Справа №  2 – 249  

2009  рік

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

19  жовтня  2009   року   Теофіпольський районний  суд  Хмельницької     області  

     в особі: головуючого – судді  СТЕЦЮКА    І.С.  

     при секретарі:   САМОЙЛЮКУ  Д.Ю.

     з участю   адвоката:  

розглянувши у відкритому судовому  засіданні  в  залі  суду  у  місті  Теофіполі справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  відшкодування  матеріальної  шкоди,   заподіяної  злочином

В С Т А Н О В И В    

     ОСОБА_1    звернувся у  районний  суд із   позовом до               ОСОБА_2 про  стягнення заподіяної злочином матеріальної  шкоди в  сумі  3604  гривні 06 копійок.    

У судовому  засіданні  позивач свої вимоги підтримав. Із його пояснень та із  позовної  заяви встановлено,   що  2  жовтня 2008 року близько 14 години у його, позивача,  будинку  № 15 по вул.. Леніна у   с. Гальчинці Теофіпольського району Хмельницької  області  ОСОБА_2 таємно викрав належну  йому кредитну картку КБ «Дельта» на балансі якої знаходилися грошові кошти в сумі 2550 гривень а 3 та 4  жовтня 2008 року через банкомат Волочиського відділення ВАТ «ПриватБанк» у           м. Волочиську Хмельницької області у кілька етапів зняв з рахунка викраденої картки гроші загальною сумою 2510 гривень якими заволодів тобто вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 185 КК України .       

     24  квітня  2009 року  ОСОБА_2. постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від кримінальної відповідальності                            по ч.1 ст. 185 КК України був звільнений по амністії у зв’язку із тим, що він  інвалід.  Його позов  про  стягнення  з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 2510  гривень був залишений без розгляду. Свої позовні вимоги збільшив виходячи із того, що він зобов’язаний був сплачувати  банку відсотки за користування грошовими коштами в сумі 2510 гривень хоч ними заволодів  відповідач.

     В зв’язку із цим позивач  просив у  порядку цивільного судочинства  відшкодувати   йому шкоду заподіяну злочином. Разом з тим  просив  стягнути із відповідача 2510 грн.  Інші  позовні   вимоги  просив  залишити  без  розгляду.

      Відповідач  ОСОБА_2,  вчасно  повідомлений  про час  та  місце  розгляду  справи  про що  свідчать  поштові  повідомлення  про вручення  йому  повісток,  на  повторний виклик  у  судове  засідання  не з’явився,  про  причину  неявки  та  про  необхідність  розгляду  справи у  його присутності  суд  не  повідомив, у представлених  запереченнях як на  підставу  відмови у  позові  посилається на  відсутність у позивача  доказів якими підтверджується  факт  заподіяння  шкоди.  

Вислухавши  пояснення   позивача,  вивчивши  матеріали  справи  суд  приходить до  висновку про те, що  позов  необхідно  задовольнити.  

     Судом встановлено, що      2  жовтня 2008 року близько 14 години у будинку батьків своєї співмешканки ОСОБА_3, тобто у будинку позивача, який розташований під № 15 по вул.. Леніна у с. Гальчинці Теофіпольського району Хмельницької  області ОСОБА_2 таємно викрав належну позивачу кредитну картку КБ «Дельта» на балансі якої знаходилися грошові кошти в сумі 2550 гривень а 3 та 4  жовтня 2008 року через банкомат Волочиського відділення ВАТ «ПриватБанк» у м. Волочиську Хмельницької області у кілька етапів зняв з рахунка викраденої картки гроші загальною сумою 2510 гривень якими заволодів тобто вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.  

Цей  факт  підтверджується  постановою Теофіпольського районного суду Хмельницької  області від  24  квітня 2009 року  відповідно якої  ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності по    ч. 1 ст. 185  КК України був звільнений в зв’язку із амністією. Як встановлено із цієї  постанови ОСОБА_2 не заперечував проти  закриття кримінальної справи по амністії тобто із-за нереабілітуючих  підстав.  

Відповідно ст..1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи  бездіяльністю особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  Згідно          ст.. 1177 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.  

Ст. 1193 ЦК України встановлено, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.  

У судовому засіданні  позивач просив стягнути з  відповідача 2510 гривень на відшкодування шкоди яку він заподіяв злочином тобто викраденням банківської картки та грошей в сумі 2510 гривень. Інші  позовні  вимоги  просив  залишити без  задоволення у зв’язку із необхідність  їх  підтвердження  додатковими доказами.  

Зі змісту п.5 ст.  297 ЦПК України встановлено, що  суд   має  право залишити заяву без  розгляду, зокрема  якщо позивач  подав заяву про залишення позовних  вимог без розгляду.  

Виходячи з наведеного суд вважає  необхідним  заяву  позивача про залишення  позовних  вимог без  розгляду  задовольнити.

     Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 1166, 1177   ЦК  ст. ст. 10, 60, 179, 213, 215  ЦПК України, районний  суд  

В  И  Р  І  Ш  И  В    

     Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про  відшкодування  матеріальної  шкоди,   заподіяної  злочином  задовольнити.

     Стягнути  із  ОСОБА_2   на  користь  ОСОБА_1 на  відшкодування    шкоди завданої злочином  2510   гривень.  

     Рішення  може  бути  оскаржене  у Хмельницький  апеляційний  суд  через  районний  суд  шляхом  подачі в 10-денний строк з дня    його  проголошення  заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її  копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.  

     Головуючий  

     З  оригіналом  вірно:  

     Голова   суду                                                                                          ОСОБА_4