Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
10 грудня 2010 р. № 2-а- 12446/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Самойлової В.В.
за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Неофлора"
до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова
провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Неофлора" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000451800/0 від 12.08.2010 р. та № 0000451800/1 від 08.09.2010 р. про визначення йому суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 253764,00 грн., з них: за основним платежем - 169176,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84588,00 грн.
Позивач обгрунтовує свої вимоги наступним чином.
Так, оскаржувані рішення є незаконними, оскільки зазначені в актах податкового органу обставини направлення на адресу ТОВ "Солтек С" запитів, що залишились без відповіді - не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, з урахуванням зокрема тієї істотної обставини, що товариство виконало усі, передбачені законом умови, щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
А від так, направлення запитів до підприємства контрагента товариства щодо первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не може бути доказом заниження ТОВ "Неофлора" податкового кредиту.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.
Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3А проти позову заперечували, посилаючись на те, що при проведенні перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли на підставі законодавства, а прийняті податкові повідомлення - рішення є законними, оскільки у складеному за результатами вказаної перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" за що відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка "Неофлора", щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "Солтекс С" за лютий-березень 2010 р., за результатами якої 13.07.2010 р. було складено акт перевірки № 1760/18-33414693 та прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000451800/0 від 12.08.2010 р. про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Неофлора" суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 253764,00 грн., з них: за основним платежем - 169176,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84588,00 грн.
Так, не погодившись із зазначеним рішенням позивач його оскаржив, але 24.09.2010 року товариство отримало рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідно до якого у задоволенні його скарги було відмовлено та отримано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000451800/1 від 08.09.2010 р., яким було визначено позивачеві суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 253764,00 грн., з них: за основним платежем - 169176,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84588,00 грн.
Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку зазначена відповідна сторона не надала належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.
Судом встановлено, що згідно висновків акту вказаної перевірки ТОВ "Неофлора" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Солтек С", в основу донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169176,00 грн., покладено наступне: на протязі перевіряємого періоду взаємовідносини між ТОВ "Неофлора" та ТОВ "Солтек С" базувалися на підставі договору купівлі-продажу від 01.06.2009 року № 2, який підписано директором ТОВ "Неофлора" - ОСОБА_4 та директором ТОВ "Солтек С"- ОСОБА_5
Перевіркою встановлено, що історія зміни стану платника податків ТОВ "Солтек С" за перевіряємий період становила:
з 01.10.2009 р. по 31.10.2009 р. стан «0»-основний платіж,
з 01.11.2009 р. по 30.11.2009 р. стан «10»- запит на встановлення місцезнаходження,
з 01.12.20009 р. по 31.12.2009 р. стан «0»-основний платник,
з 01.01.2010 р. по 31.01.2010 р. стан «10»- запит на встановлення місцезнаходження,
з 01.02.2020 р. по 31.03.2010 р. стан «10»- запит на встановлення місцезнаходження.
На думку податкового органу, вищевикладене свідчить про те, що ТОВ "Солтек С", порушено ст. 92 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", а саме: відсутність за юридичною адресою відповідно до установчих документів юридичної особи та у зв"язку з неможливістю встановити фактичне місцезнаходження підприємства за перевіряємий період, на підставі чого податковим органом зроблено висновок, щодо неправомірності включення ТОВ "Неофлора" за лютий-березень 2010 року до складу податкового кредиту податкових накладних від ТОВ "Солтек С" на загальну суму 169176 грн.
Такий висновок на думку суду є не законним, з огляду на наступне.
По-перше: з акту ДПІ не вбачається, чому на виконання приписів Закону вчасно не проведено зустрічну перевірку вищезгаданого підприємства.
По-друге: документально підтверджено, що між позивачем та контрагентом - ТОВ "Солтек С" був укладений договір купівлі-продажу екстракту від 01.06.2009 року № 2, фактично вивантажені екстракти за яким по прибутковій накладній № РН-0000002 від 01.02.2010 року були повністю використані у господарській діяльності підприємства позивача у виробничому процесі для виготовлення косметичних засобів. Цей фактично виконаний договір податковим органом при здійсненні перевірки та складанні акту незаконно не був прийнятий до уваги.
