Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/287/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Червонописький В. С.

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду Яковлева С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017 м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Яковлєвої С.В.,

суддів Драного В.В., Гончара В.М.,

із секретарем Яременко З.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження

№12016120180000119 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника-адвоката Андріяшевської М.С. та захисника-адвоката Любович Л.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Брянка, Ворошиловоградської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, офіційно не працює, не одружений, має на утриманні 3 малолітніх дітей, проживає АДРЕСА_1 раніше не судимий,

засуджено за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців. На підставі ч.5 ст.72 КК України засудженому ОСОБА_3 зараховано строк попереднього ув'язнення з 27 квітня 2016 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 12575 грн. 07 коп. та моральну шкоду в розмірі 70 000 грн.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Добрової Н.І.,

потерпілого ОСОБА_6,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисників-адвокатів обвинуваченого Андріяшевської М.С. та Любович Л.В.

Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 15 квітня 2016 року разом з ОСОБА_7 перебуваючи у складському приміщенні, розташованому по АДРЕСА_2, яке використовує фермерське господарство «Цереро-Полтавка», розпивали спиртні напої. Цього ж дня та року близько 13 год. 40 хв. між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, які вийшли на вулицю та знаходилися поряд зі східним входом у вказане складське приміщення, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виникла бійка, в ході якої обвинувачений перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, схопивши за руку ОСОБА_7 звалив його на землю, де під час боротьби завдав йому близько 3-4 ударів кулаками правої та лівої рук у голову, в область лоба в ділянці по центру) також в область обох очей та носа. Відразу після цього, ОСОБА_3 підвівшись на ноги та перебуваючи з права від потерпілого, який залишився лежати землі, в положенні на спині, та не чинив йому опору продовжив побиття потерпілого, а саме завдав близько 6-7 ударів нижньою передньою частиною стопи правої та лівої ніг в область правого вуха та праву вискову ділянку голови ОСОБА_7, від чого той втратив свідомість. В цей час на місці події з'явилися ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які намагаючись припинити побиття та захищаючи ОСОБА_7, відтягнули його в сторону складського приміщення. Обвинувачений продовжуючи свій злочинни намір на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, підійшов з лівого боку до потерпілого, який знаходився без свідомості в напівсидячому положенні, умисно завдав йому близько 5-7 ударів нижньою передньою частиною стоп правої та лівої ніг в область носа і очей та в ліву вискову ділянку голови потерпілого. В результаті вказаних ударів, ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_20 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми: крововиливів під м'які мозкові оболонки, непрямий конструкційний перелом кісток основи черепа, крововиливу в м'які тканини голови, численні синці та садна лобу, області носа, верхніх та нижніх повік обох очей, вилицевої ділянки з права, верхнього краю правої вушної раковини і завушної області, в результаті чого потерпілий ОСОБА_7 помер на місці.

В апеляційних скаргах:

-прокурор просить вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_3 скасувати через м'якість та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком 9 років. До строку відбування покарання зарахувати період часу затримання ОСОБА_3 на підставі ст..208 КПК України, який перебував під вартою з 18 год. 00 хв. 15.04.2016 року по 15 год. 00 хв. 18.04.2016 року. Прийняти рішення щодо накладеного арешту на майно обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ухвали слідчого судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 24.05.2016 року, а саме на об'єкт нерухомого майна - ? частини житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, розташованим за адресою АДРЕСА_3, на транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1, 2007 року випуску, на причеп до автомобіля НОМЕР_2, 2011 року випуску. Судовий розгляд провести з дослідженням: - протоколу огляду місця події від 15.04.2016 р., яким оглянуто домоволодіння ОСОБА_3 по АДРЕСА_4, де силами спецпідрозділу ГУ НП в Кіровоградській області «Сокіл» затримано ОСОБА_3 та вилучено одяг; рапорт начальника СВ Компаніївського ВП від 15.04.2016 р. про те, що ОСОБА_3 сховався у власному житловому будинку, де зачинився і тривалий час на пропозиції і вимоги працівників поліції вийти не реагував. В зв'язку з чим виникла необхідність залучити співробітників спецпідрозділу ГУ НП Кіровоградській області «Сокіл», які з а допомогою спецзасобів здійснили проникнення до будинку, де і затримали останнього; ухвала слідчого судді Компаніївського районного суду від 18.04.2016 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого Компаніївського ВП про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту; протокол про оголошення підозрюваному ухвали слідчого судді Компаніївського районного суду від 18.04.2016 року про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та вручення йому копії, та звільнення його з під варти о 15 год. 00 хв. 18.04.2016 року; ухвалу слідчого судді Компаніївського районного суду від 24.05.2016 року про арешт майна ОСОБА_3; документи, що характеризують особу обвинуваченого.

Свої вимоги мотивує тим, що судом при ухваленні вироку не в повній мірі враховано те, що обвинувачений за місцем проживання характеризується посередньо, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння поводить себе агресивно, характеризується допитаними жителями села Полтавка та колишньою дружиною як схильний до насильства, не працює, розлучений, двічі протягом 2015 року притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення за ст..130 КУпАП, не судимий, однак притягувався до кримінальної відповідальності, 30.06.2015 року ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України закрито, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, а також він вчинив умисний тяжкий злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 10 років, від його дій настали тяжкі наслідки - смерть людини. Також, судом під час призначення покарання судом не враховано те, що 15.04.2016 р. після вчинення злочину зник з місця події та сховався у власному житловому будинку, де зачинився і тривалий час на пропозиції і вимоги працівників поліції вийти не реагував. В зв'язку з чим виник виникла необхідність залучити спів підрозділу ГУ НП в Кіровоградській області «Сокіл», які за допомогою спецзасобів здійснили проникнення до будинку, де і затримали обвинуваченого.

Крім того, суд першої інстанції під час ухвалення вироку не прийняв рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема в резолютивній частині обвинувального вироку не зазначено рішення щодо накладеного арешту на майно обвинуваченого. Також, не зараховано до строку відбування покарання період часу затримання обвинуваченого на підставі ст..208 КПК України. Так, в резолютивній частині вироку суду зазначено, що строк відбування покарання обвинуваченому рахувати з 27 квітня 2016 року. Проте, відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15 квітня 2016 року він фактично затриманий на підставі ст..208 КПК України о 18 год. 00 хв. 15 квітня 2016 року і утримувався під вартою до 15 год. 00 хв. 18 квітня 2016 року та був звільнений на підставі ухвали слідчого судді Компаніївського районного суду від 18.04.2016 року про відмову в задоволенні клопотання слідчого Компаніївського ВП про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

-обвинувачений ОСОБА_3 просить вирок районного суду щодо нього скасувати, а матеріали кримінального провадження повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Своє рішення обґрунтовано тим, що свою вину за інкримінованим йому обвинуваченням він не визнає та вважає що призначене покарання є занадто суворе.

-захисник-адвокат Любович Л.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок районного суду щодо її підзахисного скасувати, а матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в іншому складі суду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок незаконний, необґрунтований, постановлений з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, обвинувачений визнає, що дійсно від його дій помер ОСОБА_7 але у нього не було умислу на спричинення потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень від яких останній помер, а смерть настала з необережності його дій. Бив потерпілого ногою вже лежачого тому що в результаті бійки з потерпілим у нього було пошкоджено ребро і воно сильно боліло. Не міг передбачити, що наносячи удари ногою взутою тільки в шльопанці без носків, тобто бив голою ногою. У вчиненому сильно розкаюється, жалкує, неодноразово щиро просив вибачення у потерпілого та його дружини, усвідомив свою вину. Крім того, обвинувачений добровільно відшкодував потерпілому по 10 000 грн. матеріальної та моральної шкоди. Так, показання обвинуваченого підтверджуються висновком експерта №776/554 від 25 травня 2016 року, відповідно до якого у обвинуваченого згідно з записами у медичній картці стаціонарного хворого №7499 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці лоба, перенісся, синця в ділянці правого ока, перелому 10 ребра. В судовому рішенні вказано, що наносячи потерпілому удари в область голови, обвинувачений достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого. Проте, судом не взято до уваги, що ОСОБА_3 знаходячись у нетверезому стані, наносячи удари потерпілому голою ногою ніяк не міг конкретизувати у своїй свідомості, яку ж саме шкоду та тяжкість тілесних ушкоджень буде фактично заподіяно ним потерпілому. Так, обвинувачений після нанесення ударів потерпілому не усвідомлював, які тілесні ушкодження він йому спричинив і вимагав у ОСОБА_20, який був без свідомості не придурюватися та вставати. Тобто в даному випадку обвинувачений діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом, за якого особа хоча і бажає спричинити або свідомо припускає спричинення шкоди здоров'ю потерпілого, але при цьому не конкретизує точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди. Так, дії обвинуваченого кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України неправильно, оскільки його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.119 КК України, так як в судових засіданнях не встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_3 був умисел на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень все обвинувачення ґрунтується на припущеннях слідчого та прокурора, умисел його був неконкретизований і в настанні смерті потерпілого присутня тільки необережна форма вини. Більше того, районний суд повинен був залишити без розгляду позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, так як потерпілий по справі ОСОБА_10 не є близьким родичем загиблого і в судовому засіданні суд не повно зясував наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, а також недостатньо обґрунтував її розмір. В судовому засіданні потерпілий не навів ніяких доказів спричинення йому моральної шкоди та не підтвердив факт спричинення йому такої шкоди, а тому суд безпідставно стягнув з обвинуваченого моральну шкоду на суму 70 000 грн.

