Справа № 2- а-376\2009 рік
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 квітня 2009 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області
в складі : головуючого – судді Ковальчука М.В.
при секретарі Кострицькій Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олевську справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області про визнання дій неправомірними, а також стягнення недоплаченої грошової допомоги громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення та стягнення недоплаченої грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевського районної державної адміністрації Житомирської області неправомірними, а також стягнути на її користь з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області 32 890, 24 грн. грошової допомоги як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення та 2 505, 60 грн. грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зв’язку з тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ої категорії, проживає на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.
Позивачка, згідно поданої заяви, позовні вимоги підтримала повністю.
Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме смт. Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується довідкою селищної ради, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_1 з вересня 2008 року і по даний час працює кухарем загальноосвітньої школи №3 1-3 ступенів комбінату громадського харчування Олевської районної спілки споживчих товариств, яка знаходиться в сел. Нові Білокоровичі Олевського району Житомирської області і отримує щомісячно в управлінні праці та соціального захисту населення в Олевському районі допомогу в розмірі 4.20 гривень та доплату в розмірі 10.50 гривень відповідно до постанови КМ України від 26 липня 1996 року №836 всупереч нормам Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується обставинами, зазначеними у запереченні відповідача.
Відповідно до ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати та доплата в розмірі двох мінімальних заробітних плат.
З 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто протягом останнього року позивачу не доплачена допомога передбачена ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення в сумі 2505, 60 грн., що стверджується розрахунком заборгованості наданому позивачкою, який судом перевірено і встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка була на протязі останнього року та відповідно до розміру допомоги встановленої законом.
Крім того, суд вважає, що до стягнення підлягає доплата передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення з вересня 2000 року по грудень 2008 року в сумі 32 8904, 24 грн., що стверджується розрахунком заборгованості, який судом перевірено і встановлено, що розрахунок зроблено з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати в Україні, яка була на протязі останніх восьми років та відповідно до розміру доплати встановленої законом.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування, у зоні зони посиленого радіологічного контролю – 40 % від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення в розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем роботи та проживання.
В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги та доплати. Виплати допомоги та доплати по постанові КМ України від 26.07.1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини. Також в ст. 22 Конституції України зазначено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускають звуженню змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.
Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивачку у її праві на отримання допомоги в розмірах, зазначених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Кошти за ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області, оскільки управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації проводить виплати зазначених коштів.
Зі ст. 2 Закону України «Про оплату праці» слідує, що до структури заробітної плати включаються доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати, а тому доплата, яка передбачена ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до структури заробітної плати.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України слідує, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Керуючись ст.ст. 8, 21, 22, 130 Конституції України, ст. 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), Рішенням Конституційного суду України № 6рп/2007 від 09.07.2007 року, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області про визнання дій неправомірними, а також стягнення недоплаченої грошової допомоги громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення та стягнення недоплаченої грошової допомоги у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - задовольнити.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області щодо не донарахування та недовиплати коштів, передбачених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – неправомірними.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області, з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1 2 505. 60 гривень допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення та з рахунку №35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області 32 890, 24 грн. доплати за роботу на радіоактивно – забрудненій території.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області з рахунку № 35213006000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі 25.05 грн. в прибуток держави та з рахунку №35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі 328, 90 грн. в прибуток держави.
Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Олевський районний суд Житомирської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду.
Суддя: