АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Владичана А.І., Одинака О.О.,

секретар Чубрей І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Плафена» ЛТД, Державна податкова інспекція у м.Чернівці ГУ ДФС в Чернівецькій області та відділ державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання права власності на рухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 травня 2017 року,

встановила:

У жовтні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на рухоме майно.

Вказувала на те, що 05 квітня 2004 року придбала у ТОВ «Плафена» ЛТД, за договором купівлі - продажу, металоконструкцію,збірно-розбірний склад, площею 1954,2 кв.м., вартістю 66 120 гривень.

Їй було відомо, що дане майно ТОВ «Плафена» ЛТД придбало у ТОВ «СТ-Трейд», що підтверджується податковими накладними, договір був укладений 31 грудням 2003 року. Склад знаходився в смт. Дружба, Теребовлянського району Тернопільської області, його там демонтували та привезли на АДРЕСА_1.

Зазначала, що для облаштування складу в 2005 році нею було придбано в ПП «Вікторія-3» метало-профіль зеленого та білого кольорів, у кількості 4000 кв.м. та утеплювач базальтовий, товщиною 100 мм. для утеплення стін та перекриття складу. Монтаж листової сталі на облаштування стін та перекриття

Справа № 726/2204/15-ц Провадження №22-ц/794/903/17 Категорія50

Головуючий у 1-й інстанції Тріска А.І. Доповідач Кулянда М.І.

складу виконувало ПП «Бізнес-2000». Склад монтувався та облаштовувався на земельній ділянці по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. В даний час спірне майно реалізоване з прилюдних торгів та його набувачем є ОСОБА_6

Право власності на склад, який належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 05 квітня 2004 року, як на рухоме майно, не визнає відповідачка.

Просила суд, визнати за нею право власності на рухоме майно, металоконструкцію, збірно-розбірний склад, площею 1954,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, а також комплектуючі даного складу, а саме: утеплювач базальтовий, товщиною 100 мм; метало-профіль зеленого та білого кольорів 4000 кв.м., загальною вартістю 288 000 гривень.

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 травня 2017 року в позові відмовлено.

На вказане рішенням суду першої інстанції ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити за безпідставністю.

Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що із встановлених ним обставин має місце вибуття спірного майна із володіння позивача, а ним обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Крім того, суд прийшов до висновку, що право ОСОБА_4 було порушено, оскільки позивач придбану нею 05 квітня 2004 року у ТОВ «Плафена» ЛТД металоконструкцію (ангар) встановила на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та використала для його облаштування придбані нею у ПП «Вікторія» метало-профіль марки ЛПАС-15 та у ТОВ « «Торгово-промислова компанія» утеплювач базальтовий, в кількості 4 000 кв.м.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду, вони не відповідають обставинам справи, рішення суду за своїм змістом є суперечливим у викладенні обставин та доказів, якими воно обгрунтоване, виходячи з наступного.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на металоконструкцію, збірно-розбірний склад, площею 1954,2 кв.м. що знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Чернівці.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що за договором купівлі-продажу №01 від 20 квітня 2004 року ОСОБА_7 придбала у ОСОБА_8 розбірно-збірну металеву конструкцію складу, площею 1 954, 20 кв.м., за ціною 78 000 гривень, що підтверджується товарним чеком від 23 квітня 2004 року ( т.1 а.с. 107, 108) та встановила його на належній їй земельній ділянці по АДРЕСА_1 в м. Чернівці.

Земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Чернівці, площею 1, 0333 для обслуговування приміщень та виробництва будівельних матеріалів надано ОСОБА_5, на підставі рішення виконкому Чернівецької міської ради від 24 лютого 2005 року, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.95).

25 квітня 2005 року між ОСОБА_5 та Чернівецькою міською радою було укладено договір оренди землі №1827 (т.1 а.с.79-81).

Також, на підставі рішення Чернівецької міської ради від 24 лютого 2005 року №673 ОСОБА_5 06 червня 2005р року видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка знаходиться по АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (т.1 а.с.96).

Будь-яких домовленостей про передачу земельних ділянок в користування чи оренду, між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 не було.

22 лютого 2005 року ОСОБА_5 було укладено договір на виконання монтажних робіт з ТОВ «Бізнес-2000», а саме, встановлення та монтаж складського ангару по АДРЕСА_1 в м. Чернівці. Всі виконані товариством роботи оплачувались відповідачкою ОСОБА_5, в безготівковій формі, з її рахунку, платіжними дорученнями від 24 лютого 2005 року та 17 червня 2005 року через «Укрексімбанк», що підтверджується актом приймання виконаних робіт №21 за травень 2005 року та повідомленням ТзОВ «Бізнес-2000 (т.1,а.с. 111).

У жовтні 2004 року ОСОБА_5 було придбано профнастил (білого та зеленого кольорів) в кількості 4246 кв.м. на суму 152 856 гривень для обшивки металоконструкції та утеплювач, в кількості 200 куб.м. на суму 15 000 гривень, що підтверджується накладними №88 від 05 жовтня 2004 року та № 92 від 22 жовтня 2004 року (т.1 а.с. 109-110).

Суд першої інстанції, під час розгляду справи, не дав належну оцінку дослідженому в судовому засіданні 13 травня 2017 року видатковій накладній та чеку від 05 квітня 2004 року, згідно якої вбачається, що ОСОБА_4 придбала у ТОВ «Плафена» ЛТД металоконструкцію складу, вартістю 66 120 гривень, який 21 липня 2004 року передала у власність свого брата ОСОБА_3, за договором дарування.

Вказані обставини мають істотне значення для справи та спростовують висновок суду першої інстанції про те, що позивачка ОСОБА_4, як власник металоконструкції, протягом 2005-2006 років, придбавала будівельні матеріали, здійснювала монтаж та облаштування складу за свій рахунок.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 не надано доказів з приводу придбання утеплювача та метало- профілю для обшивки металоконструкції, оскільки він спростовується вищенаведеними доказами, які були надані представником відповідачки в суді першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з виникненням у ОСОБА_5 податкового боргу вказаний склад був переданий нею у податкову заставу та описаний. В подальшому постановами Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2010 року, 29 квітня 2011 року та від 17 січня 2013 року стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість з орендної плати за землю, при виконанні яких державним виконавцем Садгірського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції було описано та арештовано майно ОСОБА_5 ( ОСОБА_5.) - збірно-розбірний металевий склад, площею 1954,20 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Чернівці. Дане майно було реалізоване з аукціону, за ціною 297 300 гривень переможцю торгів ОСОБА_6, яка стала власником спірного майна, згідно з актом державного виконавця про проведення аукціону з реалізації арештованого майна від 23 жовтня 2013 року, виданого відповідно до протоколу №18/191/13/А-1 від 14 жовтня 2013 року.

ОСОБА_4 зверталася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Садгірського відділу державної виконавчої служби, в якому просила визнати акт державного виконавця про проведення аукціону з реалізації арештованого майна від 23 жовтня 2013 року недійсним.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року, яка набрала чинності 12 червня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Також рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25 вересня 2014 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на металоконструкцію, збірно-розбірний склад, площею 1954,20кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Чернівці.

Львівський апеляційний господарський суд в постанові від 16 грудня 2014 року зробив висновок про те, що суд вважає необгрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи доводи ОСОБА_4 про те, що вона є власником металоконструкції, збірно-розбірного складу, площею 1954,20 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Чернівці.

Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що металоконструкція, збірно-розбірний склад, площею 1954,20 кв.м., належав ОСОБА_5 та був реалізований на аукціоні з метою погашення її заборгованості з орендної плати за землю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05 березня 2015року зазначені судові рішення залишено без змін.

Обставини, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, встановлені судовим рішенням, у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 не набула у встановленому законом порядку права власності на металоконструкцію,збірно-розбірний склад, площею 1954,20 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 в м. Чернівці,

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м.Чернівці від 15 травня 2017 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на рухоме майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий М.І.Кулянда

Судді: О.О. Одинак

А.І. Владичан