ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/470/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу від 13.02.2017 року № 34 о/с, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, поновлення на посаді,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2,позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУНП в Миколаївській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №34 о/с від 13.02.2017 року в частині звільнення майора поліції ОСОБА_2, начальника патрульної поліції Новобузького відділу поліції за ст. 77 ч. 1 п. 4 Закону України "Про Національну поліцію України" (у зв'язку із скороченням або проведенням організаційних заходів).

- поновити майора поліції ОСОБА_2 на посаду начальника патрульної поліції Новобузького відділу поліції.

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", визначає як одну з підстав звільнення зі служби в поліції звільнення "у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів", про що особа повинна бути попереджена про майбутнє звільнення за два місяці. При цьому діючим законодавством передбачено, що власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. Але, відповідач за період з 12.12.2016 року до дати фактичного звільнення, не запропонував позивачу жодної відповідної посади у складі поліції, хоч позивач на момент звільнення позивач мав звання майора поліції, вислуга років складає 14 років 02 місяці 12 днів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ГУНП в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

ОСОБА_2 з 2002 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, на час звільнення мав спеціальне звання майора міліції.

07 листопада 2015 року наказом начальника ГУНП у Миколаївській області №7 о/с "По особовому складу" відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" позивач був призначений на посаду виконуючого обов'язки начальника відділу патрульної поліції Новобузького відділу поліції з присвоєнням звання майора поліції.

Відповідно до наказу №45 о/с від 18.03.2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 5 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Миколаївським окружним адміністративним судом 23.11.2016 року по справі №814/638/16 винесено постанову, якою скасовано наказ №45 від 18.03.2016 р. та поновлено позивача на посаді начальника патрульної поліції Новобузького відділу поліції.

На підставі вищевказаної постанови був виданий наказ ГУНП в Миколаївській області №340 о/с від 08.12.2016 року, яким ОСОБА_2 поновлено на службі в поліції.

Позивачу 12.12.2016 року під підпис вручено попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції в зв'язку з скороченням займаної посади.

13 лютого 2017 року відповідно до наказу ГУНП в Миколаївській області №34 о/с позивач був звільнений з посади начальника патрульної поліції Новобузького відділу поліції за ч.1 п.4 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку зі скороченням штатів.

Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано встановленого законодавством порядку звільнення працівника за скороченням штату, оскільки в структурі ГУНП в Миколаївській області відбулась реорганізація, однак при цьому штат управління ГУНП в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймав позивач, скорочено не було. ОСОБА_2 не було запропоновано жодної іншої посади, як в новому штаті ГУНП в Миколаївській області, так і в будь-якому іншому органі (закладі, установі) поліції.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Поряд з цим, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач з 2002 по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 року по 13.02.2017 року проходив службу в поліції, що згідно положень п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України відноситься до публічної служби.

З матеріалів справи вбачається, що наказами Голови Національної поліції України від 28.04.2016 року №360 дск "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області та Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 31.05.2016 р. №440 дек "Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Миколаївській області" були скасовані всі тимчасові штати ГУ НП в Миколаївській області та скорочені всі посади, в тому числі і посаду яку обіймав до звільнення позивач і оголошені постійні штати Головного управління Національної поліції.

З матеріалів справи вбачається, що в новому штатному розкладі було затверджено штат в кількості 3272 штатних одиниць, з яких поліцейські 2877, 2191 посад середнього складу поліції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посаду позивача - начальник патрульної поліції, яка є рівноцінною посаді, яку займав позивач до звільнення, було збережено, що підтверджується звітом про добір на службу та рух кадрів в ГУНВП в Миколаївській області.

В свою чергу, на час звільнення позивача не було зайнято 144 посад керівників.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в структурі Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відбулась реорганізація, при цьому штат управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області не скоротився, посаду, яку обіймала позивач, не було скорочено.

У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший, без скорочення штату, не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

Окрім цього ч. 2 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачається право поліцейського бути призначеним у разі скорочення його посади на іншу посаду у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Відповідно до п. 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пункт 8 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабміну України від 29.07.1991р. № 114, передбачає, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, в тому числі у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Колегія суддів зазначає, що ані Законом України "Про Національну поліцію", ані Положенням № 114, не врегульовано процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників. Така процедура визначена Кодексом законів про працю України.

Як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача зі служби в поліції проведено відповідно до п. 4 ч. 1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію України".

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року у справі №21-8а15.

За правилами ч. 1 ст. 49-2 КЗпП, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У відповідності до вимог ст.24 Європейської соціальної хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення сторони зобов'язуються визнати: право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби.

Однак, відповідачем не було дотримано встановленого законодавством порядку звільнення працівника за скороченням штату. Під час розгляду справи відповідач ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування не надав доказів скорочення штатів Головного управління Національної поліції в Миколаївські області, доказів пропонування позивачу інших вакантних посад при попередженні про звільнення, доказів відмови позивача від подальшого проходження служби.

В свою чергу, факт пропонування конкретних посад ОСОБА_2 останнім заперечувався, з його пояснень вбачається, що йому не надано пропозицій про подальше проходження служби.

Представником відповідача також не доведено пропонування будь-яких вакантних посад позивачу.

Згідно зі ст. 42 КЗпП України адміністрація має право при скорочені чисельності штату працівників надавати переважне право на залишення на роботі працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Таке право отримало назву "переважного права" на залишення на роботі. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Зазвичай роботодавець повинен приготувати довідку у довільній формі про результати порівняльного аналізу і навести дані, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. У процесі такого порівняльного аналізу можна враховувати такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломну освіту, документи про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, відсутність зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, відсутність скарг, обсяги виконуваних робіт, дотримання строків доручених завдань тощо.

Верховний Суд України у постановах від 17 жовтня 2011 року справа № 21-237а11 та від 28.10.2014 р. справа №21-484а14 також визначив правову позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Отже, відповідачем трудові гарантії позивача були порушені, у зв'язку із чим повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відповідно до ст.235 КЗпП, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Довідка про грошове утримання позивача свідчить, що середньомісячне грошове забезпечення позивача складає 6309,19 грн.

Відповідно до п. 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Позивача звільнено з роботи 13.02.2017 року. З 14.02.2017 року по 04.04.2017 це час вимушеного прогулу. Сума середнього заробітку, який належить стягнути з відповідача складає 10305,02 грн.(за лютий - 3154,60 грн. (6309,19 грн./28 днів * 14 днів), за березень 6309,19 грн., квітень - 841,23 (6309,19/30*4 дні), з яких 6309,19 грн. середньомісячна сума за один місяць.

Відповідно до вимог ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_2, зі служби з поліції проведено з порушенням вимог законодавства у зв'язку з чим було порушено трудові гарантії позивача, які підлягали поновленню шляхом задоволення його адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв