ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року 10 год. 15 хв. Справа № 2а-10642/10/0870 Провадження № СН/808/17/17 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до Офісу великих платників податків ДФС, Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області про визнання дій протиправними та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2010 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулося Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач, ВАТ «Запоріжжяобленерго») до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - СДПІ), Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд:

визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо відмови у поверненні надмірно сплачених ВАТ «Запоріжжяобенерго» коштів до бюджету в сумі 298529,44 грн.;

стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплачених коштів у розмірі 298529,44 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі №2а-10642/10/0870 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» задоволено частково, визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекцій по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо відмови у поверненні надмірно сплачених ВАТ «Запоріжжяобленерго» коштів до бюджету у сумі 298529,44 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року у справі №2а-10642/10/0870 задоволено апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2011 року в частині задоволення позовних вимог - скасовано, у задоволенні позову в цій частині - відмовлено. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 березня 2011 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 19 квітня 2017 року у справі №2а-10642/10/0870 (провадження № К/800/26471/13) частково задоволено касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»:

скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 №2а-10642/410/0870 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі щодо відмови у поверненні надмірно сплачених ВАТ «Запоріжжяобленерго» коштів до бюджету у сумі 298529,44 грн., залишено в цій частині в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.03.2011;

скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.03.2011 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 №2а-10642/410/0870 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з державного бюджету України на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» суми надмірно сплачених коштів у розмірі 298529,44грн., справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході нового розгляду справи щодо частини позовних вимог судом здійснено процесуальне правонаступництво та замінено відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на належного - Офіс великих платників податків ДФС, а відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області на Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області.

Як встановлено з матеріалів справи, адміністративну справу №2а-10642/10/0870 було направлено на новий розгляд Вищим адміністративним судом України до суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплачених коштів у розмірі 298529,44 грн., частині позовних вимог про визнання протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо відмови у поверненні надмірно сплачених ВАТ «Запоріжжяобенерго» коштів до бюджету в сумі 298529,44 грн. залишено в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі.

За таких обставин, дана справа під час нового розгляду розглядається виключно щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплачених коштів у розмірі 298529,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що протягом періоду з серпня 2008 року по січень 2009 року ВАТ «Запоріжжяобленерго» здійснювало списання простроченої дебіторської заборгованості фізичних осіб перед товариством за отриману електричну електроенергію. Під час списання вказаної заборгованості одночасно на списану заборгованість за рахунок коштів товариства нараховувався податок з доходів фізичних осіб. Протягом періоду з серпня 2008 року по січень 2009 року товариство за рахунок власних коштів надмірно сплатило до бюджету 298529,44 грн. Вказує на те, що позивач звернувся до СДПІ із заявою про визнання суми 298529,44 грн. податку з доходів фізичних осіб (нарахованого під час списання простроченої дебіторської заборгованості фізичних осіб перед товариством за отриману електричну електроенергію) такою, що сплачена до державного бюджету України помилково, та надати висновок щодо повернення надмірно зарахованого до бюджету податку в сумі 298529,44 грн. Разом з тим, листом від 19.11.2010 №11937/10/08-05 СДПІ протиправно та не обґрунтовано відмовило у складанні висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач Офіс великих платників податків проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказано на те, що кошти в розмірі 298529,44 грн., які позивач просить повернути, не є помилково/надмірно сплаченими, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх повернення. Крім того, відповідач вказав на те, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки процедурі повернення помилково сплачених коштів передує певна процедура, яка визначена чинним законодавством України, а тому, на думку відповідача, стягнення податку на додану вартість на пряму з Державного бюджету України суперечить вимогам чинного законодавства України. Також, відповідач вказав на те, що на даний час за ВАТ «Запоріжжяобленерго» рахується податковий борг, що унеможливлює повернення надмірно/помилково сплачених коштів до його погашення. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що протягом періоду з 08.2008 по 01.2009 ВАТ «Запоріжжяобленерго» здійснювало списання простроченої дебіторської заборгованості фізичних осіб перед товариством за отриману електричну електроенергію.

Під час списання вказаної заборгованості одночасно на списану заборгованість за рахунок коштів товариства нараховувався податок з доходів фізичних осіб. Протягом періоду з 08.2008 по 01.2009 товариство за рахунок власних коштів надмірно сплатило до бюджету 298529,44 грн.

Перерахування коштів до відповідного бюджету підтверджується: платіжним дорученням №10662 від 20.08.08 на суму 263285,44 грн.; платіжним дорученням №15579 від 08.12.08 на суму 1299,23 грн.; платіжним дорученням №15954 від 16.12.08 на суму 12686,12 грн.; платіжним дорученням №864 від 23.01.09 на суму 21258,65 грн.

09 листопада 2010 року позивач звернувся до СДПІ із заявою, в якій просив суму 298529,44 грн. податку з доходів фізичних осіб (нарахованого під час списання простроченої дебіторської заборгованості фізичних осіб перед товариством за отриману електричну електроенергію) визнати такою, що сплачена до державного бюджету України помилково, та надати висновок щодо повернення надмірно зарахованого до бюджету податку в сумі 298529,44 грн.

Листом від 19.11.2010 № 11937/10/08-05 СДПІ повідомлено позивача про відмову в видачі висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів.

Не погодившись з діями СДПІ щодо відмови у поверненні помилково сплачених коштів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року у справі №2а-10642/10/0870, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України 19 квітня 2017 року, встановлено, що сума 298529,44 грн. податку з доходів фізичних осіб, нарахована при списанні простроченої дебіторської заборгованості фізичних осіб перед товариством за отриману електроенергію, зарахована ВАТ «Запоріжжяобленерго» до державного бюджету помилково.

Відповідно до підпункту 6 пункту 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 №590 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), органи Державного казначейства України здійснюють за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів.

Наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 №226 затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який визначає процедури повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії (далі - Порядок №226, в редакції чинній на момент звернення позивача до СДПІ).

Відповідно до пункту 5 Порядку №226 повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П.І.Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Отже, суд зазначає, що Порядок №226 не передбачав можливості повернення надмірно сплачених сум податків (зборів) у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів або окремо від здійснення такого контролю. Суд наголошує, що відшкодування з Державного бюджету України помилково/надмірно сплачених коштів є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Вказана позицією суду узгоджується з практикою Верховного Суду України викладеної в постанові суду від 07.06.2016 у справі №806/2256/15.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що станом на 01.07.2017 за позивачем обліковується заборгованість перед Державним бюджетом України на загальну суму 85 647 332,31 грн., що підтверджується довідкою контролюючого органу (а.с.184).

Згідно пункту 43.1 статті 43 ПК України (в редакції чинній на момент вирішення справи по суті) помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пункту 43.2 статті 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно пункту 8 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, у разі наявності в обліку органів Казначейства заборгованості платника перед державним бюджетом за іншими бюджетними позичками, кредитами або фінансовою допомогою відповідний орган Казначейства повідомляє платника та орган, який подав подання, про можливість направлення коштів (або їх частки), зазначених у заяві та поданні, у першу чергу на погашення цієї заборгованості перед державним бюджетом.

Таким чином, вказаними нормами права визначено, що надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню у разі відсутності у платника податкового боргу. Повернення надміру сплачених коштів проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплачених коштів у розмірі 298529,44 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії протиправними Спеціалізованої державної податкової інспекцій по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі щодо відмови у поверненні надмірно сплачених ВАТ «Запоріжжяобленерго» коштів до бюджету у сумі 298529,44 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко