Справа № 22ц - 2328/2009р. Головуючий у 1 інст. –Ченцова С.М. Доповідач –Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 листопада 2009 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Бойко О.В.
суддів – Лазоренка М.І., Мамонової О.Є.,
при секретарі – Пільгуй Н.В.
з участю - представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15 вересня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним,
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15 вересня 2009 року, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним відмовлено, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, оскільки судом не прийняті до уваги пояснення позивачки та її свідків щодо обставин підписання позивачкою зазначеного договору, а також, що судом помилково не застосовано до спірних правовідносин положення ст. 229 ЦК України та не визнано договір дарування недійсним, оскільки ОСОБА_4, укладаючи договір помилилась щодо правових наслідків договору, так як не знала, що підписавши договір вже не матиме права власності на подаровану квартиру та, що нею зможе розпоряджатись дочка - ОСОБА_3.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачці були відомі істотні обставини оформлення договору дарування, тобто прав та обов’язків сторін, що позивачка розуміла, що укладаючи такий договір власником квартири вона не буде, а також, що позивачкою не доведено наявності помилки при укладенні договору дарування квартири своїй дочці.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права .
Судом 1 інстанції вірно встановлено, що 24 липня 2007 року між позивачкою та відповідачкою було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу (а.с.31). Наведений договір підписаний сторонами власноручно, та містить, перед їх підписами, застереження про домовленість сторін щодо довічного проживання та користування дарувальником квартирою, яка є предметом договору.
У травні 2009 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання вищезазначеного договору недійсним, посилаючись на те, що вона помилилася щодо правових наслідків договору, так як не знала, що дочка за її життя буде власником квартири та матиме право нею розпоряджатися, крім того відповідачка не виконала своєї обіцянки про надання позивачці допомоги та матеріального забезпечення, що є обставинами, які мають істотне значення та підставами для визнання правочину недійсним.
Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Проте, як вбачається з тексту позовної заяви, пояснень позивачки та інших матеріалів справи, позивачка розуміла, що вона укладала з відповідачкою саме договір дарування квартири, а не інший правочин. Крім того, нотаріусом зачитувався позивачці вголос договір дарування квартири, як це передбачено ч.3 п.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки позивачка є інвалідом першої групи по зору, що також свідчить про обізнаність ОСОБА_4 про суть підписаного нею договору та його істотних умов. Наведене підтверджується поясненнями нотаріуса Куранкової О.М. та свідченнями ОСОБА_5.
Також з пояснень позивачки не вбачається, що вона домовлялась із дочкою про її довічне матеріальне забезпечення, про такі наслідки укладення договору дарування квартири їй не роз’ясняла і нотаріус.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_4 у задоволенні її позовних вимог, оскільки судом не були встановлені ті обставини з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 15 вересня 2009 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді: