Справа № 522/24675/16-ц

Провадження №2/522/3559/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2017 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Державної реєстраційної служби України в Одеській області про визнання правочину недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Державної реєстраційної служби України в Одеській області про визнання правочину недійсним. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 22.12.2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1110359100 та Іпотечний договір на нерухоме майно посвідчений Калінюком О.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.12.2006 року, за реєстровим номером 3132 ,а саме: квартиру загальною площею 113,1 кв. м, житлова площа 59,2 кв. м. розташовану за адресою АДРЕСА_1.

Предмет Іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Калінюком О.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 07.10.2005 року за реєстровим номером 2983.

08.грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами. На підставі вказаного договору ПАТ «Дельта Банк» отримав право вимоги, яке виникло з кредитного договору №1110359100 від 22.12.2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1.

Позивач вважає, що право вимоги за Іпотечним договором на нерухоме майно посвідченого Калінюком О.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.12.2006 року, за реєстровим № 3132 ,а саме: квартиру загальною площею 113,1 кв. м, житлова площа 59,2 кв. м. розташовану за адресою АДРЕСА_1., предмет Іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Калінюком О.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 07.10.2005 року, за реєстровим № 2983 до ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року укладеного між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк не переходило, а тому вважає вищезазначений договір недійсним.

21.06.2017 року на адресу суду надійшли письмові заперечення від представника ПАТ «Дельта Банк» , згідно яких, просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з'явився, згідно наданої до суду заяви просив цивільну справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник АТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з'явився згідно наданої суду заяви просила розглядати цивільну справу за відсутністю представника АТ «УкрСиббанк»

Представник Державної реєстраційної служби в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду цивільної справи повідомлявся належним чином.

Представник ПАТ «Дельта Банк» в судовому засіданні позов не визнала та просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

22.12.2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №1110359100 та Іпотечний договір на нерухоме майно посвідчений Калінюком О.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.12.2006 року, за реєстровим номером 3132 ,а саме: квартиру загальною площею 113,1 кв. м, житлова площа 59,2 кв. м. розташовану за адресою АДРЕСА_1. Предмет Іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Калінюком О.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 07.10.2005 року за реєстровим номером 2983.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. При цьому, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України, є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

08.грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами. На підставі вказаного договору ПАТ «Дельта Банк» отримав право вимоги, яке виникло з кредитного договору №1110359100 від 22.12.2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимог і за яким передається новому кредиторові.

За положенням ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Оскільки, позивач заперечує дійсність Іпотечного договору, а відповідачем не надано суду доказів відступлення прав за іпотечним договором на нерухоме майно від 22.12.2006 року, а саме нотаріально посвідченого договору відступлення права за іпотечним договором з внесенням змін щодо іпотекодержателя, тобто не надані підтвердження виконання п 6.3 Договору іпотеки, відповідно до якого: «всі зміни та доповнення до цього Договору мають юридичну силу лише за умови виконання їх у такій самій формі, що і цей Договір» та ст. 24 Закону України «Про іпотеку», таким чином, даний правочин є оспорюваним.

Відповідно до п.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. .

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладений Іпотечний договір від 07.10. 2005 року., предметом якого є належне позивачу на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 113,1 кв. м, житлова площа 59,2 кв. м. розташовану за адресою АДРЕСА_1 , в силу ст. 215 ЦК України є недійсним.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі:

припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону;

набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;

визнання іпотечного договору недійсним;

знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється.

з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію прав та обтяжень», державна реєстрація прав та обтяжень може проводитися на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до пунктів 2, 8, 36, 37, 63, 71, 73, 75, 78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є. зокрема, рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно та/або щодо обтяження речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки. У разі проведення державної реєстрації припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно заінтересованою особою є також особа, якою припинено обтяження, а також особа, в інтересах якої припинено обтяження. Державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання Іпотечного договору припиненим, оскільки наслідком визнання іпотечного договору недійсним є його припинення, а тому дані вимоги є недоречними.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зіст. 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. У цьому випадку судом не встановлено обставин, за яких позивач може бути звільнений від доказування обставин, на які він посилається.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно дост. 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати від сплати судового збору в сумі 1600 грн. 00 коп..

Керуючись: ст. ст. 203,215 , 216,548 ЦК України ст.ст.3,17 ЗУ «Про Іпотеку», ст.ст. 203,215, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 Дончовива - задовольнити частково.

Визнати правочин у вигляді Іпотечного договору на нерухоме майно посвідченого Калінюком О.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 22.12.2006 року ,за реєстровим № 3132 ,а саме :квартиру :загальною площею 113,1кв.м,житлова площа 59.2 кв.м. розташовану за адресою АДРЕСА_1 предмет Іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі- продажу ,посвідченого Калінюком О.Б.,приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 07.10.2005 року ,за реєстровим № 2983- недійсним.

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України вилучити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно, а саме: на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1

Зобов'язати Державну реєстраційну службу України внести відомості до державного реєстру іпотек про припинення іпотеки на квартиру розташовану за адресою АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Бойчук А.Ю.