Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #66032493


Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/57/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Квітка О. О.

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду Яковлева С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.2017 м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Яковлєвої С.В.,

суддів Драного В.В., Гончара В.М.,

із секретарями Сакарою І.І., Яременко З.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12015120210000172 за апеляційними скаргами прокурорів у кримінальному провадженні начальника Новгородківського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Захожої О.А., прокурора Новгородківського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Конюх А.М., захисника-адвоката Облата О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника-адвоката Гордуз О.А. в інтересах обвинувачених ОСОБА_44 ОСОБА_11 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року, яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Митрофанівка, Новгородківського району, Кіровоградської області, українець, громадянин України, не працює, освіта професійно-технічна, проживає АДРЕСА_1, відповідно до ст..89 КК України раніше не судимий,

засуджено за ч.2 ст.146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 3 місяці. Визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та виправдано за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Бельц, республіки Молдова, молдован, громадянин України, освіта загальна середня, неодружений, проходить службу гранатометником 1-го відділення частини МПВ ЗМПР польова пошта В 2254, проживає АДРЕСА_2 раніше судимий: -27.10.2014 Новгородківським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік,

засуджено за ч.2 ст.146 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст.71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 27.10.2014 року, остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та виправдано за відсутністю складу злочину.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Митрофанівка, Новгородківського району Кіровоградської області, громадянин України, українець, освіта професійно-технічна, не працює, зареєстрований АДРЕСА_3 проживає АДРЕСА_4, раніше не судимий

засуджено за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Агеєва В.М., Конюх А.М.

захисників-адвокатів Облата О.М., Гордуз О.А.,

обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8

Вироком суду обвинуваченого ОСОБА_8, визнано винним та засуджено за те, що приблизно о 7:00 год. 31.05.2015 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння він разом із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в автомобілі НОМЕР_1, що знаходився на перехресті провулку Чапаєва та польової дороги в селі Митрофанівка Новгородківського району Кіровоградської області, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_8 вийшовши із салону автомобіля, взяв за верхній одяг ОСОБА_14, який на той момент знаходився на задньому сидінні автомобіля, та витягнув його із салону автомобіля на вулицю, де передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, завдав потерпілому кілька ударів руками та ногами в область обличчя та верхню частину тулуба, від яких ОСОБА_14 впав на землю. Після чого, ОСОБА_12 відтягнув ОСОБА_8 від ОСОБА_14, припинивши нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14, ОСОБА_8 знову підбіг до ОСОБА_14, який сидів на землі та не чинив опору, штовхнув останнього на землю та знову наніс йому удари ногами в область голови та верхньої частини тулуба, тим самим спричинивши ОСОБА_14 згідно з висновком судово-медичного експерта №512 від 13.07.2015 тілесні ушкодження у вигляді: а) закритої черепно-мозкової травми - крововиливу в м'які тканини голови на всьому протязі, крововиливу навколо очей з переходом на спинку носа, перелому кісток носа, лінійного перелому потиличної кістки зліва, крововиливу під м'які оболонки головного мозку, обох півкуль мозжечка, які у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; б) закритої тупої травми шиї, перелому щитовидного хряща з крововиливом в підлеглі м'які тканини і крововиливом на передній поверхні шиї, які у живих осіб, мають ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень; в) закритої тупої травми грудної клітини: переломи ребер справа - 6-8 по середньо-пахвовій лінії, 9-10 по задньо-пахвовій лінії без пошкодження пристінкової плеври, які у живих осіб, мають ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень перелом ребер зліва - 5-10 по задньо-пахвовій лінії з пошкодженням плеври на рівні 8-9 ребер з крововиливом в м'які тканини навколо переломів, які у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення. Садна шкіри живота, синець на тилу правої кисті, які у живих осіб, мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Того ж дня, після отримання тілесних ушкоджень, ОСОБА_14 було доставлено до Новгородківської районної лікарні, де о 00:10 год. ІНФОРМАЦІЯ_12 останній помер. Смерть ОСОБА_14 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка виникла від сукупності пошкоджень в область голови, яка супроводжувалась переломом кісток черепу, субарахноїдальним крововиливом та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Крім того, близько 7:00-07:30 год. 31.05.2015 ОСОБА_10 спільно з рідним братом ОСОБА_11 та раніше відомими йому мешканцями АДРЕСА_5: ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, перебували на перехресті провулку Чапаєва та польової дороги с. Митрофанівка Новгородківського району Кіровоградської області, де разом з неповнолітнім ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_10, з'ясовували викрадення речей з домоволодіння ОСОБА_10, в якому останній підозрював ОСОБА_14 та ОСОБА_16. Під час розмови з неповнолітнім ОСОБА_16 у ОСОБА_10 та ОСОБА_11 виник намір провчити ОСОБА_16, шляхом позбавлення його волі, помістивши ОСОБА_16 в багажник автомобіля, ВАЗ-2104, р.н. НОМЕР_2, червоного кольору, на якому вони приїхали до місця перебування. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи за попередньою змовою та узгоджено між собою, ОСОБА_17 спільно з ОСОБА_11, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, підійшли до ОСОБА_16, з метою полегшити злочинну мету зняв зі штанів, в які він був одягнений, пасок та зв'язав ним руки ОСОБА_16. Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на незаконне позбавлення волі неповнолітнього ОСОБА_16, діючи умисно, за попередньою домовленістю між собою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 примусили неповнолітнього ОСОБА_16, проти його волі, залізти у багажне відділення автомобіля НОМЕР_1, кришку якого зачинили, тим самим позбавили останнього здатності пересуватись та вчиняти будь-які інші дії на власний розсуд, а також чинити опір протиправним діям вказаним особам. Після поміщення неповнолітнього ОСОБА_16 до багажного відділення вказаного вище автомобіля ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та інші сіли до салону того ж автомобіля та поїхали польовою дорогою в напрямку с. Красний Яр Новгородківського району Кіровоградської області, де приблизно через кілька хвилин ОСОБА_10, під керуванням якого був автомобіль, зупинив транспортний засіб та звільнив неповнолітнього ОСОБА_16 з багажного відділення, після чого неповнолітній ОСОБА_16 втік з місця пригоди, а інші учасники поїхали за місцем свого проживання.

Також стороною обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб та таке, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин: приблизно о 7:00 год. 31.05.2015 ОСОБА_10, на автомобілі НОМЕР_3, червоного кольору, разом зі своїм рідним братом ОСОБА_11 та знайомими йому мешканцями с.Митрофанівка Новгородківського району: ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, прибули до домоволодіння АДРЕСА_6 де проживав ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_11, з метою з'ясування обставин викрадення речей з домоволодіння ОСОБА_10, в якому останній підозрював ОСОБА_14 та ОСОБА_16. Будучи біля вказаного вище домоволодіння ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_11 пройшли в будинок, з якого повернулись вже з ОСОБА_14 та спільно з яким, на автомобілі НОМЕР_1, червоного кольору, поїхали в напрямку провулку Чапаєва, що в с.Митрофанівка Новгородківського району, де зупинились на перехресті провулку Чапаєва та польової дороги. Саме в цей момент у ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_10, вийшовши з салону автомобіля, взяв за верхній одяг ОСОБА_14, який на той момент знаходився на задньому сидінні автомобіля, та витягнув його з салону автомобіля на вулицю, де ОСОБА_10, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, завдав потерпілому один удар головою в область обличчя, від якого ОСОБА_14, не втримавшись на ногах, впав на землю. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14, ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_8, підійшовши до ОСОБА_14, який лежав на землі та не чинив опір, нанесли останньому не менше восьми ударів ногами в область голови та верхньої частини тулуба, тим самим спричинивши ОСОБА_14 згідно з висновком судово-медичного експерта №512 від 13.07.2015 тілесні ушкодження у вигляді: а) закритої черепно-мозкової травми - крововиливу в м'які тканини голови на всьому протязі, крововиливу навколо очей з переходом на спинку носа, перелому кісток носа, лінійного перелому потиличної кістки зліва, крововиливу під м'які оболонки головного мозку, обох півкуль мозжечка, які у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; б) закритої тупої травми шиї, перелому щитовидного хряща з крововиливом в підлеглі м'які тканини і крововиливом на передній поверхні шиї, які у живих осіб, мають ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень; в) закритої тупої травми грудної клітини: переломи ребер справа - 6-8 по середньо-пахвовій лінії, 9-10 по задньо-пахвовій лінії без пошкодження пристінкової плеври, які у живих осіб, мають ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень перелом ребер зліва - 5-10 по задньо-пахвовій лінії з пошкодженням плеври на рівні 8-9 ребер з крововиливом в м'які тканини навколо переломів, які у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення. Садна шкіри живота, синець на тилу правої кисті, які у живих осіб, мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Того ж дня, після отримання тілесних ушкоджень, ОСОБА_14 було доставлено до Новгородківської районної лікарні, де о 00:10 год. ІНФОРМАЦІЯ_12 останній помер. Згідно з висновком судово-медичної експертизи №512 від 13.07.2015, смерть ОСОБА_14 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка виникла від сукупності пошкоджень в області голови, яка супроводжувалась переломом кісток черепу, субарахноїдальним крововиливом та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були визнані судом невинуватими у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.121 КК україни та виправдані за відсутністб складу злочину.

В апеляціях:

-прокурор у кримінальному провадженні Захожа О.А. просить вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11.10.2016 року у кримінальному провадженні стосовно обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ч.2 ст.146 КК України скасувати в частині виправдання обвинувачених за ч.2 ст.121 КК України у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального правопорушення. Ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_10 за ч.2 ст.146 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 р. 3 міс., за ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 р. 6 міс. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточно покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 р. 6 міс. ОСОБА_11 у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 р. 6 міс., за ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 р. 6 міс. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 р. 6 міс. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 27.10.2014 та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 9 років. В решті вирок залишити вирок без змін. Свої вимоги мотивує тим, що органом досудового розслідування, встановлена та повністю доведена вина обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст.121 КК України, яка в судовому засіданні знайшла своє повне підтвердження. Хоча під час досудового розслідування, як і в судових засіданнях, обвинувачені вину не визнали, їх вина підтверджується показаннями свідка-очевидця ОСОБА_16, свідка ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_13

Тим самим встановлено достатність доказів для обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_21 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Крім того, відповідно до ст.374 КПК України у вироку суду повинно зазначатися: докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необгрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд. У порушення вищевказаної норми КПК України та ст.411 КПК України, ухвалюючи вирок, суд не зазначив, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а саме чому саме повторний допит взято до уваги суддею, а не перший допиту потерпілого ОСОБА_16, в якому він достовірно та послідовно розповів про всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14 - обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_10, ОСОБА_8

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що вина обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 в скоєнні ними злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України повністю доведена зібраними під час досудового розслідування доказами, показами свідків та потерпілих, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

- прокурор у кримінальному провадженні Конюх А.М. просить вирок районного суду стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Ухвалити новий вирок, яким визнати винними ОСОБА_10 у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 р. 3 міс.; визнати винним у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 р. 6 міс. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 р. 6 міс.; ОСОБА_11 визнати винним у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки; визнати винним у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 8 р. 6 міс. На підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 р. 6 міс. На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 27.10.2014 року та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 9 років; ОСОБА_8 у скоєнні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком 8 р. 6 міс.

Мотивуючи тим, що судом першої інстанції помилково прийнято рішення про виправдання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст.121 КК України та виключення кваліфікуючої ознаки ч.2 ст.146 КК України - заподіяння фізичних страждань неповнолітньому ОСОБА_16, який є потерпілим по ч.2 ст.146 КК України та свідком по ч.2 ст.121 КК України. Так, останній під час досудового розслідування давав показання, які є узгодженими з показаннями інших свідків та підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Сумнівів у їх правдивості не було. Допит та слідчий експеримент з ОСОБА_16 зафіксовані відеозаписами. В судовому засіданні при першому допиті він підтвердив свої показання. В подальшому, стосовно ОСОБА_16 вступив вирок в законну силу, яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі. Стосовно ОСОБА_16 в Новгородківському районному суді ще розглядаються кримінальні провадження, тому він перебуває в Кіровоградській УВП №14, де перебувають і обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Саме після того, як ОСОБА_16 почав перебувати в Кіровоградській УВП №14, він і відмовився від своїх показань, які надавав раніше. Вказане свідчить, що він боїться обвинувачених, які на його ж очах до смерті побили людину, або ж на нього здійснювався тиск, так як вони мають реальну можливість помститися йому та впливати на нього.

Крім того, в порушення вимог КПК України, ухвалюючи вирок, суд не вказав мотиви неврахування протоколу проведення слідчого експерименту від 03.08.2015 з ОСОБА_16 та відеозапис слідчого експерименту, відеозапис допиту ОСОБА_16 від ІНФОРМАЦІЯ_12 та показання ОСОБА_16, які останній надавав суду до 06.09.2016. Суд, в порушення ст.374 КПК України, не мотивуючи у вирокі неврахування інших доказів, а лише враховуючи висновок судово-медичної експертизи та показання свідка ОСОБА_12, прийшов до висновку, що саме дії ОСОБА_8 перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_14, наслідком яких є настання смерті останнього. Свідок ОСОБА_16 зазначив, що він особисто бачив як ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 били ОСОБА_14 по тулубу та по голові. В зв'язку з тим, що судом безпідставно не взято до уваги показання ОСОБА_16, надані останнім до 06.09.2016, а також ті, що зафіксовані на відеозаписах, висновки суду, викладені у вирокі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, при тому, що ОСОБА_16 є свідком-очевидцем.

Показання ОСОБА_16 узгоджуються з показаннями ОСОБА_22, яка показала, що в кінці вулиці вона побачили приблизно 4 силуети, які били когось руками і ногами, що у вироку суду і зазначено. Однак, судом у вирокі не зазначено, що ОСОБА_22 також показала, що впізнала в бійці братів ОСОБА_11.

Свідок ОСОБА_20 показав, що йому також було відомо, що ОСОБА_14 побили ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_8, однак цього суд також не зазначив у вирокі.

Також, свідок ОСОБА_13 в перших допитах (до дати смерті ОСОБА_14.) вказувала, що ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 били ОСОБА_14 Проте ОСОБА_8 вона відтягувала. В судовому засіданні вона підтвердила, що її показання при першому допиті є правдими та достовірними, оскільки тоді вона все чіткіше пам'ятала. Однак, вказане судом не зазначено у вироку.

Крім того, суд у вироку вказує на відсутність спільного умислу на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14, оскільки жоден із свідків та обвинувачені не вказали на те, що між обвинуваченими були розмови чи будь-які конклюдентні дії, які б свідчили про формування такого умислу, з чим неможливо погодитись.

По-перше, обвинувачені вину в скоєнні злочину не визнають. По-друге, аналізуючи показання свідків, обвинувачені діяли узгоджено, агресивно, один одного не спиняли, кожен з них долав опір потерпілого та приводив його в безпорадний стан з метою полегшити заподіяння тілесних ушкоджень іншими обвинуваченими, що підтверджує наявність спільного умислу.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №512 смерть ОСОБА_14 настала від закритої черепно-мозкової травми, виникнувшої від сукупності пошкоджень в область голови, яка супроводжувалась переломом кісток черепу, субарахноїдальним крововиливом та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Тим самим встановлено достатність доказів для обвинувачення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_21 у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Крім того, суд помилково прийшов до висновку, що незаконне позбавлення волі ОСОБА_16 (ст.146 КК України) не супроводжувалося заподіянням останньому фізичних страждань. Так, на організм неповнолітнього потерпілого здійснювався фізичний вплив, оскільки обвинуваченими йому наносились удари перед поміщенням до багажного відділення і після того, як відкрили багажне відділення, що підтверджують свідки та потерпілий ОСОБА_16 Крім того, враховуючи, що ОСОБА_16 є неповнолітнім, то утримання його в багажному відділенні з зав'язаними ременем руками - це теж є фізичним стражданням для нього. Таким чином, встановлено достатність доказів, які вказують на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч.2 ст.145 КК України, а саме заподіяння фізичних страждань потерпілому.

Більше того, відповідно до п.4 ч.2 ст.374 КПК України у вступній частині вироку зазначаються, між іншим, місце проживання та сімейний стан обвинуваченого. В порушення вказаної норми законодавства районним судом взагалі не зазначено сімейний стан ОСОБА_10 та ОСОБА_8, а місце проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_8 зазначено м. Кіровоград, разом з тим місце ухвалення вироку суд зазначає м.Кропивницький, тобто без урахуванням перейменування міста. Таким чином, суд формально віднісся до анкетних відомостей обвинувачених. Крім того, в резолютивній частині вироку не зазначено початок строку відбування покарання ОСОБА_8

Також, санкція статті 146 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років. Суд призначив ОСОБА_10 за цією статтею покарання у виді 4 роки 3 місяці позбавлення волі, а ОСОБА_11 - 4 роки, не навівши належних мотивів призначення різного строку покарання різним особам за скоєння одного й того ж злочину.

Показання свідків, оголошені матеріали кримінального провадження в сукупності є достатніми, узгодженими, несуперечливими доказами, у взаємозв'язку свідчать про вчинення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого, та вчинення ОСОБА_10, ОСОБА_11 незаконного позбавленні волі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, та таке, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Таким чином, вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11.10.2016 є незаконним, невмотивованим, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

В запереченні на апеляційні скарги прокурорів захисник-адвокат Гордуз О.А. просить вирок суду першої інстанції в частині ч.2 ст. 121 КК України - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурорів залишити без задоволення. При цьому вказує, що ОСОБА_40. в апеляційній скарзі вказує на те, по судом була порушена норма Кримінально процесуального кодексу України, :аме, що ухвалюючи вирок, суд не зазначив, чому були взяті до уваги одні докази , а інші відкинуті, а саме чому повторний допит взято до уваги суддею, а не перший допит потерпілого ОСОБА_16 Проте, хочу звернути увагу суд на те, що докази, які були викладені державним обвинуваченням у апеляційних :;аргах на рахунок наведення підстав для скасування виправдувального вироку за ч.2 ст. 121 КК України, суду першої інстанції та постановлення обвинувального вироку є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки, потерпілий і водночас свідок ОСОБА_16 давав свідчення не одноразово і всі вони відрізняються лише той факт, що коли вони разом з братами ОСОБА_11 підійшли до польової дороги ОСОБА_14 побитий лежав на траві є незмінним. Це говорить про те, що її підзахисні не могли одночасно бути в двох місцях, а саме забирати ОСОБА_16 та бити ОСОБА_14. Приблизно по часу все відбувалося з 7.00 до 7.25, адже саме в 7.25 до моїх підзахисних телефонував дільничний інспектор, щоб дізнатися де знаходиться ОСОБА_16 Факт про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_16 моїми підзахисними про які вказує державне обвинувачення у своїй апеляційній скарзі є безпідставним та не підтверджений доказами, тим паче, що ніхто зі очевидців не бачив щоб брати ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наносили тілесні ушкодження ОСОБА_16 крім того, ОСОБА_10 не відмовляється від того, що зв'язував руки ременем ОСОБА_16, однак це рішення було спонтанним і вже за 1-2 хвилини руки потерпілого були вільними тому ніяких моральних чи фізичних страждань він не відчув. Що стосується багажного відділення автомобіля то потерпілий ОСОБА_16 в залі судового засідання пояснив, що добровільно та без сторонньої допомоги сів до багажника автомобіля і ляду багажного відділення лише прикрили, адже вона не зачинялася тому, що був вісутній замок у багажному відділенні. Той факт, що ОСОБА_16 відбуває карання в Кіровоградській УВП № 14 де в даний період часу знаходяться обвинувачені ніяк не може впливати на покази ОСОБА_16 , адже вони знаходяться в різній території і не можуть здійснювати тиск на свідка, або залякувати його. З приводу свідчень свідка ОСОБА_22 та ОСОБА_20 на які посилається державне обвинувачення то вони не були очевидцями самого побиття ОСОБА_14, і ця обставина ніким не заперечується, а тому з їх показань неможливо з'ясувати характер та ступінь участі у бійці кожного із обвинувачених.

З показань свідка ОСОБА_13 на досудовому слідстві в частині участі у нанесенні тілесних пошкоджень ОСОБА_14 то остання, показала, що коли зупинився автомобіль ОСОБА_10 відчинив задню дверку автомобіля та витягнув з салону ОСОБА_14 та вдарив головою в обличчя і той впав на землю і не підводився. Потім з автомобіля вибігли я і ОСОБА_11 в той час я була з протилежної сторони автомобіля та коли перебігла на протилежну сторону, то ОСОБА_14 лежав на землі та його били ногами ОСОБА_41, ОСОБА_42 ОСОБА_43 але куди саме я не бачила скільки було ударів також вказати не можу.(пр.-л допиту від 03.06.15р.) Під час одночасного допиту між ОСОБА_10 та ОСОБА_23 (20.08.15р.) та під час дачі показів у судовому засіданні( свідок ОСОБА_23 говорить про те, що вона не бачила, а так думає що ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_14 головою чи її так здалося і це більше схоже на правду, адже ОСОБА_23 сиділа на руках ОСОБА_10 С на передньому сидінні автомобіля обличчям до лобового скла і просто фізично не могла бачити, що відбувається біля задньої дверки автомобіля навіть якщо вона повернулася назад їй заважала бокова стійка та дах автомобіля, а також хочу зазначити, що висота автомобіля ВАЗ 2104 -1443мм( їм. 44см) при цьому зріст ОСОБА_10 1м.67см. а потерпілого ОСОБА_14 1м.70 см. , а це як ми розуміємо значно вище автомобіля. Також відносно того, що свідок ОСОБА_23 у своїх перших свідченнях вказує, що потерпілого били всі а в подальшому говорить, що її брат, підозрюваний ОСОБА_21 цього не робив. Але зразу постає наступне питання, чому в такому випадку ОСОБА_23 відтягувала свого брата, якщо він просто стояв біля автомобіля і знову конкретної відповіді на дане питання ми не маємо. При цьому, на запитання прокурора щодо кількості ударів нанесених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповіла, що не знає тому, що не бачила. Таким чином, за показанням свідка-очевидця в частині участі у побитті потерпілого моїми підзахисними, не доведене.

Крім того, викликаний і допитаний експерт обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_24, яка проводила у цій справі експертизу, ІНФОРМАЦІЯ_12 р. в суді, зазначила, що тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть ОСОБА_14, виникло від удару в голову, оскільки смерть потерпілого знаходиться в прямому инному зв'язку з нанесеними пошкодженнями, тому виникла від ударів з голову. При цьому експерт детально роз'яснила, що локалізація та розміщення пошкоджень на тілі потерпілого виключає їх утворення в результаті падіння з висоти власного зросту.

Також експертом у залі судового іання( 15.07.16р.) було зазначено, що перелом кісток черепа міг виникнути внаслідок нанесення ударів особою яка досить добре фізично розвинена, що не можна сказати про її підзахисних.

А тому, оцінюючи в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази та обставини, що були встановлені під час розгляду справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, визнається судом як недоведене, оскільки стороною обвинувачення не було надано достатніх та необхідних доказів, які б свідчили про вину її підзахисних, а докази та обставини для скасування виправдувального вироку, за ч.2 ст.121 КК України зазначені в апеляційних скаргах державного обвинувачення є безпідставними та не знаходять свого підтвердження.

- захисник-адвокат Облат О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок районного суду щодо свого підзахисного засудженого за ч.2 ст.121 КК України скасувати та постановити ухвалу, якою закрити кримінальне провадження за відсутністю в його діях складу злочину за данною статтею. Свої вимоги мотивує тим, що під час судового слідства були встановлені обставини, які не були відомі раніше, а якщо і відомі стороні обвинувачення, то не знайшли належної фіксації та оцінки. Так, потерпіла ОСОБА_25 пояснила суду, що 30.05.2015 року в обідню пору з її будинку силою забрали її сина ОСОБА_14 обвинувачені ОСОБА_10, ОСОБА_11, їхній брат ОСОБА_20 та зять ОСОБА_11. Її сина посадили до автомобіля та кудись поїхали. Повернувся син додому через півтори годони. Було зрозуміло, що сина побили, так як той мав вялу ходу, жалівся на болі в області грудної клітини, ребер. Просив нічого не питати, так як йому зле і він потім розповість. Син ліг на кровать та стогнав, заперечуючи про надання медичної допомоги. В дві години ночі 31.05.2015 р. знову до її будинку приїздили обвинувачений ОСОБА_11 та його зять ОСОБА_11. Ці двоє зайшли в кімнату до сина і вона чула удар, як б"ють в обличчя. Біля 7 години ранку 31.05.2015р стан сина погіршився. Він з великими труднощами пішов до туалету на подвір"ї та почав розповідати, що 30.05.2015 р. в обідню пору його вивозили на автомобілі за село, де побили. ОСОБА_10 бив вогнегасником.

Більше син нічого не встиг повідомити, так як до двору зайшли обвинувачені ОСОБА_10 та забрали його. Вона просила не чіпати сина, не бити за вкрадений ніби то метал. На що ОСОБА_11 повідомив: "Ніхто його б не бив, аби він говорив правду". В судовому засіданні обвинувачені та ОСОБА_26 не заперечували, що 30.05.2015р. приїздили до ОСОБА_14, але його не били (нанесли удар подушкою та дали підзатильник).

Згідно обвинувального акту тілесні ушкодження ОСОБА_14 були спричинені в

результаті нанесення одного удару головою в область обличчя, від якого ОСОБА_14 не втримався на ногах, впав на землю, а потім йому було нанесено не менше восьми ударів

ногами в область голови та верхньої частини тулуба. Доказами механізму утворення тілесних ушкоджень є висновок судово-медичного експерта, згідно якого тілесні ушкодження в області голови потерпілого, відносяться до категорії тяжких ушкоджень і стали причиною смерті ОСОБА_14 В той час, в матеріалах кримінального провадження міститься експертне дослідження, є додатковим до висновку експерта №512 від 19.08.2015р (утворення тілесних ушкоджень за певних умов). Відповідно до цього додаткового висновку, судово-медичний експерт підтвердив те, що причина смерті ОСОБА_14 - це отримані ним тілесні ушкодження в області голови, але ці телесні ушкодження виникли в результаті падіння з приданим прискоренням потиличною областю голови на тверду поверхню.

преобладаючу поверхню. Так, в судовому засіданні експерт ОСОБА_27 підтвердила свої висновки. В той же час, експерту органом досудового слідства для дослідження не надавались матеріали кримінального провадження (протоколи, відеоматеріали слідчих експериментів). Сам експерт не приймала участі в огляді місця події та при слідчих експериментах. Як вбачається з відеоматеріалів кримінального провадження за подією 31.05.2015р часом на сьому годину, з протоколу огляду місця події вбачається, що побиття ОСОБА_14 відбувалося на польовій галявині. Поверхня галявини густо трав"яна, без наявних пагорбів, виступаючих об'єктів та укатаності, трамбуванні транспортними засобами, що підтверджують і учасники події. Травяний покрів був мокрий. Ця обставина може свідчити про неможливість отримання тілесних ушкоджень потерпілим внаслідок падіння потиличною областю голови на таку поверхню. Крім того, експерт пояснила, що наявне тілесне ушкодження у потерпілого може бути непомітним для оточуючих (відсутні гематоми, кроваві сліди на волосистій частині голови, тощо). Псрпілий в змозі виконувати активні рухи до 3-4-х годин, а потім настає коматозний стан.

В той же час в вироку суду не знайшли свого відображення суттєві та значимі показання експерта, свідків та має перекручування їх показань. Так, послідовність показань свідка ОСОБА_12, про що зазначається у вироку, викликає сумніви, так як при додатковому допиті в суді свідок зазначив, що бачив тільки як ОСОБА_8 махав руками перед обличчям потерпілого. Про стан ОСОБА_14 перед побиттям свідок зазначив, що в останнього очі були "стікляні", напевне від спиртного. В цій частині про стан сп"яніння потерпілого напевне стверджувати не можна, судячи з показань матері ОСОБА_14 про те, що її син був сильно побитий, всю ніч провів вдома, стогнучи від болю на ліжку та відсутність спиртного в помешканні. Первинні показання свідка ОСОБА_12 не узгоджуються з встановленим фактом висновком експерта про кількість ударів по голові потерпілого. Зовсім незрозумілим є відображення показань свідка ОСОБА_13 у вироку суду. ОСОБА_13 ні на стадії досудового слідства, ні в суді не свідчила, що ОСОБА_8 витягував потерпілого з автомобіля і почав його бити. Навпаки, ОСОБА_13 завжди твердила, що з автомобіля ОСОБА_14 витягував ОСОБА_10, який і наніс удар головою в обличчя потерпілому, від чого останній впав на землю.

Показання ОСОБА_13 були покладені в основу описової частини об"єктивної сторони кримінального правопорушення органом досудового слідства. Проте, ОСОБА_13 ніколи не свідчила про те, що ОСОБА_8 наносив будь-які удари ОСОБА_14 Аналізуючи показання потерпілого ОСОБА_16, який неодноразово змінював їх, а саме стверджував, що ОСОБА_14 били ОСОБА_44, ОСОБА_45 ОСОБА_8, ОСОБА_12, а потім він не бачив, що це робив ОСОБА_12 та ОСОБА_8, а потім не бачив взагалі побиття ОСОБА_14, суд безпідставно прийняв до увагм його останні показання. Мотивування суду в тім, що ОСОБА_16 мав неприязнені стосунки з братами ОСОБА_10, останні посадили його до багажника автомобіля і те, що його було притягнуто до кримінальної відповідальності за крадіжку із домоволодіння ОСОБА_11 необгрунтоване. Так ОСОБА_8, будучи обвинувачений по даній справі як на стадії досудового так і на стадії судового слідства, заперпечував свою причетність до скоєння кримінального правопорушення стосовно ОСОБА_28 Фактичні обставини справи також вказують на відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

- захисник-адвокат Гордуз О.А. в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не оспорюючи фактичні обставини на юридичну кваліфікацію дій обвинувачених просить вирок суду першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 146 КК України - змінити в частині призначеного їм покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання яке за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Призначити обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання за ч. 2 ст. 146 КК України, яке є спів розмірним їх діянням, та особам обвинуваченим, а саме 3 років позбавлення волі. Вирок щодо її підзахисних за ч.2 ст. 121 КК України - залишити вирок без змін.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що призначене обвинуваченим покарання за ч. 2 ст. 146 КК України не вдповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, за своїм міром є явно несправедливим через суворість.

Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_46 та ОСОБА_11 є те, що вони не заперечують той факт, що вони дійсно з'ясовували стосунки з потерпілим ОСОБА_16, а саме 31.05.2015 року близько 7 години ранку обвинувачені дійсно були у домоволодінні ОСОБА_16 для з'ясування факту викрадення майна з будинку ОСОБА_11, яке потерпілий вчиняв неодноразово. Потерпілий ОСОБА_16 під час дачі показів та в залі судового засідання підтвердив той факт, що 31.05.15р. о 7 годині ранку прийшли брати ОСОБА_11 та попросили вийти з ними для розмови, на дану пропозицію він погодився добровільно. Підійшовши до автомобіля на якому в той ранок були її підзахисні, намагалися спокійно поговорити та з'ясувати причини викрадення і місце знаходження майна, на що потерпілий почав зухвало себе поводити та розмахувати руками. Рішення зв'язати руки ОСОБА_16 було спонтанним, а не спланованим, після чого потерпілий ОСОБА_16 без зайвих зусиль (з показів ОСОБА_16 в залі судового засідання від 15.01.16р.) розірвав ремінь і на момент перебування в багажному відділенні автомобіля його руки були вільні. Потім ОСОБА_16 було запропоновано сісти до багажного відділення автомобіля ВАЗ - 2104 і на дану пропозицію він погодився, та самостійно сів до багажного відділення після чого ОСОБА_10 була прикрита ляда багажника, адже замок у багажному відділенні був відсутній і ляда не зачинялася, про що неодноразово говорилося при проведенні слідчих дій та в залі судового засідання. Огляд транспортного засобу працівниками поліції не проводився, тому той факт, що він насильно утримувався в багажнику автомобіля є не доведеним. Проїхавши незначну відстань на автомобілі (приблизно 3-4 км), обвинувачені відпустили ОСОБА_16 неушкодженим, адже докази про те, що на потерпілому ОСОБА_16 були тілесні ушкодження відсутні, заява про нанесення тілесних ушкоджень потерпілим не подавалась. Крім того, потерпілий в залі судового засіданні (06.09.2016 р.) заявив про те, що обмовив ОСОБА_10 та ОСОБА_16 тому що був ображений на них, а на справді ніхто з обвинувачених його не примушував до тих чи інших дій і претензій він до них немає.

Так, обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 судом першої визнано знаходження обвинувачених у стані алкогольного сп'яніння, хоча останні вказують, що майже не вживали спиртних напоїв. Освідування осіб не проводилось. Факт знаходження обвинувачених у стані алкогольного сп'яніння матеріалами справи не доведено, доказів перебування їх у стані сп'яніння під час скоєння ними кримінального правопорушення немає.

Крім того, судом першої інстанції враховано, що обвинувачений ОСОБА_11 раніше судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, алкогольними напоями не зловживає. Проходив службу в зоні проведення антитерористичної операції, характеризується за місцем служби, як чесна, смілива, урівноважена людина. ОСОБА_10 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, спиртними напоями не зловживає, веде спокійний спосіб життя. Має стійки соціальні зв'язки: проживає разом з сестрою та її дитиною, виховує малолітнього сина, який до затримання проживав разом зним.

Водночас, з урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин суд мав можливість та законні підстави призначити ОСОБА_10 та ОСОБА_11 менш суворе покарання в межах санкції статті, а саме 3 роки позбавлення волі. Але як зазначено в матеріалах кримінальної справи, що ні свідки, ні сам потерпілий ОСОБА_16 не підтверджують того факту, що підзахисними наносили ОСОБА_16 тілесні ушкодження, або примусово вчинялися будь які дії по відношенню до нього. Тому даний факт є підтвердженням того, що обвинувачені не мали на меті заподіяти будь - яку шкоду потерпілому та відсутня реальна загроза його загибелі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційні скарги прокурорів у кримінальному провадженні Захожої О.А. та Конюх А.М., а також заперечив щодо інших апеляційних скарг, захисника-адвоката Облата О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 який підтримав свою апеляційну скаргу та частково підтримав апеляційну скаргу прокурорів в частині винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_11, в частині засудження його підзахисного заперечує щодо апеляційних вимог, захисника-адвоката Гордуз О.А. в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила, щодо апеляційних вимог прокурорів, щодо апеляційної скарги захисника-адвоката Облата О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на розсуд суду, обвинуваченого ОСОБА_10, який підтримав думку свого захисника, обвинуваченого ОСОБА_11, який також підтримав домку свого захисника, обвинуваченого ОСОБА_8 який підтримав думку свого захисника, провівши судове слідство в частині допиту обвинувачених, експерта ОСОБА_29, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 дослідження характеризуючи даних щодо обвинувачених, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до таких висновків.


По обвинуваченню ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.146 КК України

Розглянувши справу в межах поданих апеляцій, в яких не оспорюються висновки суду першої інстанції щодо встановлених обставин кримінального провадження та доведеності вини обвинувачених, встановлено, що викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.146 КК України, за що їх засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних на законних підставах і досліджених у судовому засіданні доказах, які в повній мірі досліджені судом першої інстанції, є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи, і яким суд першої інстанції дав правильну та об'єктивну оцінку.

Суд першої інстанції, об'єктивно встановивши фактичні обставини справи, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинувачених та правильно кваліфікував їх дії за ч.2 ст.146 КК України як незаконне позбавлення волі вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Висновок суду про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень ґрунтується на достовірних та узгоджуваних між собою доказах, які зібрані у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку, належно оцінені судом та наведені у вироку.

При цьому колегія суддів не погоджується з доводами апеляції прокурора Конюх А.М. в частині неправильної кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.146 КК України.

Так, органами досудового розслідування ОСОБА_11 та ОСОБА_10 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.146 КК україни, а саме: незаконне позбавлення волі, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та таке, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань.

Суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.146 КК України дійшов висновку про відстунітсь в їх діях такої кваліфікуючої ознаки, як заподіяння потерпілому фізичних страждань. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

З огляду на положення ст.146 КК України, заподіяння фізичних страждань - це випадки, коли потерпілому спричинений сильний фізичний біль або тримання його у виснажливих для людського організму умовах.

З показань потерпілого ОСОБА_16, наданих суду першої і апеляційної інстанції вбачається, що він самостійно розв'язав зв'язані руки під час знаходження в багажнику, а поїздка тривала недовгий час. При цьому потерпілий жодного разу не зазначив суду про те, що він зазнав фізичного болю. Стороною обвинувачення також не надано доказів спричинення потерпілому сильного фізичного болю.

За таких обставин підстав для кваліфікації дій ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за ч.2 ст.146 КК України за ознакою заподіяння потерпілому фізичних страждань колегія суддів не вбачає.

По обвинуваченню ОСОБА_21 за ч.2 ст.121 КК України.

Як встановлено судом першої інстанції, приблизно о 7:00 год. 31.05.2015 у ОСОБА_8, який був у стані алкогольного сп'яніння та перебував разом із ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 в автомобілі НОМЕР_1, що знаходився на перехресті провулку Чапаєва та польової дороги в селі Митрофанівка Новгородківського району Кіровоградської області, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_8 вийшовши із салону автомобіля, взяв за верхній одяг ОСОБА_14, який на той момент знаходився на задньому сидінні автомобіля, та витягнув його із салону автомобіля на вулицю, де завдав потерпілому кілька ударів руками та ногами в область обличчя та верхню частину тулуба, від яких ОСОБА_14 впав на землю. Після чого, ОСОБА_12 відтягнув ОСОБА_8 від ОСОБА_14, припинивши нанесення потерпілому тілесних ушкоджень. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14, ОСОБА_8 знову підбіг до ОСОБА_14, який сидів на землі та не чинив опору, штовхнув останнього на землю та знову наніс йому удари ногами в область голови та верхньої частини тулуба, тим самим спричинивши ОСОБА_14 згідно з висновком судово-медичного експерта №512 від 13.07.2015 тілесні ушкодження у вигляді: а) закритої черепно-мозкової травми - крововиливу в м'які тканини голови на всьому протязі, крововиливу навколо очей з переходом на спинку носа, перелому кісток носа, лінійного перелому потиличної кістки зліва, крововиливу під м'які оболонки головного мозку, обох півкуль мозжечка, які у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; б) закритої тупої травми шиї, перелому щитовидного хряща з крововиливом в підлеглі м'які тканини і крововиливом на передній поверхні шиї, які у живих осіб, мають ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень; в) закритої тупої травми грудної клітини: переломи ребер справа - 6-8 по середньо-пахвовій лінії, 9-10 по задньо-пахвовій лінії без пошкодження пристінкової плеври, які у живих осіб, мають ознаки середньої тяжкості тілесних ушкоджень перелом ребер зліва - 5-10 по задньо-пахвовій лінії з пошкодженням плеври на рівні 8-9 ребер з крововиливом в м'які тканини навколо переломів, які у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення. Садна шкіри живота, синець на тилу правої кисті, які у живих осіб, мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Того ж дня, після отримання тілесних ушкоджень, ОСОБА_14 було доставлено до Новгородківської районної лікарні, де о 00:10 год. ІНФОРМАЦІЯ_12 останній помер. Смерть ОСОБА_14 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка виникла від сукупності пошкоджень в область голови, яка супроводжувалась переломом кісток черепу, субарахноїдальним крововиливом та знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав та пояснив, що після випускного вранці 31 травня 2015 року він, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 поверталися додому після випускного. По дорозі зупинилися біля домоволодіння ОСОБА_14. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зайшли в будинок, а вийшли разом із ОСОБА_14. ОСОБА_14 сів між ним та ОСОБА_12 і вони рушили далі. Під час дороги вони ні про що не розмовляли. Коли зупинився автомобіль біля провул. Чапаєва, то ОСОБА_10 відкрив задні двері та витягнув ОСОБА_14 і ударив його головою в обличчя. Він також вийшов із автомобіля, біля нього стала ОСОБА_13 та тримала за руки, щоб він не ліз у бійку. До ОСОБА_14 підійшов ОСОБА_11 і також почав наносити йому удари. Спочатку ОСОБА_10 бив ОСОБА_14 руками, а потім як той упав, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 наносили удари ногами. Потім ОСОБА_11 та ОСОБА_10 пройшли по провулку Чапаєва та привели ОСОБА_16, якого підвели до багажника. ОСОБА_10 витягнув із штанів ремінь та натягнув на руки ОСОБА_16, після чого брати ОСОБА_10 його поклали в багажник. ОСОБА_14 лежав скрученим та стогнав. Далі вони всі сіли до автомобіля та від'їхали в поле, де ОСОБА_10 відвів ОСОБА_16 за 30 метрів від автомобіля і про щось розмовляв. Потім ОСОБА_16 побіг, а вони розвернулися та знову поїхали до провул. Чапаєва. Вже в селі ОСОБА_10 та ОСОБА_16 почали його переконувати, що це він побив ОСОБА_14 та має понести за це відповідальність. Дільничний, з'ясовуючи у нього обставини події, порадив йому допомогти вилікувати ОСОБА_14, оскільки брати ОСОБА_10 звинувачували у побитті тільки його, а ОСОБА_14 зміг би прояснити ситуацію. Тому він купував ліки та приносив їх у лікарню, щоб врятувати життя ОСОБА_14 ОСОБА_14 він взагалі не бив.

Під час апеляційного розгляду кримінального провадження, ОСОБА_8 підтвердив свої показання та зазначив, що удари ОСОБА_14 він не наносив, а потерпілого били ОСОБА_11 та ОСОБА_10.

Не зважаючи на не визнання вини обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінованих злочинів доведена в повному обсязі, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції належними та допустимими доказами.

З показань свідка ОСОБА_12, наданих суду першої інстанції слідує, що він сидів в автомобілі за пасажирським сидінням, посередині був ОСОБА_14, а за сидінням водія сидів ОСОБА_8. Після зупинки автомобіля біля провул. Чапаєва, ОСОБА_8 витягнув ОСОБА_14 із салону автомобіля та почав наносити удари. Він зразу вийшов, оббіг автомобіль та почав відтягувати ОСОБА_8 від ОСОБА_14 Також ОСОБА_8 відтягувала та заспокоювала ОСОБА_13. Йому вдалося повалити ОСОБА_8 з ніг та сісти йому зверху на спину. Але ОСОБА_8 намагався підвестися. В цей час він не бачив, щоб хтось ще бив ОСОБА_14. Коли ОСОБА_8 трохи заспокоївся, то він встав із нього, але ОСОБА_8 відразу почав бігти в напрямку ОСОБА_14, який сидів на траві і був у крові. Він погнався за ОСОБА_8. Останній знову налетів на ОСОБА_14, після чого він знову відтягнув ОСОБА_8 в сторону, а ОСОБА_14 залишився лежати на траві і вже не підводився. Потім підійшли брати ОСОБА_11 із ОСОБА_16 і він вирішив сісти в автомобіль. На той час ОСОБА_14 лежав за два метра від автомобіля та харчав. Він намагався на нього не дивитися. За ним в автомобіль сів і ОСОБА_8.

Аналогічні показання свідок надав і суду апеляційної інстанції.

З показань потерпілого ОСОБА_16, наданих суду першої інстанції вбачається, що вранці 31 травня 2015 року до нього у будинок, зайшли ОСОБА_11 та ОСОБА_10 та він добровільно пішов із ними. Після цього, вони вийшли на вулицю та пройшли по провулку приблизно 50 метрів, де стояв червоний автомобіль «Лада 4». Неподалік від автомобіля лежав побитий та в крові ОСОБА_14. Там також були ОСОБА_8, ОСОБА_12 та сестра ОСОБА_8 - ОСОБА_23. ОСОБА_8 і ОСОБА_12 намагалися привести до тями ОСОБА_14, а ОСОБА_13 стояла біля автомобіля. Коли підійшли до автомобіля, то ОСОБА_10 та ОСОБА_11 почали його бити за те, що він лазив у дворі ОСОБА_11. Він зрозумів, що всі учасники події були п'яними. ОСОБА_8 поводив себе агресивно. ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 також били ОСОБА_14. ОСОБА_12 відтягував ОСОБА_8, а ОСОБА_14 не міг чинити в цей час опір. ОСОБА_14 стогнав від болю. Далі йому ОСОБА_10 ременем зв'язав руки та разом із ОСОБА_11 засунув його у багажник. В цей час ОСОБА_8 (бо інші вже були в автомобілі) ударив ОСОБА_14 об крило автомобіля. ОСОБА_13 сказала, що досить бити. ОСОБА_10 сказав: «Все. Вже треба тікати». Всі сіли до автомобіля та поїхали в напрямку Червоного Яру. В багажнику він порвав ремінь і звільнив свої руки. Потім автомобіль зупинився серед поля пшениці. Хтось із братів ОСОБА_10 витягнув його із автомобіля та ще кілька разів ударив. ОСОБА_10 відвів його за 200 м від автомобіля та сказав йому, що дає йому 7 секунд, щоб втекти, пригрозивши гранатою, зеленого кольору. Він побіг і через 30 хв. повернувся пішки додому. ОСОБА_14 в цей час ще лежав на тому ж місці. Він прибіг додому і почав викликати швидку та міліцію.

Повторно допитаний потерпілий ОСОБА_16 пояснив, що його покликали з дому брати ОСОБА_10 поговорити. Коли він разом із братами ОСОБА_10 підійшов до автомобіля, то побачив, що лежав побитий ОСОБА_14. Він не бачив, щоб хтось при ньому бив ОСОБА_14. Брати ОСОБА_10 сказали йому, щоб він сів до багажнику, та зв'язали йому руки ременем, який він потім порвав. Його провезли 3-5 кілометрів. Після того, як він сів, то автомобіль зразу поїхав. До ОСОБА_14 ніхто не підходив. Вказав, що раніше обмовив ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_30 щодо нанесення ними тілесних ушкоджень ОСОБА_14, оскільки брати ОСОБА_11 покатали його у багажнику автомобіля.

В суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_16 зазначив, що оговорив братів ОСОБА_11, оскільки має бурхливу фантазію і був ображений на них за те, що вони його обвинуватили у крадіжці. Щодо своїх показів під час проведення слідчого експерименту ОСОБА_16 зазначив, що всі показання є видуманими, оскільки він хотів помститися таким чином братам ОСОБА_11.

Однак колегія суддів вважає, що саме первісні показання потерпілого ОСОБА_16 щодо того, що удари ОСОБА_14 наносив ОСОБА_21 є правильними, оскільки они узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження.

Так, показання потерпілого ОСОБА_16, надані суду першої інстанції під час першого допиту повністю узгоджується з протоколом проведення слідчого експерименту від 03.08.2015 з ОСОБА_16 та відеозаписом слідчого експерименту, відеозапис допиту ОСОБА_16 від ІНФОРМАЦІЯ_12 року.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 03.08.2015 із свідком ОСОБА_16 та відеозапис, в ході якого останній зокрема показав, що 31 травня до нього прийшли брати ОСОБА_11 та позвали із собою, сказавши, що приїхала опергрупа, щоб з'ясувати, хто викрадав метал. Він пішов із ними на гору, де на землі лежав обличчям догори потерпілий ОСОБА_31. Біля нього стояли ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які били його ногами. ОСОБА_8 бив ногами по голові 4 рази і по тулубу, разів 8. ОСОБА_12 також ударив 2-3 рази по тулубу, а потім почав відтягувати ОСОБА_8. ОСОБА_32 в цей час стояла біля машини та спостерігала. Коли він підійшов із братами ОСОБА_11, то ОСОБА_8 почав його бити, а згодом підійшов ОСОБА_12, потім його звалили на землю і ОСОБА_11 також почали його бити. Потім всі в чотирьох погрузили його в багажник автомобіля. ОСОБА_13 в цей час стояла біля дверей автомобіля і спостерігала. Коли машина розверталася, то під'їхала до ОСОБА_14. ОСОБА_8 підняв ОСОБА_14 та ударив його головою об машину. Потім вони поїхали в напрямку Червоного Яру (а.с. 194-196 т. 2, а.с. 49-50 т.5, а.с. 113 т. 6).

Крім того, під час повторного допиту в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи свідок ОСОБА_16 зазначав, що оговорив лише братів ОСОБА_11, оскільки був на них злий. При цьому жодного разу ОСОБА_16 не зазначав, що оговорив ОСОБА_8

Такі показання повністю узгоджуютьс з показаннями свідка ОСОБА_12в частині того, що саме ОСОБА_8наносив удари потерпілому ОСОБА_14.

Крім того, показання ОСОБА_16 та ОСОБА_12 в частині того, що ОСОБА_33 наносив удари ОСОБА_14 підтверджуються і письмовими матеріалами провадження, зокрема:

-протоколом прийняття заяви 31.05.2015 про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_25, яка повідомила, що приблизно о 7 год. 31.05.2015 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_12 спричинили тілесні ушкодження її синові ОСОБА_14 (а.с.4 т.2, а.с. 4 т.5);

-довідкою Новгородківської ЦРЛ із діагнозом ОСОБА_14 (а.с. 9 т.2, а.с.6 т.5);

-протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_12, в ході якого оглянуто труп ОСОБА_14, який перебував у будівлі моргу Новгородківської ЦРЛ (а.с. 35-39 т.2, а.с.17-20 т.5);

-висновком судово-медичної експертизи № 512 від 13.07.2015, в якому зазначено, що при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_34 виявлені пошкодження у вигляді: а) закритої черепно-мозкової травми - крововиливу в м'які тканини голови, садни навколо очей з переходом на спинку носу, перелом кісток носа, лінійний перелом потиличної кістки ліворуч, крововилив під м'які оболонки головного мозку, обидві напівкулі мозочку; б) закрита тупа травма шиї, перелом щитовидного хряща з крововиливом в сусідні м'які тканини і крововиливом на передній поверхні шиї; в) закрита тупа травма грудної клітини: переломи ребер праворуч - 6-8 по середньо-пахвовій лінії, 9-10 по задньо-пахвовій лінії без пошкодження пристіночної плеври, лівобіч - 5-10 по задньо-пахвовій лінії з пошкодженням плеври на рівні 8-9 ребра з крововиливом в м'які тканини навколо переломів; садна шкіри живота, синець на тильній частині правої кисті. Пошкодження виникли від локальних травматичних впливів тупими предметами із обмеженою контактуючою поверхнею, могли виникнути в строк, вказаний у постанові, для живих осіб вказані травми відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку із настанням смерті. Смерть ОСОБА_34 настала від закритої черепно-мозкової травми із переломом кісток черепа, субарахноїдальним крововиливом, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа, гістологічним дослідженням. В історії хвороби запис, що ОСОБА_34 доставлений в лікарню в стані алкогольного сп'яніння, відсутній. Смерть ОСОБА_34 настала о 00 год. 10 хв. ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 43-44 т.2);

-висновком судово-медичної експертизи № 890-91 від 15.06.2015, в якому зазначені наступні висновки: субарахноїдальний крововилив, крововилив в м'яких тканинах шиї, пневмонія (а.с. 45 т.2, а.с. 48 т.5);

-відеозаписом допиту потерпілого ОСОБА_16 від ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 60 т. 2, а.с. 113 т.6);

-відеозаписом допиту свідка ОСОБА_13 від ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с. 71 т.2, а.с. 113 т.6);

-протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_12 та фототаблиця, в ході якого оглянута ділянка місцевості, що розташована в кінці провулку Чапаєва в с. Митрофанівка, в місці перехрещення з польовою дорогою, що розташоване на відстані 70 м від домоволодіння № 30 по провул. Чапаєва. Під час огляду виявлено зім'яту траву (а.с. 72-76 т.2, а.с.32-34 т.5);

