Справа № 22ц-2164/2009 Головуючий у 1-ій інстанції – Овсієнко Ю.К.
Категорія - цивільна Доповідач – Шарапова О.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого- судді ШАРАПОВОЇ О.Л.
суддів: ЄВСТАФІЇВА О.К., ЗАБОЛОТНОГО В.М.
при секретарі
за участю: Штупун О.М.
ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов”язання вчинити дії, стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди та за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобов”язання вчинити дії, вселення та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2009 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просила усунути перешкоди у користуванні кімнатами 1-6 та 1-2 житлового будинку АДРЕСА_1; зобов”язати ОСОБА_4 виконати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 1988 року щодо переобладнання будинку; стягнути з ОСОБА_4 на її користь борг по комунальних послугах в сумі 847.54 грн. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.12.1988 року проведений поділ житлового будинку з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1 та визнано за нею і ОСОБА_6 право власності відповідно на 7/10 та 3/10 частини вказаного домоволодіння; при цьому ОСОБА_6 були виділені кімната 1-5 площею 9.9 кв.м., кімната 1-4 площею 5.7 кв.м. , тамбур І площею 2.5 кв.м., літня кухня Б та сарай В, а всі інші кімнати та нежилі приміщення були виділені їй. Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.12.88 року ОСОБА_6 зобов”язано облаштувати окремі вхідні двері та двері між жилими кімнатами, закласти двері між частинами домоволодіння, облаштувати окреме опалення. Після смерті ОСОБА_6 спадщину у встановленому законодавством порядку прийняли ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, кожен із яких став власником 1/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1. На даний час ОСОБА_4. як спадкоємець після померлого ОСОБА_6, добровільно відмовляється виконати рішення суду щодо переобладнання будинку. ОСОБА_4 самовільно зайняв кімнату 1-6 , примусивши її проживати у кімнаті 1-4 площею 5.7 кв.м. Вона як „дитина війни” користується пільгами при оплаті газопостачання, за період з січня 2006 року по червень 2009 року їй надана пільга на суму 1010.17 грн. ОСОБА_4 права на таку пільгу не має, тобто не мав права зменшувати сплачені ним суми за газопостачання на розмір вказаної знижки, а тому з відповідача на її користь в рахунок компенсації наданої їй пільги слід стягнути 847.54 грн. Такі дії відповідача призвели до моральних страждань, які вона оцінює в 10 000 грн.
В липні 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, в якому просили встановити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1, виділивши їм кімнату 1-5 площею 9.9 кв.м., а ОСОБА_4 – кімнату 1-4 площею 5.7 кв.м.; зобов”язати ОСОБА_4 виконати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 1988 року щодо переобладнання будинку; вселити ОСОБА_5 у вказаний будинок; зобов”язати ОСОБА_4 не чинити їм перешкод у користуванні кімнатою 1-5; стягнути з відповідача на їх користь у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. кожній.
Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_6 спадщину у встановленому законодавством порядку прийняли вони, позивачки, та ОСОБА_4, кожен із них став власником 1/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1, в тому числі кімнати 1-5 площею 9.9 кв.м., кімнати 1-4 площею 5.7 кв.м. Незважаючи на це, ОСОБА_4 самовільно зайняв кімнату 1-6 площею 14 кв.м., яка належить ОСОБА_3, що перешкоджає доступу до кімнати 1-5; кімнату 1-5 відповідач закрив на замок та не дозволяє їм використовувати це приміщення для проживання; ОСОБА_4 добровільно відмовляється виконати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.12.88 року щодо переобладнання будинку. Маючи у власності частину будинку, ОСОБА_5 вимушена проживати в іншому населеному пункті. Такі дії відповідача призвели до моральних страждань, які вони оцінюють в 10 000 грн. кожна.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою судді апеляційного суду Чернігівської області від 13 жовтня 2009 року апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2009 року визнана неподаною.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 просять оскаржуване рішення скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянти посилаються на те, що суд дійшов хибного висновку щодо недоведеності факту створення ОСОБА_4 перешкод їм та ОСОБА_3 у користуванні будинком, оскільки вказані обставини підтверджуються матеріалами перевірки, яка проводилася органами внутрішніх справ. Апелянти вказують на те, що суд необгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення вартості комунальних послуг, оскільки ці позовні вимоги були підтверджені належними доказами. Апелянти зазначають, що суд дійшов хибного висновку про те, що виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.12.88 року щодо переобладнання будинку має проводитися в порядку виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_4 не був стороною у попередній цивільній справі. Апелянти посилаються на те, що ними не заявлялися позовні вимоги про поділ частини житлового будинку між ними та ОСОБА_4 , а тому суд дійшов неправильного висновку щодо неможливості встановлення порядку користування конкретними жилими приміщеннями. Апелянти вказують на те, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди були підтверджені належними доказами, але суд не надав цим обставинам належної правової оцінки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 1988 року проведний поділ житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 виділено кімнату 1-6 ( 1-1) площею 14 кв.м., кімнату 1-7 (1-4) площею 5 кв.м., коридор 1-3 ( 1-5) площею 3.4 кв.м., ванну 1-8 ( 1-6) площею 6.7 кв.м., котельню 1-2 ( 1-7) площею 11.2 кв.м., кухню 1-1 ( 1-8) площею 5 кв.м., сарай та визнано за ОСОБА_3 право власності на вказані жилі приміщення та господарські споруди, які становлять 7/10 частин вказаного домоволодіння.
ОСОБА_6 виділено кімнату кімнату 1-4 ( 1-3) площею 5.7 кв.м., кімнату 1-5 ( 1-2) площею 9.9 кв.м., тамбур І площею 2.5 кв.м., літню кухню Б (времянку) площею 18.9 кв.м., сарай та визнано за ОСОБА_6 право власності на вказані жилі приміщення та господарські споруди, які становлять 3/10 частини вказаного домоволодіння.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов”язання відповідача усунути перешкоди у користуванні кімнатами 1-6 та 1-2; стягнення з відповідача заборгованості по комунальних послугах та моральної шкоди належними доказами не підтверджені; зобов”язання відповідача виконати судове рішення щодо переобладнання житлового будинку має проводитися в порядку виконавчого провадження.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов”язання вчинити дії, стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оскаржується.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачками не надано доказів про те, що запропонований порядок користування конкретними жилими приміщеннями відповідає ідеальним часткам у праві власності на будинок та технічно можливо провести такий поділу будинку; позовні вимоги в частині зобов”язання відповідача не чинити перешкод у користуванні кімнатою 1-5 та вселення ОСОБА_5 є необгрунтованими, оскільки відсутні докази про те, що відповідач чинить їм перешкоди у користуванні будинком; позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди належними доказами не підтверджені; зобов”язання відповідача виконати судове рішення щодо переобладнання житлового будинку має проводитися в порядку виконавчого провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвлаників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються майном, відповідної матеріальної компенсації.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 на праві власності належали кімнату 1-4 площею 5.7 кв.м., кімнату 1-5 площею 9.9 кв.м., тамбур І площею 2.5 кв.м., літня кухня Б, сарай, які становлять 3/10 частини житлового будинку з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1.
Після смерті ОСОБА_6 спадщину у встановленому законодавством порядку прийняли ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, кожен із них є власником 1/10 частини вказаного домоволодіння.
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_4 про реальний поділ 3/10 частин житлового будинку з надвірними будівлями за адресою : АДРЕСА_1 не зверталися, а тому, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 358 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачками не надано доказів про те, що запропонований порядок користування конкретними жилими приміщеннями відповідає ідеальним часткам у праві власності на будинок та технічно можливо провести такий поділу будинку і правомірно відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
З урахуванням вищезазначеного, апеляціний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог про зобов”язання відповідача не чинити перешкод у користуванні кімнатою 1-5 та вселення ОСОБА_5, стягнення моральної шкоди.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов”язання ОСОБА_4 виконати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 1988 року щодо переобладнання будинку, оскільки виконання судового рішення, яке набрало законної сили, має проводитися в порядку виконавчого провадження, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в цій частині апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки такі доводи є довільним тлумаченням правової норми. Крім того, згідно з рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 грудня 1988 року обов”язок провести переобладнання будинку був покладений на ОСОБА_6, права і обов”язки після якого в рівних частинах успадкували не тільки ОСОБА_4, а і позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Доводи апелянтів про те, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком, стягнення вартості комунальних послуг та моральної шкоди , апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 серпня 2009 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов”язання вчинити дії, стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не оскаржується і судове рішення в цій частині не впливае на права і обов”язки апелянтів.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 6 серпня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: