Справа № 2- 1486/2009 р.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
06 листопада 2009 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого – судді Савіна О.І.
при секретарі – Філіпповій Ю.І.,
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду у м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни та права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни та права власності на нерухоме майно.
Свої вимоги позивачі мотивують тим, що 10.11.2000 року вони уклали з відповідачами договір міни нерухомого майна. Оскільки, договір не був посвідчений нотаріусом, позивачі в даний час не мають можливості реалізувати своє право власників.
В попередньому судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, відповідачі позов визнали повністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 174 цього кодексу.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 174 ЦПК України).
Під час розгляду справи по суті встановлено, що 10 листопада 2000 року ОСОБА_3, представляючи на біржі інтереси членів своєї сім’ї: ОСОБА_4 і неповнолітньої ОСОБА_5, і ОСОБА_2, також представляючи на біржі інтереси члена своєї сім’ї неповнолітнього ОСОБА_6 (нині ОСОБА_1І згідно свідоцтва про зміну імені серії І-ФП № 001059 від 13.11.2007 р.) уклали договір № 139 міни нерухомого майна, який був зареєстрований в Южноукраїнській філії Універсальної товарної біржі ?ерухомість Н” у журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за № 139 від 10.11.2000 р.
Оскільки, договір міни не був посвідчений нотаріусом, позивачі в даний час не мають можливості реалізувати своє право власників та розпорядитися належним їм майном.
Згідно до п. 1.1 договору міни ОСОБА_3 міняє належну їй, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 на належну ОСОБА_2 і ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2 (а. с. № 6).
Відповідно до п. 3.2, п. 3.3 зазначеного договору внаслідок цієї міни ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 набувають право власності на квартиру АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 і ОСОБА_6 набувають право власності на квартиру АДРЕСА_4.
За договором міни сторони зобов’язалися звільнити квартири від особистого майна та здійснити виписку і виселення усіх осіб, що проживають там, не пізніше 18 годин 25 листопада 2000 року.
Квартира АДРЕСА_5 зареєстрована в Южноукраїнському БТІ на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_6І під № 74, книга № 11 стор. 120 (а. с. № 7, 13).
За договором міни кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1, ч. 4 ст. 715 ЦК України). Право власності сторін на квартири, що обмінюються, переходить з моменту реєстрації договору на біржі (п. 3.1 договору № 139 міни нерухомого майна від 10.11.2000 р.)
Відповідно до цивільного законодавства України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 716 ЦК України).
Ст. 657 ЦК України встановлено, договір купівлі-продажу квартири укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України). Суд може визнати такий договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору і відбулося повне або часткове виконання договору. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. (ч. 2 ст. 220 ЦК України).
Виходячи із договору міни, письмових доказів, пояснень сторін, останні домовилися щодо усіх істотних умов договору та відбулося повне його виконання.
А тому, на підставі викладеного, суд вважає можливим визнати договір № 139 міни нерухомого майна від 10.11.2000 р. дійсним та визнати право власності на вищевказану квартиру за позивачами.
Керуючись ст. ст. 220, 657, 715 ЦК України, ст. ст. 11, 15, 130, 174, 213, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дійсним договору міни та права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати дійсним договір № 139 міни нерухомого майна від 10 листопада 2000 року, укладений між ОСОБА_3, представляючою на біржі інтереси членів своєї сім’ї: ОСОБА_4 і неповнолітньої ОСОБА_5, і ОСОБА_2, також представляючою на біржі інтереси члена своєї сім’ї неповнолітнього ОСОБА_6. та зареєстрований в Южноукраїнській філії Універсальної товарної біржі ?ерухомість Н”.
Визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_6.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суду Миколаївської області заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання вищевказаної заяви.
Суддя : О.І.Савін