Головуючий в 1 інстанції – Каліуш О.В.
Суддя-доповідач – Старосуд М.І .
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2009 року справа № 2а-1406/09/0534
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Старосуда М.І.
суддів: Ханової Р.Ф., Василенко Л.А.
при секретарі судового засідання
за участю представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дегтярьовій А.М.
Пандазі Л.І.
ОСОБА_1
управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області
на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області
від
по адміністративній справі 22 червня 2009 року
№ 2а-1406/09/0534
за позовом ОСОБА_1
до
управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області
про
перерахунок пенсії, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання зробити перерахунок пенсії, як інваліду ІІІ групи, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.07.2007 року, зобов’язання зробити перерахунок пенсії, як інваліду ІІ групи, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14.04.2008 року.
Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 червня 2009 року по справі № 2а-1406/09/0534 позовні вимоги задоволені частково, в наслідок чого, визнані протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу, як інваліду ІІ групи, з 01 квітня 2009 року відповідно до норм ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Не погодившись з рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги. Позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач просив скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, відповідно до довідки МСЕК визнаний інвалідом ІІ групи ( до 14.04.2008 року був інвалідом ІІІ групи).
17.03.2009 року позивач звертався до управління з заявою про перерахунок пенсій у розмірах, встановлених ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але 30.03.2009 року отримав відмову.
Колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема, інвалідам ІІІ групи – 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІ групи – 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком; по ІІ групі – 8 мінімальних пенсій за віком.
Колегія судів вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанов Кабінету Міністрів України, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Колегія суддів не приймає посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною третьою доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності 31 березня 2005 року), тоді як частина третя статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108–15 (набрав чинності 13 грудня 2005 року).
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо застосування при розгляді справи ч.4 ст. 45 Закону України «про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Таким чином, з 01 листопада 2006 р. у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов’язані здійснювати перерахунок пенсій саме з дня встановлення цього розміру прожиткового мінімуму незалежно від звернення пенсіонера з відповідною заявою про перерахунок пенсії.
Перерахунок та виплату пенсії по інвалідності за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач здійснював у правильних розмірах відповідно до діючого на той час законодавства, оскільки відповідно до п. п. 12, 15, 17 п. 28 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік" з 1 січня 2008 року внесені зміни, зокрема, до ст. 50, ст. 54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п. п. 12, 15, 17 п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення вимог позивача, а саме, зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії, як інваліду ІІІ групи, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, зобов’язати відповідача зробити перерахунок пенсії, як інваліду ІІ групи, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 22.05.2008 року.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.
Зазначена стаття змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень.
При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІ (ІІІ) групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і ухвалюючи судове рішення у даній справі колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
З таких підстав, колегія суддів приходить до висновку, що порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 червня 2009 року по справі № 2а-1406/09/0534 задовольнити частково.
Постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 22 червня 2009 року по справі № 2а-1406/09/0534 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області про перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області щодо виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІ групи, згідно ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий
Судді