Тобто у податковий кредит за перевірений період позивачем законно включений ПДВ у розмірі 169176,00 грн., який підтверджується податковими накладними, отриманими від постачальника ТОВ "Солтек С".
П.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, в силу п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків: або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
В силу п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, що має підприємство, містять всі необхідні реквізити та оформлені належним чином відповідно до вимог п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України України "Про податок на додану вартість" та наказу ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за № 233/2037 "Про затвердженні форми податкової накладної та Порядку її заповнення".
Окрім того, суд зазначає, що всі податкові накладені по вищенаведеним операціям виписані особами, які являлися платниками податку на додану вартість.
З урахуванням наведеного, висновки ДПІ у Оржонікідзевському районі м. Харкова, суперечать вищенаведеним нормам Закону України "Про податок на додану вартість" та є безпідставними.
Окремо слід відзначити, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Проте, будь-яких доказів на підтвердження того, що договори укладені позивачем з ТОВ "Солтек С" визнані судом недійсними або їх недійсність прямо встановлена законом, не існує.
Також, суд звертає увагу на ту обставину, що податковий орган неодноразово здійснював перевірки підприємства позивача, і зокрема планові, при цьому жодних порушень з питання взаємовідносин підприємства з ТОВ "Солтек С" органом ДПС не встановлено.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що направлення податковим органом запитів щодо підтвердження фактичного місця знаходження ТОВ "Солтек С", як підприємства контрагента позивача не є у розумінні приписів Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з ПДВ та штрафних санкцій.
Окрім того, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.
До того ж, якщо навіть контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті додатку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, чи не підтвердив відомості про своє місцезнаходження, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Натомість, як вбачається з висновків акту відповідача, підприємство контрагент позивача навіть податковим органом не перевірялося. Чи сплачувало воно податки, чи звітувало, чи включило відповідні суми ПДВ до складу податкових зобов'язань, також податковий орган не з'ясовував.
Таким чином, суд вважає, що зазначені в актах податкового органу обставини направлення на адресу ТОВ "Солтек С" запитів, - не є підставою для позбавлення платника податку права па віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, з урахуванням зокрема тієї істотної обставини, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту.
Так, направлення запитів до підприємства контрагента позивача щодо первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься, а тому не може бути доказом заниження податкового кредиту.
Отже, видані належним чином оформлені податкові накладні контрагентом позивача, який станом на момент здійснення господарської операції знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також був зареєстрований платником податку на додану вартість, правомірно та обґрунтовано включені ТОВ "Неофлора" до податкового кредиту.
Крім того згідно вимог "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи, що суперечать законодавчим і нормативним актам, але всі без винятку первинні документи за договором з ТОВ "Солтек С" відповідають приписам законодавчим і нормативним актам, а тому обґрунтовано прийняті до виконання. Станом на сьогоднішній день жодний первинний документ, і зокрема договори недійсним чи нечинним не визнані.
Що також стосується договору № 2 від 01.06.2009 року, на який звернув увагу представник відповідача ОСОБА_2 в обгрунтування своєї позиції, укладеного між позивачем та ТОВ "Солтек С", де мають місце неточності щодо "продавця" та "покупця", оскільки зазначені обставини спростовуються іншими первинними документами на підтвердження зазначеної господарської операції позивача.
Суд звертає увагу, що в силу статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Жодним із чинних на сьогоднішній день законодавчим або нормативним актом не передбачено обов'язок сторони угоди нести відповідальність за дії іншої сторони договору.
Крім того за змістом ст. 20 Закону України "Про систему оподаткування" - обов'язок контролю за здійсненням контрагентами розрахунків з бюджетом віднесено тільки на державні податкові органи та інші державні органи у рамках їх компетенції. Позивач не може та не повинен нести відповідальність за можливі порушення законодавства, припущені з боку контрагентів за господарськими операціями.
Виходячи з приписів ст. 19 Конституції України, то правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, відповідна сторона - державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 160 КАС України, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000451800/0 від 12.08.2010 р. та № 0000451800/1 від 08.09.2010 р. про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Неофлора" суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 253764,00 грн., з них: за основним платежем - 169176,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 84588,00 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ- з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 14.12.2010 року.
< Зміст постанови > < Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя Самойлова В.В.