Справа № 11-544/2009 р. Головуючий у 1 інстанції Рябота В.І.
Категорія ст.165 ч.2 КК Доповідач Трейтяк О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого ЩЕРБАКОВА О.С.
Суддів ТРЕЙТЯК О.П., ЗЕНЧЕНКО Т.С.
з участю прокурора ГАПЕЄВОЇ Н.П.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_1 на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 липня 2009 року.
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Дубовий Гай Прилуцького району Чернігівської області, українець, громадянин України, мешканець с. Ковтунівка Прилуцького району Чернігівської області, раніше не судимий,
звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, а провадження по справі закрито.
Державний акт на право приватної власності на землю серії 11ЧН № 008037 виданий на ім’я ОСОБА_1 10 листопада 2000 року реєстраційний № 113 визнаний недійсним.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст.165 ч.2 КК України (в редакції 1960 р.), за таких обставин.
17 листопада 1995 року відповідно до рішення Ковтунівської сільської ради № 34 від 16 жовтня 1995 року головою Ковтунівської сільської ради ОСОБА_1 був виданий державний акт на право колективної власності на землю 1-ЧН № 000082, згідно якого колективному сільськогосподарському підприємству „Нове життя” було передано у колективну власність 2115,2 га землі. До вказаного акту був доданий список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, в який за № 239 був включений ОСОБА_1 і який був ним же підписаний.
Відповідно до п.2 Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” №720/95 від 08.08.1995 року право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства.
ОСОБА_1 до 1992 року працював в колективному сільськогосподарському підприємстві „Нове життя” на різних посадах, а потім з 19.10.1992 року став працювати механіком птахофабрики „Прилуцька”. 01.01.1994 року був звільнений з вказаної посади в зв’язку з переходом на виборну посаду голови Ковтунівської сільської ради, тобто на час складання державного акту на право колективної власності на землю в 1995 році він не був членом колективного сільськогосподарського підприємства „Нове життя” і не мав права бути включений до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай).
На підставі наданого до Прилуцької районної державної адміністрації списку громадян, які мають право на земельну частку (пай) ОСОБА_1 19 серпня 1996 року був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 125605 розміром 5,94 умовних кадастрових гектарів.
16 березня 2000 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до комісії по реформуванню КСП „Нове життя” про виділення йому в натурі належної земельної части (паю) в розмірі 5,94 умовних кадастрових гектарів і його заява була задоволена.
В подальшому ОСОБА_1, надавши членам виконкому Ковтунівської сільської ради завідомо неправдиві відомості щодо його членства в КСП „Нове життя”, 26 липня 2000 року отримав рішення виконкому № 46 про видачу йому державного акта на право приватної власності на земельну частку (пай).
10 листопада 2000 року ОСОБА_1, завідомо знаючи, що згідно з законодавством України він не має права на отримання земельної частки (паю), зловживаючи своїм службовим становищем, умисно з корисливих мотивів оформив на своє ім’я державний акт на право приватної власності на землю серії 11-ЧН № 008037, згідно якого йому в приватну власність було передано 4,93 га ріллі вартістю згідно довідки управління держкомзему в Прилуцькому районі 47 382 грн. 30 коп.
Своє рішення суд мотивував тим, що фактично злочин було скоєно в 1996 році після одержання ОСОБА_1 від Прилуцької райдержадміністрації сертифікату на земельну частку (пай), а з даного часу пройшло понад 10 років, а також зазначив, що позов прокурора про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю серії 11-ЧН № 008037 на ім’я ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
В апеляції ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною, зазначає, що кримінальна справа порушена прокурором безпідставно, оскільки на день видання Указу Президента, на який посилаються органи досудового слідства, він був членом КСП і мав право на земельну частку (пай); в жодному документі кримінальної справи не зазначено в чому полягають тяжкі наслідки, заподіяні ним державі, установі чи організації, чи окремим громадянам; суд мав право закрити справу на підставі ст.248 КПК України, але не мав права при закритті кримінальної справи розглядати цивільний позов, тим більше, що при повідомленні йому про закриття справи не було оголошено, що розглянутий цивільний позов та прийнято рішення про його задоволення, просить скасувати постанову суду про закриття кримінальної справи та визнання державного акту на право приватної власності на землю недійсним, кримінальну справу відносно нього закрити за п.2 ч.1 ст.6 КПК України.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і просив її задовольнити, міркування прокурора про задоволення апеляції частково і виключення з постанови рішення про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з таких підстав.
Згідно ст.28 КПК України, особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Тобто цивільний позов розглядається в судовому засіданні при розгляді кримінальної справи по суті, але не під час досудового розгляду кримінальної справи.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що рішення про закриття кримінальної справи приймалось при попередньому розгляді справи, що підтверджує і протокол попереднього судового засідання (а.с.65). При цьому, як вбачається з протоколу питання про цивільний позов в судовому засіданні взагалі не обговорювалось, тільки прокурор перед видаленням суду до нарадчої кімнати попросив визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії 11ЧН № 008037 виданий на ім’я ОСОБА_1 10 листопада 2000 року реєстраційний № 113.
Зі змісту апеляції видно, що постанова суду ОСОБА_1 не оголошувалась. Більш того, як пояснив ОСОБА_1, справа розглядалась в кабінеті судді, де знаходились прокурор і секретар, йому були названі прізвища судді, прокурора і секретаря, повідомлено, що розглядається справа, спитали чи згоден він на закриття справи за скінченням строку давності, він відповів згодою, після цього суддя попросив його зачекати в коридорі, куди він і вийшов, а суд (суддя, прокурор і секретар) залишився на нараду в кабінеті. Потім його знову запросили до кабінету і суддя сказав, що кримінальна справа закрита в зв’язку з закінченням строку давності. Про цивільний позов прокурора йому ніхто не казав і не питав його думки, про цей позов взагалі мова не йшла. Він винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає, бо нічого протизаконного не скоював і збитків нікому не завдав.
Таким чином, судом при попередньому розгляді даної кримінальної справи були порушені вимоги ст.240 КПК України про порядок досудового розгляду справи, про таємницю нарадчої кімнати та оголошення постанови, та щодо порядку розгляду цивільного позову.
За таких підстав постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 липня 2009 року про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності і закриття провадження по справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Судді:
ТРЕЙТЯК О.П. ЩЕРБАКОВ О.С. ЗЕНЧЕНКО Т.С.