-додатком до висновку експерта № 512 від 19.08.2015, в якому зазначено, що при судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_34 виявлені тілесні ушкодження у виді: а) закритої черепно-мозкової травми - крововиливу в м'які тканини голови, садна навколо очей з переходом на спинку носу, перелом кісток носа, лінійний перелом потиличної кістки ліворуч, крововилив під м'які оболонки головного мозку, обидві напівкулі мозочку, б) закрита тупа травма шиї, перелом щитовидного хряща з крововиливом в сусідні м'які тканини і крововиливом на передній поверхні шиї; в) закрита тупа травма грудної клітини: переломи ребер праворуч - 6-8 по середньо-пахвовій лінії, 9-10 по задньо-пахвовій лінії без пошкодження пристіночної плеври, лівобіч - 5-10 по задньо-пахвовій лінії з пошкодженням плеври на рівні 8-9 ребра з крововиливом в м'які тканини навколо переломів; садна шкіри живота, синець на тильній частині правої кисті. Пошкодження виникли від локальних травматичних впливів тупими предметами із обмеженою контактуючою поверхнею, могли виникнути в строк, вказаний у постанові. Закрита черепно-мозкова травма - крововилив в м'які тканини голови, садна навколо очей з переходом на спинку носу, перелом кісток носа, лінійний перелом потиличної кістки ліворуч, крововилив під м'які оболонки головного мозку і мозочку, виникли внаслідок падіння із заданим прискоренням потиличною частиною голови на переважаюче тверду поверхню, для живих осіб вказані травми відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні в момент спричинення. Закрита тупа травма шиї з переломом щитовидного хряща з крововиливом в сусідні м'які тканини і крововиливом на передній поверхні шиї, а також переломи ребер праворуч - 6-8 по середньо-пахвовій лінії, 9-10 по задньо-пахвовій лінії без пошкодження пристіночної плеври - для живих осіб вказані травми відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Переломи ребер лівобіч - 5-10 по задньо-пахвовій лінії з пошкодженням плеври на рівні 8-9 ребра - щодо живих осіб відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні в момент спричинення. Садна шкіри живота, синець на тильній частині правої кисті щодо живих осіб відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після заподіяння ушкоджень потерпілий міг вчиняти активні дії. Локалізація і взаєморозташування ушкоджень на тілі виключає можливість їх утворення власною рукою, а також внаслідок падіння з висоти власного зросту. Пошкоджень, характерних для боротьби чи самооборони, при дослідженні трупу не виявлено. Смерть ОСОБА_34 настала від закритої черепно-мозкової травми, яка виникла від сукупності пошкоджень в області голови, яка супроводжувалася переломом кісток черепа, субарахноідальним крововиливом, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа, гістологічним дослідженням. Смерть ОСОБА_34 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із наявними тілесними ушкодженнями. В пошкодженнях відображені загальні якості тупих предметів, індивідуальних якостей травмуючих предметів не відобразилися. В історії хвороби запис про те, що ОСОБА_14 поступив до лікарні в стані алкогольного сп'яніння, відсутній. Смерть ОСОБА_35 настала ІНФОРМАЦІЯ_12, о 00 год. 10 хв. (а.с. 188-193 т. 2, а.с.45-47 т.5);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 03.08.2015 із свідком ОСОБА_16 та відеозапис, в ході якого останній зокрема показав, що 31 травня до нього прийшли брати ОСОБА_11 та позвали із собою, сказавши, що приїхала опергрупа, щоб з'ясувати, хто викрадав метал. Він пішов із ними на гору, де на землі лежав обличчям догори потерпілий ОСОБА_31. Біля нього стояли ОСОБА_8 та ОСОБА_12, які били його ногами. ОСОБА_8 бив ногами по голові 4 рази і по тулубу, разів 8. ОСОБА_12 також ударив 2-3 рази по тулубу, а потім почав відтягувати ОСОБА_8. ОСОБА_32 в цей час стояла біля машини та спостерігала. Потім всі в чотирьох погрузили його в багажник автомобіля. ОСОБА_13 в цей час стояла біля дверей автомобіля і спостерігала. Коли машина розверталася, то під'їхала до ОСОБА_14. ОСОБА_8 підняв ОСОБА_14 та ударив його головою об машину. Потім вони поїхали в напрямку Червоного Яру (а.с. 194-196 т. 2, а.с. 49-50 т.5, а.с. 113 т. 6);

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо доведеності вини ОСОБА_8.у заподіянні ОСОБА_14 тяжких тілесних ушкоджень.

Апеляційні доводи захисника ОСОБА_8 є аналогічними тим, які обвинувачений та його захисник заявляли у судовому засіданні суду першої інстанції, котрий їх ретельно перевірив та дав правильну оцінку щодо необґрунтованості і надуманості з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене діяння. На кожен із доводів суд у вироку навів відповідну мотивацію щодо їх безпідставності пославшись на сукупність зібраних досудовим слідством і перевірених в судовому засіданні доказів, і колегія суддів повністю погоджується з такими висновками.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність у ОСОБА_8 прямого умислу на вчинення злочину є необгрунованими та спростовуються даними матеріалів кримінального провадження, що встановлені судом.

Твердження захисника, що згідно показів свідка ОСОБА_8 удари ОСОБА_33 ОСОБА_8 не наносив, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що з автомобіля ОСОБА_33 витягнув ОСОБА_10, який і наніс потерпілому удари головою в обличчя. Вона вискочила із машини і почала відтягувати ОСОБА_8 від місця бійки. Зазначила, що ОСОБА_33 не наносив удари ОСОБА_33, але вона відтягувала його від потерпілого, оскільки хвилювалася за брата. Хто наносив удари ОСОБА_33 не бачила.

До таких показань свідка ОСОБА_8 колегія суддів ставиться критично, оскільки вона є сестрою обвинуваченого ОСОБА_8 та зацікавлена у справі. Крім того, її показання стосовно обставин побиття ОСОБА_33 суперечать показам потерпілого ОСОБА_16, свідка ОСОБА_12 та іншим матеріалам справи.

Також, судом було встановлено, що в машині ОСОБА_33 сидів на задньому сидінні посередині між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 Свідок ОСОБА_13 та обвинувачений ОСОБА_8 зазначили, що ОСОБА_10 витягнув ОСОБА_14 з машини з лівого боку (зі сторони водійського сидіння). При цьому свідок зазначила, що обвинувачений в цей час перебував в автомобілі, що не заперечував і ОСОБА_8 За таких обставин, ОСОБА_10 мав би витягувати ОСОБА_14 з автомобіля через ОСОБА_8, що, зважаючи на габарити автомобіля та фізичну комплекцію обвинуваченого викликає сумнів у колегії суддів.

Разом з тим, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи за цим епізодом, дав їм неправильну юридичну оцінку, виходячи з чого вирок суду підлягає зміні в цій частині з наступних підстав.

Дії обвинуваченого ОСОБА_8 були кваліфіковані судом першої інстанції за ч.2 ст.121 КК України як заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_14

Так, умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини, наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти таку шкоду здоров'ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).

Відповідальність за ч.2 ст. 121 КК України за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, наступає за умови, що заподіяне потерпілому тілесне ушкодження було тяжким і стало причиною його смерті.

Для кваліфікації дій особи за ч.2 ст. 121 КК України необхідно встановити наявність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та необережної форми вини щодо смерті потерпілого. Необережне заподіяння смерті може кваліфікуватись як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, лише в тому випадку, коли тяжкість тілесних ушкоджень охоплювалась передбаченням винної особи.

Відповідно до висновку СМЕ № 512 від 13.07.2015, та додатком до висновку експерта № 512 від 19.08.2015, потерпілому ОСОБА_36 було спричинено ряд тілесних ушкоджень (тяжких, середньої тяжкості та легких). Смерть ОСОБА_34 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку із наявними тілесними ушкодженнями.

Допитана в судовому засіданні в суді першої інстанції експерт ОСОБА_29 пояснила, що проводила судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_14 та складала висновок № 512 від 15.07.2015 та додаток до висновку. За наслідками експертизи може зазначити, що смерть потерпілого наступила від черепно-мозкової травми, яка могла утворитися при падінні із прискоренням. Зразу міг відбутися удар, а потім падіння на тверду пласку поверхню, тобто на стіну, підлогу, дорогу, автомобіль. Також такі травми могли утворитися від стрибків ногами на голову потерпілого, яка була на твердій поверхні.

Під час, апеляційного розгляду ОСОБА_29 пояснила, що вона проводила судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_14 та встановила механізм утворення тілесних пошкоджень потерпілого - це перелом потилочних кісток, який виникає при падінні тіла з прискоренням, а також крововилив під м'які тканини головного мозку. Смерть потерпілого настала внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень в область голови. При цьому експерт зазначила, що причиною заподіяння тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, був один удар значної сили в область голови, що призвів до падіння потерпілого потилицею на тверду поверхню.

Оскільки органами досудового розслідування не було встановлено механізм нанесення ОСОБА_14 подібного тілесного ушкодження, від якого настала смерть потерпілого, а допитані свідки вказували про те, що ОСОБА_33 завдавав удари ОСОБА_14, коли потерпілий лежав на землі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між тілесними ушкодженнями, завданими ОСОБА_8 потерпілому та його смертю.

За таких обставин дії ОСОБА_8 слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

По обвинуваченню ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст.121 КК України

Органами досудового розслідування ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обвинувачувалися у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене групою осіб та таке, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_14.

Зокрема ОСОБА_47 та ОСОБА_37 інкримінувалося те, що у них під час знаходження в автомобілі разом з ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_8 на перехресті провулку Чапаєва та польової дороги виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, ОСОБА_10, вийшовши з салону автомобіля, взяв за верхній одяг ОСОБА_14, який на той момент знаходився на задньому сидінні автомобіля, та витягнув його з салону автомобіля на вулицю, де ОСОБА_10, завдав потерпілому один удар головою в область обличчя, від якого ОСОБА_14, не втримавшись на ногах, впав на землю. Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_14, ОСОБА_10 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_8, підійшовши до ОСОБА_14, який лежав на землі та не чинив опір, нанесли останньому не менше восьми ударів ногами в область голови та верхньої частини тулуба, тим самим спричинивши ОСОБА_14 згідно з висновком судово-медичного експерта №512 від 13.07.2015 тілесні ушкодження які у живих осіб мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть ОСОБА_14

В судовому засіданні обвинувачені вину свою в інкримінованому злочині не визнали та, допитані кожен окремо, зазначили, що вони зупинилися на перехресті провулку Чапаєва та польової дороги з метою поговорити з ОСОБА_16. Для цього вони пішли до його будинку та привели ОСОБА_16, якого підвели до багажника. ОСОБА_10 витягнув із штанів ремінь та натягнув на руки ОСОБА_16, після чого брати ОСОБА_10 його поклали в багажник. ОСОБА_14 лежав скрученим та стогнав. Далі вони всі сіли до автомобіля та від'їхали в поле, де ОСОБА_10 відвів ОСОБА_16 за 30 метрів від автомобіля і про щось розмовляв. Зазначили, що коли підійшли до автомобіля, бачили як ОСОБА_33 наносив удари потерпілому ОСОБА_14 руками та ногами.

На підтвердження доказів вини обвинуваченого, стороною обвинуваченн було зазначено показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_18 та письмові матеріали кримінального провадження.

Разом з тим, перевірені в судовому засіданні допустимі докази та показання свідків не вказують на доведеність вини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а також на наявність умислу на спільне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_14.

Як в суді першої, так і апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 зазначив, що тілесні ушкодження ОСОБА_14 наносив лише ОСОБА_33. Його показання э постійними, стабільними та узгоджуються з показами обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11, наданих суду першої та апеляційної інстанції.

Потерпілий ОСОБА_16 в ході першого допиту в судовому засіданні, під час слідчого експерименту вказував на те, що ОСОБА_14 удари наносили як ОСОБА_10 та ОСОБА_11, так і ОСОБА_8 і ОСОБА_12. Проте повторно допитаний ОСОБА_16 пояснив, що не бачив хто і коли наносив удари потерпілому ОСОБА_14 та що в момент, коли він підійшов разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до автомобіля, ОСОБА_14 вже лежав нерухомий на землі.

Під час судового засідання та апеляційного розгляду справи ОСОБА_16 визнав, що раніше обмовляв ОСОБА_10 та ОСОБА_11, оскільки останні змусили його кататися у багажнику атомобіля.

Колегія суддів погоджується з такими доводами потерпілого ОСОБА_16, оскільки в цій частині його показання не суперечать показанням свідка ОСОБА_12, а також обставинам кримінального правопорушення вчиненого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст.146 КК України, встановленим судом.

З обвинувального акту та встановлених судом обставин злочину, вчиненого ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по відношенню до ОСОБА_16 за ч.2 ст.146 КК України вбачається, що після того, коли обвинувачені та ОСОБА_16 підійшли до автомобіля до того моменту, коли вони змусили ОСОБА_16 залізти в багажнік автомобіля і закрили кришку, обвинувачені перебували біля ОСОБА_16. Що також підтверджує доводи ОСОБА_16 щодо обмовляння ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_14.

Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора в чатині того, що первісні показання ОСОБА_16 узгоджуються з показами свідка ОСОБА_22 Зазначений свідок суду першої інстанції зазначала, що в кінці вулиці вона побачили приблизно 4 силуети, які били когось руками і ногами, що не доводить поза розумним сумнівом вини обвинувачених ОСОБА_10 у інкримінованому правопорушенні.

Твердження прокурора, що ОСОБА_16 перебуває в Кіровоградській УВП №14, де перебувають і обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 і саме після цього він відмовився від своїх показань, які надавав раніше. колегія суддів сприймає критично. Будь-яких доказів того, що на ОСОБА_16 здійснювався тиск з боку обвинувачених, стороною обвинувачення суду не надано. Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_16 заперечив будь-який вплив на нього з боку ОСОБА_11 та ОСОБА_10

Колегія суддів оцінює критично і доводи прокурора, що вина обвинувачених ОСОБА_10 підтверджується показами свідка ОСОБА_8. В суді апеляційної інстанції свідок дійсно зазначила, що саме ОСОБА_10 витягнув ОСОБА_14 з машини та завдав йому удар головою в область обличчя. Проте такі показання свідка ОСОБА_8 суперечать показанням свідка ОСОБА_12 та ОСОБА_16. Крім того, зважаючи на наявність родинних зв'язків із обвинуваченим ОСОБА_8, такі показання свідка викликають сумнів у їх достовірності.

Первісні показання свідка ОСОБА_8 в тій частині, що потерпілого били ОСОБА_33, ОСОБА_10, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, надані під час досудового слідства, як про це зазначає прокурор в своїй апеляції, не можуть бути належними доказами вини обвинувачених, зважаючи на принцип безпосередність дослідження показань судом.

Будь-яких інших доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували причетність ОСОБА_10 та ОСОБА_48 до інкримінованого злочину за ч.2 ст.121 КК України стороною обвинувачення не було надано. Не було встановлено їх і судом.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведен винуватість особи поза розумним сумнівом.

Апеляційні доводи сторони обвинувачення щодо достатності доказів для доведеності вини ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_14 спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції щодо недоведеності вини обвинувачених у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.121 КК України є правильним.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду в частині підстав виправдання обвинувачених - за відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення. Зважаючи на досліджені судом першої та апеляційної інстанції докази, колегія суддів дійшла висновку про не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. Тому вирок суду стосовно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в частині виправдання за ч.2 ст.121 КК України підлягає скасуванню, а кримінальне провадження - закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Призначаючи покарання ОСОБА_8, згідно з вимогами ст..65 КК України колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку в психіатричній лікарні та наркологічному диспансері не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставин що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 в ході судового розгляду не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, із призначенням покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України, що буде достатнім для його виправлення та перевиховання та відповідатиме цілям покарання.

При цьому підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст.69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.

Призначаючи покарання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч.2 ст.146 КК України суд першої інстанції в повній мірі дотримався вимог ст..50, 65 КК України.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_10 та ОСОБА_11покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, врахував відсутністьобставин, які пом'якшують покарання та наявність обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Також суд врахував особу обвинувачених, зокрема те, що ОСОБА_10, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-психіатра під консультативним наглядом з 21.09.2011, діагноз: розлад особистості психастенічного типу, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий. А також те, що ОСОБА_11 проходив службу у Збройних Силах України, за місцем військової служби характеризується виключно позитивно, за місцем проживання характеризується незадовільно, на обліку в психіатричній лікарні не перебуває, перебуває у лікаря нарколога з 22.09.2014 з діагнозом: ППРВ канабіноїдів, синдром залежності, постійне вживання, раніше судимий.

Тому на думку колегії суддів, суд першої інстанції призначаючи обвинуваченим покарання, обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення обвинувачених не можливе без ізоляції від суспільства і призначив покарання, в межах санкції, передбаченої ч.2 ст.146КК України.

Доводи апеляційної скарги захисника обвинувачених щодо неправильного, несправедливого та занадто суворого призначення покарання є необґрунтованими.

Вид та термін призначеного покарання, на переконання колегії суддів, є виваженим і відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним діяння та його особі і буде необхідним і достатнім для його виправлення, слугуватиме попередженню вчинення ним нових злочинів. Підстави для застосування ст..75, 69 КК України відсутні.

Доводи сторони захисту обвинувачених ОСОБА_11 в тій частині, що обвинувачені не перебували в стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину, спростовуються матеріалами справи. Судом було встановлено, що обвинувачені перед тим, як сісти в автомобіль та поїхати до ОСОБА_16 були на випускному вечорі, де вживали спиртні напої. Ці обставини обвинувачені зазначали і в своїх вільних показаннях, наданих суду, а також підтверджуються показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_16.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційних скарг прокурорів у кримінальному провадженні Захожої О.А. та Конюх А.М., та захисника-адвоката Гордуз О.А. в інтересах обвинувачених ОСОБА_44 ОСОБА_11колегія суддів не вбачає, а апеляція захисника-адвоката Облата О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376 ч.2, 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів




ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скаргипрокурорів у кримінальному провадженні начальника Новгородківського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Захожої О.А., прокурора Новгородківського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Конюх А.М., та захисника-адвоката Гордуз О.А. в інтересах обвинувачених ОСОБА_44 ОСОБА_11 - залишити без задоволення, апеляцію захисника-адвоката Облата О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - задовольнити частково.

Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року стосовно ОСОБА_8 в частині кваліфікації його дій та призначеного покарання - змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_8 з ч.2 ст.121 на ч.1 ст.121 КК України.

Вважати ОСОБА_8 засудженим за ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.

В порядку ст.404 КПК України вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року, стосовно виправдання ОСОБА_10, ОСОБА_11 за ч.2 ст.121 КК України- скасувати.

Кримінальне провадження за ч.2 ст.121 КК України стосовно ОСОБА_10, ОСОБА_11 закрити на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості обвинувачених в суді і вичерпані можливості їх отримати.

В решті вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченими, які тримаються під вартою - в той самий строк з дня вручення їм копії судового рішення.


Судді:

С.В. Яковлєва В.В. Драний В.М. Гончар



  • Номер: 11-кп/781/57/17
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 390/2032/15-к
  • Суд: Апеляційний суд Кіровоградської області
  • Суддя: Яковлева С.В.
  • Результати справи: скасовано рішення апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 16.11.2016
  • Дата етапу: 17.07.2018
  • Номер: 11-кп/4809/39/19
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 390/2032/15-к
  • Суд: Кропивницький апеляційний суд
  • Суддя: Яковлева С.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.10.2018
  • Дата етапу: 17.09.2019
  • Номер: 11-п/4809/83/20
  • Опис: Казаку І.М.,Казаку С.М.,Янєв Д.О. ч.2 ст.121, ч.2 ст.146 КК України
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 390/2032/15-к
  • Суд: Кропивницький апеляційний суд
  • Суддя: Яковлева С.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.02.2020
  • Дата етапу: 13.02.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація