Справа № 4-0-4
2009 рік
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 жовтня 2009 року. Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в особі: головуючого - судді СТЕЦЮКА І.С.
при секретарі: ДОНДЕЛЬ Т.В
з участю прокурора :
та адвоката:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ТЕОФІПОЛІ справу за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції НЕПОТАС ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, виключення майна з акта опису й арешту майна та зобов’язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В
Заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із скаргами до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції НЕПОТАС ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, виключення майна з акта опису й арешту майна та зобов’язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 25 вересня 2009 року скарги були об’єднані у одне провадження.
В судовому засіданні представник заявників їх вимоги підтримав. Із його пояснень встановлено, що 15 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» як правонаступником ВАТ «Банк Універсальний» з метою забезпечення зобов’язання щодо погашення отриманого кредиту був укладений договір застави транспортного засобу № 13260 а саме автомобіля НОМЕР_1 який належить ОСОБА_1 Вказаний договір застави був посвідчений 15 січня 2008 року нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 Обтяження на вказаний автомобіль були внесені у загальнодержавний реєстр заборон.
Однак 4 вересня 2009 року державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції НЕПОТАС І.В. на виконання судового наказу від 29 квітня 2009 року про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором на користь ВАТ «Державний ощадний Банк України» в сумі 15837 гривень склала акт опису й арешту майна згідно якого наклала арешт на цей же автомобіль і передала його на відповідальне зберігання працівнику Відділу державної виконавчої служби ОСОБА_5
Дії державного виконавця т а рішення про накладення арешту на автомобіль, його вилучення та заборону користуватися ним вважає неправомірними з тих підстав, що при накладенні арешту на автомобіль державний виконавець всупереч вимог ст.. 52 Закону України «Про виконавче провадження» наклав арешт на автомобіль який уже перебував у заставі, при накладенні арешту він не врахував того що заявники сплачують кредит за вказаний автомобіль а також те, що він необхідний їм для здійснення підприємницької діяльності і в порушення вимог ч. 4 ст. 55 названого Закону передав його третій особі чим позбавив їх можливості користуватися ним.
Пояснив також, що право призначити зберігачем автомобіля іншу особу виникає у державного виконавця лише у разі відмови боржника або членів його сім’ї прийняти його на зберігання, у разі їх відсутності при складанні акта опису й арешту або ж за наявності обставин що не дають змогу передати автомобіль вказаним особам на зберігання. Оскільки вказані обставини були відсутні державний виконавець не мав права передавати автомобіль на зберігання третій особі. Звернув увагу суду на те, що у цьому акті відсутня адреса місця проживання цієї особи, його паспортні дані та відомості про роз’яснення йому обов’язків щодо зберігання автомобіля.
Крім цього державним виконавцем при проведенні опису й арешту автомобіля були допущені і інші порушення. Так, зокрема державним виконавцем заявникам не надсилалися копії постанови про відкриття виконавчого провадження внаслідок чого їм не було відомо про його існування та з якого часу воно проводиться, не були вони залучені до участі і при складанні акта опису й арешту майна чим державний виконавець обмежив їх права визначені ст.. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець не пересвідчився у тому, що вони, заявники, отримали цю копію та чи не бажають вони добровільно виконати його вимоги та чи були забезпечені їх права при проведенні вказаної виконавчої дії. Державний виконавець не врахував також, що право застави виникнуло до відкриття виконавчого провадження а вартість автомобіля є меншою від суми боргу за кредитом перед заставодержателем тому правових підстав для звернення стягнення на автомобіль у державного виконавця не було. Державний виконавець не виконав вимогу щодо перевірки внесення автомобіля у Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Представник заявників на підтвердження їх вимог пояснив також, що відповідно ч. 1 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заставлене майно у порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача – заставодержателя, а звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями може бути лише у випадку виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів або ж коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Оскільки автомобіль став предметом застави 15 січня 2008 року тобто перед винесенням судового наказу про стягнення коштів із заявників на користь ВАТ «Державний ощадний банк» на виконання якого був накладений арешт то саме ВАТ «Універсал Банк» має переважне право на звернення стягнення на автомобіль. Тому просив суд вимоги заявників задовольнити, автомобіль з-під арешту звільнити.
Державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції НЕПОТАС І.В. вимоги заявників не визнала. Із її пояснень встановлено, що 9 червня 2009 року нею було відкрито виконавче провадження по виконанню судового наказу від 29 квітня 2009 року про стягнення із заявників у солідарному порядку заборгованості перед ВАТ «Державний ощадний банк» 15837 гривень 50 копійок. Тоді ж відповідачам були направлені копії постанов про відкриття виконавчого провадження. У цих постановах відповідачам надавався строк у сім днів для добровільного виконання зобов’язання. Заявники стверджують що не отримували вказаних постанов однак копії цих постанов були виявлені у їх автомобілі коли їм поверталися особисті речі які у ньому знаходилися. Однак своїх зобов’язань відповідачі ні перед ВАТ «Універсал Банк» ні перед ВАТ «Державний ощадний банк» так і не стали виконувати. Із пояснень державного виконавця встановлено також, що ніякого іншого майна на яке можна було б накласти арешт з метою забезпечення виконання судового наказу виявлено не було оскільки все належне заявникам рухоме і нерухоме майно уже перебувало у заставі. У зв’язку із цим відповідач ОСОБА_2 4 вересня 2009 року був запрошений у відділ державної виконавчої служби для складання акта опису й арешту автомобіля проти чого він не заперечував і до відділу приїхав добровільно. Вона мала намір залишити автомобіль у користуванні відповідачів однак до закінчення складання акта опису й арешту відповідач ОСОБА_2 зіславшись на зайнятість господарськими справами залишив відділ. Тому у акті опису й арешту вона вказала, що він від підпису відмовився а автомобіль змушена була передати на зберігання передати іншій особі.
Із пояснення державного виконавця встановлено також, що дійсна вартість автомобіля могла бути визначена лише при проведенні відповідної експертизи. Проведення цієї експертизи можливе лише при накладенні арешту. Тому накладення арешту на автомобіль вважає обґрунтованим і правомірним. Оскільки дійсна вартість автомобіля до проведення експертизи невідома і вона може перевищувати суму заборгованості заявників перед ВАТ «Універсал Банк» вона мала право накласти арешт на автомобіль. Звернула увагу суду на ту обставину, що виключення автомобіля з акту опису й арешту можливе лише за заявою ВАТ «Універсал банк» а також на те, що реалізація автомобіля без зняття арешту, тобто без узгодження із ВАТ «Універсал банк» неможливе.
Із пояснення державного виконавця встановлено, що її доступ до загальнодержавного реєстру обтяжень рухомого майна утруднений.
Виходячи із викладеного просила суд заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Вислухавши пояснення представника заявників, державного виконавця, вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку про те що вимоги заявників необхідно залишити без задоволення.
У судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що 15 січня 2008 року між ВАТ " Універсал банк" та ОСОБА_1 був укладений договір застави на вказаний автомобіль. Встановлено також, що 4 вересня 2009 року з метою виконання судового наказу від 29 квітня 2009 року державним виконавцем був накладений арешт на цей автомобіль.
Заявники просять визнати дії державного виконавця неправомірними та виключити автомобіль з акту опису.
Відповідно ст.. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Ст. 387 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності суд приходить до висновку про те, що достатніх підстав для визнання дій державного виконавця неправомірними, виключення автомобіля з акта опису й арешту майна та зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії у суду немає, права і свободи заявників при проведенні опису й арешту належного їм автомобіля порушені не були а тому в задоволенні їх скарги необхідно відмовити.
Керуючись ст.. ст.. 10, 11, 210, 383, 386, 387 ЦПК України,ст..ст. 1, 5, 24, 52, 55 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст.. 1,3 – 5, 20 Закону України «Про заставу», районний суд
У Х В А Л И В
Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Теофіпольського районного управління юстиції НЕПОТАС ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, виключення майна з акта опису й арешту майна та зобов’язання вчинити певні дії залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду через районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: