Справа № 630/114/17

Провадження № 2/630/146/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дем'яненко І.В.,

за участю секретаря Тимошенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за договором позики, та зустрічним позовом ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Люботинського міського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики .

Позивач з урахуванням уточнень просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 29 109,26 грн. та судовий збір 960 грн.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, в якому просить визнати договір позики, укладений 31 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 10087гривень - недійсним та поновити сторони у первісному стані, в якому вони перебували до укладення договору.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, направляла заяви про розгляд справи без її участі та письмові заперечення проти зустрічного позову.

ОСОБА_1 в попередніх судових засіданнях свої позовні вимоги підтримувала, просила їх задовольнити, з підстав зазначених в уточненій позовній заяві та відмовити в задоволенні зустрічного позову, з підстав, зазначених в письмових запереченнях.

ОСОБА_2 в останнє судове засідання не з'явилася, через погіршення стану здоров'я, в попередніх судових засіданнях заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1, просила задовольнити її зустрічний позов. ОСОБА_2 надавала особисті пояснення, щодо обставин укладання договору.

Представник позивача за зустрічним позовом заперечувала проти задоволення первісного позову, просила задовольнити зустрічний позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши оцінивши надані сторонами по справі докази, допитавши свідка, вважає первісний позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 таким, що підлягає задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами по справі, та підтверджуються наявними у справі доказами, та відповідні їм правовідносини

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 31 жовтня 2016 року уклали договір позики на суму 10 087 гривень (а.с.3).

На підтвердження отримання грошових коштів за договором позики, ОСОБА_2 31 жовтня 2011 року надала розписку про отримання від ОСОБА_1 10087 грн. (а.с.49).

Відповідно до п.4 Договору, Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми по одній із фіксованих процентних ставок, вказаних у цьому пункті один раз на місяць на суму позики. Розмір і порядок одержання процентів, встановлюється Договором. Проценти сплачуються Позикодавцю один раз на місяць у готівковій формі до фактичної дати повернення позики по одній із фіксованих процентних ставок:

а) 1,5 % у календарний день, за період, за який проценти не були сплачені достроково;

б) 10% на місяць, якщо проценти сплачуються достроково.

Проценти, які сплачуються Позикодавцю не є неустойкою.

Згідно п.11 якщо Позичальник прострочить виконання грошового зобов'язання за договором,він, зобов'язаний сплатити на користь Позикодавця суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також 365 % річних за весь час прострочення.

Як вбачається з п.16Договору, Позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 100 % від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання за цим договором (а.с.3).

Сторони не заперечували факт укладення Договору.

Крім того, під час розгляду справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 працює в кредитній спілці, до якої ОСОБА_2, перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, потребуючи грошових коштів, знайшовши оголошення про надання в позику грошових коштів, звернулася з проханням надати їй в позику гроші.

До позовної заяви позивачем за первісним позовом, надала оригінал анкети ОСОБА_2, проте в ній не зазначено до якої установи вона подавалася та з якою метою (а.с.34)

Позивач за первісним позовом пояснювала, що коли кредитною спілкою ОСОБА_2 було відмовлено в наданні позики, то ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 надати в позику свої особисті кошти, уклавши відповідний договір.

Поряд з тим, як вбачається із відповіді Кредитної спілки «Соколов» від 01 серпня 2017 року, ОСОБА_2 не є членом спілки, а тому не могла подавати заяву про надання їй кредиту (а.с.179).

Тобто, позивач за первісним позовом, надала ОСОБА_2 недостовірну інформацію про відмову спілки в наданні кредиту.

Відповідач за первісним позовом, пенсіонерка, інвалід дитинства 3 групи, перебуваючи у вкрай тяжкому матеріальному стані, маючи зобов'язання за 3 кредитними договорами, борги за поховання чоловіка, витративши всі кошти на його лікування, мешкаючи разом з синами, які страждають на алкоголізм, та яких вона лікує, перебуваючи восени без дров для опалення та коштів на їх придбання, погодилася на укладення договору позики з ОСОБА_1 на запропонованих нею умовах, бо думала, що жодна фінансова установа не надасть їй кредиту.

Сторони в судовому засіданні не оспорювали, що вони знайомі з травня 2016 року, а договір позики від 31 жовтня 2016 року, був не першим договором позики, укладеним між ними.

Як пояснювала в судовому засіданні ОСОБА_1 за попередніми договорами позики ОСОБА_2 розрахувалася повністю, тому вона повернула їй оригінали попередніх кредитних договорів.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом дитинства 3 групи безстроково, що вбачається із довідки МСЕК № 316159 від 20 листопада 1997 року (а.с.117).

Як вбачається з довідки пенсійного фонду України, пенсія ОСОБА_2 з грудня 2016 року по квітень 2017 року становить 1297 грн. на місяць (а.с.118)

Чоловік позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 3 жовтня 2015 року тяжко хворів, десять днів знаходився в тяжкому стані в КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня -центр екстренної медичної допомоги та медицини катастроф», що вбачається із медичних довідок (а.с.121-122). Всі витрати на лікування чоловіка, які тільки на час перебування в лікарні становили 800- 1000 грн. в день, несла ОСОБА_2, оскільки інших осіб, які могли надати допомогу ОСОБА_4, немає.

Як вбачається із свідоцтва про смерть, виданого 23 серпня 2016 року на підставі актового запису № 303, Люботинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.122).

Син ОСОБА_2 страждає на алкоголічну залежність, у зв'язку з чим не працює, знаходиться на утриманні матері, та живе лише за рахунок її пенсії. Відповідачка, єдиним джерелом доходу якої є маленька пенсія, вимушена витрачати ці мізерні кошти на лікування сина, харчування, сплату комунальних послуг, виконання кредитних зобов'язань.

Крім того, сама ОСОБА_2 в лютому 2017 року отримала травму ноги, пересувається виключно за допомогою милиць.

Перебуваючи у пригніченому, безпорадному стані, з боргами, не маючи моральної та матеріально підтримки, на початку опалювального сезону без дров, погодилася на укладання договору з ОСОБА_1 на запропонованих нею вкрай невигідних, несправедливих умовах

ОСОБА_5, допитаний в судовому засіданні в якості свідка, дав наступні пояснення.

Свідок з дитинства мешкає по сусідству (напроти) ОСОБА_2, знає її як добропорядну жінку, інваліда, яка тягне на собі всю родину, сина, який зловживає алкоголем та онука. Свідку відомо, що ОСОБА_2 має багато боргів, бо вона неодноразово позичала у сусідів гроші, які витрачала на лікування та поховання чоловіка. Кошти ОСОБА_2 були необхідні на лікування хворого чоловіка, а на його поховання, їй позичала гроші вся вулиця, син пиячить, тому допомоги не надає, навпаки мати витрачає пенсію на його лікування.

ОСОБА_5 пояснив суду, що у ОСОБА_2 було скрутне матеріальне становище, тому вона могла погодитися на будь-які умови заради отримання позики, оскільки їй терміново були необхідні кошти для погашення боргів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч.1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, відповідно до ст. 233 ЦК правочин, здійснений внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти збігу тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Згідно ч. 1. ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 23 постанови від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Правочин, визначений ст. 233 ЦК, належить до оспорюваних, тобто може бути визнаний недійсним лише за позовом потерпілої сторони або іншої заінтересованої особи, тому правила цієї статті можуть бути застосовані лише до дво- або багатосторонніх договорів.

Згідно з цією статтею для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність одночасно двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Згідно вимог ст. 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобовязаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Отже, для визнання правочину недійсним з передбачених ст. 233 ЦК України підстав, одночасно має бути встановлено існування впливу на волевиявлення особи тяжкої для неї обставини і вкрай невигідні умови договору. Крім того, має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Тяжка обставина є оціночною категорією і має визнаватися судом з урахуванням всіх обставин справи.

Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених вище, є доведення в судовому процесі нерозривного причино - наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, що суд в даній справі вбачає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 свідомо погодилася на укладення договору за таких невигідних умов, де сума відсотків у разі своєчасної сплати становить 120 % на рік, несвоєчасної - 500% на рік, штраф- 100 % від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання, 365 % річних від простроченої суми,що є вкрай невигідним, саме перебуваючи в тяжкому матеріальному стані, але з метою погашення інших боргів, лікування рідних.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що оспорюваний правочин було вчинено ОСОБА_2 під впливом тяжкої для неї обставини, оскільки даний факт знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що зустрічний позов підлягає задоволенню, а договір позики слід визнати недійсним, як укладений під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах то первісний позов про стягнення заборгованості за вказаним договором позики не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.216 ЦК України сторони необхідно привести в первісний стан.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 59, 60, ст. 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 203,215,216,233Цивільного кодексу України, ст.ст. 17,23 ЗУ «Про іпотеку» суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - задовольнити повністю.

Визнати договір позики, укладений 31 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 10087 (десять тисяч вісімдесят сім гривень) - недійсним.

Привести сторони у первісний стан, в якому вони перебували до укладення оспорюваного договору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області в десяти денний строк з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя (підпис) І. В. Дем'яненко