"29" серпня 2017 р.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Апеляційного суду Запорізької області Дадашевої С.В.

по кримінальному провадженню

(єдиний унікальний №314/6080/16-к, провадження № 11-кп/778/973/17)

відносно ОСОБА_1,

на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 серпня 2017 року задоволено апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1, скасовано ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 20 березня 2017 року відносно ОСОБА_1, постановлено нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_1 задоволено та на підставі ч.5 ст.72 КК України йому зараховано у строк покарання строк його попереднього ув’язнення з 11 липня 2007 року (включно) по 17 вересня 2009 року (включно) із розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Керуючись положеннями ч.3 ст.375 КПК України, викладаю окрему думку щодо цього рішення Апеляційного суду Запорізької області.

Вважаю, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано у своїй ухвалі зазначив про те, що стаття 72 КК України, передбачає зарахування судом строку попереднього ув’язнення лише відносно покарання у виді позбавлення волі, яке обчислюється у календарних датах, або відносно менш тяжких покарань, які з цією метою перераховуються у різних співвідношеннях. Можливості застосування положень цієї статті до такого покарання як довічне позбавлення волі Закон не передбачає.

За змістом ч.5 ст.72 КК України, судом зараховується строк попереднього ув'язнення у разі засудження особи до позбавлення волі та інших видів покарань, зазначених у частини 1 цієї статті.

Відповідно до положень ст.ст.51, 63, 64 КК України, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі - це окремі види покарань.

Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи.

Довічне позбавлення волі полягає у пожиттєвій ізоляції засудженого від суспільства в спеціальних установах, та до переліку покарань, зазначених у ст.72 КК України, не входить.

Викладене, на мою думку, свідчить про те, що судом першої інстанції правильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та обґрунтовано відмовлено у задоволенні вищевказаного клопотання засудженого.

З врахуванням зазначеного вважаю, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягала.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_2