Справа № 22ц - 2153/2009р. Головуючий у першій інстанції - Кулініч Ю.П. Категорія - цивільна Доповідач - Лазоренко М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 листопада 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді БОЙКО О.В.
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., МАМОНОВОЇ О.Є.,
при секретарі: ПІЛЬГУЙ Н.В.
за участю представника апелянта - Андрієнко Ю.А., позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, та їх представника ОСОБА_4 , відповідача -ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного страхового товариства „АИС -Поліс ” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, акціонерного страхового товариства „АИС-Поліс” про відшкодування шкоди
в с т а н о в и в :
У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 та АСТ „АИС-Поліс”, в якому просила стягнути з відповідачів солідарно 1 453 грн. 63 коп. матеріального збитку та 1 700 грн. моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що 20 листопада 2008 року в м. Чернігові по вул. Жабінського з вини відповідача, який керував автомобілем ВАЗ-21112 відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль “Део Ланос”, що призвело до завдання їй моральної шкоди. Оскільки автомобіль “Део Ланос” було нею застраховано у ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” по полісу добровільного страхування, останнє виплатило їй страхове відшкодування в сумі 6 366 грн. 31 коп. з урахуванням франшизи, що складає 0,5% від страхової суми, та 34 % зносу запасних частин, які підлягають заміні. За таких обставин, позивач вважає, що сума недоплаченого страхового відшкодування, яка становить 1 453 грн. 63 коп. є матеріальним збитком, який підлягає відшкодуванню відповідачами.
Заподіяна їй моральна шкода полягає в душевних стражданнях в зв’язку з пошкодженням автомобіля, який було придбано в кредит, який ще не погашено та неможливістю використання автомобіля за призначенням, що призвело до щоденних хвилювань, не передбачуваних звернень до страхової компанії.
Посилаючись на зазначені обставини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись із окремими позовними заявами до ОСОБА_5 та АСТ „АИС-Поліс”. Зокрема, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь 1 700 грн. моральної шкоди, посилаючись на отримання ним під час ДТП тілесних ушкоджень, поганого самопочуття, через страх знову опинитися в такій ситуації, втратив будь-яке бажання сідати за кермо автомобіля.
ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів солідарно суму упущеної вигоди в розмірі 2 876 грн. 88 коп., посилаючись на те, що пошкоджений автомобіль він використовував як таксі, і відповідно до книги доходів в період використання автомобіля середньоденний його прибуток становив 239 грн. 74 коп., а тому вважає, що упущена вигода, яка була понесена ним під час простою автомобіля, становить 2 876 грн. 88 коп..
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2009 року справи за позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та АСТ „АИС-Поліс” про відшкодування шкоди, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та АСТ „АИС-Поліс” про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та АСТ „АИС-Поліс” про відшкодування шкоди об’єднані в одне провадження.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з АСТ „АИС-Поліс” на користь ОСОБА_1 943 грн. 63 коп. майнової шкоди та 52 грн. 57 коп. у повернення судових витрат; стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 510 грн. майнової шкоди, 800 грн. моральної шкоди та 28 грн. 43 коп. у повернення судових витрат, а в решті позову ОСОБА_1 відмовлено;
позов ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 2 876 грн. 88 коп. у відшкодування збитків та 81 грн. у повернення судових витрат, а в решті позову ОСОБА_2 відмовлено;
позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з АСТ „АИС-Поліс” на користь ОСОБА_3 1000 грн. моральної шкоди та 16 грн. у повернення судових витрат, а в решті позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі АСТ „АИС-Поліс” просить скасувати рішення суду в частині стягнення з АСТ „АИС-Поліс” на користь ОСОБА_1 943 грн. 63 коп. майнової шкоди та 52 грн. 27 коп. судових витрат; на користь ОСОБА_3 1 000 грн. моральної шкоди та 16 грн. судових витрат та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду ухвалене всупереч положенням ЦК України та Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Зокрема, на думку апелянта, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідно до п.22.1 ст. 22 зазначеного Закону страховик при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи. Розділом III Закону передбачено випадки відшкодування шкоди, серед яких не передбачено виникнення цивільно-правової відповідальності Страховика за спричинення шкоди (упущена вигода та судові витрати), заподіяної позивачеві при експлуатації забезпеченого ТЗ, а тому відповідно до п.32.1 ст. 32 Закону немає підстав для задоволення позовних вимог. Суд не врахував, що ОСОБА_1, яка є власником транспортного засобу і яка має право на відшкодування збитків, відмовилась від виплати страхового відшкодування, подавши відповідну заяву. Також не врахував, що АСТ „АИС-Поліс” не порушувало жодних прав ОСОБА_2 і чинним законодавством про страхування не передбачено випадків відшкодування страховою компанією упущеної вигоди та судових витрат.
Апелянт вважає неправильним посилання позивача на норми ст.ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України, оскільки у вказаних нормах не передбачено відшкодування шкоди страховою компанією.
Також апелянт зазначає, що відповідно до положень ст. 22 Закону „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відшкодування потерпілому присудженої моральної шкоди здійснює особа, яку визнано винною у скоєні ДТП.
Крім того, чинним законодавством не передбачено подання позову після отримання страхового відшкодування до страхової компанії, а ОСОБА_1 вже отримала відшкодування збитків у ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20 листопада 2008 року в м. Чернігові по вул. Жабінського з вини відповідача ОСОБА_5, який керував автомобілем ВАЗ-21112 державний номер знак НОМЕР_1, було пошкоджено належний позивачу ОСОБА_1 на праві власності автомобіль „Део Ланос” державний номерний знак НОМЕР_2. Даний транспортний засіб було застраховано позивачкою ОСОБА_1 у ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” згідно договору №324/183-у добровільного страхування транспортних засобів від 06 липня 2007 року (а.с. 21-23).
Згідно страхового акту № 57887 від 17 грудня 2008 року майнова шкода, заподіяна власнику автомобіля „Део Ланос”, склала 7 819 грн. 94 коп. (а.с.18). ОСОБА_1 отримала страхове відшкодування від ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” у розмірі 6 366 грн. 31 коп. з урахуванням франшизи – 203 грн. 72 коп. та 34% зносу – 1 249 грн. 91 коп..
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд виходив із доведеності вини відповідача ОСОБА_5 у скоєнні ДТП, пославшись на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 грудня 2008 року, та прийшов до висновку про стягнення з АСТ „АИС-Поліс”, з яким відповідач уклав договір про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності, невідшкодованої суми вартості відновлювального ремонту за винятком франшизи у розмірі 943 грн. 63 коп..
Проте, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.
Статтею 990 ЦК України, яка регламентує умови та порядок здійснення страхової виплати, передбачається, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до умов договору добровільного страхування транспортних засобів від 06 липня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та УСК „Дженералі Гарант” страхова компанії виплатила страхове відшкодування ОСОБА_1 в розмірі 6366,31 грн., з урахуванням франшизи та зносу деталей. Вимог до УСК „Дженералі Гарант” ОСОБА_1 не заявляє.
Цивільно-правова відповідальність винного у дорожньо - транспортній пригоді - ОСОБА_5 застрахована АСТ „АИС-Поліс” за полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За таких обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування АСТ „АИС-Поліс” на користь ОСОБА_1 суми, що припадає на зношеність запасних частин, деталей і приладів. Тому рішенні суду цій в частині підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до АСТ „АИС-Поліс” про відшкодуванню майнової шкоди.
Також є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з АСТ „АИС- Поліс” на його користь 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, а суд лише сприяє в їх отриманні, шляхом забезпечення доказів та їх витребування відповідно до положень глави 3 Розділу III ЦПК України.
Як вбачається із змісту позовної заяви, ОСОБА_3 просить стягнути з відповідачів солідарно на його користь 1 700 грн. моральної шкоди, посилаючись на заподіяння йому моральних страждань, яких він зазнав у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача та фізичним болем в результаті ушкодження здоров’я. Зокрема, зазначає, що під час зіткнення автомобілів вдарився головою, отримав численні синці, після чого погано себе почував. Проте, в підтвердження своїх позовних вимог позивачем не надано будь-яких доказів, які свідчили б про звернення позивача до медичного закладу з метою отримання медичної допомоги, даних про характер і ступінь тілесних ушкоджень, доказів про отримання психологічної травми, а відповідно і даних про характер і ступінь моральних переживань, оскільки відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Оскільки позивачем не доведено зазначених обставин, апеляційний приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, а тому рішення суду оїв цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення упущеної вигоди є безпідставними, оскільки оскаржуваним страховою компанією рішенням суду упущена вигода у розмірі 2 876 грн. 88 коп. на користь ОСОБА_2 стягнута з відповідача ОСОБА_5, яким рішення суду не оскаржується.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи нове рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, рішення суду в частині стягнення з АСТ „АИС-Поліс” на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно 52,57 грн. та 16 грн. судових витрат підлягає скасуванню.
В іншій частині рішення суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 22, 29 Закону України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” ст.ст. 303, 307, 309 - 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд,-
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу акціонерного страхового товариства „АИС-Поліс” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2009 року - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 червня 2009 року, в частині стягнення з акціонерного страхового товариства „АИС-Поліс ” на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди - 943,63 грн., у повернення судових витрат - 52,57 грн. та в частині стягнення з акціонерного страхового товариства „АИС-Поліс” на користь Зеляка Андрія Васильовича у відшкодування моральної шкоди - 1000 грн., у поверненні судових витрат – 16 грн. - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного страхового товариства „АИС-Поліс ” про відшкодування майнової шкоди – відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до акціонерного страхового товариства „АИС-Поліс ” про відшкодування моральної шкоди – відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Верховного суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: