Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
03 листопада 2009 року справа 2а-151/09/1270
приміщення суду, зал судових засідань№10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання:
за участю сторін:
від позивача:
від відповідача:
від третьої особи:
Чуріковій Я.О.
не з’явився
не з’явився
не з’явився
розглянувши апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 5 березня 2009 року
по адміністративній справі № 2а-151/09/1270 (суддя Ушаков Т.С.)
за позовом
Державного підприємства «Донецька залізниця»
до
треті особи Державної інспекції по контролю з цінами в Луганській області
Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця»
про
визнання нечинним рішення, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2009 року (арк. справи 123-125) були задоволені позовні вимоги Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Попаснянської виробничої дільниці Луганської дирекції залізничних перевезень до Державної інспекції з контролю за цінами Луганської області за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»про визнання нечинним рішення відповідача № 198 від 03 жовтня 2005 року.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду обґрунтовано висновками суду про відсутність порушення державної дисципліни цін та неможливістю віднесення суми цього перебору до додаткової виручки Донецької залізниці у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, оскільки він був виявлений позивачем самостійно.
Відповідач, не погодившись із прийнятою Луганським окружним адміністративним судом постановою від 05 березня 2009 року, надав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду в якій, посилаючись на порушення судом застосування норм матеріального та процесуального просив апеляційний адміністративний суд скасувати постанову адміністративного суду першої інстанції та винести нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевірив наявні в матеріалах справи документи і обговоривши доводи апеляційної скарги встановила наступне.
В період з 7 вересня по 2005 року по 22 вересня 2005 року Державною інспекцією по контролю за цінами в Луганській області було проведено перевірку дотримання законодавства відносно встановлення тарифів на перевезення вантажів та пасажирів відповідно до доручення Попаснянської транспортної прокуратури № 42-430, вих. № 05. Внаслідок проведення цієї перевірки відповідачем був складений Акт № 03247 від 22 вересня 2005 року (арк. справи 11). Відповідачем були відображені в Акті перевірки № 03427 від 22 вересня 2005 року висновки щодо порушення позивачем правильності застосування тарифної плати за перевезення вугілля, що призвело до отримання позивачем додаткової виручки в загальній сумі 2149,20 грн.
03 жовтня 2005 року відповідачем було прийнято Рішення № 198 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (арк. справи 13), яким було вилучено в дохід державного бюджету додаткову виручку в сумі 2149,20 грн. та штрафні санкції в сумі 4298,40 грн.
Наведені в акті перевірки висновки щодо порушення правильності застосування тарифів відповідач обґрунтовує наступним. На підставі відомості номерного обліку завантажених вагонів форми ГУ – 3 № 185 за 20 серпня 2005 року (арк. справи 15), дорожньої відомості № 51414716 від 20 серпня 2005 року позивачем був застосований тариф у розмірі 1259,00 грн. для полувагона масою 69 тн. Різниця в тарифі при розрахунку плати за полувагон вугілля склала 360,0 грн. із ПДВ. З урахуванням того, що відповідно до дорожньої відомості було відправлено 5 вагонів, то сума додаткової виручки склала 1800,00 грн. Окрім цього, по зазначеній відомості був відправлений полу вагон масою 65 тн. по завищеному тарифу 1239 грн. при чинному 948,00 грн. Різниця в тарифах склала 349,20 грн. з ПДВ.
Питання щодо наявності факту перебору з вантажного перевезення в сумі 2149,20 грн. не є спірним між сторонами. Виходячи із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактично спірним між сторонами є наявність підстав для застосування штрафних (економічних) санкцій за оскаржуваними позивачем рішеннями.
Позивач, протягом судового розгляду спору зауважував на тому, що сума переборів не є сумою додаткової виручки, обліковується на рахунках спеціального використання та не може бути повернутою до моменту звернення особи за рахунок якої було вчинено таку перебір із відповідною заявою. В обґрунтування своїх доводів позивач посилається на переписку між ним та вантажовідправником вугілля (арк. справи 14, 37), у відношенні якого були застосовані невірні тарифи, за наслідками проведення якої позивачем було повернуто зайво сплачені кошти на рахунок вантажовідправника.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.
Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та шляхом встановлення граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.
Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. (стаття 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення»).
Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету міністрів України № 1819 від 13 грудня 2000 року, яким затверджено положення про державну інспекцію з контролю за цінами, до завдань цього урядового органу віднесено організація та здійснення, відповідно до законодавства, функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).
До функцій Державної інспекції з контролю за цінами віднесено здійснення у межах своєї компетенції перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування; вжиття відповідно до законодавства заходів за порушення суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами та інше.
З урахуванням змісту наведених вище нормативно-правових актів колегія суддів апеляційного адміністративного суду дійшла висновків стосовно наявності в відповідача компетенції щодо проведення перевірки позивача на предмет правильності застосування ним тарифів на перевезення вантажів.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 1538 від 25 грудня 1996 року «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом підлягають державному регулюванню.
Нарахування провізних платежів здійснюється залізницею на підставі статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06 квітня 1998 року, Правилами перевезення вантажів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року та Збірника тарифів на перевезення вантажів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 551 від 15 листопада 1999 року, який діяв на момент виникнення спірних відносин. Тарифи застосовувалися із врахуванням підвищуючих коефіцієнтів відповідно до телеграм за Наказами Міністерства транспорту України № 934 від 27 грудня 2002 року, Розпорядження Кабінету Міністрів № 455-р від 13 липня 2004 року.
При апеляційному розгляді цієї справи колегією судів було встановлено, що між сторонами немає суперечностей відносно порядку та умов застосування тарифів.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що постанова Донецького окружного адміністративного суду винесена за умови правильного застосування норм процесуального права, що за положеннями статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2009 року у справі № 2а-151/09/1270 залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 березня 2009 року у справі № 2а-151/09/1270 залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 3 листопада 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: (підписи) Л.А. Василенко
М.І. Старосуд