СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
09 серпня 2006 року | Справа № 2-19/8954-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Маслової З.Д.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: Яринкіна І.В., довіреність № 283 від 29.03.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Мокрушин В.І.) від 13.06.2006 по справі № 2-19/8954-2006А
за позовом Управління Пенсійного Фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим (вул. Будівельна, 6-а, місто Саки, 96500)
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Саки (вул. Курортна, 4,Саки,96500)
про стягнення 70186,34 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 (суддя Мокрушин В.І.) у справі № 2-19/8954-2006А у задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду обґрунтована тим, що обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України по сплаті страхових виплат виникає в силу належного підтвердження права на такі страхові виплати. Розрахунки між Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснюються на підставі актів звірок витрат по особових справах потерпілих. Підписання вказаних актів є підставою для здійснення розрахунків, тобто юридична значуща дія - здійснення розрахунків, тому підписання акту звірки у даному випадку не може бути розцінено судом як юридично значуща дія, тобто це не засіб захисту порушеного права.
Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити.
Доводи скарги мотивовані тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Статтями 21, 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХIV від 23.09.1999 передбачений обов’язок Фонду відшкодувати шкоду, заподіяну працівнику унаслідок ушкодження його здоров’я або у випадку його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, що знаходилися на його утриманні, пенсію по інвалідності унаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання і пенсій, у зв’язку з втратою годувальника, що помер унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійному захворюванні.
Згідно статті 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-III від 22.02.2001 Фонд виплачує страхові виплати і надає соціальні послуги визначеної категорії осіб при наявності необхідного переліку документів. Якщо потерпілим документи не передані у Фонд, він продовжує одержувати належні йому суми пенсії з Пенсійного фонду України, а між фондами надалі виробляються відповідні розрахунки.
Однак, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Саки приймає до відшкодування суми виплачених пенсій не на всіх пенсіонерів, що мають право на зазначені види пенсій, чим порушує вимоги закону і завдає шкоди інтересам держави в особі Пенсійного фонду України.
Згідно листу Міністерства праці і соціальної політики України № 03-3/3240-020.11 від 13.06.2003 витрати Пенсійного фонду України на виплату пенсій по інвалідності унаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання і пенсій у зв’язку з втратою годувальника, що вмер у зв’язку з нещасним випадком на виробництві чи професійного захворювання громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав, зобов’язані відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Чинним законодавством призначення пенсій унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійному захворюванні покладено на органи Пенсійного фонду України, а виплата зазначеного виду пенсій –на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду –без змін.
Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Направив клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутністю свого представника.
Судова колегія вирішила розглядати апеляційну скаргу за відсутністю представника позивача, оскільки його явку не визнано обов’язковою.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про спонукання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Саки прийняти до відшкодування суми не відшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності у розмірі 70186,34 грн.
Відповідно до Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку з втратою годувальника, якій помер унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.03.2003 № 5-4 та від 04.03.2003 № 4 органи Пенсійного фонду щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з Відділянням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань складають акт щомісячної звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, якій помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в якому визначають загальну суму витрат. На підставі вищевказаного акту узгоджується довідка про відшкодування, згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду.
Судова колегія погоджується з висновками місцевого адміністративного суду з таких приводів.
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, створено в Україні з метою фінансового забезпечення відповідальності роботодавця-страхувальника за шкоду, заподіяну працівнику у зв’язку з виконанням трудових обов’язків.
Згідно статті 21 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 1105-ХIV від 23.09.1999 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний у встановленому законом порядку своєчасно та у повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні (у тому числі) пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якій помер унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Цей Закон набрав чинності з 01.04.2001.
Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” № 2272-III від 22.02.2001 Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпіли, документи яких не передані Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Джерелом фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є страхові внески, яки Фонд отримує від підприємств, установ, закладів (страхувальників стосовно Закону). Ніяких дотацій з боку держави Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не отримує. Тому, виплата Пенсійному фонду пенсій у зв’язку з каліцтвом та втратою годувальника можлива лише при умовах передання Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві особистих справ потерпілих. Особисті справи Бабій Л.Б., Дем’яненко Н.Н., Демешко Г.В., Старченкова В.Н., Говцаненко І.В., Берегуліна А.С., Семенова Ю.В., Алілова А., Гоцкало В.К., Овчаренко А.А., Павлова Н.Н., Тесленко Б.М., Ярового Г.Н., Лотоцького В.І., Черешня В.В., Черкесова В.І. не передані Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
З матеріалів справи вбачається, що відмова Фонду до включення до акту сум пенсій по інвалідності по особистим справам таких осіб як Рощупкін А.Д., Шаяхметов А.Х., Єсипов Н.А., Приймак В.Д., Горитько Ю.В., Тіхоненко В.В., Бохвалов А.В., Аблаєв Р.Д., Дігірменжи Х., Жамалідінов К., Абдураманов А., Сейдаметов Р.Р., Джапарова Р.И., Абдулаєв Ш.К., обґрунтована тим, що нещасний випадок у цих осіб трапився на території Росії, Казахстану, Узбекистану, Таджикистану.
Порядок відшкодування збитку визначений Угодою про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків від 09.09.1994. Дана Угода підписана державами колишнього Радянського Союзу: Азербайджаном, Вірменією, Білорусією, Грузією, Казахстаном, Киргизією, Молдовою, Росією, Таджикистаном, Туркменією, Узбекистаном, Україною та ратифікована Верховною Радою України.
Відповідно до частині 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.
Згідно статті 2 вищевказаної Угоди відшкодування шкоди потерпілим провадиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час одержання шкоди або іншого ушкодження здоров’я, смерті.
Згідно пункту 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, при вирішенні справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Особи, які потерпіли внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємствах держав Співдружності Незалежних Держав не мають статусу застрахованої особи, яка має право на відшкодування від нещасного випадку на підставі Закону України № 1105 від 23.09.1999. Одночасно з цим, потерпілі, які пошкодили здоров’я внаслідок нещасного випадку, мають право на пенсію на підставі Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-ХII, дію якого не скасовано.
Таким чином, аналіз діючого законодавства вказує на відсутність правових підстав для відшкодування пенсій по інвалідності або в разі втрати годувальника внаслідок трудового каліцтва, які призначені особам, які отримали каліцтво у державах колишнього Радянського Союзу, Пенсійному фонду за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Оскільки постанову суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає. Апеляційна скаргу у зв’язку з цим залишається судовою колегію без змін.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сакському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 у справі № 2-19/8954-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова