Справа № 22ц-2013/2009
Головуючий у першій інстанції
Кучерявець О.М.
Категорія – цивільна
Доповідач – Лазоренко М.І.
У Х В А Л А
Іменем України
22 жовтня 2009 року
м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого: МАМОНОВОЇ О.Є.,
суддів: ЛАЗОРЕНКА М.І., ГОРОБЕЦЬ Т.В.,
при секретарі: Пільгуй Н.В.,
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2009 року у справі за позовом прокурора Носівського району в інтересах Козарівської сільської ради Носівського району до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Козарівської сільської ради Носівського району про скасування рішень сесії Козарівської сільської ради від 14.02.2009 року та 05.05.2009 року та визнання права власності на земельні ділянки, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2009 року і винести нове рішення, яким задовольнити його зустрічні позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2009 року позовні вимоги прокурора Носівського району Чернігівської області задоволено, визнано недійсними державні акти серії ЯБ № 626034 на право власності на земельну ділянку розміром 0,8000 га для ведення особистого селянського господарства та серії ЯБ № 626033 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані АДРЕСА_1, видані ОСОБА_1, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі, а також стягнуто судові витрати.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що вказані прокурором Носівського району в позовній заяві порушення ним ст.ст. 211, 212 ЗК України нею не допускались і вина його в цьому не доведена.
Апелянт вказує, що суду була надана копія рішення позачергової сесії Козарівської сільської ради від 17.06.2009 р. з клопотанням більшості депутатів сільської ради про визнання права власності на земельні ділянки в с. Козари, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність майнового спору та претензій громади с. Козари Носівського району.
Апелянт вважає, прокурор Носівського району повинен був довести не тільки факт незаконності державних актів на право власності на земельні ділянки, але і порушення прав чи охоронюваних законом інтересів Козарівської сільської ради, тому, на думку апелянта, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав відсутності вини інших осіб у порушенні встановленого законом порядку отримання у власність земельних ділянок, оскільки він звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки, скориставшись своїм правом, наданим ст. 55 Конституції України. І вважає, що відмовивши в задоволенні його позовних вимог, судом були порушені норми процесуального права, а посилання суду на ч. 3 ст. 152 ЗК України дає підставу суду визнати право власності на земельні ділянки.
Вислухавши суддю – доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки голова Козарівської сільської ради відповідно до положень Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” не мав повноважень щодо прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин, а сільська рада не надавала дозволу на виготовлення технічної документації, її не затверджувала й не приймала рішення про передачу ОСОБА_1 земельних ділянок і прийшов до висновку, що державні акти на право власності на земельні ділянки, видані на ім’я ОСОБА_1, на підставі одноосібного рішення ОСОБА_3 повинні бути визнані недійсними.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що порушення встановленого законом порядку отримання у власність земельних ділянок тягне за собою скасування права власності на майно, а тому правовстановлюючі документи мають визнаватися недійсними. Відсутність вини інших осіб у порушенні встановленого законом порядку отримання у власність земельних ділянок не може бути підставою для визнання права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1
Наведені висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах та не суперечать нормам чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
З вироку Носівського районного суду Чернігівської області від 18 грудня 2008 року вбачається, що ОСОБА_3, обіймаючи посаду голови Козарівської сільської ради Носівського району, перевищивши службові повноваження, одноосібно прийняв рішення про надання дозволу на виготовлення ОСОБА_4 технічної документації про передачу у власність земельних ділянок, а також ним були складені витяги, до яких заніс завідомо неправдиві відомості про те, що його одноосібні рішення були прийняті на третій сесії п’ятого скликання Козарівської сільської ради Носівського району. Крім того, ним одноосібно було прийнято рішення про затвердження технічної документації та передачу ОСОБА_1 земельних ділянок, про що склав витяги, до яких вніс завідомо неправдиві відомості про те, що його рішення були прийняті на шостій сесії п’ятого скликання Козарівської сільської ради Носівського району.
Вищезазначеним вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України.
19 грудня 2009 року Носівським районним відділом земельних ресурсів видано ОСОБА_1 державні акти на право власності на земельну ділянку розміром 0,8000 га для ведення особистого селянського господарства та на земельну ділянку розміром 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані АДРЕСА_1.
З державних актів, виданих на ім’я ОСОБА_1 вбачається, що підставою їх видачі є рішення шостої сесії п’ятого скликання Козарівської сільської ради від 13 грудня 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням дев’ятнадцятої сесії п’ятого скликання Козарівської сільської ради від 14 лютого 2009 року скасовані як незаконні рішення третьої сесії п’ятого скликання Козарівської сільської ради від 28 липня 2006 року в частині надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки розміром 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,5 га для ведення особистого селянського господарства, а також рішення четвертої сесії п’ятого скликання Козарівської сільської ради від 08 вересня 2006 року – в частині затвердження технічної документації щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку .
Крім того, рішенням двадцять першої сесії п’ятого скликання Козарівської сільської ради від 05 травня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельних ділянок на території Козарівської сільської ради з тих підстав, що право на безоплатну приватизацію земельних ділянок ними вже використано.
Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що оспорювані державні акти на право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки отримано ним з порушенням процедури, передбаченої ст. ст. 116, 118 ЗК України та ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки з рішення двадцять другої позачергової сесії п’ятого скликання Козарівської сільської ради від 17 червня 2009 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки вбачається, що воно не підписане сільським головою, а тому відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 42 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” він не може бути належним доказом по справі.
Сукупність досліджених матеріалів справи та наявні в ній докази приводять апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка на підставі повно і всебічно досліджених обставин справи.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення суду.
Апеляційним судом не встановлено таких порушень судом норм матеріального і процесуального права, що призвели або могли б призвести до неправильного вирішення спору між сторонами.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді;