АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження № 22-ц/790/4635/17 Головуючий 1-ї інстанції - Сілантьєва Е.С.

Справа № 626/1234/16-ц Доповідач - Колтунова А.І.

Категорія: спори, що виникають із договорів

позики, кредиту, банківського вкладу

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

при секретарі: Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2017 року за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «ОСОБА_3», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними додаткових договорів про зміну умов кредитного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

12 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до кредитної спілки «ОСОБА_3» (далі - КС «ОСОБА_3»), ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними додаткових договорів про зміну умов кредитного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що 20 травня 2009 року між ним та КС «ОСОБА_3» укладено кредитний договір № 198, відповідно до умов якого йому надано кредит в розмірі 10 000,00 грн. строком до 20 квітня 2010 року. Продовження строку дії договору не передбачено (далі - кредитний договір).

Впродовж 2009 року позивач сплачував грошові кошти за користування кредитом, будь-яких вимог про оплату боргу за кредитним договором до закінчення строку дії договору відповідач не заявляв. Проте, КС «ОСОБА_3» було подано до Комінтернівського районного суду м. Харкова позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження за яким зупинено.

Під час ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 стало відомо про наявність двох додаткових договорів від 20 квітня 2010 року та 20 травня 2012 року, якими було двічі продовжено строк дії кредитного договору до 20 травня 2012 року, а в подальшому ще й до 20 травня 2014 року та які призвели до збільшення обсягу відповідальності, та договору поруки від 02 червня 2015 року, укладеного між КС «ОСОБА_3» та ОСОБА_4, відповідно до умов якого остання відповідає як солідарний боржник за порушення зобов'язань за кредитним договором.

Дані додаткові договори від імені ОСОБА_1 були підписані членом КС «ОСОБА_3» ОСОБА_3 на підставі довіреності від 20 травня 2009 року. Проте, ОСОБА_1 стверджує, що не надавав останньому будь-якої довіреності, якою передбачені повноваження на продовження строку дії кредитного договору.

Зважаючи на зазначене, з урахуванням уточнень, просив суд визнати додаткові договори про зміну умов кредитного договору від 20 квітня 2010 року та 20 травня 2012 року недійсними, застосувати до договору доручення наслідки недійсності нікчемного правочину, судові витрати стягнути з відповідачів солідарно.

Головою правління КС «ОСОБА_3» ОСОБА_5 подано заперечення на позов, в якому зазначив, що ОСОБА_3 діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності та договору доручення від 20 травня 2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 як повірений зобов'язався на умовах відомих повіреному (на його розсуд) здійснити від імені і за рахунок довірителя обумовлені договором юридичні і фактичні дії, а саме укласти з КС «ОСОБА_3» один або кілька договорів, у тому числі про зміну та/або розірвання будь-яких договорів, у тому числі укладених самим довірителем. Повірений уповноважений і вправі укладати та/або здійснювати на умовах відомих повіреному (на його розсуд) будь-які договори, правочини. Також позивачем не доведені посилання щодо зловмисної домовленості між ОСОБА_3 та КС «ОСОБА_3» стосовно вчинення правочину всупереч інтересам довірителя.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до КС «ОСОБА_3», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними додаткових договорів про зміну умов кредитного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_1 було надано заперечення на позов, в якому зазначив, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам позивача, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Судом не надано оцінки тому факту, що кредитний договір є строковим, ОСОБА_1 не уповноважував ОСОБА_3 на підписання від його імені додаткових угод до нього. У додатках до договору доручення наявна довіреність, відповідно до якої ОСОБА_1 лише надав ОСОБА_3 право отримувати та передавати майно, зазначене в п.1 договору доручення. Договір доручення є неукладеним, оскільки не підлягав нотаріальному посвідченню. ОСОБА_1 не був проінформований про укладення додаткових угод, які погіршують його становище. Таким чином, договір доручення та довіреність є нікчемними та тягнуть відповідні наслідки.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали.

Представник КС «ОСОБА_3» та ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином (а.с. 199).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та дослідивши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що повноваження в частині укладення додаткових договорів ОСОБА_3 перевищені не були, він діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреностей, якими останній уповноважив фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 бути його представником зі всіма необхідними повноваженнями на здійснення всіх правочинів та інших юридичних дій. Підстави для визнання правочину нікчемним відсутні, оскільки в основному договорі доручення зазначено вичерпний перелік акцесорних зобов'язань, які додатковими договорами змінені не були. Зважаючи на що підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 травня 2009 року між ОСОБА_1 та КС «ОСОБА_3» укладено кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 10 000,00 гривень з метою здійснення підприємницької діяльності. Кредит надано з 20 травня 2009 року по 20 квітня 2010 року. Строк дії договору до 20 квітня 2010 року (а.с. 8).

В видаткового касового ордеру вбачається, що ОСОБА_1 кредитні грошові кошти у вказаному розмірі були отримані 20 травня 2009 року (а.с. 9).

20 травня 2009 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір доручення, відповідно до умов якого останній зобов'язався виконувати на відомих йому умовах (за його розсудом) від особи та рахунок довірителя (ОСОБА_1.) певні юридичні та фактичні дії, на умовах відомих повіреному (за його розсудом), а саме: укладати з КС «ОСОБА_3» один або декілька договорів, про зміну та/або розірвання будь-яких договорів, в тому числі укладених самим довірителем. Договір супроводжується акцесорними відносно нього договорами сторін про забезпечення виконання зобов'язань за договором довірителем та повіреним. Договором встановлено виключне право повіреного на здійснення від імені та за рахунок довірителя всіх юридичних та фактичних дій, передбачених договором, на будь-якій території. Повірений уповноважений та має право укладати та/або здійснювати на умовах відомих повіреному (за його розсудом) будь-які договори, правочини (а.с. 19).

02 червня 2015 року між КС «ОСОБА_3» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до умов якого остання відповідає перед КС «ОСОБА_3» за порушення ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором № 198 від 20 травня 2009 року, як солідарний боржник (а.с. 131).

До зазначеного договору доручення ОСОБА_1 на ім'я ФЛП ОСОБА_3 видано довіреність та безвідкличну довіреність від 20 травня 2009 року (зворотний бік а.с. 19).

З тексту довіреності від 20 травня 2009 року вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до зазначеного договору поруки, цією довіреність уповноважив ФЛП ОСОБА_3 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями на здійсненні усіх правочинів та всіх інших юридичних дій відповідно до договору доручення, для чого надає йому право розпису та виконання інших дій, передбачених діючим законодавством України для представництва.

Відповідно до безвідкличної довіреності від 20 травня 2009 року ОСОБА_1 цією довіреністю, відповідно до вищезазначеного договору доручення, уповноважив ФОП ОСОБА_3 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями на укладення усіх угод та всіх інших юридичних дій відповідно до вищевказаного договору доручення, у відносинах з усіма без виключення особами.

20 квітня 2010 року між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 20 травня 2009 року, та КС «ОСОБА_3» укладено додатковий договір про зміну умов кредитного договору, яким було внесено зміни до п.п. 4, 17 кредитного договору та викладено в наступній редакції: кредитор надає займачу кредит з 20 травня 2009 року по 20 травня 2012 року. Договір діє з моменту його укладення до 20 травня 2012 року (а.с. 11).

20 травня 2012 року між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 20 травня 2009 року, та КС «ОСОБА_3» повторно укладено додатковий договір про зміну умов кредитного договору, яким було внесено зміни до п.п. 4, 17 кредитного договору та викладено в наступній редакції: кредитор надає займачу кредит з 20 травня 2009 року по 20 травня 2014 року. Договір діє з моменту його укладення до 20 травня 2014 року (а.с. 12).

