Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" листопада 2010 р. № 2а- 9909/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Самойлової В.В.
суддів - Волкової Л.М., Кухар М.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Управління з питань банкрутства у Харківській області Державного департаменту з питань банкрутства, Державного департаменту з питань банкрутсва Міністерства економіки України
провизнання незаконним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати Управління з питань банкрутства у Харківській області правонаступником Харківського обласного відділу з питань банкрутства;
- визнати незаконним та недійсним штатний розпис Управління з питань банкрутства у Харківській області;
- зобов'язати Державний департамент з питань банкрутства затвердити штатний розпис Управління, яким будуть враховані права соціально незахищених працівників Відділу;
- визнати незаконним та недійсним наказ голови ліквідаційної комісії Харківського обласного відділу з питань банкрутства ОСОБА_2 № 57 від 23.06.2010 р.;
- поновити її на роботі на аналогічній посаді в Управлінні з питань банкрутства у Харківській області;
- стягнути з Управління з питань банкрутства у Харківській області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.06.2010 р. по день поновлення на роботі;
- стягнути з Управління з питань банкрутства у Харківській області на її користь моральну шкоду у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 2 550,00 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що його незаконно було звільнено з посади завідувача юридичним сектором відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки на момент звільнення вона знаходилася у відпустці для догляду за дитиною, а в ст. 184 Кодексу законів про працю України чітко визначено "звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням".
У цій же статті 40 Кодексу законів про працю України зазначено: "не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці".
Окрім того ОСОБА_1 вказала, що відповідачем не був проведений повний розрахунок з нею при звільнені.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_4 проти позову заперечувала, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме: позивач була двічі попереджена про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, їй запропоновувалось переведення до Управління на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу та вживались заходи щодо працевлаштування шляхом направлення відповідного листа Харківського міського центру зайнятості.
Згідно абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного ду України від 06.11.92 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, що він не був переведений туди в установленому порядку.
Також вказав, що грошові кошти у розмірі 2087,31 грн. та 1111,71 грн. були перераховані на зарплатний рахунок ОСОБА_1, про що свідчить відмітка відділення Приватбанку № 77 Харківського ГРУ на платіжних відомостях від 24.06.10 р. та від 15.09.10 р.
В день звільнення позивача з нею був проведений остаточний розрахунок, а саме: компенсація за невикористану частину основної щорічної відпустки за період з 10.07.08 р. по 09.07.09 р. та за період 10.07.09 р. по 23.06.10 р. нарахована у розмірі 2615 грн. 80 коп. На виконання ст. 116 КЗпП України, про виплачені кошти позивачка була повідомлена листом від 23.06.10 р. № 01-15/841, який вона отримала 07.07.10 р., про що свідчить зворотнє повідомлення.
Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 липня 2006 року позивача було прийнято на конкурсній основі до Харківського обласного відділу з питань банкрутства на посаду головного спеціаліста юридичного сектору, а у 2008 році переведено на посаду завідувача юридичного сектору вказаного відділу.
З 26.02.2009 р. ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наказом Харківського обласного відділу з питань банкрутства від 23.06.10 р. № 57 ОСОБА_1 була звільнена з посади завідувача юридичним сектором відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Зазначений наказ був направлений позивачу у день звільнення цінним листом з описом вкладення. Копію наказу про звільнення разом с листом від 23.06.10 р. № 01-15/841 щодо отримання трудової книжки, ОСОБА_1 отримала особисто 07.07.10 р., про що свідчить відмітка на зворотньому повідомлені.
Так, наказом Міністерства економіки України від 05.08.09 р. № 837 Харківський обласний відділ з питань банкрутства ліквідовано та утворено Управління з питань банкрутства у Харківській області (наказ Державного департаменту з питань банкрутства від 25.09.09 р. №155) на базі майна ліквідованого Відділу.
Про ліквідацію позивача було попереджено 12.08.2009 р. та 02.09.2009 р.
