ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                    П О С Т А Н О В А

                                        ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 року                                                                                             № 5211/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді                                     Довгополова О.М.,

суддів:                         Богаченка С.І., Носа С.П.

при секретарі судового засідання         Троцькому Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги , -      

В С Т А НО В И Л А:

В грудні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення доплати до пенсії як дитині війни за період з липня по грудень 2007 року та 2008 рік (з січня по листопад) відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Вимоги обґрунтовані тим, що доплата у розмірі, встановленому зазначеним законом, їй не виплачувалася.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року позовні вимоги задоволено частково: зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; в решті частини позову відмовлено.    

Рішення суду оскаржив відповідач, у скарзі та доповненнях до неї покликаючись на відсутність механізму реалізації статті 6 зазначеного Закону, просить постанову скасувати, відмовивши в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням.

Відповідно до статті 6 зазначеного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» , яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про задоволення позову, починаючи з дня ухвалення Рішення  Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року.

Водночас відмова у задоволенні позову за період до 09.07.2007 року є обґрунтованою, так як відповідач керувався чинними на той час положеннями  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а тому його дії є правомірними.

Що стосується позовних вимог за 2008 рік, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку, що такі не підлягають задоволенню, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення  підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  від 28.12.2007 року, яким внесено зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому вважає за необхідне частково задоволити позов, починаючи з дня ухвалення Рішення  Конституційним Судом України, тобто з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року, в решті позовних вимог відмовити.

Колегією суддів не беруться до уваги доводи відповідача щодо відсутності механізму реалізації статті 6 зазначеного Закону, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону та спрямовані на порушення прав позивача.

Керуючись частиною 3 статті 160 статтями 195, 196, 198, 202, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі задоволити частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року у справі № 2а-12342/08 – скасувати, та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково. Визнати дії відповідача неправомірними. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Тернополі нарахувати і виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії (30% мінімальної пенсії за віком) відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України  протягом місяця  шляхом подачі  касаційної скарги безпосередньо до  суду касаційної інстанції.

Головуючий:                                                                            О.М. Довгополов

Судді:                                                                                       С.І. Богаченко

                                                                                                  С.П. Нос

Повний текст рішення виготовлено 16.10.2009 року.