Справа №2-2628/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 листопада 2009 року Сніжнянський міський суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Кучми В.В.
при секретарі - Сіденко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сніжне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 клінічного лікувального профілактичного закладу «Донецький обласний протипухлинний центр» про стягнення вихідної допомоги,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1М звернулась з справжнім позовом до ОСОБА_2 клінічного лікувального профілактичного закладу «Донецький обласний протипухлинний центр» про стягнення вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку. На обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що була звільнена на підставі ст. 40 ч. 2 КЗпП України за станом здоров»я як інвалід третьої групи і до цього часу допомога відповідачем є не виплаченою.
У судовому засіданні позивачка підтримала позов у повному обсязі, на обґрунтування надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Вважає відмову їй у виплаті допомоги у зв»язку із звільненням за станом здоров»я за тих підстав, що на момент винесення наказу про її звільнення вона не надала роботодавцю медичне підґрунтя погіршення її стану здоров»я у порівнянні з попереднім часом, не обґрунтованою. Відповідач при винесенні наказу про її звільнення за угодою сторін визнав і прийняв на себе умови її невідповідності займаній посаді і неможливості виконувати роботу за станом здоров»я, оскільки вона є інвалідом третьої групи і тому за законом має здійснити виплату їй соціальної допомоги.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 позов не визнала. Не заперечує, що позивачка дійсно була звільнена на підставі ст. 40 ч. 2 КЗпП України за її заявою і з приводу цього по лікувальному закладу видавався відповідний наказ. Але коли позивачка зверталась з заявою про її звільнення за станом здоров»я до адміністрації медичного закладу, то пояснила що така мотивировка її звільнення дасть їй можливість стати на облік до центру зайнятості, їй пішли на зустріч, але тепер вона безпідставно вимагає виплатити їй допомогу при звільненні, оскільки об»єктивних причин погіршення стану її здоров»я за період, що передував її звільненню, не було, таких доказів вона не надала до цього часу. Також вважає, що позивачка пропустила визначений законом строк звернення до суду за захистом порушеного прав, тому просить застосувати строк позовної давності.
Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4Г підтримала думку представника ОСОБА_3
Заслухав пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обґрунтування і спростування вимог, суд вважає позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні доведено і фактично встановлено, що позивачка дійсно перебувала у трудових відносинах з відповідачем, згідно витягу з трудової книжки позивачка з 01.09.08 р була прийнята на роботу до ОСОБА_2 клінічного лікувального профілактичного закладу «Донецький обласний протипухлинний центр» на посаду молодшої медичної сестри, де працювала до 30.06.09 року. На підставі наказу №288к параграф 1 від 19.06.09 р звільнена за ст. 40 ч. 2 КЗпП України за станом здоров»я як інвалід третьої групи. У день звільнення при виплаті розрахункових позивачкою також не отримана вихідна допомога у розмірі середньо місячного заробітку.
Згідно положень, закріплених у ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника
виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи чи організації, провадиться в день звільнення.
Згідно положень ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору за умов виявленої власником або уповноваженим органом невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров»я, які перешкоджають продовженню даної роботи,
працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше середнього місячного заробітку. У судовому засіданні доведений факт звільнення позивача за ст. 40 ч. 2 КЗпП України, тобто у зв»язку зі станом здоров»я за тих підстав що є інвалідом третьої групи. Зазначені обставини підтверджуються довідкою медико-соціальної експертної комісії, згідно якої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за результатами повторного медичного огляду, проведеного 10.02.09 року, визначена третя група інвалідності за загальним захворюванням до 10.02.2010 року. Також записом №36 у трудовій книжці позивачки, копією наказу по Комунальному клінічному лікувальному профілактичному закладу «Донецький обласний протипухлинний центр» за №288к параграф 1 від 19.06.09 р, згідно якого ОСОБА_1М, молодша сестра по догляду за хворими відділення анестезіології з палатою інтенсивної терапії №1, звільняється з 30.06.09 р з роботи за станом здоров»я за ст. 40 п. 2 КЗпП України як інвалід третьої групи.
Згідно даного наказу про звільнення позивачки за її заявою відповідачем ОСОБА_2 клінічним лікувальним профілактичним закладом «Донецький обласний протипухлинний центр» виявлені такі обставини і прийняті на себе умови звільнення позивачки з причин її невідповідності займаній посаді і неможливості у подальшому виконувати роботу за станом здоров»я саме за тих підстав, оскільки вона є інвалідом третьої групи, а не у зв»язку з погіршенням стану її здоров»я. Даний наказ до теперішнього часу не оскаржений сторонами і є дійсним. У зв»язку з чим посилання представника відповідача як на спростування на ті обставини, що на момент звільнення і до цього часу відсутні будь-які об»єктивні причини, які б вказували на наявність погіршення стану здоров»я позивачки у порівнянні з попередніми періодами стану її здоров»я з часу, коли вона була прийнята на роботу, і тому вона не має права на вихідну допомогу у разі звільнення працівника за станом здоров»я, є неспроможніми.
Згідно наказу про звільнення №288к параграф 1 від 19.06.09 р позивачка є така, що звільняється з 30.06.09 року. Згідно витягу з журналу реєстрації видачі трудових книжок працівникам у ККЛПЗ «ДОПЦ» за записом №370 позивачка ОСОБА_1М є така, яка отримала трудову книжку 30.06.09 р. Відповідно до положень, визначених ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Позивачка звернулась з позовом до суду за вх 8695 від 12.08.09 р, тобто в межах строку позовної давності, встановленого ст. 233 КЗпП України для цієї категорії трудових спорів, тому підстави для залишення позову без задоволення за пропущенням строку позовної давності, на чому наполягає представник відповідача, також відсутні.
Середній заробіток згідно п.п. „є” п. 1, абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою КМ України №100 від 08.02.1995р обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов”язана відповідна виплата. Відповідно до абз. 2 п. 8 цього Порядку коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період. Згідно довідки про доходи позивачки за останні два календарні місяці, що передували її звільненню заробіток позивачки у травні 2009 року склав 1083,96 грн за відпрацьовані 18 днів, у червні 2009 р – 1000,62 грн за відпрацьовані 20 днів. І виходячи з цього її щоденний середній заробіток для обчислення вихідної допомоги складає 54,85 грн (1083,96 грн+1000,62 грн:38 днів=54,85), а вихідна допомога, яку слід стягнути з відповідача на її користь, у розмірі середньо місячного заробітку – 54,85*19 днів=1042,15 грн. Таким чином, з відповідача на користь позивачки у зв”язку з її звільненням унаслідок невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров»я слід стягнути вихідну допомогу у зазначеному розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України звільнені від сплати судового збору позивачі – робітники та службовці – з позовів про стягнення заробітної плати. Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача, таким чином з відповідача ККЛПЗ «ДОПЦ» на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 51 грн.
Згідно ч. 3 ст. 81 ЦПК України не підлягають оплаті при звернені до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення заробітної плати, у зв»язку з чим з відповідача слід також стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн
Керуючись ст.ст. 44, 116 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 212–215, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 клінічного лікувального профілактичного закладу «Донецький обласний протипухлинний центр» про стягнення вихідної допомоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 клінічного лікувального профілактичного закладу «Донецький обласний протипухлинний центр» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 1042 гривен 15 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 клінічного лікувального профілактичного закладу «Донецький обласний протипухлинний центр» на користь держави судовий збір у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривен.
Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд.
Головуючий: