отриманих з порушенням порядку, передбаченого діючим законодавством України, а отже, такими, що не відповідають вимогам ст.59 ЦПК України.

Отримання та надання суду належних письмових доказів, які б могли мати статус належності та допустимості, можливе лише при відновленні законної юрисдикції належного власника підприємства ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» над майном та іншими ресурсами підприємства.

Даючи оцінку допустимості у розглядуваній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положеннями статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», згідно з якою - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

За таких обставин, суд не приймає як належний доказ надану позивачем копію трудової книжки та копії розрахункових листів.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів від 19 липня 2017 року № 498-р «Про внесення зміни до п. 9 плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких засад державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження» внесено зміни до п. 9 вказаного плану заходів, де визначено, що забезпечення виплати заробітної плати на підприємствах усіх форм власності, які провадять законну господарську діяльність на неконтрольованій території, за умови дотримання ними вимог щодо протидії фінансування тероризму та недопущення дій, спрямованих на зміну кордонів або територіальної цілісності України з моменту настання умов, визначених п. 1 рішення Ради національної безпеки і оборони України, введеного в дію Указом Президента України від 15 березня 2017 року, а саме – до реалізації п. 1,2 Мінського «Комплексу заходів», а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України.

Сам по собі факт звільнення позивача з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» 20 березня 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки за змістом ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Ото ж, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив із того, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» перед позивачем по заробітній платі за березень 2017 року та недоведеність матеріалами справи вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит»у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені ст. 116 КЗпП України строки, а тому і підстав вважати порушеними його трудові права на час розгляду справи немає.

Керуючись ст. 94, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10-11, 60-61, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальності «ДТЕК Свердловантрацит» про стягнення заробітної плати.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Біловодський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

СУДДЯ                                       Ю.Ю. ЦИМБАЛ