Справа№2-1126 2009 рік
З А О Ч Н Е РІ Ш Е Н НЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2009 року м. Білгород - Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого – одноособово судді Боярського О.О.
при секретарі – Рачицькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Октябрський” про розірвання договору оренди земельної ділянки,
В с т а н о в и в:
Позивачка звернулася до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Октябрський” про розірвання договору оренди земельної ділянки, та зазначила, що між нею та відповідачем ВАТ „Октябрський” 06 травня 2004 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,445 га, терміном на 10 років, що розташована на території Маразліївської сільської ради, масив №41;57 ділянка №335;751. За умовами даного договору орендна плата становить 408,11 грн. за рік., але позивачка не згодна з даною орендною оплатою, посилаючись на те, що кожен рік є інфляція, при розрахунку та надані орендної плати, індекс інфляції не враховується, чим порушуються права позивачки, та вимоги законодавства, згідно яких обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, у зв’язку з чим позивачка і звернулася до суду.
Позивачка у судовому засіданні уточнила свої позовні вимоги, просить також визнати недійсним п.3.7 „Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції” - договору оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Октябрьский» села Олексіївка Білгород-Дністровського району Одеської області від 06 травня 2004 року.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, згідно наданої до суду заяви просить відкласти справу у зв’язку з необхідністю узгодження умов внесених в довгостроковий договір оренди земельної ділянками з органами управління ВАТ „Октябрський”, крім того з підготовкою тексту мирової угоди, але суд не може взяти це до уваги, так як представник відповідача неодноразово був відсутній на судових засіданнях без поважних причин, тому суд вважає неповажною причину відсутності представника відповідача.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивачку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка площею 2,445 га, яка розташована на території Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ОД №069380, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №693/11 від 05.05.2004 року для ведення товарного сільскогосподарського виробництва. Вищевказана земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_1 на підставі розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Білгород-Дністровського району Одеської області від 09.04.2004 року №474/2004 року.
Крім того у судовому засіданні було встановлено, що 06 травня 2004 року між позивачкою ОСОБА_2 (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством „Октябрський” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,445 га строком на 10 років, що розташована на території Маразліївської сільської ради, масив №41;57 ділянка №335;751. За умовами даного договору орендна плата становить 408,11 грн. за рік. Договір зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок за №040451500174 від 25.01.2005 року.
Відповідно до статті 13 Закону України „Про оренду землі” визначено, що договір оренди землі-це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Суд дослідивши обставини виконання відповідачем зобов’язань по вказаному договору, встановив що відповідач в порушенні положень Цивільного Кодексу України та умов договору, не переглянув орендну плату в порядку встановленому законом та договором оренди, тобто один раз на три роки.
Оскільки відповідно до п.3.6 Договору оренди, чітко встановлено, що розмір орендної плати може бути переглянутий сторонами один раз у три роки, а відповідачем у період з 2004 року по 2009 рік, розмір орендної плати не переглядався, суд вважає, що це є порушенням договору.
Згідно статті 23 Закону України „Про оренду землі” орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренду.
Також в судовому засіданні позивач посилався на те, що кожен рік є інфляція, при розрахунку та надані орендної плати, індекс інфляції не враховується, чим порушуються вимоги ст..ст.15,21 Закону України „Про оренду землі”, згідно яких обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції..
Відповідно до статті 21 Закону України „Про оренду землі”, орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Оскільки орендна плата за землю являється одним із суттєвих умов відповідно до ст..15 Закону України „Про оренду землі”, то наявність у договорі оренди всіх складових цієї умови, вказаних вище, є обов’язковим. Якщо умовами договору оренди земельної ділянки буде застережений розмір орендної плати, форма й строки платежу, однак не буде передбачена умова по її індексації, то такий договір може бути в цій частині визнаний недійсним на підставі ст.203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам.
Обов’язок належним чином укласти договір оренди земельної ділянки передбачений Указом Президента України від 12.05.2000 року №783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель” передбачено, що вартість земельної ділянки розраховується з урахуванням коефіцієнта індексації 2,465, який діє з 01.01.2002 року. Крім того. Згідно п.1 Указу Президента України від 02.02.2002 року №92/2002 „Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних та земельних часток (паїв) із змінами, внесеними Указом Президента України №830/2002 від 13.09.2002 року запроваджено плату за орендну земельних ділянок у розмірі 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Зазначених положень відповідач не виконав.
Відповідач зобов’язаний був проіндексувати вартість орендної плати з урахуванням зазначеного відсотка, самостійно на підставі зазначених Указу Президента України і постанови Кабінету Міністрів України щодо проведення індексації грошової оцінки земель і для цього погодження сторін для внесення змін до договору чи заява про це позивача не є обов’язковими.
Відповідно до ст..215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно до ст..217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Крім того позивачка у судовому засіданні пояснила, що відповідач порушив умови договору, а саме п.8.2.1. Договору оренди землі, згідно якого орендар має право за письмовою згодою орендодавця закладати багаторічні насадження, однак орендар на належній йому земельній ділянці без згоди позивачки заклав багаторічні насадження, що також порушує норми закону, а саме в ч.2 ст.25 Закону України „Про оренду землі”.
Посилання відповідача в поданому заперечені, с приводу того, що на момент отримання позивачкою земельної ділянки, на ній вже були розташовані багаторічні насадження, суд не бере до уваги, так як земельна ділянка, згідно до законодавства України може передаватися в оренду, разом з насадженням, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на неї.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розрахувала при укладанні договору.
Так в силу ст..526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст..651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розрахувала при укладені договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зазначене положення ЦК України повністю відповідає захисту права власності, яка гарантується ст..1 Першого Протоколу до європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст..9 Конституції України є частиною національного законодавства. Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі „Пайн Велей Девелопментс ЛТД” проти Ірландії” зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користування своєю власністю. Зазначені сподівання, тобто те, на що розраховував позивач, відповідачем порушені.
Положення статті 31 Закону України „Про оренду землі” передбачають, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Згідно статті 32 Закону України „Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.
Суд не бере до уваги посилання позивачки, щодо порушення п.п.3.4,3.5 Договору, згідно якого орендар повинен сплачувати орендну плату щороку до 31 грудня кожного року, що орендар по теперішній час орендну плату за 2007 рік йому не виплатив, так як вони не обґрунтовані, оскільки виплати здійснювалась відповідачем ВАТ „Октябрьский” (орендарем) вчасно та в повному обсязі, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, платіжними відомостями на видачу орендної плати та бухгалтерською довідкою, які є в матеріалах справи.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем істотно порушенні вимоги договору, тому підставою для розірвання договору оренди землі від 06.05.2004 року в судовому порядку може бути істотне порушення умов договору однією із сторін, таким істотним порушенням являється, те що відповідач (орендар) Відкрите акціонерне товариство „Октябрський” не переглянув орендну плату в порядку встановленому законом та договором оренди, тобто один раз на три роки, те що відповідач повинен був про індексувати вартість орендної плати з урахуванням відсотка, самостійно на підставі зазначених Указу Президента України і постанови Кабінету Міністрів України, щодо проведення індексації грошової оцінки земель, а також те що орендар повинен був за письмовою згодою орендодавця закладати багаторічні насадження, чого відповідач не виконав умови договору, та порушив норми законодавства України .
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Октябрський” про розірвання договору оренди земельної ділянки є обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, визнав договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Октябрьский» села Олексіївка Білгород-Дністровського району Одеської області від 06 травня 2004 року – розірваним, стягнув з Відкритого акціонерного товариства „Октябрьский” на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судових зборів: на юридичну послуги у розмірі 300 грн., державне мито у розмірі 8,50 грн., та витрати на інформаційне технічне забезпечення у розмірі 7,50 грн., в інших позовних вимогах суд вважає доцільними відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 203,215,526, 651 ЦК України, ст..13,21,23,31,32 Закону України „Про оренду землі” ст.ст. ст.ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд ,
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати п.3.7.договору оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Октябрьский» села Олексіївка Білгород-Дністровського району Одеської області від 06 травня 2004 року – недійсним.
Визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Октябрьский» села Олексіївка Білгород-Дністровського району Одеської області від 06 травня 2004 року - розірваним.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Октябрьский” на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судових зборів: на юридичні послуги у розмірі 300 грн., державне мито у розмірі 8,50 грн., та витрати на інформаційне технічне забезпечення у розмірі 7,50 грн.
В інших позовних вимогах відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його увалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя
- Номер: 2/2407/3394/11
- Опис: про стягнення заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-1126
- Суд: Новоселицький районний суд Чернівецької області
- Суддя: Боярський Олександр Олександрович
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 31.10.2011
- Дата етапу: 22.12.2011