-захисник-адвокат Андріяшевська М.С. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить вирок районного суду щодо її підзахисного скасувати, а матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вирок районного суду незаконний та необґрунтований, через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, ухваливши вирок суд не взяв до уваги істотні порушення вимог КПК України допущені під час досудового розслідування, а також під час розгляду провадження у суді. Зокрема, 09.06.2016 року судом першої інстанції імітовано проведення підготовчого судового засідання. Так, засідання відкладено з порушенням вимог ч.2 ст.314 КПК України, за відсутності захисника обвинуваченого ОСОБА_3, та за відсутності потерпілого. Крім того, судом першої інстанції під час зазначеного судового засідання відкладено судове засідання, та, водночас, розглянуто клопотання прокурора про подовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 Однак, розгляд згаданого клопотання відбувся з порушенням вимог ст.184 КПК України, що є грубим порушенням прав обвинуваченого ОСОБА_3 є те, що розгляд згаданого клопотання проведено з порушенням вимог ст.193, 197, 199 КПК України. Зокрема, клопотання розглянуто без участі захисника ОСОБА_3, з ігноруванням судом першої інстанції клопотання самого ОСОБА_3 не розглядати клопотання про подовження строку тримання під вартою відносно нього без участі захисника. До того, в порушення зазначених вище вимог закону, суд першої інстанції під час цього ж судового засідання 09.06.2016 року, безпідставно посилаючись на вимоги ст.318-322 КПК України, в ухвалі зазначив : « ...обраний запобіжний захід залишити попередній до 22.06.2016 року» ( зокрема, відповідно до звукозапису цього судового засідання). Крім того, після оголошення ухвали про подовження (судом зазначено «залишення») запобіжного заходу тримання під вартою до 14.00 години 22.06.2016 року, та відкладення судового засідання до цього часу, суд першої інстанції не закрив судове засідання, а з звукозапису вбачається, що він є прирваним, а тому має місце підстава скасування судового рішення, передбачена п.7 ч.2 ст.412 КПК України, а саме: судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Крім того, під час проведення судового засідання, яке розпочато о 14 год. 16 хв., 22.06.2016 року та після закінчення дії ухвали суду про залишення» дії запобіжного заходу, в порушення вимог ст.325 КПК України судове засідання проведено без участі потерпілого, і питання про можливість проведення судового розгляду саме без потерпілого та без відповідних від нього заяв про розгляд справи без його участі, а лише за участі його представника (які до суду не надавалися), судом належним чином не вирішувалось. Зокрема, думка обвинуваченого ОСОБА_3 не встановлювалася. Однак, незважаючи на це, 22.06.2016 року судом першої інстанції, оголошено судове засідання - відкритим, розглядається обвинувальний акт відносно ОСОБА_3..... Таким чином, судом не оголошувалось, що проводиться підготовче судове засідання чи розпочате воно чи продовжене. Власне, за зазначеним провадженням взагалі судом не проведено підготовче судове засідання, всупереч вимогам 314 КПК України. Крім того, це . лове засідання судом першої інстанції проведено всупереч вимогам ст.ст.342, 343, 344, 345 КПК України, а саме : секретарем судового засідання належним чином не доповідалось суду про явку викликаних осіб, не встановлювались належним чином їх особи, не перевірялись повноваження захисників і представників; головуючий не оголошував склад суду, не вирішувалось у всіх учасників судового засідання питання про відводи, не повідомлялись учасникам нового розгляду їх права та обов'язки, позбавлено учасників, зокрема, потерпілого, представника потерпілого, обвинуваченого, можливості заявити клопотання (звукозаписи 09.06.2016 року та 22.06.2016 року) та інше. Крім того, у обвинуваченого взагалі не встановлено думку щодо можливості призначення справи до судового розгляду. Потерпілого цієї можливості позбавлено тим, що судове засідання проведено без його участі та без відповідної заяви від нього щодо проведення розгляду справи без його участі. Не встановлено думки самого потерпілого щодо заявленого цивільного позову: чи підтримує потерпілий його на момент розгляду справи в суді, чи відмовляється, чи бажає уточнити, з урахуванням сплачених обвинувачем Крячко С.М. коштів та інше. Цим самим порушено права обвинуваченого ОСОБА_3

Більше того, під час досудового слідства не зібрано та не наведено достатніх, належних доказів вини ОСОБА_3 в інкримінованому йому діянні, і під час судового розгляду такі докази не виявлені. Так, під час досудового розслідування та судового розгляду зазначеного кримінального провадження досліджувалися як докази вини ОСОБА_3 висновок експерта №776/554 від 25.05.2016 року, відповідно до якого у громадянина ОСОБА_3 згідно з записами у медичній карті стаціонарного хворого № 7499 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці лоба, перенісся, синця в ділянці правого ока, перелому 10 ребра. Однак, судом першої інстанції не досліджено належним чином цю обставину та не обгрунтовано, яким саме чином зазначений висновок експерта є доказом вини ОСОБА_3 у скоєнні відносно ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбачено ч.2 ст. 121 КК України. Крім того, не встановлено судом механізм, локалізацію, ступінь тяжкості виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, не перевірено належним чином, за яких обставин, та ким саме вони були завданні. Адже ця обставина має суттєве значення щодо інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, а тому вирок підлягає скасуванню і на підставі п.3 ч.1 ст.411 КПК України передбачено, що за наявності суперечливих доказів, які мають іст ця висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свої апеляційні вимоги і просив їх задовольнити, та заперечив щодо апеляційних скарги обвинуваченого та його захисників-адвокатів, потерпілого ОСОБА_10, який підтримав апеляцію прокурора та заперечив щодо задоволення інших апеляційних скарг, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисників-адвокатів Любович Л.В. і Андріяшевську М.С., які заперечили щодо апеляції прокурора та просили скасувати вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05.12.2016 року і направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

На підставі ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду переглядається апеляційним судом у межах наданих апеляційних скарг.

Розглянувши справу в межах поданих апеляцій, встановлено що викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних на законних підставах і досліджених у судовому засіданні доказах.

Суд першої інстанції, об'єктивно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.121 КК України як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.

Апеляційні доводи сторони захисту є аналогічними тим, які обвинувачені заявляли у судовому засіданні суду першої інстанції, котрий їх ретельно перевірив та дав правильну оцінку щодо їх необґрунтованості. На кожен із доводів суд у вироку навів відповідну мотивацію щодо їх безпідставності пославшись на сукупність зібраних досудовим слідством і перевірених в судовому засіданні доказів, і колегія суддів повністю погоджується з такими висновками.

Так, допитаний в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково і пояснив, що 15.04.2016 приблизно о 8 год. ранку приїхав до складських приміщень належних ОСОБА_6 На той час він перебував в стані алкогольного сп'яніння. На території бази був ОСОБА_11 його працівники та ОСОБА_7 Пішов разом з ОСОБА_7 до кухні, яка знаходилась в приміщенні складу. Випили кави і вирішили випити горілки, обвинувачений привіз з дому пляшку горілки, яку розпивали разом з ОСОБА_7. Близько обіду приїхала дружина ОСОБА_6, між обвинуваченим та останньою виникла словесна перепалка. ОСОБА_7 грубо відреагував на це, а саме захистився за своєю тіткою. Після чого між обвинуваченим та ОСОБА_7 виник конфлікт. До приміщення кухні зайшов ОСОБА_6 і попросив обвинуваченого залишити територію бази та не конфліктувати. Потім ОСОБА_6 поїхав, обвинувачений разом з ОСОБА_7 почали виходити з приміщення, і ОСОБА_7 знову почав грубо виражатись в його сторону, на що обвинувачений повідомив йому, що їм потрібно вийти на вулицю. На вулиці біля приміщення складу, обвинувачений замахнувся кулаком в обличчя ОСОБА_7, але промахнувся. Після чого ОСОБА_7 вдарив його по обличчю він упав. ОСОБА_7 сів на його тулуб і вони почали битися між собою, при цьому борюкаючись по землі. Обвинувачений підвівся на ноги, а ОСОБА_7 продовжував лежати на землі та висловлювався нецензурною лайкою. Обвинувачений вдарив його ногою по обличчю. Потім підбіг ОСОБА_12 та почав відтягувати його від ОСОБА_7 Після чого, разом з ОСОБА_12 затягли ОСОБА_7 до приміщення оскільки почався дощ, там умивали його водою . Потім з'явився ОСОБА_6 говорив, щоб він їхав до дому, обвинувачений поїхав додому, де з'ясував, що його телефон відсутній, а тому повернувся з ОСОБА_13 до складу за телефоном та курткою. ОСОБА_6 виніс йому куртку, в кишені куртки лежав телефон і він разом з ОСОБА_13 поїхав додому, де ліг спати, а ОСОБА_13 пішов по своїх справах. У вчиненому щиро розкаюється, жалкує за вчиненим, неодноразово щиро просив вибачення у потерпілого та його дружини, усвідомив свою вину, у страшному сні не міг уявити собі таких тяжких наслідків. Самостійно, добровільно відшкодував по 10 тис.грн. майнової та моральної шкоди потерпілому. Також не у повній мірі погоджується з кількістю нанесених ударів ОСОБА_7, вважає їх було менше, ніж встановлено досудовим слідством. Також зазначає, що останній також наніс йому численні пошкодження, у вигляді синця, зламаного ребра та інше. Крім того зазначив, що у нього не було умислу на спричинення потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень, від яких останній помер, а смерть настала з необережності його дій.

В апеляційній інстанції обвинувачений пояснив, що він лише оборонявся від ударів потерпілого ОСОБА_7 в результаті чого між ними виникла бійка. Коли потерпілий впав на землю він завдав йому тілесні ушкодження.

Стосовно не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, колегія суддів вважає таку позицію обвинуваченого, як спосіб уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки вина останнього у вчиненні даного злочину повністю підтверджується зібраними доказами,які об'єктивно підтверджується наданими стороною обвинувачення належними та допустимими доказами, достовірність, яких всебічно перевірена судом першої інстанції, зокрема:

-показаннями потерпілого ОСОБА_6 який пояснив, що він приходиться дядьком померлому ОСОБА_7, останній раніше проживав в Російській Федерації, але загубив паспорт і його депортували. Після чого він повернувся до України і з жовтня 2015 року проживав в сім»ї ОСОБА_6 За час проживання в його домі ОСОБА_7 іноді випивав, але не зловживав. По суті заданих питань пояснив, що 15.04.2016 о 8-годині ранку приїхав до складських приміщень розташованих в с. Полтавка, які використовує в своїй роботі будучи головою ФГ «Цереро-Полтавка». Там були ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_7 ОСОБА_3 Обвинувачений та ОСОБА_7 перебували в складі в приміщенні кухні, де зранку були всі перелічені вище та пили каву. ОСОБА_7 не був п'яний, ОСОБА_3 був дуже п'яний. Пізніше всі розійшлись працювати, а ОСОБА_7 та ОСОБА_3 залишились в кухні та розпивали спиртні напої. Близько 12-00 год. в обвинуваченого і ОСОБА_7 стався конфлікт, причиною якого були образливі слова сказані ОСОБА_3 на дружину потерпілого - ОСОБА_10, а саме в 12-00 год. ОСОБА_10 привезла обід для працюючих і зайшла до кухні де розпивали спиртні напої обвинувачений та ОСОБА_7, обвинувачений висловився нецензурною лайкою в бік ОСОБА_10, а ОСОБА_7 захистився за останню. Пізніше ОСОБА_6 зайшов до приміщення кухні де ОСОБА_3 душив ОСОБА_7 за шию, він розборонив їх та зробив зауваження, на що ОСОБА_3 сказав, що вони борються граючись з ОСОБА_7 Після чого ОСОБА_6 взяв обід, та повіз у поле де працювали інші працівники, його дружина ОСОБА_10 теж поїхала. Пізніше йому на телефон зателефонували та повідомили, що на території складу бійка. Він повернувся до складу і там побачив, свого племінника ОСОБА_7 який лежав в приміщенні складу без ознак життя, голова була розбита. Там були ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_3 та ін. ОСОБА_3 кричав до ОСОБА_7 щоб той не придурювався, що ще розбереться з ним та доб'є його. Він наполягав, щоб ОСОБА_3 поїхав додому спати і той так і зробив. Через деякий час повернувся з ОСОБА_13 за курткою та телефоном і знову пішов. Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_12 повідомили ОСОБА_6, що хотіли відтягти ОСОБА_3 від ОСОБА_7, але той все одно добивав останнього. Скільки випили цього дня ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не знає, вже пізніше слідчий знайшов під столом де випивали останні, пляшку горілки. Через деякий час приїхала міліція та швидка допомога і констатували факт смерті останнього. Підвтердив, що ОСОБА_3 відшкодував йому 20 000 грн., матеріальної та моральної шкоди. Заявлений цивільний позов на відшкодування матеріальної і моральної шкоди в сумі 541 740,00 грн., він просить стягнути з обвинуваченого у повному обсязі. Щодо міри покарання вважає, що обвинувачений має бути ізольований від суспільства оскільки вчинив тяжкий злочин і є небезпечним для суспільства;

-показаннями свідка ОСОБА_8, який вказав, що 15.04.2016 він був на території господарства ОСОБА_10, а саме останній попросив щоб він допоміг побудувати душову. В приміщенні складу був ОСОБА_6, ОСОБА_14 на території були ОСОБА_3, який був п'яним, ОСОБА_7 був також не тверезий, також ОСОБА_12. Свідок пішов будувати душову із ОСОБА_12, яка була розташована на території. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 пішли до приміщення складу. Пізніше він зайшов до приміщення кухні, яка розташована в будівлі складу та побачив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 розпивають спиртні напої він повернувся до свого робочого місця. Близько 12-00 год. дня приїхала ОСОБА_10 та пішла до приміщення, свідок чув, що вони щось кричали між собою. Коли всі роз'їхалися свідок продовжував працювати з ОСОБА_12. ОСОБА_7 та ОСОБА_3 залишались в приміщенні, пізніше останні вийшли на вулицю ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_3 з запитанням, що ти хотів мені сказати, на що ОСОБА_3 замахнувся на нього кулаком щоб вдарити, але ОСОБА_7 відхилився. Потім ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_3 кулаком по обличчю і той впав. Після чого ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_3 та протягнув йому руку, щоб допомогти піднятись і запитав чому ти б'єшся. ОСОБА_3 взяв його за руку і потягнув на себе, вони почали битися та боролись на землі. Коли свідок вийшов з приміщення душової кабіни то побачив, що ОСОБА_7 лежить на землі опору не чинив, був без свідомості, а ОСОБА_3 бив ОСОБА_7 у висок, приблизно сім чи вісім ударів, які бачив свідок. ОСОБА_15 покликав ОСОБА_12 і вони почали разом відтягувати ОСОБА_3 від ОСОБА_7, а той продовжував бити останнього, коли все ж таки віднесли ОСОБА_7 до приміщення кухні посадили його на диван, але він був без свідомості. В приміщенні ОСОБА_3 ще раз вдарив ОСОБА_7 рукою по обличчю. Коли приїхав ОСОБА_6 він перевірив пульс в ОСОБА_7 і сказав що пульс не прослухується. ОСОБА_3 продовжував погрожувати Нечменку. Після чого ОСОБА_3 поїхав, але пізніше повернувся за речами. Бійка тривала приблизно 20 хвилин. ОСОБА_7 був дуже побитий, ніс розбитий, висок синій, голова опухла;

-показаннями свідка ОСОБА_12 який пояснив, що 15.04.2016 приїхав на роботу біля 08-00 год. там були ОСОБА_3, ОСОБА_7 ОСОБА_14, ОСОБА_6, ОСОБА_15. ОСОБА_3 був добре випитим, інші були тверезі. Він з ОСОБА_15 будували душову. ОСОБА_3 ходив по території п'яний співав та заважав працювати. Потім ОСОБА_3 та ОСОБА_7 пішли до приміщення складу. Вони продовжували працювати, він працював в приміщенні душової робив кладку, а ОСОБА_13 підносив буд.матеріали з вулиці. Коли зайшов ОСОБА_13 і повідомив, що ОСОБА_3 з ОСОБА_7 б'ються, вони швидко пішли туди. На вулиці ОСОБА_12 побачив, що ОСОБА_7 лежить спиною на землі без свідомості, а ОСОБА_3 б'є його ногою у висок і переносицю. Свідок підійшов до ОСОБА_7 і поклав його голову собі на коліна той харчав не говорив, а ОСОБА_3 продовжував погрожувати. Початок бійки свідок не бачив так як був в іншому приміщенні. Він разом з ОСОБА_15 заніс ОСОБА_7 до складу, потім уточнив що заносили ОСОБА_7 з ОСОБА_3, коли приїхав ОСОБА_6 почали відливати ОСОБА_7 водою, але той був без ознак життя, викликали швидку яка констатувала смерть;

-показаннями свідка ОСОБА_10, яка пояснила, що потерпілий ОСОБА_7 є племінником її чоловіка ОСОБА_6 ОСОБА_7 приїхав до них з чоловіком в жовтні 2015 року, жив у їх будинку, був їм як своя дитина, так як рідних дітей у них не має. 15.04.2016 приблизно об 11-00 год. поїхала до складів та повезла обід для працюючих. Зайшовши на кухню в приміщення складу побачила ОСОБА_3 та ОСОБА_7. ОСОБА_3 був п'яний, ОСОБА_7 також не тверезий. Зробила їм зауваження, на що ОСОБА_3 висловився в її адресу нецензурною лайкою. Племінник захистився за неї і між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 виникла сутичка. Вона погукала чоловіка і він їх розборонив. Після чого поїхала зі складу по своїх справах, приблизно о 13-00 год. їй зателефонував чоловік ОСОБА_10 і сказав щоб вона викликала швидку. Викликавши швидку приїхала на територію складу приблизно о 16-00 год. де побачили мертвим племінника ОСОБА_7 там вже були і працівники поліції;

-показаннями свідка ОСОБА_16, який вказав, що 15.04.2016 був на чергуванні - фельдшером екстреної медичної допомоги. В обід зателефонувала жінка і повідомила, що за с. Полтавка, (в минулому бригада) щось сталось. Він разом з водієм виїхали на виклик. Приблизно в 15-20 год. прибули на місце, його провели в приміщення складу. Там знаходився чоловік приблизно 30-32 роки, без ознак життя, на тілі мав дуже багато ран, крововиливів з вух та гематом голови. Оглянувши чоловіка, констатував смерть, яка настала приблизнт за 20-30 хв. до його приїзду. Після чого, викликав поліцію, склав довідку та надав пояснення працівникам поліції, труп не евакуював після чого повернувся до лікарні;

-показаннями свідка ОСОБА_14 який пояснив, що 15.04.2016 допомагав ОСОБА_6 ремонтувати трактор, на території був ОСОБА_3 він був п'яним, ще там були ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_21. Особисто бійки він не бачив, чув зі слів. Після обіду його гукнув ОСОБА_6 сказав щоб зустрів швидку;

-показаннями свідка ОСОБА_17 який суду пояснив, що 15.04.2016 працював по найму в обвинуваченого, зранку цього дня його не було, пізніше він прийшов і дав йому роботу. Приблизно з третьої до пів-четвертої ОСОБА_3 приїхав на власному автомобілі до власного дому і сказав, що він загубив телефон. Він був у стані алкогольного сп'яніння, на обличчі була розбита брова, стон його був спокійний. Сказав свідку щоб він поїхав разом з ним шукати телефон. Вони під'їхали на авто до складів, чиї склади він не знає, на місці побачили ОСОБА_6 інших не знав. Свідок попросив ОСОБА_6 показати місце бійки ОСОБА_3 для того щоб пошукати телефон. Оглянувши те місце, телефону не знайшов, на місці злочину крові не бачив. Потім ОСОБА_6 виніс олімпійку та телефон, і вони з ОСОБА_3 поїхали. ОСОБА_3 зупинився біля дому ОСОБА_17 і висадив його, а сам поїхав додому спати. Пізніше свідок перебував у власному подвір»ї, до нього прийшли працівники поліції з запитанням де ОСОБА_3 і чи він не ховається в його домі. Свідок повідомив, що ОСОБА_3 поїхав додому спати, після працівники поліції вибили двері в будинку ОСОБА_3 і виявили останнього, який спав.

Крім цього вина ОСОБА_3 підтверджується наступними письмовими доказами:

- протоколом огляду місця події від 15.04.2016 (складського приміщення розташованого в АДРЕСА_5, де виявлено труп ОСОБА_20.) з фото таблицями;

- протоколом огляду місця події від 15.04.2016 (домоволодіння ОСОБА_3 розташованого в АДРЕСА_6) з фото таблицями;

- протоколом огляду місця події від 16.04.2016 (морг с.Нове м.Кіровоград);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.05.2016 за участі свідка кримінального правопорушення ОСОБА_12 з фото таблицями;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.05.2016 за участі свідка кримінального правопорушення ОСОБА_8 з фото таблицями;

- висновком експерта № 342 від 16 квітня 2016 року, відповідно до якого причиною смерті громадянина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 є закрита черепно - мозкова травма: крововилив під м'які мозкові оболонки, перелом кісток основи черепа, з послідуючим розвитком набряку головного мозку, про що свідчать дані судово-медичної експертизи трупа і дані судово-гістологічної експертизи. Дані тілесні ушкодження виникли при житті потерпілого, незадовго до моменту настання смерті, в результаті неоноразового контакту з тупим (тупими) об'єктом (об'єктами), форма та індивідуальні властивості травмуючої поверхні, в пошкодженнях не відобразились. Пошкодження в області голови, в своїй сукупності, у живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння і перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті;

- висновком експерта № 619 від 21 квітня 2016 року, відповідно до якого підтверджено діагноз ОСОБА_20, крововилив в мозок, набряк головного мозку, крововилив в легені;

- висновком експерта № 1351 від 19 квітня 2016 року відповідно до якого в крові трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості 2,59 г/дм? ін.. видів спирту в крові не виявлено;

- висновком експерта № 309 від 06 травня 2016 року, відповідно до якого кров громадянина ОСОБА_7, відноситься до групи В за ізосерологічною системою АВ0; кров громадянина ОСОБА_3, відноситься до групи В за ізосерологічною системою АВ0; на марлевому тампоні-змиві з місця події поряд з входом у складське приміщення виявлена кров людини антиген В за ізосерологічною системою АВ0, яка може походити від ОСОБА_7 та ОСОБА_3;

- висновком експерта № 310 від 06 травня 2016 року, відповідно до якого кров громадянина ОСОБА_7, відноситься до групи В за ізосерологічною системою АВ0; кров громадянина ОСОБА_3, відноситься до групи В за ізосерологічною системою АВ0; в пошуковій вирізці на куртці спортивній синього і світло-синього кольору трупа ОСОБА_7 виявлена кров людини антиген В за ізосерологічною системою АВ0, яка може походити від ОСОБА_7 та ОСОБА_3; в решті пошукових вирізок на куртці спортивній сліди крові не знайдено;

- висновком експерта № 776/554 від 25 травня 2016 року, відповідно до якого у громадянина ОСОБА_3 згідно з записами у медичній карті стаціонарного хворого № 7499 виявлено тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці лоба, перенісся, синця в ділянці правого ока, перелому 10 ребра.

Проаналізувавши зазначені докази та обставини вчинення злочину, колегія суддів вважає, що вказані докази в сукупності беззаперечно вказують на причетність обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників адвокатів щодо не з'ясування фактичних обставин кримінального провадження та порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки фактичні обставини кримінального провадження ретельно перевірялися під час судового розгляду судом першої інстанції.

Твердження обвинуваченого та сторони захисту щодо неправильної кваліфікації його дій, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Так, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти таку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Відповідальність за ч.2 ст. 121 КК України за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, наступає за умови, що заподіяне потерпілому тілесне ушкодження було тяжким і стало причиною його смерті.

Для кваліфікації дій особи за ч.2 ст. 121 КК України необхідно встановити наявність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та необережної форми вини щодо смерті потерпілого. Необережне заподіяння смерті може кваліфікуватись як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, лише в тому випадку, коли тяжкість тілесних ушкоджень охоплювалась передбаченням винної особи.

Умисле тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, має місце тоді, коли в результаті описаного у ч. 1 ст. 121 діяння настає смерть потерпілого. Особливістю цього кваліфікованого виду умисного тяжкого тілесного ушкодження є те, що у ньому присутні два суспільно небезпечні наслідки (первинний - тяжкі тілесні ушкодження і похідний - смерть), психічне ставлення до яких з боку винного є різним. До заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження він ставиться умисно, а до настання смерті потерпілого від такого ушкодження - необережно. При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного. Якщо ж таке усвідомлення відсутнє, вчинене слід кваліфікувати як вбивство через необережність.

Як вбачається з викладеного у вироку формулювання обвинувачення, суд першої інстанції визнав доведеним, що ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисл на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, схопивши за руку останнього звалив його на землю, де під час боротьби завдав йому близько 3-4 ударів кулаками правої та лівої рук у голову, в область лоба в ділянці по центру) також в область обох очей та носа. Потім продовжив побиття останнього, а саме завдав близько 6-7 ударів нижньою передньою частиною стопи правої та лівої ніг в область правого вуха та праву вискову ділянку голови ОСОБА_7, від чого той втратив свідомість. Обвинувачений продовжуючи свій злочинни намір на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, підійшов з лівого боку до потерпілого, який знаходився без свідомості в напівсидячому положенні, умисно завдав йому близько 5-7 ударів нижньою передньою частиною стоп правої та лівої ніг в область носа і очей та в ліву вискову ділянку голови потерпілого, в результаті чого потерпілий ОСОБА_7 помер на місці.

Вирішуючи питання наявності в обвинуваченого умислу на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, колегія суддів враховує характер, локалізацію та механізм спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3, який наносив численні удари потерпілому ногою у важливо життєвий орган - у голову.

Апеляційні твердження обвинуваченого та його захисників адвокатів щодо відсутності умислу у обвинуваченого на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з врахуванням віку і стану потерпілого (який перебував у стані алкогольного сп'яніння, лежав на землі і не чинив опір), обвинувачений повинен був і міг передбачити, що завдаючи потерпілому такі тілесні ушкодження (чисельні удари ногою в голову) могла наступити його смерть.

Про наявність умислу свідчать і ті обставини, що обвинувачений (після втручання свідків та намагання їх надати допомогу потерпілому) декілька разів підходив та продовжував наносити тілесні ушкодження в область голови потерпілому, який лежав на землі без свідомості, про що послідовно, як на досудовому слідстві так і під час розгляду справи судом першої інстанції вказували свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_12

Тобто наносячи потерпілому удари в область голови, обвинувачений достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і повинен був передбачити, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого та навіть його смерть.

Твердження ОСОБА_3, про те, що тілесні ушкодження потерпілому ним були нанесені у зв'язку із захистом від неправомірних дій самого потерпілого, є безпідставними та спростовуються вище викладеним.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими та непереконливими доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника - адвоката Любович Л.В. щодо перекваліфікації інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення за ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст. 119 КК України, виходячи з об'єктивно встановлених обставин події.

Апеляційні доводи захисника-адвоката Андріяшевської М.С. з приводу істотних порушень районним судом вимог кримінального процесуального законодавства, які виразились у не проведенні відповідно до вимог КПК України підготовчого судового засідання у даному кримінальному провадженні та розгляд з порушеннями клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними. Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 09.06.2016 року судове засідання по даному кримінальному провадженню у зв'язку з неявкою учасників провадження було відкладено на 22.06.2016 року.

Водночас, у вище вказану дату за участю учасників даного кримінального провадження районним судом відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства проведено підготовче судове засідання.

Крім цього, згідно ч.3 ст.331 КПК України суд першої інстанції незалежно від наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з журналу судового засідання від 22.06.2016 року ні захисником ні обвинуваченим жодних клопотань щодо порушення при попередньому продовженні запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 права на захист до суду не надходило.

Перевіркою всіх інших доводів, наведених у апеляції захисника-адвоката Андріяшевської М.С., було встановлено, що вони також є безпідставними.

Також колегія суддів не погоджується з доводами сторони захисту щодо необхідності скасувати вирок суду та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_3

Ст.412 КПК України містить перелік істотніх порушення вимог кримінального процесуального закону, внаслідок яких судове рішення підлягає безумовному скасуванню. Розом з тим, сторона захисту не зазначила жодної підстави, передбаченої вказаною нормою закону, для скасування вироку суду стосовно ОСОБА_3

Колегією суддів також не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування судового рішення.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував вимоги статей 50, 65 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а при його призначенні суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, районний суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, який відноситься до категорії тяжкого злочину, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, визнання провини, перебування на утриманні трьох неповнолітніх дітей та цивільну дружину, обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також врахував дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, коли не вживає спиртні напої доброзичливий, працьовитий, порядний, раніше не судимий, а тому обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише за умови його ізоляції від суспільства, призначивши відповідне покарання в межах санкції вказаної статті.

Вказане покарання, на думку колегії суддів, своїм видом і розміром є виваженим та справедливим.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в частині необхідності призначити обвинуваченому покарання у виді 9 років позбавлення волі, оскільки з урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, запропоноване прокурором покарання буде занадто суворим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисників-адвокатів Любович Л.В. та Андріяшевської М.С. залишити без задоволення, а вирок районного Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05.12.2016 року - без зміни.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників-адвокатів Любович Л.В. і Андріяшевської М.С. залишити без задоволення.

Вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 грудня 2016 року, щодо ОСОБА_3, засудженого за ч.2 ст.121 КК України - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

С.В. Яковлєва В.В. Драний В.М. Гончар