Справа № 752/3704/17

Провадження № 2/752/2981/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22.08.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського районного управління Національної поліції в м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 1 та Державного казначейства України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

в с т а н о в и в:

у лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона обвинувачувалася у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, проте 25.12.2014 р. постановою слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Митича С.П. було закрито кримінальне провадження № 12014100010003488 від 05.05.2014 р. у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Позивач зазначає, що 19 травня 2011 року вона була затримана та доставлена до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, після чого їй було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було змінено на підписку про невиїзд лише 19 грудня 2011 року.

ОСОБА_1 зазначає, що внаслідок незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою, нелюдського поводження, постійних образ і погроз їй була завдана матеріальна шкода, що складається з втрат доходу у розмірі 180 000 грн. і витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, у розмірі 160 000 грн., а всього 340 000 грн., та моральна шкода у розмірі 5 000 000 грн. Просить стягнути завдану шкоду з Державного казначейства України.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Представник відповідача Київської місцевої прокуратури № 1 в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення, посилаючись на їх необґрунтованість.

Відповідач Голосіївське районне управління Головного управління Національної поліції в м. Києві в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідач Державне казначейство України в судове засідання не забезпечив явку свого представника, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Воліченка І.О. від 18.08.2010 року порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

19 травня 2011 року ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.05.2011 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2011 року строк тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено до 3-х місяців, після чого постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.08.2011 року строк тримання під вартою продовжено до 17.08.2011 року.

19 вересня 2011 року прокурором Голосіївського району м. Києва Мельничуком О.В. затверджено обвинувальний висновок у кримінальній справі № 01-16319 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. (а.с. 7)

19 грудня 2011 року постановою Голосіївського районного суду м. Києва обвинуваченій ОСОБА_1 змінено запобіжний захід із взяття під варту на підписку про невиїзд. (а.с. 18)

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 25 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2013 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 повернуто прокурору Голосіївського району м. Києва для організації додаткового розслідування. (а.с. 19)

05 травня 2014 року за № 12014100010003488 до Єдиного реєстру досудових розслідувань зареєстровано матеріали кримінальної справи № 01-16319 за фактом розтрати майна ОСОБА_1

25 грудня 2014 року постановою слідчого Голосіївського районного управління Головного управління внутрішніх справ м. Києва Митича С.П. кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. (а.с. 22)

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року скасована вказана постанова від 25 грудня 2014 року слідчого Голосіївського районного управління Головного управління внутрішніх справ м. Києва Митича С.П. про закриття кримінального провадження та постановлено зобов'язати слідчого провести подальше досудове розслідування. (а.с. 52)

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст.1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Звертаючись у суд з позовом, ОСОБА_1 зазначає, що вона піддавалася кримінальному переслідуванню, перебувала під слідством та судом, а тому має право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Проте, суд не може погодитись з такими доводами позивача, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 7 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною 2 статті 2 вказаного Закону встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються і моральна шкода (ч. 5 стаття 3).

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 вищевказаного Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру ( стаття 4 ).

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року скасована постанова від 25 грудня 2014 року слідчого Голосіївського районного управління Головного управління внутрішніх справ м. Києва Митича С.П. про закриття кримінального провадження № 12014100010003488 та постановлено зобов'язати слідчого провести подальше досудове розслідування.

Оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 1166, 1167 та 1176 ЦК України, ст.с. 10, 12, 30, 60, 212, 213 та 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Голосіївського районного управління Національної поліції в м. Києві, Київської місцевої прокуратури № 1 та Державного казначейства України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: