ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017Справа №910/12407/17

За позовом ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

про 47 601, 39 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: ОСОБА_2 - по дов. №КВ 5900 від 18.05.2017р.

Від відповідача : Жила М.І. - по дов. №10-540/д від 23.08.2017р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за дивідендами та прострочку виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу як акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивідендів за 2011 - 2014 роки, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму невиплачених дивідендів у загальному розмірі 32 683,00 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 30,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 12 788,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12407/17, розгляд справи призначено на 28.08.2017.

У судовому засіданні 28.08.2017 представник відповідача подав відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду від 31.07.2017.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що зобов'язання по виплаті дивідендів слід вважати визначеними лише тоді, коли відповідачу відома сума грошових коштів, що підлягає сплаті на користь певного акціонера, а не з моменту прийняття уповноваженим органом управління емітента рішення про порядок розподілу прибутку та виплату дивідендів за 2011 - 2014 роки. Право на отримання частки прибутку - дивідендів має бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку - дивідендів акціонерну виникає під час реалізації акціонером наданого права.

Крім того, відповідач зазначив, що ним було здійснено нарахування відповідачу доходу у вигляді дивідендів за 2011-2014 роки, з яких відповідно до положень Податкового кодексу України, було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, у розмірі 704,03 грн. (за 2011 рік), 460,78 грн. (за 2012 рік), 61,25 грн. (за 2013 рік), 408,10 грн. (за 2014 рік), а також військовий збір, що становить 1,5%, у сумі 211,21 грн. (за 2011 рік), 138,23 грн. (за 2012 рік), 18,38 грн. (за 2013 рік) та 122,43 грн. (за 2014 рік).

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, оскілки виплата дивідендів не є грошовим зобов'язанням, а між сторонами існують корпоративні відносини, пов'язані із здійсненням управління корпоративним утворенням або веденням його справ.

Позивач у судовому засіданні 28.08.2017 надав усні пояснення по справі та позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 28.08.2017р. оголошувалась перерва до 06.09.2017р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

29.08.2017р. через відділ діловодство господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 44 594, 7 грн., які складаються з основного боргу в сумі 30 558,55 грн., 12 041, 84 грн. - інфляційні, 1 994, 38 грн. - 3% річних.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного судом заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається до розгляду.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (затверджений Протоколом № 21 від 22.03.2011 рішення Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"; державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.03.2011, номер запису 10741050026002352) Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Відповідно до п. 3.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.3 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Відповідно до п. 6.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

Згідно з п. 6.18 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції.

ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" з кількістю акцій 350 штук, що не заперечується відповідачем.

Статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У статті 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" закріплено, право учасника товариства, на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників, якщо він є учасником товариства на початок строку виплати дивідендів.

Дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства").

Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА", оформленим протоколом №22 від 10.10.2014, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку:

- за 2011 рік: 2 181 892 000,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2011 рік, складеного за П(с)БО); 2 181 612 957 грн. 30 коп., що складає 99,99% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015,

- за 2012 рік: 1 428 110 724,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2012 рік, складеного за МСФЗ); 1 427 836 668 грн. 30 коп., що складає 99,98% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014 р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 р. по 10.04.2015 р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства"

- за 2013 рік: 189 886 355,00 грн. сума чистого прибутку відповідно до звіту про фінансові результати товариства за 2013 рік, складеного за МСФЗ); 189 799785,00 грн., що складає 99,95% чистого прибутку, спрямовано направити на виплату дивідендів акціонерам. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства. Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - 20 жовтня 2014 р. Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 р. по 10.04.2015 р. Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "УКPНAФТА", оформленим протоколом №23 від 22.07.2015, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку за 2014 рік:

- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - у строк до 03.10.2015 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 03 серпня 2015 р. по 03 жовтня 2015 р.

Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч.5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до п. 6.20 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 6.21 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківський рахунок, а акціонерам фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Згідно з п. 6.22 Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.

Пунктом 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 визначено, що статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів АТ у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту АТ у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим частини другої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів за простими акціями у АТ виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у менший строк, визначений загальними зборами.

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.

Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до положень Податкового кодексу України ним було утримано та сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що становить 5%, у розмірі 704,03 грн. (за 2011 рік), 460,78 грн. (за 2012 рік), 61,25 грн. (за 2013 рік), 408,10 грн. (за 2014 рік), а також військовий збір, що становить 1,5%, у сумі 211,21 грн. (за 2011 рік), 138,23 грн. (за 2012 рік), 18,38 грн. (за 2013 рік) та 122,43 грн. (за 2014 рік), у підтвердження чого долучив до матеріалів справи копії відповідних платіжних доручень, витягів з податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Так, відповідно до п. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 167.5.2 Податкового кодексу України ставка податку у розмірі 5 відсотків встановлюється для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Відповідно до п. 168.1.5 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п. 16-1 розділу 10 Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу; об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно та обґрунтовано здійснено утримання та сплату до Державного бюджету України 5% податку з доходу фізичних осіб та 1,5% військового збору, розрахованого щодо загальної суми дивідендів, нарахованих акціонеру Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - ОСОБА_4 за 2011 - 2014 роки.

При цьому, у позовній заяві позивач також вказує на необхідність зменшення розміру нарахованих дивідендів за 2011 - 2014 роки на ставку податку з доходів фізичних осіб та ставку військового збору, та зазначає, що після зменшення розміру нарахованих дивідендів на його користь підлягає сплаті грошова сума у розмірі 30 558,55 грн., про що зазначив позивач у заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на визначений у Протоколі № 22 від 10.10.2014 строк виплати Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" дивідендів за 2011 - 2013 роки - з 20.10.2014 по 10.04.2015, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був виплатити позивачу дивіденди у розмірі 22 927,08 грн. у строк до 10.04.2015 (включно).

В свою чергу, дивіденди за 2014 рік у розмірі 7631,47 грн., з урахуванням визначеного у Протоколі загальних зборів №23 від 22.07.2015 строків виплати дивідендів за 204 рік, мали бути виплачені відповідачем у строк до 03 жовтня 2015 (включно).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Наявність та обсяг заборгованості Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у розмірі 30 558,55 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не був спростований відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів виплати позивачу дивідендів у розмірі за 2011 - 2014 роки, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивідендів у розмірі 30 558,55 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає доводи відповідача стосовно того, що право на отримання дивідендів повинно бути реалізоване акціонером, а зобов'язання емітента по виплаті частки прибутку (дивідендів) акціонеру виникає під час реалізації акціонером наданого права, є необґрунтованими з огляду на те, що позивач не зобов'язаний звертатись до відповідача із заявою про виплату дивідендів, оскільки положеннями чинного законодавства такого обов'язку не встановлено.

Так, обов'язки учасників товариства визначені у ст. 11 Закону України "Про господарські товариства", і серед них відсутній обов'язок акціонера висувати до емітента письмову вимогу щодо отримання нарахованих дивідендів. Крім того, законодавство не передбачає обов'язку акціонера звертатися з вимогою про виплату дивідендів до акціонерного товариства і не встановлює строків такого звернення.

Отже, обов'язок виплати дивідендів без будь-яких додаткових умов покладено на відповідача у встановлений у рішенні загальних зборів строк, у даному випадку з 20.10.2014 по 10.04.2015.

При цьому, як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із запитом щодо виплати належної йому суми дивідендів за 2011 - 2014 роки, та у відповідь отримав від відповідача лист №13.233/119 від 13.05.2016 року, у якому відповідач зазначив, що об'єктивні обставини, які не залежали від товариства та які перешкоджали виплаті дивідендів, на даний час не усунуті.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 579,14 грн. за період з 11.04.2015 по 26.07.2017, 3% річних у розмірі 415,24 грн. за період з 04.10.2015 по 24.06.2017, інфляційні втрати у розмірі 2 041,84 грн. за період з 11.04.2015 по 26.07.2017 та за період з 04.10.2015 по 26.07.2017.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 року по справі №6-113цс14 зазначено, що будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського Суду України від 24.02.2015 року у справі №910/19149/14, від 25.02.2015 року у справі №910/15639/14 та від 01.10.2014 року у справі №910/14601/13.

Крім того, в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 ГК України, ст. 152 ЦК України та прийнятого відповідачем рішення про виплату акціонерам дивідендів у останнього виникло зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів - виплата дивідендів, а отже, зобов'язання відповідача зі сплати дивідендів є грошовим зобов'язанням.

У пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 № 4 зазначено, що невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

За результатом перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку, що він здійснений позивачем вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про те, що позивач не є акціонером відповідача та відповідно право позивача на отримання дивідендів не було порушено та не підлягає відновленню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач просить стягнути з відповідача судові витрати - послуги адвоката в сумі 5000 грн. ( з урахуванням заяви позивача в судовому засіданні 06.09.2017р.).

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У підтвердження факту надання позивачу адвокатських послуг позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги від 22.069.2017, укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом ОСОБА_2 (згідно з умовами п.1.1 якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу з питань стягнення в судовому порядку з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» дивідендів за 2011,2012.2013, 2014 за простими іменними акціями, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов»язання, квитанція від 22.08.2017р. Приватбанку про сплату ОСОБА_2 5000 грн. належним чином засвідчену копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №5900 від 18.05.2017 на ім'я ОСОБА_2, належним чином засвідчену Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

У пункті 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з квитанції від 22.08.2017р. Приватбанку на рахунок ОСОБА_2 перераховані грошові кошти в сумі 5000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги від 22.06.2017р.

Разом з тим, оцінюючи рівень складності справи, тривалість її розгляду, а також оцінюючи час, який можна було б витратити на підготовку матеріалів фахівцем, зважаючи на обсяг зібраних доказів, суд дійшов висновку, що розумним розміром витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є сума 3000,00 грн., у зв'язку з чим проходить до висновку про необхідність зменшення розміру судових витрат в частині оплати послуг адвоката до 3000,00 грн.

Згідно з приписами частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про компенсацію витрат на послуги адвоката є обґрунтованою, однак такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на встановлену розумність витрат та на часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь ОСОБА_1 (02147, АДРЕСА_1, ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1) заборгованість по виплаті дивідендів за 2011-2014 роки в розмірі 30 558 грн. 55 коп., 3 % річних в розмірі 1 994 грн. 38 коп., інфляційні втрати в розмірі 12 041 грн. 84 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600 грн. 00 коп. та 3000 грн. витрати на послуги адвоката.

Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено 11.09.2017.

Суддя Трофименко Т.Ю.