АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-3394/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції: Дубина Л.А.
Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Бондара М.С.
суддів Глазкової О.Г.
Кочеткової І.В.
при секретарі Мосіної О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2009 року
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?ОО - Центр” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ВАТ ?лектротехнологія”, Орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації, про усунення перешкод у здійсненні прав власника,
В С Т А Н О В И Л А :
У квітні 2008 року ТОВ „НОО-Центр” звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ВАТ ?лектротехнологія”, про усунення перешкод у здійснення прав власника, в якій було зазначено, що 28.11.2002 року між ВАТ Електротехнологія” та ТОВ ?ОО-Центр” був укладений договір купівлі-продажу, на підставі якого до ТОВ ?ОО-Центр” перейшло право власності на комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого центру ?атурн”, який розташований в м. Запоріжжя по вул. Ленській, 24. До складу оздоровчого центру входить будівля, яка за своїм функціональним призначенням у складі оздоровчого центру є гуртожитком персоналу. Оскільки відповідачі по справі безпідставно займають кімнату АДРЕСА_1 в гуртожитку, в якій зберігають свої власні речі, чим фактично перешкоджають у використанні будівлі за цільовим призначенням і ускладнюють використання оздоровчого центру в цілому, просило суд усунути перешкоди у здійсненні прав власника нежитлового приміщення в будівлі комплексу будівель та споруд, виселивши їх з цієї кімнати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2008 року до участі у справі залучено в якості третьої особи орган опіки та піклування Ленінської районної адміністрації.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2009 року позов задоволено.
Усунено перешкоди створені ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ТОВ ?ОО-Центр” у здійсненні ним права власності на нежиле приміщення кімнати АДРЕСА_1 у будівлі інв. № 331102 комплексу споруд та будівель по вул. Ленській, 24 у м. Запоріжжя шляхом їх виселення разом з неповнолітніми дітьми та звільнення приміщення від належним їх речей.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, на підставі договору куплі-продажу між ВАТ „Електротехнологія” та ТОВ „НОО-Цент” від 28.11.2002 року до останнього перейшло право власності на комплекс будівель і споруд дитячого оздоровчого центру „Сатурн”, розташованого у м.Запоріжжі по вул.Ленській,24.
До складу оздоровчого центру входить будівля під інв. № 331102, яка за своїм функціональним призначенням у складі дитячого оздоровчого центру є гуртожитком персоналу.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ „НОО-Центр”, суд виходив з того, що будівля під інв. № 331102 не набула статусу гуртожитку відповідно до приписів діючого законодавства і не є жилим приміщенням, яке входить до складу житлового фонду.
Проте, апелянти вважають, що вказана будівля є гуртожитком і цього статусу набула на підставі рішення виконкому Запорізької міської ради за № 418 / 7 від 28.10.1993 року і їх вселення до гуртожитку у кімнату АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 6 від 15.05.2002 року, виданого адміністрацією та профкомом ВАТ „Електротехнологія”, є законним.
Проте, .з такими доводами погодитися не можна, оскільки вони спростовуються наданими доказами.
Згідно ст.127 ЖК України для проживання робочих, службовців, а також інших громадян на період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
В рішенні виконкому Запорізької міської ради за № 418/ 7 від 28.10.1993 року „Про використання будинку по вул.Ленській, як гуртожитку для тимчасового забезпечення житловими приміщеннями малих сімей Запорізького заводу спеціального технологічного обладнання”, зазначено: 1. Відділу з обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому зареєструвати будинок по вул.Ленській загальною площею 380 кв.м, 7 квартир (однокімнатних -2 №№ 2, 5 ; двокімнатних – 5 №АДРЕСА_1, 3, 4, 6, 7 ).
2.Адміністрації заводу розподілення житлової площі у гуртожитку для малосімейних провести згідно черги у відповідності з Положенням про використання житлових будинків для малосімейних як гуртожитку для тимчасового забезпечення житловими приміщеннями малих сімей.
3.Ленінському райвідділу внутрішніх справ здійснювати пропис за вказаною адресою на підставі подання адміністрації заводу.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що зареєстровано будинок, який розташований по вул. Ленській, проте не вказано його поштовий та інвентарний номери, а також не вказано, в якій якості цей будинок зареєстровано.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13.11.2006 року рішення виконкому Запорізької міської ради № 418/7 від 28.10.1993 року визнано незаконним та скасовано.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28.02.2007 року постанова Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 13.11.2006 року залишена без змін.
З технічної документації на комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого центру, розташованого у м. Запоріжжі по вул.Ленській, 24, не вбачається, що спірний будинок був житловим, а враховуючи сезонність роботи оздоровчого центру, будівля не могла бути пристосованою для постійного, протягом року, проживання в ній. Будь-яких документів, які б свідчили про реконструкцію та переобладнання будівлі, введення її в експлуатацію саме як гуртожитку, сторонами суду не надано.
Відповідно інформацій, отриманих з ОП ЗМБТІ, Запорізької міської ради, спірна будівля не значиться зареєстрованою як жила.
Відповідно до вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,. на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
Заперечуючи проти позову, відповідачі не довели, що їх поселення в будівлю під інв. № 331102 відбулося у відповідності зі ст.ст. 128, 129 ЖК України.
Доводи апелянтів про те, що вони на законних підставах набули права користування жилим приміщенням і можуть бути виселені лише з підстав встановлених Житловим Кодексом, Положенням про гуртожитки, не ґрунтуються на законі, оскільки спірне приміщення не є жилим, а використовувалось для тимчасового проживання працівників піонерського табору, а тому правила ст.125 ЖК та Положення про гуртожитки на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2009 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.
Головуючий
Судді