УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.09.2017 Справа № 904/10083/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Полєв Д.М.

при секретарі судового засідання Рудковська О.А.

за участю представників сторін:

від кредиторів:

- представник ТОВ "ZED RK Company" ОСОБА_1 за довіреністю №01-036 від 28.08.2017р.

- представник ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 14.08.2017р.

- представник ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_3 довіреністю б/н від 14.08.2017р.

представник ПАТ "Укрсоцбанк" ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 26.04.2016р.

від боржника: представник ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" ОСОБА_5 за довіреністю №3/17 від 18.01.2017р.

за участю: розпорядник майном ОСОБА_6

розглянувши справу

за заявою ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпро

до боржника ОСОБА_7 з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпро, код ЄДРПОУ 32698053

про визнання банкрутом

          СУТЬ СПРАВИ:

          Ухвалою суду від 30.11.15р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпро, код ЄДРПОУ 32698053 за загальною процедурою банкрутства.

          Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м.Дніпро перебуває на стадії санації, повноваження керуючого санацією виконуються керівником боржника - ОСОБА_8, розпорядника майном - арбітражним керуючим ОСОБА_6

          Кредитор у справі - ПАТ "Укрсоцбанк" (далі - банк) звернулось в межах справи про банкрутство з позовом до боржника та іншого кредитора у справі Steel Industrial Company LLP про визнання недійсним контракту №37682380/12 від 06.12.2012р., укладеного між ними через його фінтивність.

          При розгляді зазначеного позову ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2016р. відмовлено в задоволенні зазначеної вище позовної заяви банку відмовлено.

          Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р. вказану ухвалу суду залишено без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України від 07.06.17р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.16р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.17р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

          Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями від 27.06.17р. справу в частині визнання недійсним контракту № 37682380/12 від 06.12.2012р. передано для розгляду судді Камші Н.М., якою ухвалою суду від 30.06.2017р. справу №904/10083/15 про банкрутство ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" в частині розгляду заяви ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним контракту №37682380/12 від 06.12.12р. прийнято до свого розгляду.

           24.07.2017р. до суду надійшов зустрічний позов Steel Industrial Company LLP до ПАТ "Укрсоцбанк", ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" про визнання недійсним Генерального договору №085/12/13-011 від 19.08.2013р., укладеного між боржником та банком.

           26.07.2017р. до суду надійшло клопотання боржника про направлення запиту до уповноваженого органу Великобританії - Legal Advisers, Foreign and Commonwealth Office, King Charles Street, London SW1A 2AH, United Kingdom, з метою встановлення змісту норм матеріального права, а саме ч.2 ст. 49 Закону про Продаж товару 1979 Великобританії, у відповідності до доктрин і практики застосування відповідної норми у Великобританії із наступними питаннями:

          1. Чи можливо на основі п.2 ст. 49 Закону про Продаж товару 1979 Великобританії (Sale оf Goods act 1979), розцінювати, несплачену покупцем у встановлений контрактом строк суму попередньої оплати, як борг покупця перед продавцем?

          2. Чи є можливим, на основі п. 2 ст. 49 Закону про Продаж товару 1979 Великобританії (Sale оf Goods act 1979), такий спосіб захисту продавця як стягнення продавцем суми попередньої оплати за контрактом, у випадках коли чітко встановлений контрактом строк оплати вже настав, а товар поставлений не був?

          3. Чи можливо, на основі п. 2 ст. 49 Закону про Продаж товару 1979 Великобританії (Sale оf Goods act 1979), стягнення продавцем суми попередньої оплати за контрактом, у якому сторони встановили, що оплата має бути здійснена до поставки товару у чітко встановлений контрактом строк, у разі коли така оплата була прострочена покупцем?.

Одночасно на підставі ухвали суду від 26.07.2017р. про самовідвід суддя Камші Н.М. та розпорядження керівника апарату суду від 27.07.2017р. №590 проведено повторний автоматичний розподіл справи №904/10083/15, згідно якого останню передано для розгляду судді Полєву Д.М., яким згідно з ухвалою від 03.08.2017р. справу прийнято до провадженнята призначено її розгляд в судовому засіданні на 07.09.2017р.

          В судовому засіданні представником боржника та розпорядником майна заявлено клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку із неявкою в судове засідання представника Steel Industrial Company LLP.

          Представник банку заперечує проти задоволення цього клопотання посилаючись на те, що Steel Industrial Company LLP та його представник ОСОБА_9 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявне в матеріалах справи повідомлення представника про час розгляду справи, яке отримано за місцезнаходженням останньої та представлено докази повідомлення безпосередньо кредитора Steel Industrial Company LLP за його місцезнаходженням, а саме довідку міжнародної поштової компанії DHL, у зв'язку з чим підстави для відкладення розгляду справи через необізнаність Steel Industrial Company LLP про час та місце проведення судового засідання спростовуються зазначеними доказами, а інші підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

          Також, представники банку наполягають на розгляді заяви, оскільки неявка представника Steel Industrial Company LLP не перешкоджає вирішенню справи по суті, а всі необхідні докази вже надано сторонами під час попереднього розгляду заяви.

          Заслухавши в судовому засіданні клопотання розпорядника майном, представника боржника щодо відкладення розгляду справи та заперечення банку, судом враховано наступне.

          Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

          Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.           

          Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

          Суд вважає, що Steel Industrial Company LLP не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення №4903809460279), а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

          Також слід зазначити, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

          Крім того, під час попереднього розгляду справу судом першої та апеляційної інстанцій оглянуто оригінали контракту № 37682380/12 від 06.12.2012 року (з усіма додатками до нього), листи-претензії та відповіді на них (від 07.02.13р. б/н, 11.02.13р. б/н, 21.02.13р. б/н, 25.02.13р. б/н, 04.08.15р. б/н, 10.08.15р. б/н), про що зазначено в ухвалі господарського суду від 06.12.2016р. та постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2017р.

          Враховуючи викладене, з огляду на те, що заява банку розглядається судом з 2016 року, з метою недопущення порушення прав кредиторів та запобігання тяганині по справі, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

          Стосовно клопотання боржника про направлення запиту до уповноваженого органу Великобританії з метою встановлення змісту норм матеріального права слід зазначитти наступне.

          Відповідно до ст. 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" з метою встановлення змісту норм права іноземної держави суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

          Оскільки заявником не доведено необхідності застосовування норм права іноземної держави під час розгляду заяви банку про визнання недійсним контракту та як наслідок доцільність встановлення змісту зазначених норм, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання боржника відмовити.

          В судовому засіданні 07.09.2017р. оголошувались перерви.

          Суд вважає за необхідне перейти до розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

          Згідно із частиною 4 статті 10 Закону суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

          Так, пунктом 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі спори з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, в тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

          Положення пункту 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України та частини 4 статті 10 Закону застосовуються незалежно від суб'єктного складу сторін лише у тому випадку, коли майнові вимоги пред'являються саме до особи (боржника), яка перебуває у процедурах банкрутства.

          Згідно із частиною 9 статті 16 Господарського процесуального кодексу України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи в майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

          Пунктом 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів) розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством, укладених боржником.

          07.07.2016р. до суду в межах справи про банкрутство надійшла заява банку з позовом до боржника та Steel Industrial Company LLP (далі - Стил Інстастріал) про визнання недійсним контракту № 37682380/12 від 06.12.2012 (далі – контракт) (т.5. а.с.10-14).

          Свої вимоги банк мотивує тим, що спірний правочин укладено без мети досягнення реальних правових наслідків з метою штучного створення кредиторської заборгованості для отримання контролю за процедурою банкрутства.

          Крім того, відповідно до Генерального договору кредиту, укладеного між банком та боржником останній зобов'язувався не здійснювати без попередньої письмової згоди банку операції, у разі якщо сума цих операції перевищує більше як 50% ліміту кредитування, а саме: не здійснювати відчуження необоротних активів, в тому числі шляхом продажу, міни, дарування, передачі в якості внеску до статутного капіталу/фонду суб’єктів господарювання; обтяжувати свої необоротні активи будь-якими зобов’язаннями.

          Оскільки оспорюваний правочин передбачає поставку товару та, відповідно, обов’язок боржника оплатити такий товар на суму 3 008 839,47 євро, то боржником обтяжено своє майно зобов’язаннями, які перевищують 50% суми максимального ліміту заборгованості, визначеного договором кредиту.

          Одночасно банк зазначає, що згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №48686434 від 25.12.2015р., станом на момент укладення оспорюваного правочину (підписання додатків до нього та листування) накладено арешт на все рухоме/нерухоме майно (у тому числі на розрахункові рахунки) боржника та заборонено відчуження будь-якого майна. Проте, всупереч існуючим заборонам і зобов’язанням, посадовими особами боржника незаконно відкрито розрахунковий рахунок та 11.11.2015 року перераховано грошові кошти Стил Індастріал у розмірі 1480,68 євро в якості передоплати за спірним контрактом.

          Також, банк вказує, що він є гарантом боржника по забезпеченню платіжних зобов'язань, проте останній не звертався до нього з метою оплати перед Стил Індастріал заборгованості по передоплаті, що дає банку підстави вважати, що боржник не мав взагалі наміру розраховуватись із Стил Індастріал, а лише створив штучну кредиторську заборгованість.

          Боржник та Стил Індастріал у своїх відзивах заперечують щодо задоволення вимог банку та зазначають, що договір кредитування між боржником та банком укладено значно пізніше, ніж спірний контракт, тому банком не доведено необхідність його погодження боржником із банком. Крім того, здійснений 11.11.2015р. платіж за спірним контрактом на рахунок Стил Індастріал в розмірі 1480,698 євро (що дорівнює 36098,91грн. станом на час здійснення платежу) не перевищує 50% ліміту, встановленого банком.

          Розглянувши заяву банку, суд вважає за необхідне її задовольнити з огляду на наступне.

           06.12.2012р. між боржником (покупець) та Steel Industrial Company LLP (продавець) укладений контракт №37682380/12, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікацій, узгоджених до договору, а покупець прийняти товари та оплатити їх на умовах даного договору.

          Відповідно до п.2.1 контракту ціна на товар вказується у специфікації до контракту. Ціна товару за цим контрактом фіксована з прив'язкою до одиниці товару у відповідності до умов поставки ІНКОТЕРМС 2010 і не підлягає зміні (п.2.2 контракту).

          Покупець здійснює 100% передоплату за товар шляхом банківського переказу на рахунок продавця не пізніше 06 лютого 2013 року (п.3.1 контракту). Покупець у платіжному дорученні до банку має вказати номер контракту, номер специфікації (п.3.2 контракту).

          Поставка товару здійснюється протягом 45 робочих днів з моменту отримання продавцем на розрахунковий рахунок грошових коштів за відповідну партію товару (п.4.5 контракту).

          Сторонами укладено специфікації №1, 2, 3, 4 до договору, у відповідності до яких сторонами погоджено характеристику продукції, розмір, довжину, кількість, термін поставки – 45 робочих днів з моменту отримання продавцем на розрахунковий рахунок грошових коштів за відповідну партію товару, ціна, умови оплати.

           20.12.2013р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту згідно якої розділ 6 контракту доповнено пунктом 6.3 наступного змісту: "Покупець зобов’язується сплатити всю суму коштів за контрактом та вибрати весь об’єм товару, що вказаний у п.1.1 контракту та специфікаціях №№ 1, 2, 3, 4 у строк до 03.08.2015р., на умовах, визначених у контракті, в незалежності від того, чи змінилися умови ведення господарської діяльності у покупця, та політичні та економічні обставини у державі покупця. При цьому, до контракту в усіх обставинах, які стосуються оплати, застосовуються норми Конвенції Організації Об’єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 1980 року, а також міжнародні звичаї, у тому числі, але не виключно, принципи міжнародних комерційних договорів (принципи УНІДРУА).

          На виконання умов контракту відповідачем в односторонньому порядку перераховано на рахунок Стил Індастріал попередню оплату відповідно до специфікації № 1 у розмірі 1480,68 євро (т.5. а.с.213).

          В той же час, до укладення боржником зазначеної додаткової угоди №1 до контракту №37682380/12 від 06.12.2012 та перерахування на її виконання коштів в розмірі 1480,698 євро, між ПАТ "Укрсоцбанк" та боржником укладено Генеральний договір №086/12/13-011 від 19.08.2013р. про здійснення кредитування.

          У відповідності до п.3.3.7 зазначеного Генерального договору боржник зобов'язувався не здійснювати без попередньої письмової згоди банку операції, у разі якщо сума цих операцій перевищує більше як 50% ліміту кредитування, визначеного п.1 основних положень цього договору (40 млн. грн.), а саме не здійснювати: надання порук, вчинення авалю векселів, відчуження необоротних активів, в тому числі шляхом продажу, міни, дарування, передачі в якості внеску до статутного капіталу/фонду суб'єктів господарювання.

          Крім іншого до Генерального договору кредиту сторонами укладались додаткові угоди, у відповідності до яких банк виступив гарантом по забезпеченню платіжних зобов'язань боржника в розмірі 621240 євро та 73677,85 доларів США та 200945 російський рублів.

           Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Зі змісту вказаної статті вбачається, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір - це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки, в той час як зобов'язанням є різновид цивільного правовідношення, яке може виникати як із договору, так і на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.

          Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

          Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

          За приписами частин 1 - 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків. При цьому обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

          Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

          У постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.10.2016 року у справі N 6-1873цс16 міститься правовий висновок, про те, що для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

          В пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

          Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети.

          Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Матеріалами справи підтверджується, що з моменту укладання спірного правочину в 2012 році сторонами не здійснено реальних заходів, спрямованих на виконання контракту. Наявність переписки сторін (листи-претензії та відповіді на них від 07.02.13р. б/н, 11.02.13р. б/н, 21.02.13р. б/н, 25.02.13р. б/н, 04.08.15р. б/н, 10.08.15р. б/н) з приводу умов виконання контракту не містить вхідних реєстраційних номерів, квитанцій відділення поштового зв'язку, журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденцій.

          Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Відповідно до ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

          Таким чином в зв'язку з відсутністю передоплати за договором, стягнення її з боржника можливе лише в разі постачання продавцем товару.

          В матеріалах справи відсутні докази наявності у Стил Індастріал товару, який повинен бути поставлений за спірним контрактом та відсутні докази вчинення заходів з виконання свого обов'язку з поставки товару, одержання товару покупцем.

          Зазначені обставини підтверджують те, що боржником прийнято на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, в результаті чого в нього виникла необґрунтована кредиторська заборгованість.

          Одночасно, як зазначено судом апеляційної інстанції у своїй постанові від 16.01.2017р. та підтверджено судом касаційної інстанції у постанові від 07.06.2017р. по даній справі після реєстрації в 2012 році компанії Стил Індастріал та укладення в тому ж році спірного контракту № 37682380/12 від 06.12.2012р., згідно із яким боржник повинен перерахувати постачальнику попередню оплату у розмірі 3007358,79 євро, зазначена компанія ніякої господарської діяльності не вела, подаючи звіти про свою діяльність з нульовими показниками, а з поданої фінансової звітності останньої за 2013 – 2015 роки не вбачається інформації щодо наявності у компанії будь-яких правовідносин, у тому числі невиконаних зобов'язань, за спірним контрактом.

          Також, в порушення умов п.3.3.7 Генерального договору, укладеного банком з боржником, останнім не отримано письмової згоди банку щодо укладання 20.12.2013р. додаткової угоди № 1 до контракту №37682380/12 від 06.12.2012р., згідно якої боржник зобов’язався сплатити всю суму коштів за контрактом, що складає більше 50% встановленого банком ліміту.

          Слід зазначити, що банк відповідно до додаткових угод до Генерального договору кредитування виступив гарантом по забезпеченню платіжних зобов'язань боржника, тому незвернення боржника до банку із пропозицією щодо оплати заборгованості по передоплаті перед Стил Індастріал, також дає суду підстави вважати, що боржник не мав на меті оплатне придбання товару за спірним правочином.

          Крім того, як вбачається з відомостей з Відкритого офіційного реєстру компаній, зареєстрованих за Законодавством Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії бенефіціарним власником і контролером компанії STELL INDUSTRIAL COMPANY LLP є ОСОБА_8, який в одночас виконує обов'язки керуючого санацією, а раніше керівника боржника – контрагента ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" за спірним контрактом, який є предметом цього спору.

          Враховуючи викладене, суд вважає, що спірний правочин містить ознаки фіктивності та штучності, укладений без наміру створення реальних правових наслідків щодо придбання товарів, а з метою створення правових підстав для збільшення кредиторської заборгованості.

          Таким чином, заява банку №08.42-186/85-2816 від 06.07.2016р. про визнання недійсним з моменту укладення контракту від 37682380/12 від 06.12.2012р., укладеного між ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м. Дніпро та STELL INDUSTRIAL COMPANY LLP є обґрунтованою та підлягає задоволенню, судовий збір підлягає стягненню пропорційно з боржника та Стил Компані на користь заявника.

          Також, зустрічна позовна заява STELL INDUSTRIAL COMPANY LLP до ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" про визнання недійсним Генерального договору №085/12/13-011 від 19.08.2018р. підлягає поверненню, оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено особливий порядок розгляду майнових спорів з вимогами до боржника, яким не передбачено подання та розгляд зустрічних позовних заяв в межах справи про банкрутство.

           Керуючись ст.ст. 86, 87 ГПК України, ст.ст. 2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -

УХВАЛИВ:

          У задоволенні клопотання ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" №70 від 26.07.2017р. відмовити.

          Заяву ПАТ "Укрсоцбанк" №08.42-186/85-2816 від 06.07.2016р. задовольнити.

          Визнати недійсним з моменту укладення контракт № 37682380/12 від 06.12.2012р., укладений між ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання", м. Дніпро та STELL INDUSTRIAL COMPANY LLP (483 Green Lanes, London N13 4BS, England, Company №. OC377464 (Стил Індастріал Компані ЛЛП, адреса: 484 ОСОБА_10, Лондон, №13 4BS, Англія, Компані №. OC377464).

          Стягнути з ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" (м. Дніпро, вул. Ударників, 27, код ЄДРПОУ 32698053) на користь ПАТ "Укрсоцбанк (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) судовий збір в розмірі 1378грн. Видати наказ.

          Стягнути з STELL INDUSTRIAL COMPANY LLP (483 Green Lanes, London N13 4BS, England, Company №. OC377464 (Стил Індастріал Компані ЛЛП, адреса: 484 ОСОБА_10, Лондон, №13 4BS, Англія, Компані №. OC377464) на користь ПАТ "Укрсоцбанк (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) судовий збір в розмірі 1378грн. Видати наказ.

          Зустрічну позовну заяву STELL INDUSTRIAL COMPANY LLP до ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Дніпропетровський завод бурового обладнання" про визнання недійсним Генерального договору №085/12/13-011 від 19.08.2018р. повернути без розгляду.

Суддя ОСОБА_11