Відповідно до ч.1 ст. 1000, ст. 1003 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ч.1,3 ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

З аналізу вищевказаного договору доручення та довіреностей до нього вбачається, що ОСОБА_1 наділив ФОП ОСОБА_3 повноваженнями щодо його представництва, чітко визначив юридичні дії, які належить вчинити останньому: на умовах відомих повіреному (за його розсудом) укладати з КС «ОСОБА_3» один або декілька договорів, а саме, про зміну та/або розірвання будь-яких договорів, в тому числі укладених самим довірителем (пп.б п.1 договору поруки); встановлено виключне право повіреного на здійснення від імені довірителя всіх юридичних та фактичних дій, передбачених договором (п.5 договору поруки); повірений уповноважений та має право укладати та/або здійснювати на умовах відомих повіреному (за його розсудом) будь-які договори, правочини (угоди) (п.8 договору поруки); розписуватися за довірителя, виконувати всі інші дії, передбачені цивільним законодавством України для представництва (речення друге довіреності).

Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ФОП ОСОБА_3, укладаючи від імені ОСОБА_1 з КС «ОСОБА_3» вищезазначені додаткові договори, діяв в межах наданих йому повноважень. Перевищення повноважень або відступ від змісту доручення судом не встановлено, а позивачем не надано на підтвердження посилань щодо перевищення повноважень будь-яких доказів.

Посилання ОСОБА_1 стосовно того, що він не надавав повноважень щодо укладення та підписання від його імені ФОП ОСОБА_3 додаткових договорів, а лише надав на підставі довіреності право отримувати та передавати майно, зазначене в п.1 договору доручення, є необґрунтованими та такими, що спростовуються змістом договору доручення та виданих на підставі нього довіреностей.

Що ж стосується посилань ОСОБА_1 щодо погіршення його стан у зв'язку з укладенням ФОП ОСОБА_3 додаткових договорів, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки таке укладення лише змінює цивільні права та обов'язки, що передбачено та не суперечить змісту ст. 1000 ЦК України та суті договору доручення як виду правочину.

Так, договором доручення визначено вичерпний перелік акцесорних зобов'язань, які додатковими договорами про зміну умов кредитного договору не були змінені, будь-які додаткові договори щодо розпорядження майном відсутні.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції достовірно встановлено, що на час укладення додаткових угод про продовження строку дії кредитного договору сума кредиту погашена не була. Позивачем було сплачено лише 12 800,00 грн. в рахунок погашення відсотків, про що було зазначено в отриманих ним прибуткових касових ордерах (а.с. 19, 20).

Таким чином, кредитний договір як станом на 20 травня 2010 року, так і станом на 20 травня 2012 року, не припинив свою дію у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 його умов.

Також колегія суддів критично ставиться до посилань позивача щодо нікчемності договору доручення та довіреностей з підстави відсутності їх нотаріального посвідчення, оскільки вимоги цивільного законодавства не передбачають обов'язкове нотаріальне посвідчення договору доручення, зважаючи на що, підстави визнання його нікчемним відсутні.

Що ж стосується довіреностей, виданих на підставі договору доручення, то ст. 244 ЦК України, визначає, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

З аналізу даних норм вбачається, що не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню довіреності, видані на підставі укладеного в простій письмовій формі договору доручення, виданого для вчинення дій за кредитним договором, нотаріальне посвідчення якого законом не передбачено.

Видані ОСОБА_1 довіреності відповідають формі, в якій відповідно до закону було вчинено основний правочин - договір доручення, зважаючи на що відсутні правові підстави для визнання їх нікчемними та застосування правових наслідків недійсності правочину.

Оскільки ФОП ОСОБА_3 мав право на укладення додаткових договорів та їх укладення не потребувало будь-якого додаткового погодження з ОСОБА_1, то ФОП ОСОБА_3 правомірно, в межах повноважень уклав дані додаткові договори від імені останнього на підставі довіреностей.

Договір доручення, довіреності та укладені на їх підставі додаткові договори є такими, що укладені відповідно до вимог чинного законодавства, їх зміст не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 договором доручення та виданими на їх підставі довіреностями останньому було надано необхідний обсяг прав для укладення додаткових договорів до кредитного договору.

Доводи позивача спростовуються даними, що містяться в матеріалах справи. Будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують висновки суду першої інстанції позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду в суді першої інстанції, їм надано належної оцінки, висновків суду не спростовують.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, 315, 317, 319, п.1 ч.1 ст.307, п.1 ч.1 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук