Справа № 2а- 4894\09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 листопада Ленінський районний суд м. Луганська
В складі головуючого судді Таранової О.П.
При секретарі Великоцькій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій про відмову в перерахунку щорічної допомоги неправомірними, про стягнення суми недоплаченої щорічної одноразової допомоги до 5-го травня за 2007,2008р.
В С Т А Н О В И В
У жовтні 2009 року представник позивача надав суду позовну заяву і посилаючись на те, що відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» \ далі Закон він, як інвалід війни 2-ої групи має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, однак у 2007 році він одержав допомогу у розмірі 360 грн., тобто не в повному обсязі, в 2008 році 400грн., в виплаті решти суми відповідач йому відмовив, тому він просить суд стягнути з відповідача заборгованість за 2007 рік у розмірі 2920,48 грн., за 2008 рік 3448грн., а всього 6368,48грн. та визнати дії посадових осіб УПСЗН Ленінської районної у м. Луганську ради неправомірними.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, суду пояснив, що відповідно до ст.13 Закону позивач має право на одноразову щорічну допомогу до 5-го травня у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, але у 2007 році позивачу виплатили допомогу у розмірі 360 грн., недоплачена сума допомоги складає 2920,48 грн., за 2008 рік виплатили 400грн., недоплачена сума становить 3448грн., загальна сума 6368,48 грн., яку він просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради та визнати неправомірними дії відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради позов не визнав, суду пояснив, що допомога до 05-го травня виплачена позивачу відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» на відповідний рік, на такі ж суми виділено і кошти, бюджетні кошти використовуються тільки на цілі визначені бюджетними призначеннями, управління у межах бюджетних асигнувань здійснює свою компетенцію по виплаті всіх видів допомоги.
Представник співвідповідача Головного управління Державного казначейства України у Луганській області позов не визнав, суду пояснив, що головне призначення казначейської системи-сприяти оптимальному управлінню доходами та витратами бюджету, здійснення функцій контролю за цільовим спрямуванням коштів державного бюджету, повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів, яким в даному випадку є Міністерство праці та соціальної політики України.
У судовому засіданні встановлено, що позивач є інвалідом війни 2-ої групи, що підтверджується посвідченням серії сер. Б №459354 , виданим 1998 року.
Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач, як інвалід 2-ої групи має право на отримання у 2007 році вказаної допомоги у розмірі 3280,48 грн. фактично отримавши 360 грн., недоотримана сума складає 2920,48грн., у 2008 році 3848грн. фактично отримавши 400грн., недоотримана сума складає 3448грн., загальна сума 6368,48грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Задовольняючи позов суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05-го травня інвалідам війни 3-ої групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст.19 Закону України „Про пенсійне забезпечення” за № 1788 від 05.11.1991р. мінімальні пенсії за віком не можуть бути нижчими за розмір мінімального споживчого бюджету.
А відповідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за № 1058-15 від 09.07.2003р. мінімальні пенсії за віком не можуть бути нижчими за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.1 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-14 від 15.07.1999р., - прожитковий мінімум є вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров*я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум даним Законом визначається відповідно до чотирьох категорій осіб, в тому числі й щодо осіб, які втратили працездатність.
Частина 4 ст.1 вказаного Закону: до осіб, які втратили працездатність на разі з іншими відносить й інвалідів.
Відповідно до ст.48 Конституції України пільги, компенсації та гарантії громадян України, право на які передбачені чинним законодавством є складовою їх конституційних прав на забезпечення достатнього життєвого рівня, який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму встановленого Законом.
Відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ст.13 ч.5 Закону права позивачу шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за № 6-рп2007р. ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 рік п.20 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік”, якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом визнано такою, що не відповідає Конституції України.
З огляду на тотожність ст. 29 Закону України «Про державний бюджет» відповідно на 2007р., ст.20 Закону України „Про державний бюджет України на 2008рік” та виходячи з рішень Конституційного Суду України, суд вважає, що встановлений Законом про держбюджет України на 2007р., 2008 р. розмір щорічної допомоги до 05 травня не може бути застосований у спірних відносинах.
Зменшення Законами України „Про державний бюджет України на 2007р., 2008р.” розміру щорічної допомоги до Дня Перемоги також суперечить ч.2,3 ст.2 Закону, згідно з якими права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом є недійсними.
Згідно з посвідченням позивач є інвалідом війни 2-ої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, відповідач та співвідповідач цю обставину не заперечує, тому суд доходить до висновку, що позивач має право на отримання щорічної разової допомоги до Дня Перемоги у розмірах, встановлених ст.13 Закону.
Відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 15.03.2007р. №749, прожитковий мінімум у 2007 році, на момент виплати з 01.04.2007 року становив - 410,06 грн., а відповідно до ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 року № 107-У1, прожитковий мінімум у 2008 році, на момент виплати з 01.04.2008 року становив - 481,00грн.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне державне страхування» розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового розміру для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню:
- за 2007 рік у розмірі 8 х 410,06 грн.= 3280,48грн.-360грн.=2920,48 грн.
- за 2008 рік у розмірі 8 х 481,00грн. = 3848,00грн.-400грн.=3448грн., а в цілому 6368,48грн.
Відповідно до ст.94 КАС України судовий збір у справі слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ЗУ „Про загальнообов’язкове соціальне державне страхування”, ст.ст.2,11,99,100, 159-163 КАС України суд
П О С Т А Н О В И В
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій про відмову в перерахунку щорічної допомоги неправомірними, про стягнення суми недоплаченої щорічної одноразової допомоги до 5-го травня за 2007,2008р– задовольнити.
Визнати дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради про нарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Перемоги в 2007р., 2008 році в заниженому розмірі - неправомірними.
Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради за рахунок Держбюджету України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної одноразової допомоги за 2007рік в розмірі 2920,48 грн., за 2008 рік 33448грн., а всього 6368,48грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подання у десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: