Справа № 2-2681/2009                                    

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

10 листопада 2009 року Сніжнянський міський суд Донецької області у складі:  

головуючого - судді                   Кучми В.В.,  

при секретарі  -                       Сіденко І.В,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -  

В С Т А Н О В И В :  

  Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу та відсотків за договором позики, посилаючись на те, що 15.12.06 р він надав відповідачеві у якості позики 11400 грн терміном на один рік, остаточний строк повернення позики 15 грудня 2007 року, на підтвердження укладення договору відповідач передав йому розписку. В обумовлений договором строк відповідач борг не повернув, на неодноразові звернення не реагував, до цього часу борг лишається не поверненим, у зв»язку з чим просить стягнути з відповідача борг у сумі 11400 грн, з урахування встановленого індексу інфляції, а також 20% річних від простроченої суми.  

До початку судового засідання позивач змінював позовні вимоги, за якими просив замість втрат від інфляційних процесів і 20% річних від простроченої суми стягнути несплачені йому відповідачем щомісячні відсотки за користування кредитом, що були обумовлені договором позики, за серпень, вересень, жовтень 2009 року по 200 грн за кожний місяць, що дорівнює 600 грн. Згідно остаточно змінених і доповнених позовних вимоги за заявою від 29.10.09 р просить стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 11400 грн, 3% річних від простроченої суми та втрати від інфляційних процесів у розмірі 4767,03 грн.  

У судовому засіданні позивач підтримав остаточні вимоги за заявою від 29.10.09 р. Не заперечував, що раніш з відповідачем у нього були стосунки, він йому також надавав у борг різні суми грошей, які той йому повертав. Але за цим договором позики відповідач частково погашав лише обумовлені відсотки, а будь-які гроші на погашення основного боргу він до цього часу не отримав, у зв»язку з чим  змушений звертатись зі справжнім позовом.  

Представник позивача ОСОБА_3В на обгрунтуваня остаточних вимог від 29.10.09 р. надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Також одночасно від імені довірителя зробила заяву, що раніш заявлені вимоги у частині стягнення несплачених відсотків за користування кредитом не підтримує, позивач у судовому засіданні підтримав клопотання свого представника.  

У зв»язку з цим провадження у справі у частині позовних вимог про стягнення щомісячних несплачених відсотків за користування кредитом за договором позики за серпень, вересень, жовтень 2009 року по 200 грн за кожний місяць, що дорівнює 600 грн, закрито.  

Представник відповідача ОСОБА_4С позов не визнав, на спростування вимог посилався на те, що відповідач повертав позивачеві частками не відсотки за договором позики а суму боргу. Розписку про надання позики у частині умов виплати відсотків вважає недійсною, у зв»язку з чим просив призначити почеркознавську експертизу.  

Заслухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і надані в ній сторонами докази на обгрунтування та спростування вимог, суд вважає позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.  

  15 грудня 2006 року позивачем було передано, а відповідачем ОСОБА_2Ю як позику отримано 11400 гривен. Факт передачі підтверджується розпискою, наданою відповідачем позивачеві, у якій він особисто розписався у тому, що забов"язується повернути вказану суму боргу через рік, тобто до 15.12.07 року.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики між фізичними особами укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян, а відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Таким чином, суд вважає доведеним факт передачі позивачем відповідачеві у борг 11400 гривен, договір позики укладений між ними відповідно до вимог закону. Таким чином суд вважає доведеним факт отримання у борг відповідачем 11400 грн, а оскільки вказана сума до цього часу позивачеві не повернена, термін повернення грошей минув, на неодноразові звернення відповідач у добровільному порядку борг не повертає, то права позивача як позикодавця є порушені і таким, що підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь суму боргу у вищезазначеному розмірі.  

  Посилання представника відповідача на спростування вимог на те, що відповідач повертав позивачеві частками не відсотки за договором позики а суму боргу, у судовому засіданні лишились не доведені, представник відповідача не вказав коли саме, у кому розмірі відповідач повертав частками суму боргу та ці обставини не підтвердив належними і допустимими доказами. Але посилаючись на обставини що відповідач повертав борг частинами, представник відповідача тим самим також підтверджує, що договір позики між сторонами був укладений.  

  Під час розгляду справи представнику відповідача було відмовлено в клопотанні про призначення проведення почеркознавської експертизи на підтвердження обставин щодо умов виплати відсотків, визначених сторонами в розписці, оскільки зазначені обставини виходять за межі справжнього позову, провадження у частині вимог про стягнення щомісячних несплачених відсотків за користування кредитом за договором позики за заявою позивача було закрито.  

  Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Згідно п. 4 Порядку розрахунку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.01р. «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати»   сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов’язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.   Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекси споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що передує виплаті заборгованості, до розрахунків не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Таким чином, виходячи з втсановленого порядку проведення розрахунку розмір компенсації, яка має бути виплачена позивачеві відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення поверення запозченої суми 11400 грн, складає:  

  індекс споживчих цін за період невиплати позики за січень 2008 р –вересень 2009 р:  1,029х1,027х1,038х1,031х1,013х1,008х0,995х0,999х1,011х1,017х1,015х1,021х1,029х1,015х1,014х  

1,009х1,005х1,011х0,999х0,998х1,008х100 = 133,4  

величина приросту індексу споживчих цін за січень 2008 р –вересень 2009 р: 133,4-100,0 = 33,4  

сума компенсації з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 15.12.07 року по 10.11.09 року: 11400 грн х 33,4 : 100 = 3807,60 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача саме у такому розмірі.  

Втім, у частині вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у зв»язку з несплаптою суми боргу суд вважає слід відмовити, оскільки сплата трьох процентів як відповідальність за порушення грошового зобов'язання за загальними првилами, передбаченим и ст. 625 ЦК України можлива у разі якщо якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно умов позики за договором від 15.12.07 року за користування кредитом між сторонами були визначені до сплати проценти у сумі по 200 грн щомісячно і як поясню позивач, він їх отримував, у зв»язку чим у цій частині вимог позивачеві слід відмовити.  

Відповідно до  ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно квитанції, доданої до матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 114 грн та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 30 грн., а також згідно довідки юридичної консультації на оплату правової допомоги у сумі 300 грн. Оскільки позов підлягає задоволенню, то слід з відповідача на користь позивача стягнути також сплачений ним при подачі позовної заяви судовий збір та вказані судові витрати.  

  Керуючись ст.ст. 1047, 1049, 625 ЦК України, ст.ст. 10,11, 60, 212-215, 294 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш І В  :  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.  

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики 11400 (одинадцять тисяч чотириста) гривен, втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення повернення боргу за період з 15.12.07 року по 10.11.09 року у сумі 3807 гривен 60 копійок. В іншій частині позов залишити без задоволення.  

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 114 гривен, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривен та витрати на правову допомогу у сумі 300 гривен.  

  Рішення може бути оскаржено учасниками процесу до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.  

Головуючий: