Справа № 2-2186/2009  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

15 жовтня 2009 року Cніжнянський міський суд Донецької області у складі:  

головуючого - судді         Кучми В.В.  

при секретарі -                   Сіденко І.В,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сніжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку,  

В С Т А Н О В И В :  

  Позивач ОСОБА_1П звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2П про виселення його без надання іншого житла із житлового приміщення за адресою м. Сніжне, провул. Даргомижського, 12, яке належить йому на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.06.01 р, та яке відповідач продовжує займати без правових на те підстав,  

тобто без дозволу власника.  

  На обгрунтування позову посилається на те, що на початку 2007 року у нього з відповідачем виникла домовленість про наступний продаж зазначеного будинку, у зв»язку з чим він дозволив відповідачу мешкати у цьому будинку у якості тимчасового мешканця на протязі не більше трьох місяців, доки не оформлять нотаріально договір купівлі-продажу. Але у наступному продовжуючи проживати у будинку відповідач став ухилятись від попередніх домовленостей щодо оформлення купівлі-продажу будинку. Вимоги звільнити будинок також ігнорує. Відповідач самовільно без на то його дозволу продовжує займати будинок, який йому потрібен для власного використання, чим порушує його права як власника. Домовленостей щодо будь-якого договору найму, оренди будинку не було і такий договір не укладався. Крім того, на протязі часу самовільного проживання без дозволу власника у його будинку відповідач також користуючись послугами електроенергії порушив правила користування електроенергією для населення, про що працівниками організації енергопостачальника складались акти.  

Від позивача та його представника до початку судового засідання надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, вимоги про виселення відповідача підтримують у повному обсязі.  

  Відповідач ОСОБА_2 є належним чином сповіщений про день, час та місце розгляду справи, в розписці про отримання судової повістки зроблена належним чином позначка про відмову відповідача в отриманні судової повістки, у судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомив.  

  Вивчив письмові пояснення сторін, дослідив матеріали справи і надані сторонами докази на обгрунтування та спростування заявлених позовних вимог, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

  У судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.06.01 р, посвідченого державним нотаріусом Сніжнянського державної нотаріальної контори ОСОБА_3 за реєстр. №2-1701 ОСОБА_1П є власником будинку за адресою м. Сніжне, провул. Даргомижського, 12.  

  Статтею 1 Протоколу 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод, що є частиною національного законодавства України, визначено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законами або загальним принципами міжнародного права. Конституція України, а саме стаття 41, гарантує кожному право володіння, користування та розпорядження його власністю. Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає, що власник за своїм розсудом користується, володіє і розпоряджається своїм майном. Статті 386, 391 цього Кодексу визначають право власника вимагати усунення всяких порушень його права й обов”язок держави законодавчо забезпечувати громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності.  

  Як встановлено відповідач ОСОБА_2П з дозволу власника ОСОБА_1П оселився у його будинку у м. Сніжне, провул. Даргомижського, 12, у якому раніш проживала його мати та яка померла і будинок пустував Відповідач ОСОБА_2П відбував покарання за вбивство свого батька за ст. 121 ч. 3 КК України, який мешкав напроти у за адресою м. Сніжне по провул. Даргомижського, 11. Після звільнення з місць позбавлення волі не бажав проживати в цьому будинку і скориставшись можливістю оселився в будинку позивача напроти за його дозволом у якості тимчасового мешканця.. Також передав за рахунок заощаджень первісний внесок у якості оплати за придбання цього будинку у сумі 4300 грн. Зазначені обставини підтверджуються постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.04.09 р.  

Згідно домовленостей між сторонами  відповідач отримав дозвіл від власника на тимчасове вселення до будинку на період не більше трьох місяців до оформлення у нотаріальному порядку договору купівлі-продажу будинку. При цьому будь-яких домовленостей про оренду, орендну оплату житлових приміщень будинку не велося. Договір найму, оренди будинку або будь-який інший договір, який дає право постійного чи на визначений термін користування будинком не укладався. Відносини, які відбулися між сторонами в продовж часу з моменту вселення відповідача у будинок позивача, не утворюють правовідносин з оплатного користування приміщенням. У матеріалах справи сторонами не надані і також відсутні належні і допустимі докази щодо користування житловими приміщеннями будинку відповідачем ОСОБА_2 на правах оренди, піднайму житлового приміщення або за іншими правовими підставами: лізингу з наступним придбанням шляхом внесення періодичних платежів у власність, купівлі у розстрочку з передоплатою, тощо.  

  На вимоги власника будинку ОСОБА_1П  про звільнення будинку вказаний будинок відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку лишається не звільненим, а відповідно до ст. 98 Житлового кодексу України тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім”ї, які проживають разом з ним, забов”язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмови підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Згідно положень, визначених ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини, тобто застосовує аналогію закону.  

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої винесено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Враховуючи, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8,50 грн та витрати на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,50 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню ці витрати.  

Керуючись ст. 391 Цивільного кодексу України, ст. 98 Житлового кодексу України, ст.ст. 11, 60, 212–215, 224-226, 228, 294 ЦПК України, суд –    

В И Р І Ш И В :

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового будинку задовольнити.  

  Виселити ОСОБА_2 без надання іншого житлового приміщення із займаного ним житлового приміщення за адресою м. Сніжне, провул. Даргомижського, 12 у примусовому порядку після набрання цим рішенням законної сили.  

  Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 гривен 50 копійок та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у сумі 37 гривен 50 копійок.  

  Заочне рішення може бути переглянуто за заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

  Рішення може бути оскаржено позивачем у загальному порядку шляхом подання заяви про апеляційне оскарження на протязі десяти днів з моменту його проголошення та подання апеляційної скарги на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області  через Сніжнянський міський суд.  

Головуючий: