- 3-я особа позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
- 3-я особа позивача: Національний банк України
- 3-я особа відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович
- Відповідач (Боржник): ТОВ "ФК АУРУМ ФІНАНС"
- Позивач (Заявник): Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"
- 3-я особа позивача: Безюк Катерина Миколаївна
- 3-я особа позивача: Нагнибіда Катерина Миколаївна
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні позивача: Національний банк України
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт"
- Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК АУРУМ ФІНАНС"
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні позивача: Безюк Катерина Миколаївна
- Позивач (Заявник): Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.
- 3-я особа без самостійних вимог на стороні позивача: Нагнибіда Катерина Миколаївна
- Заявник апеляційної інстанції: Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.
- Позивач (Заявник): Публічне акціонерне товариство "Український Професійний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.
- Заявник апеляційної інстанції: Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк"
- Заявник касаційної інстанції: Публічне акціонерне товариство "Український професійний банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.
- Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Аурум Фінанс"
- Позивач (Заявник): ПАТ "Український Професійний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ" Пантіної Л.О.
- Позивач (Заявник): ПАТ "Український Професійний Банк"
- Заявник касаційної інстанції: ПАТ "Український Професійний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "УПБ"
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.09.2017Справа №910/10371/16
Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.
за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Український професійний банк»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивача відповідача1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 2. Національний банк України 3. ОСОБА_2 4. ОСОБА_3 5. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович 6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт»
прозастосування наслідків недійсності нікчемного правочину
За участю представників сторін:
від позивача:Шабліовська В.В.
від відповідача: від третьої особи 1: від третьої особи 2: від третьої особи 3: від третьої особи 4: від третьої особи 5: від третьої особи 6:не з'явився ОСОБА_6 не з'явився ОСОБА_2 - особисто, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 ОСОБА_3 - особисто не з'явився не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (позивач) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіної Л.О. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (відповідач) про:
- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6252, що був укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», а саме: зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги, отримані за договором про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, та повернути оригінали документів, отримані відповідно до актів приймання-передачі від 27.05.2015 згідно з переліком;
- внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 в силу пунктів 1, 2 та 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, за твердженнями позивача, за умовами вказаного договору банк, по-перше, безоплатно здійснив відчуження майна, оскільки фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції через внутрішні рахунки банку, а не через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, чим порушено вимоги постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку». По-друге, внаслідок укладення вказаного договору банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим. По-третє, умови договору передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання відповідачу як кредитору банку переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (третя особа 1), Національний банк України (третя особа 2), ОСОБА_2 (третя особа 3) та ОСОБА_3 (третя особа 4), а на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (третя особа 5).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2016 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт» (третя особа 6).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 скасовано, справу №910/10371/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій судом касаційної інстанції вказано неповне дослідження підстав заявленого позову, зокрема, судами не було надано оцінки дотримання сторонами спірного договору пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ №05-23/1649 від 22.05.2017 та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 22.05.2017 справу №910/10371/16 передано на розгляд судді Князькову В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.06.2017.
12.06.2017 третьою особою 1 подано до суду письмові пояснення по справі, в яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позовні вимоги підтримав, посилаючись на правомірність тверджень позивача про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015. При цьому, третьою особою 1 повідомлено суд, що відповідно до постанови Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» було віднесено до переліку пов'язаних з банком осіб.
Оскільки судове засідання 14.06.2017 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Князькова В.В. на лікарняному, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 розгляд справи призначено на 05.07.2017.
Третя особа 3 в письмових поясненнях у справі, поданих до суду 05.07.2017, проти задоволення позову заперечила, посилаючись на недоведення позивачем наявності обставин, що свідчать про надання відповідачу переваг перед іншими кредиторами банку. Також третьою особою 3 було повідомлено суд, що 21.03.2017 з метою належного виконання грошових зобов'язань за кредитним договором №898 від 19.07.2012 ОСОБА_2 було у повному обсязі сплачено заборгованість за вказаним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс».
05.07.2017 позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» заявлено вимоги про:
- застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрованого за №6252, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», шляхом відновлення становища, яке існувало до укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015, у тому числі відновлення статусу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» як іпотекодержателя та/або обтяжувача, визнавши наявність у Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №898 від 19.07.2012 та договорами забезпечення, та повернути оригінали документів відповідно до актів приймання-передачі від 27.05.2015 згідно з переліком;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» грошові кошти, набуті останнім внаслідок укладення нікчемного правочину, що сплачувались позичальником ОСОБА_2 в рахунок погашення кредитної заборгованості відповідно до кредитного договору №898 від 19.07.2012 у розмірі 347 472,80 грн.
За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Враховуючи, що заява позивача про зміну предмету позову відповідає приписам ст. ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 05.07.2017 остання була прийнята судом до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2017 розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін, відкладено на 26.07.2017.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 25.07.2017 проти задоволення позову заперечив, посилаючись на презумпцію правомірності договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015. При цьому, відповідачем зазначено, що позовні вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину не можуть бути задоволені судом без розгляду окремої вимоги про встановлення нікчемності договору. За твердженням відповідача, укладений договір є оплатним, а постанова Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, на яку посилається позивач, є актом індивідуальної дії, який має гриф «банківська таємниця», а відтак відповідач не міг бути обізнаний про її існування. На думку відповідача, відсутні підстави вважати, що укладення договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 вплинуло на платоспроможність банку, а Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» були надані переваги перед іншими кредиторами. Крім того, заперечуючи проти заяви позивача про зміну предмета позову, відповідач вказав на відсутність нормативного обґрунтування позивачем додатково заявлених вимог про стягнення грошових коштів.
26.07.2017 відповідачем подано клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами.
Третя особа 3 у додаткових письмових поясненнях від 26.07.2017 зазначила, що позов про визнання у банку наявності права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення не може бути задоволено, оскільки заборгованість у повному обсязі було виплачено ОСОБА_2 на користь відповідача. Відтак, на думку третьої особи 3, ані позивач, ані відповідач не можуть заявляти відповідні вимоги до позичальника, оскільки зобов'язання за кредитним договором та іпотека є припиненими.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.07.2017 судом оголошено перерву до 27.07.2017, а 27.07.2017 - до 06.09.2017.
Третя особа 2 - Національний банк України у письмових поясненнях від 27.07.2017 позовні вимоги підтримав, посилаючись на наявність у Національного банку України передбачених законом повноважень застосовувати до проблемного банку заходи впливу, у разі здійснення останнім ризикової діяльності, у тому числі вводити обмеження у вигляді зобов'язання такого банку здійснювати усі розрахунки саме через кореспондентський рахунок, відкритому в Національному банку України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 за клопотанням представників сторін строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.
04.09.2017 третіми особами 3, 4 подано до суду клопотання про виключення їх зі складу третіх осіб з тих підстав, що рішення у даній справі не впливає на їх права обов'язки.
Розглянувши вказане клопотання третіх осіб 3, 4, судом відмовлено у їх задоволенні, виходячи з того, що чинним процесуальним законодавством не передбачено вчинення судом такої дії як виключення осіб зі складу третіх осіб.
Представник позивача у судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала в редакції заяви про зміну предмета позову, просила позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився.
Разом з цим, згідно з позицією Пленуму Вищого господарського суду України, яка викладена у п. 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
Судом прийнято до уваги, що у попередньому судовому засіданні 27.07.2017 представник відповідача був присутнім та надавав пояснення по суті справи, що відображено у протоколі судового засідання від 27.07.2017 та підтверджується відповідною розпискою представника відповідача про повідомлення йому дати наступного судового засідання. За таких обставин, господарським судом було встановлено належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» про дату, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи 1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.
Треті особи 3 та 4 в судове засідання з'явились, проти задоволення позову надали заперечення.
Треті особи 2, 5 та 6 в судове засідання не з'явились.
Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на неявку представників відповідача та третіх осіб 2, 5 та 6, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
19.07.2012 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір №898 (далі - Кредитний договір), відповідно до п. 1.1 якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі, на строк та умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язався отримати і повернути грошові кошти, одержані в рахунок кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі та строки, передбачені цим договором.
За умовами п. п. 1.2, 1.3, 1.4 Кредитного договору сума кредиту складає 430 000 грн. Строк кредиту з 19.07.2012 до 11.07.2022 (включно). Процентна ставка - 16% річних.
В забезпечення виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором укладені наступні договори:
- договір іпотеки від 19.07.2012, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_2 (іпотекодавець) та який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим №5629;
- договір поруки №898-1, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт» (поручитель);
- договір застави майнових прав на грошові кошти №898-2, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (заставодержатель) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіті-Стейт» (заставодавець);
- договір поруки №898-3 від 19.07.2012, сторонами якого є Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» (банк) та ОСОБА_3 (поручитель).
Постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» віднесено до категорії проблемних та запроваджено особливий режим контролю за діяльністю банку.
26.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстровано за №6252 (далі - Договір відступлення).
Відповідно до п. 1 Договору відступлення сторони домовились, що первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові свої права вимоги до ОСОБА_2, а новий кредитор сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, визначеній в п. 5 цього договору, у порядку та строки, встановлені цим договором, та набуває права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за кредитним договором №898 від 19.07.2012 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього та іпотечним договором від 19.07.2012, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим №5629, які укладені між Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» та ОСОБА_2, а також договором поруки №898-1 від 19.07.2012 та договором застави майнових прав на грошові кошти №898-2 від 19.07.2012, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальнісю «Сіті-Стейт» та первісним кредитором, а також договором поруки №898-3 від 19.07.2012, який укладений між первісним кредитором та ОСОБА_3.
За умовами п.2 Договору відступлення до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора за кредитним договором, в тому числі, але не виключно, права вимоги сплати заборгованості за кредитом, несплачених процентів, комісій та штрафних санкцій за кредитним договором в розмірі, який буде існувати на момент переходу прав вимоги, вказаний в п.3 цього договору, а також права іпотекодержателя за іпотечним договором заставодержателя - за договором застави, а також права за відповідними договорами поруки.
Згідно з п. 3 Договору відступлення станом на 25.05.2015 заборгованість за кредитним договором становить 303 509,57 грн.
У пункті 5 Договору відступлення сторони вказали, що за відступлені права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 303 509,57 грн., без податку на додану вартість, які сплачуються новим кредитором первісному кредитору протягом двох банківських днів з дня укладення договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за відповідними реквізитами.
За змістом п. 6 Договору відступлення права вимоги за Кредитним договором є такими, що передані новому кредитору з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги.
Відповідно до п. 12 Договору відступлення договір набуває чинності з дати його підписання, нотаріального посвідчення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання п. 6 Договору відступлення 27.05.2015 сторонами підписано акти приймання-передачі прав вимоги та відповідних документів.
Наступного дня, 28.05.2015 постановою Правління Національного банку України №348 Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, внаслідок чого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28.05.2015, яким розпочато з 29.05.2015 процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.
На виконання наказу тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» №26/ТА від 29.05.2015 «Про перевірку договорів в ПАТ «УПБ» уповноваженою комісією здійснено перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, за наслідками якої виявлено вчинені банком нікчемні правочини (договору).
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) №6 від 24.07.2015 до нікчемних правочинів віднесено, зокрема, договір про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. 26.05.2015 за №6252, відповідно до якого банк відступив (передав) кредитору майнові права за кредитним договором №898 від 19.07.2012, укладеним між банком та ОСОБА_2.
Повідомленням вих.№01-10/3283 від 03.08.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» Пантіною Л.О. повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» про нікчемність договору про відступлення прав вимоги від 26.05.2015 згідно з положеннями ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та заявлено вимогу повернути протягом десяти днів з дня отримання зазначеного повідомлення всі отримані згідно з умовами нікчемного договору оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи відповідно до акту приймання-передачі від 27.05.2015).
Вказане повідомлення, яке отримано відповідачем 13.08.2015, залишено останнім без задоволення та виконання.
28.08.2015 Правлінням Національного банку України винесено постанову №562 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно з рішенням №158 від 28.08.2015, розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації банку Пантіну Л.О.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для застосування судом наслідків недійсності договору відступлення, укладеного з відповідачем, який є нікчемним з підстав, встановлених п. п. 1, 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, в тому числі, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст.514 вказаного Кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Зокрема, за приписами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Пунктом 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» та пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та оспорювані правочини, недійсність яких встановлюється судом.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Виходячи зі змісту статей 215 та 216 Цивільного кодексу України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Враховуючи наведені вище норми законодавства, приймаючи до уваги позицію Пленуму Вищого господарського суду України та Пленуму Верховного Суду України, судом встановлено, що позивачем вірно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
При цьому, Пленум Верховного Суду України в постанові №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.
Згідно з п. 2.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку відповідним доводам позивача.
Таким чином, необґрунтованими є заперечення відповідача проти обраного позивачем способу захисту, оскільки, з огляду на ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, враховуючи висновки Пленуму Верховного Суду України та Пленуму Вищого господарського суду України, розгляд судом вимоги про встановлення нікчемності правочину є можливим, проте подання такого позову в обов'язковому порядку законом не вимагається.
Одночасно з цим, судом прийняті до уваги правильні твердження відповідача по те, що господарський суд в межах даної справи зобов'язаний надати оцінку доводам позивача про нікчемність спірного правочину, дослідити зміст такого правочину та встановити його відповідність або невідповідність чинному законодавству.
Оцінивши доводи позивача про нікчемність правочину з підстав, встановлених п. п. 1, 2 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, які наведені у постанові від 10.05.2017, що відповідно до ст.11112 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, у разі: якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7).
Як вбачається з витягу з протоколу №6 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк» №26/ТА від 29.05.2015, комісією з перевірки договорів (інших правочинів) було виявлено, що договір про відступлення права вимоги від 26.05.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований за №6252, укладено з порушенням вимог постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, якою заборонено передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку; розрахунки за договором відступлення проводилися шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитора, відкритому в банку, чим було прямо порушено заборону, встановлену постановою №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок банку, відкритий у Національному банку України; також виявлено, що умови договору відступлення, укладеного між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», прямо передбачають передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», що є одночасно кредитором банку, майнових прав за кредитним договором та надає відповідачу переваги перед іншими кредиторами. За таких обставин комісією з перевірки договорів (інших правочинів) вирішено затвердити результати перевірки, якою виявлено, що договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. та зареєстрований у реєстрі за №6252, є нікчемним згідно зі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Посилаючись на п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач вказав, що внаслідок укладення спірного договору банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог за кредитним договором, укладеним з третьою особою 3, оскільки фактично грошові кошти до банку не надходили, натомість були проведені штучні банківські транзакції через внутрішні рахунки банку, а не через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
Відповідач, в свою чергу, зазначив, що укладений договір є оплатним, оскільки його умови передбачають обов'язок нового кредитора сплатити грошові кошти на користь банку. На підтвердження виконання вказаного обов'язку відповідач надав суду платіжне доручення №49 від 27.05.2015 на суму 303 509,57 грн.
Оцінивши доводи кожної зі сторін, господарський суд зазначає, що сама лише наявність у договорі умови щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.
Дійсно, у пункті 5 Договору відступлення сторони вказали, що за відступлені права вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору кошти в українських гривнях в розмірі 303 509,57 грн., які сплачуються новим кредитором протягом двох банківських днів з дня укладення договору. Ціна продажу сплачується шляхом перерахування грошових коштів на рахунок первісного кредитора за наступними реквізитами: отримувач платежу: Публічне акціонерне товариством «Український Професійний банк»; банк отримувача: Публічне акціонерне товариством «Український Професійний банк»; номер рахунку: НОМЕР_1; ідентифікаційний код: 19019775; МФО: 300205; призначення платежу: оплата за договором відступлення права вимоги від 26.05.2015.
Разом з тим, як вбачається зі змісту постанов Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 про віднесення банку до категорії проблемних та №348 від 28.05.2015 про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, які прийняті на підставі ст. ст. 75, 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вказані акти містять розширену інформацію про результати діяльності банку у період, що передував його неплатоспроможності (принаймні, з січня 2015 року). На підставі аналізу вказаної інформації Національним банком України зроблено відповідні висновки та визначено відповідні заходи, спрямовані на виведення банку з кризового стану, а згодом - зроблено висновок про визнання банку таким, що неспроможний виконувати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів.
У контексті даної інформації судом було досліджено і надано оцінку обставинам щодо наявності реальної можливості здійснення оплати за спірним правочином, у тому числі, з урахуванням спеціальних обмежень щодо порядку розрахунків, введених постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015.
Так, при новому розгляді справи судом встановлено, що за змістом постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 (про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український Професійний банк» до категорії проблемних) обсяг високоліквідних активів банку станом на 24.04.2015 становить 42 млн. грн. (з них сума грошових коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України - 30 млн. грн.), що свідчить про недостатність коштів для виконання зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Зі змісту постанови Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 (про віднесення банку до категорії неплатоспроможних) вбачається, що обсяг високоліквідних активів (готівкові кошти та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) зменшився з 1 111 тис. грн. станом на 30.04.2015 до 44 тис. грн. станом на 27.05.2015.
За приписами статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк виконує, зокрема, такі функції: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі.
Частиною 4 статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, чинній на дату винесення постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, було визначено, що Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Пунктом 6 постанови Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 Публічному акціонерному товариству «Український Професійний банк» встановлено обмеження у вигляді зобов'язання банку під час здійснення особливого режиму контролю здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказав, що постанова Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 не є обов'язковим для виконання нормативно-правовим актом. Проте, такі заперечення відповідача є безпідставними, приймаючи до уваги, що вказана постанова, яка є розпорядчим актом, була прийнята Правлінням Національного банку України в межах повноважень, які встановлені нормами статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та статті 7 Закону України «Про Національний банк України», які мають вищу юридичну силу та обов'язкові для виконання.
Згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004, за дебетом балансового рахунку 1200 «Кореспондентський рахунок банку в Національному банку України» проводяться суми коштів, які надходять на користь банку та його клієнтів, за кредитом рахунку проводяться суми коштів, які списуються Національним банком України за дорученням банку - власника рахунку за власними операціями, операціями його клієнтів.
На кореспондентському рахунку відображаються фактичні надходження і видатки грошових коштів з/на рахунок банку. Це означає, що всі кошти, які надходять на користь Банку та його клієнтів, зараховуються на кореспондентський рахунок банку в Національному банку України, а для обліку коштів, які надходять на користь клієнтів, банк відкриває на своєму балансі аналітичні рахунки балансових рахунків (поточні рахунки) тощо.
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів. З аналізу вказаної норми вбачається, що у банківській системі кошти клієнтів обліковуються як запис, однак, за відсутності коштів у банку платника, такі кошти не можуть перераховуватись на будь-який інший рахунок.
Доводи відповідача про обов'язковість використання кореспондентського рахунку, відкритого у Національному банку України, виключно для міжбанківських операцій не приймаються судом до уваги, оскільки, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зобов'язання проведення розрахунків через консолідований кореспондентський рахунок та заборона використання прямих кореспондентських рахунків не є тотожними поняттями.
Поняття консолідованого кореспондентського рахунку закріплено в Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України №320 від 16.08.2006, відповідно до якої консолідованим кореспондентським рахунком є кореспондентський рахунок, що відкритий у Національному банку і на якому об'єднані кошти банку та його філій для роботи банку у системі електронних платежів за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.
Тобто, з урахуванням обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, саме з цього рахунку мали б списуватись кошти під час проведення транзакцій з перерахування коштів з рахунків клієнтів банку, і саме на цьому рахунку кошти мали б відображатись у разі їх реального надходження.
Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція №22), безготівкові розрахунки це - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Розрахунковий документ - це документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Платіжне доручення - це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Разом з цим, пунктом 1.12 Інструкції № 22 визначений алгоритм дій банку у разі неможливості виконання платіжного доручення клієнта через відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку.
Тобто, законодавець визначив, що за відсутності коштів на кореспондентському рахунку банку платіжне доручення клієнтів не виконується.
Як вбачається з наданої позивачем довідки вих. №55-0004/59610 від 18.07.2016, виданої Національним банком України, залишок коштів у національній валюті на кореспондентському рахунку Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк», відкритому у Головному управлінні Національного банку України по місту Києву і Київській області станом на 27.05.2016 становить 43 805,61 грн. Таким чином, фактично грошові кошти за відступлення права вимоги на кореспондентський рахунок позивача не надійшли.
При цьому, зі змісту пункту 5 Договору відступлення вбачається, що грошові кошти за вказаним договором в сумі 303 509,57 грн. повинні були надійти на рахунок НОМЕР_1, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Український Професійний банк» з призначенням «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами», який одночасно є особовим рахунком за Кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_2.
Судом прийняті до уваги пояснення позивача, що згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України №280 від 17.06.2004, рахунок 2909 має ознаку синтетичного рахунку «П - пасивний». Пасивні рахунки лише обліковують власний капітал та зобов'язання за їхнім цільовим призначенням і відображають зміст пасивної частини балансу. Сам по собі облік грошового зобов'язання на аналітичних рахунках банку не підвищує платоспроможність такого банку та не впливає на здатність виконувати платіжні документи його клієнтів. Відтак, банк не може проводити безготівкові платежі клієнтів (електронні кошти), якщо такі кошти не має сам банк.
За таких обставин, судом при новому розгляді справи було встановлено обґрунтованість тверджень позивача про те, що внаслідок укладення спірного договору банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п.1 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), оскільки грошові кошти в сумі 303 509,57 грн. фактично на рахунок банку не надходили, а відбулось лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.
Наявність на платіжному дорученні №49 від 27.05.2015 відмітки про проведення банківської операції судом до уваги не приймається, з огляду на встановлені вище фактичні обставини справи.
Посилання відповідача на поширення на постанову правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 банківської таємниці також не спростовують встановлених судом фактів недотримання при вчиненні спірного правочину вимог закону щодо порядку відчуження майна банку. Як зазначено у пункті 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.
Одночасно, твердження позивача про недотримання при укладенні спірного договору заборони передавати в забезпечення третім особам майно та активи банку без погодження з куратором банку, встановленої постановою правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015, є безпідставними, оскільки договір відступлення майнових прав не відноситься до договорів забезпечення виконання зобов'язань, види яких передбачено главою 49 Цивільного кодексу України.
Щодо доводів позивача про нікчемність спірного договору з підстави, визначеної пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» фінансове оздоровлення банку - відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.
Під поняттям платоспроможності розуміється спроможність банку виконати законні вимоги кредиторів. При цьому платоспроможність банку характеризується рівнем забезпеченості фінансових зобов'язань банку власним капіталом (ліквідними активами). Неплатоспроможність банку визначається як його неспроможність протягом одного місяця в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше третини суми, встановленої Національним банком як мінімально необхідної.
Пунктом 1.1 глави 1 розділу V Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 №368, визначено, що ліквідність банку - це здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати).
Банківська діяльність піддається ризику ліквідності - ризику недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто ризику того, що банк не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.
У зв'язку з цим банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням їх обсягів, строковості й валюти платежів, забезпечувати потрібне співвідношення між власними та залученими коштами, формувати оптимальну структуру активів із збільшенням частки високоякісних активів з прийнятним рівнем кредитного ризику для виконання правомірних вимог вкладників, кредиторів і всіх інших клієнтів.
Відповідно до положень статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у відповідній редакції) підставою віднесення проблемного банку до категорії неплатоспроможних є: неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; невиконання банком протягом десяти робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами; одноразове грубе або систематичне порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Як вбачається зі змісту постанови Правління Національного банку України №348 від 28.05.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних», однією з підстав віднесення позивача до категорії неплатоспроможних стало те, що на момент прийняття такої постанови обсяг високоліквідних коштів (готівка та кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України) значно зменшився, що унеможливлювало виконання зобов'язань банку перед його кредиторами.
Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк до дня визнання його неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Разом з цим, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не було доведено, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним.
При цьому, пояснення позивача про те, що причиною неплатоспроможності банку стало укладення між банком та відповідачем ряду аналогічних договорів, судом також не приймаються до уваги, оскільки, виходячи з предмету та підстав позову, суд не досліджує правовідносини позивача та відповідача за іншими правочинами, які виходять за межі предмету доказування у даній справі.
Щодо посилань позивача на нікчемність спірного договору з підстави, визначеної пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» суд зазначає наступне.
За приписами вказаної норми правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у випадку, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитор банку - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, за договором на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування суб'єктів господарювання №315-УОК від 18.05.2015 та за депозитним договором строкового банківського вкладу «Депозитна лінія «Гнучка» №245 від 20.05.2015 відповідачем здійснено транзакцію на депозитний рахунок (відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Український професійний банк») в сумі 10 000 000 грн.
Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Однак, як зазначив позивач та що підтверджується матеріалами справи, за вказаним депозитним договором повернення коштів відповідачу не відбулось, оскільки на кореспондентському рахунку Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» у Національному банку України станом на 25.05.2015 залишок грошових коштів становив лише 160 890,97 грн., а станом на 27.05.2015 - 43 805,61 грн. Таким чином, у зв'язку з відсутністю достатньої кількості коштів на кореспондентському рахунку станом на 25.05.2015, фактично, меморіальний ордер №22998266 від 25.05.2015 виконано не було, як і платіжне доручення відповідача №49 від 27.05.2015. Доказів протилежного, всупереч ст. 33, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем до суду надано не було.
Зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунка, мають майново-грошовий характер, а відтак, у цьому випадку відповідач є кредитором позивача за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. (Вказаного висновку дійшов Верховний суд України в постановах від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14 (3-24гс15) та від 01.04.2015 у справі № 910/5560/14).
Разом з цим, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку ліквідації банку залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою, а задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Водночас відповідач, будучи кредитором позивача за укладеним з ним договором та розрахувавшись за договором відступлення права вимоги від 26.05.2016, отримав від позивача майнові вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №898 від 19.07.2012 та іпотечним договором від 19.07.2012. Відповідно, враховуючи віднесення позивача до категорії неплатоспроможних, відповідач отримав переваги щодо задоволення частини своїх майнових вимог перед іншими кредиторами позивача, які (переваги) не встановлені для відповідача законодавством чи внутрішніми документами позивача.
Окрім того, господарським судом враховано, що на виконання Положення про визначення пов'язаних із банком осіб, затвердженого постановою Правління Національного банку України №315 від 12.05.2015, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» було включено до переліку осіб, пов'язаних з Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк».
За таких обставин у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача правомірно в силу приписів пунктів 1 та 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» віднесено спірний договір відступлення до нікчемних правочинів.
Такі висновки суду відповідають позиції Вищого господарського суду України, яку викладено у постановах від 16.01.2017 у справі №910/9707/16, від 16.01.2017 у справі №910/10780/16, від 16.01.2017 у справі №910/10782/16, від 31.01.2017 у справі №910/10779/16, від 21.02.2017 у справі №910/12325/16, від 05.04.2017 у справі №910/10369/16.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать (акти приймання-передачі від 27.05.2015), що на виконання п. п. 6, 8 нікчемного Договору відступлення банком були передані відповідачу права вимоги за кредитним договором і договорами забезпечення та оригінали документів, що їх посвідчують, а саме: кредитний договір №898 від 19.07.2012; іпотечний договір від 19.07.2012, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим №5629; договір поруки №898-1 від 19.07.2012; договір застави майнових прав на грошові кошти №898-2 від 19.07.2012; договір поруки №898-3 від 19.07.2015; договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим №5625; витяг з Державного реєстру правочинів №11592782 від 19.07.2012; витяг про державну реєстрацію прав №34914748 від 23.07.2012; технічний паспорт на квартиру №14, що розташована за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі України, буд. 14.
З витягу з протоколу №6 від 24.07.2015 засідання комісії з перевірки договорів вбачається, що після виявлення нікчемного правочину банком були вчинені дії щодо застосування наслідків його недійсності шляхом поновлення бухгалтерського обліку за рахунком з обліку кредитного договору №898 від 19.07.2012, укладеного між банком та ОСОБА_2. Зокрема, відповідно до виписки від 25.07.2017 з поточного рахунку НОМЕР_1 12.08.2015 банком було поновлено облік суми основного боргу в розмірі 300 349,73 грн. та суми нарахованих процентів в розмірі 3 423,16 грн., а всього 303 772,89 грн.
Крім того, як вказує позивач, на виконання статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноваженою особою Фонду було здійснено бухгалтерські транзакції з перенесення обліку коштів, направлених в рахунок оплати за нікчемним договором, з рахунку позичальника НОМЕР_1 на поточний рахунок відповідача НОМЕР_2.
Повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину вих.№01-10/3283 від 03.08.2015 відповідач отримав 13.08.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0200224899300, проте вимоги банку не визнав та документи не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Враховуючи викладені вище висновки суду про нікчемність договору відступлення, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача повернути банку документи, передані згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: кредитний договір №898 від 19.07.2012; договір поруки №898-1 від 19.07.2012; договір застави майнових прав на грошові кошти №898-2 від 19.07.2012; договір поруки №898-3 від 19.07.2012; іпотечний договір, посвідчений 19.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим №5629.
Однак, позовні вимоги про визнання у Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» права майнової вимоги до ОСОБА_2 та про зобов'язання відповідача повернути документи, передані в забезпечення за договором іпотеки, задоволенню не підлягають. Також, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 347 472,80 грн., виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом при новому розгляді даної справи, повідомленням Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» вих.№11/5-02/495/1 від 28.05.2015, яке було підписано посадовою особою банку та скріплено печаткою позивача, ОСОБА_2 повідомлено про відступлення прав вимоги за кредитним договором №898 від 19.07.2012 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс». В подальшому, повідомленням вих.№01-10/3290 від 03.08.2015, підписаним Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УПБ» Пантіною Л.О., ОСОБА_2 повідомлено про нікчемність договору відступлення від 26.05.2015. Претензією позивача вих.№01-10/5811 від 29.10.2015 третю особу 3 повідомлено про необхідність сплатити заборгованість за кредитом в розмірі 11 849,41 грн. та прострочені проценти в сумі 8 031,27 грн. на користь банку.
Як вказує третя особа 3, починаючи з грудня 2016 року у неї були наявні підстави вважати, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» було належним кредитором, зважаючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016, яке прийнято при першому розгляді даної справи та яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016, встановлено безпідставність повідомлення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину та правомірність договору відступлення прав вимоги від 26.05.2015.
За таких обставин, керуючись рішенням суду, яке набрало законної сили, з метою належного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, третьою особою 3 були здійснені на користь відповідача в рахунок погашення кредитної заборгованості наступні оплати:
- 97 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №2129 від 23.12.2016 та квитанцією №ПН2453 від 23.12.2016;
- 56 600,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №3228 від 10.01.2017 та квитанцією №ПН3066 від 10.01.2017;
- 2 800,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН1749 від 10.02.2017;
- 2 300,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН2968 від 10.03.2017;
- 188 772,80 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1245 від 21.03.2017 та квитанцією №ПН1513 від 21.03.2017.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що у період з грудня 2016 року по березень 2017 на виконання умов кредитного договору №898 від 19.07.2012 третьою особою 3 було сплачено на користь відповідача грошові кошти на загальну суму 347 472,80 грн., яку заявлено позивачем до стягнення з відповідача.
21.03.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» видано довідку вих.№21032017/1, в якій вказано, що станом на 21.03.2017 ОСОБА_2 повністю виконані зобов'язання за кредитним договором №898 від 19.07.2012.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №82969520 від 21.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. зареєстровано припинення іпотеки за іпотечним договором від 19.07.2012 на підставі договору про розірвання іпотечного договору, укладеного 21.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» та ОСОБА_2 та посвідченого за реєстровим №2969.
Як вказує третя особа 3, документи на іпотечне майно було повернуто відповідачем власнику квартири.
Третя особа 3, ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, вказала, що позовні вимоги про визнання наявності у банку права майнової вимоги за кредитним договором №898 від 19.07.2012 та договорами забезпечення є безпідставними, оскільки нею було добросовісно виконано свої зобов'язання та повністю сплачено заборгованість за вказаним кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс».
У даному випадку судом прийнято до уваги, що на виконання нікчемного правочину банком було передано відповідачу майнові права, а саме права вимоги до ОСОБА_2
Верховний Суд України в постанові від 30.01.2013 у справі №6-168-цс12 вказав, що майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами, а тому майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Тобто, в результаті реалізації особою наявного у неї майнового права (у тому числі, права вимоги) така особа набуває правомочності власника отриманого майна (у тому числі, грошових коштів).
Як зазначалось судом, у частині 2 статті 216 Цивільного кодексу України законодавцем передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до приписів частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та викладені вище норми законодавства, вимоги позивача до відповідача про стягнення грошових коштів, сплачених ОСОБА_2, є правомірними, оскільки такі грошові кошти були отримані відповідачем внаслідок реалізації ним майнового права, отриманого внаслідок виконання нікчемного правочину.
В свою чергу, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог про визнання права вимоги до ОСОБА_2 та про зобов'язання повернути документи на квартиру. Зокрема, позивачем не визначено, які саме вимоги банку не задоволено позичальником та сформульовано позов як вимогу про встановлення юридичного факту, що не відноситься до повноважень та компетенції господарського суду. Також, позивачем, яким заявлено вимогу про повернення документів до відповідача, не спростовано належними та допустимими доказами тих обставин, що спірні документи були повернуті відповідачем позичальнику ОСОБА_2
При цьому, висновки суду ґрунтуються також необхідності захисту прав позичальника, який добросовісно виконував свої зобов'язання за кредитним договором.
Так, у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Оцінивши доводи учасників судового процесу, з огляду на принципи справедливості та добросовісності, керуючись ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» оригінали документів згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, а саме: кредитний договір №898 від 19.07.2012; договір поруки №898-1 від 19.07.2012; договір застави майнових прав на грошові кошти №898-2 від 19.07.2012; договір поруки №898-3 від 19.07.2012; іпотечний договір, посвідчений 19.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим №5629, а також стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» грошових коштів в сумі 347 472,80 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №898 від 19.07.2012. Інша частина вимог задоволенню не підлягає з викладених вище підстав.
При здійсненні розподілу судових витрат господарським судом враховано наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
За таких обставин, на відповідача покладається судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 6 812,09 грн. (оскільки, з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову від 05.07.2017, судом задоволено одну позовну вимогу немайнового характеру та одну вимогу майнового характеру) (1 600 грн. + 5 212,09 грн. = 6 812,09 грн.), а також судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 11 071,10 грн. та за подання касаційної скарги в розмірі 12 077,57 грн., а всього в сумі 29 960,76 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 9, літера А, офіс 369; ідентифікаційний код 39243396) повернути Публічному акціонерному товариству «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15; ідентифікаційний код 19019775) оригінали документів згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2015, а саме:
кредитний договір №898 від 19.07.2012;
договір поруки №898-1 від 19.07.2012;
договір застави майнових прав на грошові кошти №898-2 від 19.07.2012;
договір поруки №898-3 від 19.07.2012;
іпотечний договір, посвідчений 19.07.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сингаївською С.О. за реєстровим №5629.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс» (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 9, літера А, офіс 369; ідентифікаційний код 39243396) на користь Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, будинок 15; ідентифікаційний код 19019775) грошові кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №898 від 19.07.2012 в сумі 347 472 (триста сорок сім тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 80 грн. та судовий збір у розмірі 29 960 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 76 коп.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 06.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 11.09.2017.
Суддя В.В. Князьков
- Номер:
- Опис: про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.06.2016
- Дата етапу: 03.11.2016
- Номер:
- Опис: про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.06.2016
- Дата етапу: 29.06.2016
- Номер:
- Опис: про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 28.07.2016
- Дата етапу: 28.07.2016
- Номер:
- Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Київський апеляційний господарський суд
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.10.2016
- Дата етапу: 10.10.2016
- Номер:
- Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Київський апеляційний господарський суд
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2016
- Дата етапу: 07.11.2016
- Номер:
- Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: За заявою сторони (друга iнстанцiя)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Київський апеляційний господарський суд
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.11.2016
- Дата етапу: 13.12.2016
- Номер:
- Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 28.02.2017
- Дата етапу: 06.03.2017
- Номер:
- Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 18.04.2017
- Дата етапу: 10.05.2017
- Номер:
- Опис: про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: На новий розгляд
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Направлено до апеляційного суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 22.05.2017
- Дата етапу: 28.09.2017
- Номер:
- Опис: про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Зміна предмету або підстави позову (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.07.2017
- Дата етапу: 05.07.2017
- Номер:
- Опис: про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Відновлення чи продовження процесуальних строків (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.07.2017
- Дата етапу: 27.07.2017
- Номер:
- Опис: про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Заміна, залучення нових учасників судового процесу, правонаступництво, залучення третьої особи (2-й розділ звіту)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Господарський суд м. Києва
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 04.09.2017
- Дата етапу: 06.09.2017
- Номер:
- Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Апеляційна скарга (подання)-(Новий розгляд першої інстанції)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Київський апеляційний господарський суд
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.09.2017
- Дата етапу: 05.12.2017
- Номер:
- Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Повернуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.01.2018
- Дата етапу: 11.01.2018
- Номер:
- Опис: застосування наслідків недійсності нікчемного правочину
- Тип справи: Касацiйна скарга (подання)
- Номер справи: 910/10371/16
- Суд: Касаційний господарський суд
- Суддя: Князьков В.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 01.03.2018
- Дата етапу: 25.04.2018