КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-30633/08 Головуючий у І інстанції – Добрянська Я.І.
Суддя-доповідач – Кузьменко В. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 листопада 2009 року колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Кузьменко В. В., суддів Зайця В. С., Земляної Г.В. при секретарі Семенець Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ТОВ «Транснаціональна компанія «Промсанаб» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000262601/0, за апеляційної скаргою ТОВ «Транснаціональна компанія «Промсанаб» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна компанія «Промсанаб» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000262601/0.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем, на думку позивача, безпідставно винесене податкове повідомлення-рішення на суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 518 936,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові санкції) в розмірі 259 468,00 грн. на підставі порушення позивачем п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення.
В судове засідання з’явився представник відповідача, який просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Представник позивача в судове засідання не з’явився, який про час, дату та місце слухання справи повідомлявся належним чином за адресою вказаною ним в позовній заяві та апеляційній скарзі, що не перешкоджає слуханню справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам і постановив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові.
Як вбачається з матеріалів справи,11.11.2005 року Прокуратурою м. Києва порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 205 Кримінального Кодексу України за фактом фіктивного підприємництва.
Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що йому не було направлено запит про перевірку. Однак це не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки згідно з п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України» позивачу було направлено рекомендований лист з повідомленням про вручення (а.с. 83, 104, 106) від 07.11.2005 року № 1317/10/26-549 з проханням про надання завірених копій документів стосовно фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БП «Стабіл» та ТОВ «ТК «Агро» для проведення невиїзної документальної перевірка з питань правильності нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість (далі – ПДВ) за грудень 2004 року та лютий 2005 року, в результаті чого складено акт № 11 від 06.12.2005 року про ненадання документів (а.с. 124).
Факт відсутності позивача за адресою, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 5) та в апеляційній скарзі не є підставою вважати, що позивача не було належним чином повідомлено про запит на отримання документів для перевірки. Щодо місця знаходження юридичної особи, то місцем її знаходження згідно з ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені, що також підтверджується ч.2 абз.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 03.2008 року.
Актом від 07.12.2005 року № 4/35-102/33056411, підписаний керівником ТОВ «ТК «Промснаб» (далі – Акт перевірки (а.с. 117) зафіксовано заниження сплати ПДВ на загальну суму 518 936,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 259 468,00 грн.
Донарахування ПДВ відповідачем було здійснено на підставі того, що позивачем не надано документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту та правильності визначених податкових зобов’язань. Крім того, ТОВ «ТК «Промснаб» зазначає, що факт придбання позивачем товарів підтверджується книгою обліку продажу та придбання, але при цьому зазначену книгу ні до суду, ні до перевірки не надав.
Відповідно до п.7.4.5 ст. ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.7.2.6.)
У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з п.7.7.1. ст.. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачем в порушення вказаного п.7.7.1 невірно розраховано чисту суми податкових зобов’язань з ПДВ, в результаті чого було занижено суму нарахування ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету.
Відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст. 1, ст..9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку як особи, яка згідно з ЗУ «Про податок на додану вартість» зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п 1.3 ст.1 ЗУ «Про ПДВ»).
Згідно з п.1.8 ст. 1 ЗУ «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку.
Законом України встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку, а також зазначені етапи, що нерозривно пов’язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді цього податку.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції вірно встановив, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, оскільки у нього відсутній платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність донарахування відповідачем суми податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «ТК» Промснаб».
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач довів правомірність свого рішення про донарахування ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
На підставі викладеного судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогами чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, ч.2 абз.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 03.2008 року, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ТОВ «Транснаціональна компанія «Промсанаб» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2008 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Транснаціональна компанія «Промсанаб» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000262601/0 – залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 липня 2008 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 10 листопада 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: В. С. Заяць
Г. В. Земляна
Повний текст ухвали виготовлено 10 листопада 2009 року