Наказом Міністерства економіки України від 05.08.09 р. № 837 Харківський обласний відділ з питань банкрутства (Харківська область) ліквідований. Зазначений наказ не містив будь - яких даних щодо реорганізації установи. Тобто, мова була про повну ліквідацію підприємства.
Окрім того, суд звертає увагу, що вказаний наказ не скасовано, він є чинним на теперішній час, а тому підстав щодо сумнівів в його законності суд не має.
Пунктом 4 наказу Міністерства економіки України від 05.08.09 № 837 зов'язано голову ліквідаційної комісії забезпечити попередження працівників про наступне звільнення у зв'язку з ліквідацією Відділу та підготовку та подання державній службі зайнятості списків осіб, які звільняються у зв'язку з ліквідацією відділу.
12.08.09 р. начальником Відділу виданий наказ № 35 про попередження працівників Відділу про наступне звільнення з займаних посад не пізніше чим через два місяця з дня попередження.
ОСОБА_1 12.08.09 р. під особистий підпис попереджено про наступне звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Так, 02.09.2009 р. начальником Відділу виданий наказ № 41, згідно якого до наказу від 12.08.2009 р. № 35 "Про попередження про звільнення" внесено зміни у вигляді заміни дати попередження про звільнення "12.08.2009 р." на "02.09.2009 р.", в зв'язку з чим ОСОБА_1 повторно попереджено про наступне звільнення із займаної посади не раніше чим через два місяці з дати попередження 02.09.2009 р. за п. 1 ст. 40 КЗпПУ.
Судом встановлено, що Головою ліквідаційної комісії Відділу на ім'я начальника Харківського міського центру зайнятості направлений лист від 02.12.2009 р. № 02-17/2565, яким повідомлено про те, що у Відділі враховується за штатом одна особа - ОСОБА_1 яка займає посаду завідувача юридичного сектору та з 26.02.2009 р. знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно наказу № 09 від 26.02.2009 р. В зв'язку з відсутністю в штатному розписі новоутвореного Управління посади завідувача юридичного сектору голова ліквідаційної комісії відділу звертається з проханням до начальника Харківського міського центру зайнятості надати вакансії для подальшого працевлаштування ОСОБА_1
Таким чином, 02.12.2009 р. головою ліквідаційної комісії Відділу на ім'я ОСОБА_1 направлений лист за вих. № 01-19/2574, яким заявниці запропоновано надати у письмовій формі до Управління згоду або відмову на продовження роботи в управлінні на посаді головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу. Лист аналогічного змісту головою ліквідаційної комісії Відділу на ім'я ОСОБА_1 був направлений за № 01-19/2597 від 09.12.2009 р.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2009 р. членами ліквідаційною комісією було здійснено виїзд за адресою мешкання позивача з метою вручення листа щодо запропонування посади головного спеціаліста юридичного відділу Управління, про що складено відповідний акт від 09.12.2009 р., позивач двері не відчинила, на телефонні дзвінки членів комісії не повідала.
Отже, станом на 05.10.10 р. ОСОБА_1 не надавала ані згоди, ані відмови щодо переведення на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу управління.
Таким чином, звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, а саме: позивачка була двічі попереджена про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, їй запропоновувалось переведення до Управління на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта юридичного відділу та вживались заходи щодо працевлаштування шляхом направлення відповідного листа Харківського міського центру зайнятості.
Згідно абз. 3 п. 19 Постанови Пленуму Верховного ду України від 06.11.92 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, що він не був переведений туди в установленому порядку.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.05 № 179 "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій" самостійне управління (самостійний відділ) - структурний підрозділ одногалузевого або однофункціонального спрямування. До складу управління входять не менш як два відділи. Самостійний відділ утворюється з чисельністю не менш як 6 працівників, самостійне управління (самостійний відділ) очолює начальник. Начальник управління може мати не більш як одного заступника - начальника відділу.
Окрім того, з 01.10.2009 р. в дію введено штатний розпис Управління, затверджений директором Державного департаменту з питань банкрутства з штатом в кількості 11 одиниць: начальник Управління - 1 од., заступник начальника Управління - начальник юридичного відділу - 1 од., головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу - 3 од., провідний спеціаліст юридичного відділу - 1 од., начальник фінансово-економічного відділу - 1 од., головний спеціаліст фінансово-економічного відділу - 3 од., провідний спеціаліст фінансово-економічного відділу - 1 од.
Зазначений штатний розпис був розроблений з чітким дотриманням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.05 р. № 179.
Таким чином, твердження позивача щодо невірного та незаконного складання штатного розпису Управління є необгрунтованими.
Також суд зазначає, що наказом Міністерства економіки України від 05.08.09 р. № 837 прийнято рішення про ліквідацію Харківського обласного відділу з питань банкрутства (Харківська область).
Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Згідно до ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами.
Норми діючого законодавства України взагалі не містять терміну "реорганізація" , а лише як узагальнююче поняття, яке об'єднує такі процеси, як злиття, приєднання, поділ та перетворення (ст. 104 ЦК України).
Таким чином, реорганізація шляхом ліквідації також не передбачена ані діючим законодавством, ані наказом Міністерства економіки України від 05.08.09 р. № 837.
Управління є новоутвореною установою, про що свідчить запис в ЄДР, та не несе юридичної чи будь-якої іншої відповідальності за зобов'язаннями Відділу.
Відповідно до п. 1 Положення про Харківський обласний відділ з питань банкрутства (Харківська область), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 05.11.04 р. № 400 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 09.12.05 р. № 493), Харківський обласний відділ з питань банкрутства утворюється наказом Міністерства економіки України та є територіальним органом Державного департаменту з питань банкрутства, що діє у складі Мінекономіки. В свою чергу, відповідно до п. 1 Положення про Управління з питань банкрутства у Харківській області, затвердженого наказом Державного департаменту з питань банкрутства від 25.09.09 р. № 175, Управління з питань банкрутства у Харківській області утворюється наказом Державного департаменту з питань банкрутства та є територіальним органом Департаменту.
З аналізу положень Управління та Відділу можна зробити висновок про кардинальну різницю органів управління (засновників) Управління та Відділу.
Таким чином, висновок позивача про правонаступництво Управління не відповідає дійсності та не підтверджений доказами.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 10 Положення про Управління, затверджене наказом Державного департаменту з питань банкрутства від 25.09.10 р. № 175, Управління утримується за рахунок коштів державного бюджету в межах асигнувань, передбачених на утримання Департаменту та його територіальних органів. Згідно п. 11 вищезазначеного Положення, Управління є юридичною особою, має самостійний баланс та реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Тобто, будь - які операції Управління з грошовими коштами здійснюються через ГУ Державного казначейства України в Харківській області. Для здійснення грошових виплат, Управлінням подається заявка на видачу готівки та перерахування коштів на вкладені рахунки.
Згідно приписів п. 2.3 наказу Державного казначейства України від 09.08.04 р. № 136 (з наступними змінами) Про затвердження порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, органи Державного казначейства України звіряють поданий розпорядником Реєстр та підтвердні документи на предмет відповідності даних, уключених до Реєстру. Підтвердні документи, надані розпорядником бюджетних коштів, опрацьовуються органом Державного казначейства України: за захищеними статтями, які не потребують проведення процедур закупівель, - протягом 1 операційного дня.
Так, Управлінням у день звільнення ОСОБА_1 було подано до ГУ Державного казначейства України в Харківській області заявку про видачу готівки та перерахування коштів на вкладені рахунки щодо здійснення виплат по проведенню остаточних розрахунків (реєстр фінансових зобов'язань від 23.06.10 р. № 27).
Після проведення відповідної перевірки ГУ Державного казначейства України в Харківській області перераховує відповідну грошову суму до відділенні Приватбанку № 77 Харківського ГРУ (банківської установи, в якій відкритий рахунок Управління та раніше, відповідно Харківського обласного відділу з питань банкрутства).
Одночасно з перерахуванням коштів ГУ Державного казначейства України в Харківській до банківської установи, Управлінням подається платіжна відомість до відділення Приватбанку № 77 Харківського ГРУ щодо розподілу грошової суми (платіжна відомість від 24.06.10 р. в матеріалах справи).
Відносини щодо відкриття карткових рахунків для виплати заробітної плати та інших видів виплат врегульовані договором про розрахунково - касове обслуговування організацій з видачі заробітної плати з використанням платіжних карт (додається).
У разі відсутності ОСОБА_1 в реєстрі відділення Приватбанку № 77 Харківського ГРУ, як працівника установи, що падає платіжну відомість, банківська операція щодо перерахування позивачу грошових коштів не була успішно здійснена, про що відділення Приватбанку № 77 Харківського ГРУ повинно повідомити організацію.
Таким чином, грошові кошти у розмірі 2087,31 грн. та 1111,71 грн. були перераховані на зарплатний рахунок ОСОБА_1, про що свідчить відмітка відділення Приватбанку № 77 Харківського ГРУ на платіжних відомостях від 24.06.10 р. та від 15.09.10 р.
В день звільнення позивача з нею був проведений остаточний розрахунок, а саме: компенсація за невикористану частину основної щорічної відпустки за період з 10.07.08 р. по 09.07.09 р. та за період 10.07.09 р. по 23.06.10 р. нарахована у розмірі 2615 грн. 80 коп. На виконання ст. 116 КЗпП України, про виплачені кошти позивач була повідомлена листом від 23.06.10 р. № 01-15/841, який вона отримала 07.07.10 р., про що свідчить зворотнє повідомлення.
Діюче законодавство не містить обов'язку щодо повідомлення працівника про місце, час та спосіб отримання суми, належної працівнику при звільнені. Зокрема, ст. 116 КЗпП України встановлює обов'язок письмового повідомлення працівника про нараховані суми, належні працівникові при звільнені перед виплатою зазначеної суми.
Окрім того, суд звертає увагу, що у зв'язку зі зверненням ОСОБА_1, територіальною державною інспекцією з праці у Харківській області було проведено перевірку, за результатами якої встановлено порушення ст. 44 КЗпПУ, а саме при розірванні трудового договору з ОСОБА_1 за ознаками п. 1 ст. 40 КЗпПУ не нарахована та не виплачена вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку.
Згідно приписів п. 2.1 наказу Державного казначейства України від 09.08.04 р. № 136 (з наступними змінами) Про затвердження порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казначейства України, розпорядники бюджетних коштів мають право брати бюджетні зобов'язання за загальним фондом бюджету в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), за спеціальним фондом бюджету в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань (у розрізі складових спеціального фонду відповідно до зведення показників спеціального фонду кошторису), установлених кошторисом (планом використання бюджетних коштів), виходячи з потреби в забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов'язань минулих періодів.
Проведення розрахунків з позивачем у зв'язку зі звільненням не було передбачено кошторисом на 2010 рік, у зв'язку з чим грошові кошти в необхідному розмірі на дату звільнення ОСОБА_1 були відсутні по КЕКВ 1111 (заробітна плата). Зазначене унеможливило провести повний розрахунок з позивачем у день звільнення, тобто було нарахована лише компенсація за невикористану частину основної щорічної відпустки за період з 10.07.08 р. по 09.07.09 р. та за період 10.07.09 р. по 23.06.10 р.
В подальшому на усунення порушення ст. 44 КЗпПУ, встановленого територіальною державною інспекцією з праці у Харківській області, Управлінням виплачена вихідна допомога позивачу, про що повідомлено територіальну державну інспекцію з праці у Харківській області.
У відповідності до ч.1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В супереч зазначеному, позивач не надав конкретного доказу для підтвердження своїх вимог, окрім того, вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з приписів ст. 19 Конституції України, то правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, відповідна сторона дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є правомірним, у зв'язку з чим в даному випадку маються правові підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління з питань банкрутства у Харківській області Державного департаменту з питань банкрутства, Державного департаменту з питань банкрутсва Міністерства економіки України про визнання незаконним наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ- з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 29.11.10 р.
Головуючий Самойлова В.В.
Судді Волкова Л.М.
ОСОБА_5