АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Справа № 640/884/15ц Головуючий 1 інстанції - Сенаторов В.М.

Провадження № 22ц/790/2633/17 Головуючий ІІ інстанції - Кісь П.В.

Категорія: сімейні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи - Перша Харківська державна нотаріальна контора, Служба у справах дітей Київського району м. Харкова про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрація шлюбу та визнання права власності на сумісно набуте майно, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив встановити факт його проживання з ОСОБА_6 однією сім`єю без укладення шлюбу з 22 жовтня 2003 року і до її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року та визнання за ним право власності на 1/2 частину сумісно набутого майна.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначав, що у 2003 році він познайомився з ОСОБА_6 Між ними виникла взаємна симпатія у зв'язку з цим ОСОБА_6 покинула свого чоловіка ОСОБА_7 та в вересні 2003 року переїхала до ОСОБА_5 в його квартиру АДРЕСА_1. 21 жовтня 2003 року шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розірвано. В подальшому позивач разом з ОСОБА_6 стали мешкати в квартирі, яка на праві власності належала ОСОБА_4 батькові ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2. 23 березня 2004 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку літ. «А-1» житловою площею 41,6 кв.м. з надвірними побудовами літ. «Б», «В», «Г», розташований на земельній ділянці площею 718,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Вказане домоволодіння було обрано подружжям як місце мешкання їх молодої сім'ї. З метою поліпшення житлових умов, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 була здійснена реконструкція будинку, фактично замість старого будинку зведено новий - житловий будинок літ. «Д-2», загальною площею 173,2 кв.м., з надвірними будівлями: гаражем літ. «Е» загальною площею 50,1 кв.м. та літньою кухнею літ. «Ж», загальною площею 47,7 кв.м., наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, розташованими на земельній ділянці загальною площею 718,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 реконструкція та облаштування будинку велися за грошові кошти, які виручив ОСОБА_5 від продажу двох квартир, що на праві власності належали останньому, а саме, кв. АДРЕСА_1 За спільною домовленістю подружжя, право власності на новозбудоване домоволодіння рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11.08.2005 року по справі № 2-36227/05 було оформлене на ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народився син ОСОБА_9, батьком якого є позивач по справі ОСОБА_5 В жовтні місяці 2004 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, та їх малолітній син переїхали до нового будинку. Під час спільного проживання у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 року народилася донька ОСОБА_10. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склалися відносини, що притаманні подружжю, вони мали спільний бюджет, піклувалися один про одного, займалися вихованням дітей, допомагали один одному у веденні бізнесу, разом відпочивали.

За час спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за спільні кошти набули у власність наступне майно:

у 2005 році садибний (індивідуальний) житловий будинок літ. «Д-2», загальною площею 173,2 кв.м. з надвірними будівлями: гаражем літ. «Е» загальною площею 50,1 кв.м. та літньою кухнею літ. «Ж» загальною площею 47,7 кв.м., наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, розташованими на земельній ділянці, загальною площею 718,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровану 08.02.2006 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_6 на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.08.2005р. з додатковим рішенням від 21.12.2005р. по справі № 2 - 36227/05;

у 2007 році - транспортний засіб ВМV ХЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 2006 року випуску, зареєстрований 23.01.2007 році за ОСОБА_6,

у 2008 році - нежитлову будівлю літ. «П-1» загальною площею 53,5 кв.м., літ. « Т-1», загальною площею 9,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1, яка зареєстрована 12.09.2008 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 08.09.2008 р. реєстр. № 1985;

- у 2008 році - нежитлову будівлю літ. «С-1» загальною площею 732,0 кв.м. розташовану в АДРЕСА_1 яка зареєстрована 15.09.2008 р. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2008 р. реєстр. № 6657;

- у 2008 році - нежитлові приміщення № 10, № 11 в літ. «Ж-1» загальною площею 60,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 12.04.2008 р. за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.04.2008 р. реєстр. № 2152;

- у 2010 році - транспортний засіб ВМV Х5 ХDRIV301, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2010 року випуску зареєстрований 08.12.2010 року за ОСОБА_6

- у 2011 році - нежитлові приміщення підвалу № 1, 1а, 16, їв, 2-:-5, 1-го поверху № 1-:-8, 10-:-18, 2-го поверху № 20 в літ. «Б-2», загальною площею 610,4 кв.м., нежитлові приміщення № 3,4 загальною площею 6,7 кв.м., в літ. «А-1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 12.07.2011р. за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.07.2011р. за р. № 2713;

- у 2013 році - транспортний засіб MERCEDES - BENZ? 8350 2008 року випуску, зареєстрований 27.04.2013 року за ОСОБА_6

- грошові кошти у розмірі 22921,65 грн., розміщені на картковому рахунку № НОМЕР_4, відкритому на ім'я ОСОБА_6 в АТ «ОТП Банк», що підтверджується Довідкою АТ «ОТП Банк» від 08.05.2013р. вих. № 707-3/377.

На придбання вищевказаного майна ОСОБА_5 в інтересах сім'ї позичив в АТ «УкрСиббанку» грошові кошти за договором № 11190150000 від 27.07.2007 р. у розмірі 100 000доларів США, за договором № 10210549000 від 30.08.2006 року.

Після смерті ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року відкрилася спадщина. У зв'язку із тим, що усе майно було зареєстроване на ім'я ОСОБА_6, Перша Харківська державна нотаріальна контора не може видати свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям без виділення частки позивача, у зв'язку із чим, він змушений звертатися до суду з даним позовом.

Відповідачі у справі є батьками ОСОБА_6, які у встановленому порядку прийняли спадщину.

Відповідачі позов не визнали. Третя особа - Служба у справах дітей Київського району міста Харкова у письмовій заяві просила прийняти рішення на розсуд суду. Третя особа - Перша Харківська Державна нотаріальна контора свого представника для участі у справі не направила.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 9 вересня 2015 року позов задоволено - встановлено факт проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім'єю з 22 жовтня 2003 року; визнано за ОСОБА_5 право власності на наступне майно:

-1/2 частину садибного (індивідуального) житлового будинку літ. «Д-2», загальною площею 173,2 кв.м. з надвірними будівлями: гаражем літ. «Е» загальною площею 50,1 кв.м. та літньою кухнею літ. «Ж», загальною площею 47,7 кв.м., наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, розташованими на земельній ділянці, загальною площею 718,00 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

-1/2 частину нежитлової будівлі літ. «П-1», загальною площею 53,5 кв.м., літ. « Т-1», загальною площею 9,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

-1/2 частину нежитлової будівлі літ. «С-1», загальною площею 732,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

-1/2 частину нежитлових приміщень № 10, № 11 в літ. « Ж-1», загальною площею 60,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

-1/2 частину нежитлових приміщень підвалу № 1, 1а, 1б, 1в, 2-:-5, 1-го поверху, № 10-:-18, 2 - го поверху № 20 в літ. «Б-2», загальною площею 610,4 кв.м., 1/2 частину нежитлових приміщень № 3,4, загальною площею 6,7 кв.м., в літ. «А-1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1

- 1/2 частину транспортного засобу ВМW ХЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску;

- 1/2 частину транспортного засобу ВМW Х5 ХDRIV301, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2010 року випуску;

- 1/2 частину транспортного засобу MERCEDES - BENZ CLS350, 2008 року випуску;

- 1/2 частину грошових коштів, що складає 11460 грн. 83 коп. , розміщених на картковому рахунку № НОМЕР_4, відкритому на ім'я ОСОБА_6 в АТ «ОТП Банк»; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішення суду першої інстанції, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі. Посилались на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм права процесуального.

Позивач подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції частково скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення - відмовлено у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на наступне майно: 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «П-1», загальною площею 53,5 кв.м, літ.«Т-1», загальною площею 9,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину нежитлової будівлі літ. «С-1», загальною площею 732 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину нежитлових приміщень №10, №11 в літ. «Ж-1», загальною площею 60,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину нежитлових приміщень підвалу №№ 1, 1а, 16, їв, 2-:-5, 1-го поверху, №10-:-18, 2-го поверху №20 в літ. «Б-2», загальною площею 610,4 кв.м; 1/2 частину нежитлових приміщень №№ 3, 4, загальною площею 6,7 кв.м, в літ. «А-1», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; змінено рішення суду першої інстанції в частині дати початку проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім'єю: з 22 жовтня 2003 року на 01 січня 2004 року; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 червня 2016 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_5 - рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 листопада 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного суду.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року рішення районного суду скасованого, у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 жовтня 2016 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному перегляді рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 і ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи, а ОСОБА_5 та його представник просили відхили апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін. Просили допитати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з метою підтвердження вказаних ним у позові обставин, проте це клопотання залишене без задоволення з огляду на заперечення відповідачів, неповнолітній вік дітей та вірогідність їх суб'єктивної оцінки, зважуючи на особливості обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та їх представникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судовим розглядом встановлено, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_11 розірвано 06 лютого 1990 року.

Шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 був розірваний 21 жовтня 2003 року.

Тобто, станом на 22.10.2003 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у інших зареєстрованих шлюбах не знаходились.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_12.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народилась донька ОСОБА_10.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

За приписами ч.2 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з ч. 1 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюється положення глави 8 цього Кодексу.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст.74 СК України поширюється на правовідносини між чоловіком та жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин спільною сумісною власністю необхідні встановити такі факти: ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї.

При цьому, спільність власності на нерухоме майно, придбане жінкою та чоловіком, які проживають однією сім'єю, та рівність їх часток у цьому майні призюмуються, адже на нього поширюється положення глави 8 СК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання ОСОБА_5 з ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу знайшов своє підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами. При цьому, відносини між ними носили характер сімейних, оскільки сторони опікувались один одним, дітьми, спільно займались побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільний сімейний бюджет. З огляду на означене, та, враховуючи, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в період з 22.10.2003 року по час смерті останньою в інших зареєстрованих шлюбах не знаходились, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання права власності на ? частку спірного майна є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, про спільне проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім'єю свідчить: народження у них двох дітей, з якими вони спільно проживали та доглядали; спільний відпочинок, спільне відвідування різних заходів; спільне придбання та наступне будівництво будинку № АДРЕСА_1 після чого вони стали там разом проживати, займались вихованням дітей. На день розгляду справи у вказаному будинку ОСОБА_5 проживає разом з дітьми ОСОБА_13 і ОСОБА_20.

Суд першої інстанції надав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також брата ОСОБА_5, близької подруги ОСОБА_6 - свідка ОСОБА_16, які були очевидцями сумісного спілкування, проживання та тривалих відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, на підставі чого вони їх сприймали, як дружину і чоловіка.

Доказів на підтвердження недостовірності показів або заінтересованості цих свідків у вирішенні справи на користь позивача відповідачі до суду не надали. Відмінність у даті початку спільних відносин між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 між показаннями свідка ОСОБА_17 та інших свідків пояснюється тривалим часом, який минув з того часу і тому в цілому не впливає на достовірність їх показів по суті спору.

Також факт проживання однією сім'єю позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується дослідженими в судовому засіданні фотознімками, які свідчать про наявність спілкування між сторонами в побуті, на відпочинку, спілкування з дітьми, відвідування разом різних заходів тощо.

Допитані з боку відповідачів свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, які пояснили про те, що ОСОБА_6 не вважала ОСОБА_5 своїм чоловіком, а ОСОБА_5 ніколи не мав наміру створити сім'ю з ОСОБА_6 мають оціночний характер і не містять фактів, стосовно яких вони були очевидцями.

Крім того, ці показання спростовуються фактом народження у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 року другої дитини, що свідчить про їх бажання щодо розширення сім'ї як первинного осередка суспільства, та виключає припущення про випадковий характер їх відносин. З огляду на викладене, в силу положень ст. 57 ЦПК України, колегія суддів відхиляє показання вказаних свідків.

За час фактичного проживання однією сім'єю з жовтня місяця 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року за спільні кошти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було набуто таке майно:

-садибний (індивідуальний) житловий будинок літ. «Д-2», загальною площею 173,2 кв. м, з надвірними будівлями, наземними та підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями, розташованими на земельній ділянці, загальною площею 718 кв. м, по АДРЕСА_1 яке зареєстроване 8 лютого 2006 року за ОСОБА_6 на підстав рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2005 року;

-транспортний засіб BMW ХЗ, номерний знак НОМЕР_5, 2006 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 23 січня 2007 року;

-нежитлові будівлі літ. «П-1», загальною площею 53,5 кв. м, та літ. «Т-1», загальною площею 9,1 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1, які 12 вересня 2008 року зареєстровані за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 8 вересня 2008 року;

-нежитлова будівля літ. «С-1», загальною площею 732 кв. м, по АДРЕСА_1, яка 15 вересня 2008 року зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 10 вересня 2008 року;

-нежитлові приміщення № 10, № 11 в літ. «Ж-1», загальною площею 60,8 кв. м, по АДРЕСА_1, які 12 квітня 2008 року зареєстровані за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11 квітня 2008 року;

-транспортний засіб BMW Х5 XDRIV 301, номерний знак НОМЕР_3, 2010 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 8 грудня 2010 року;

-нежитлові приміщення підвалу № № 1, 1а, 16, їв, 2-:-5, 1-го поверху, № 1-:-8, 10-:-18, 2-го поверху № 20в літ. «Б-2», загальною площею 610,4 кв. м, нежитлові приміщення № № 3, 4, загальною площею 6,7 кв. м, літ. «А-1», по АДРЕСА_1, які 12 липня 2011 року зареєстровані за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11 липня 2011 року;

-транспортний засіб MERCEDES-BENZ CLS 350, 2008 року випуску, зареєстрований за ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 27 квітня 2013 року;

-грошові кошти у розмірі 22 921 грн. 65 коп., розміщені на картковому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_6 в АТ «ОТП Банк».

Судовим розглядом не встановлено наявність письмового договору між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо правового режиму вказаного майна як особистої власності ОСОБА_6

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду про проживання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 однією сім'єю без укладення шлюбу між собою спростовуються наявними у справі нотаріально посвідченими договорами, в яких ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вказували про те, що на день їх укладення вони не перебувають у зареєстрованому шлюбі, не проживають ні з ким однією сім'єю, зазначали про різні місця свого проживання, оскільки вони спростовуються довідкою КП «Благоустрій», а також іншими дослідженими судом доказами.

При цьому, відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Не відповідність зареєстрованого місця проживання ОСОБА_5 з фактичним не може бути підставою обмеження його права власності.

В свою чергу, зазначення в нотаріально посвідчених договорах зареєстрованого місця проживання позивача, а не фактичного обумовлюється положеннями діючої на час посвідчення цих договорів Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 N20/5, за змістом пункту 13 якої встановлення особи учасника цивільних відносин при вчиненні нотаріальних дій нотаріусами здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина.

Те, що особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як сторін відповідних договорів, встановлювалась на підставі паспортів вбачається і зі змісту самих цих договорів.

Згідно ж абз. 5 п. 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII, в паспорті громадянина України на сторінках 11-16 зазначається саме зареєстроване місце постійного проживання громадянина, а не місце фактичного проживання.

Той факт, що нерухоме майно за літерами «П-1», «Т-1», «С-1» по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу зазначеного майна було придбано ОСОБА_6 у ОСОБА_5 не спростовує обставини, що придбане ОСОБА_6 майно з особистої приватної власності ОСОБА_5 набуло статусу спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Наявне в договорах купівлі-продажу свідчення ОСОБА_6 про те, що вона як покупець «набуває нежитлові приміщення, які є предметом цього договору, на особисті кошти, не знаходячись в зареєстрованому шлюбі та не проживаючи однією сім'єю з чоловіком», є нерозривно пов'язаними і має братися до уваги у своїй цілісності, оскільки в даному випадку, поняття «особисті кошти» презюмується з того факту, що особа не перебуває у шлюбі та не проживає однією сім'єю з чоловіком. Водночас, зважаючи на те, що судом встановлено факт проживання ОСОБА_6 однією сім'єю з ОСОБА_5 на час укладення згаданих договорів, доводи відповідачів про придбання відповідного нерухомого майна ОСОБА_6 за особисті кошти колегією суддів відхиляються.

Саме з цього виходив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановляючи ухвалу від 01.06.2016 року по цій справі, якою скасував рішення апеляційного суду Харківської області від 24.11.2015 року про часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та передав справу на новий розгляд. Згідно ж ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судовим розглядом не встановлено джерел походження у ОСОБА_6 особистих коштів, якими за встановлених обставин проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 могли б бути: кошти, набуті нею до початку проживання однією сім'єю; кошти отримані на підставі договору дарування або в порядку спадкування; кошти отримані від реалізації особистого майна.

При цьому, доводи ОСОБА_5 про придбання спірного майна за спільні кошти свідчать копії договорів від 08.04.2004 року та 11.06.2004 року, з яких вбачається, що позивачем було продано належні йому квартири АДРЕСА_1 в період коли здійснювалась реконструкція садибного (індивідуального) житлового будинку по Ісаївському 4-му в'їзду, 3 у м. Харкові, право власності на який в подальшому було зареєстровано на ОСОБА_6

Відповідно до звітів суб'єкту малого підприємництва-фізичної особи - платника єдиного податку за 2006-2011 роки ОСОБА_5 мав такі доходи: 2006 рік - 405 231,98 грн.; 2007 рік - 334 849,23 грн.; 2008 рік - 359 640,62 грн.; 2009 рік - 296 031,40 грн.; 2010 рік - 333 929,36 грн., 2011 рік - 438 043,98 грн.

Згідно довідки від 22.05.2014 року №52-3-39/199 ОСОБА_5 було отримано у кредит кошти в АТ «УкрСиббанк» згідно договорів №11190150000 від 27.07.2007 року та №10210549000 від 30.08.2006 року на суму 100 000,00 доларів США та 50 470,00 доларів США відповідно, які погашені позивачем.

З огляду на відсутність обставин, які б свідчили про потребу однієї особи (ОСОБА_6.) в наявності трьох легкових автомобілів, слушними є зауваження позивача про безпідставність доводів апеляційної скарги про те, що відповідні автомобілі були особистим майном ОСОБА_6 Відповідачами не надано доказів, які б підтверджували, що виплата кредитів, отриманих на придбання відповідних автомобілів, здійснювалась за особисті кошти ОСОБА_6

В цьому аспекті, колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що одразу ж після придбання автомобіля BMW Х5 XDRIV 301, номерний знак НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 8 грудня 2010 року), а саме - 13.12.2010 року - ОСОБА_6 надала ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на керування автомобілем та вчинення всіх інших юридично значимих дій зі строком дії до 13.12.2013 року. Вказане у сукупності з іншими наведеними вище доказами підтверджує доводи позивача про сімейний характер відносин між ним та ОСОБА_6, наявність взаємних прав та обов'язків.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач звертався до судів з заявами про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_6 та з позовними заявами, де зазначав різні дати початку спільного проживання - вересень 2013 року, 1 січня 2004 року та 22 жовтня 2003 року, то колегія суддів зазначає, що вказані обставини правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, адже перший з об'єктів спірного майна (садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, який був в подальшому реконструйований) був придбаний у березні 2004 року. При цьому, такими, що заслуговують на увагу є пояснення позивача, що первісно ним не було враховано дату розлучення ОСОБА_6 з ОСОБА_7 - 21.10.2003 року, у зв'язку з чим факт їх спільного проживання однією сім'єю може бути встановлений не раніше 22.10.2003 року. До того ж ОСОБА_5 завжди зазначав один і той же час початку відносин з ОСОБА_6 - вересень 2003 року, що також узгоджується з датою народження їх першої спільної дитини - ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши наявні по справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку щодо підтвердження факту проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 однією сім'єю з 22 жовтня 2003 року, та відповідно наявності підстав задоволення позову про визнання права власності позивача на 1/2 спірного майна.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовуОСОБА_5 не спростовують, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно відхили, а рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

О.М. Хорошевський