КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р. Справа№ 911/871/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Романовій Ю.М.

представники сторін:

від позивача: Горопашний І.В. за довіреністю б/н ід 07.10.2016;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична системи"

на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2017

у справі № 911/871/17 (головуючий суддя Шевчук Н.Г.)

За позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична системи"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект"

про стягнення 42070,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємствао "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична системи" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплект" про стягнення 42070,00 грн. пені за період з 08.12.2016 по 14.12.2016, нарахованої у зв'язку неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №70-1/2731-16 від 22.06.2016 в частині своєчасної поставки обумовленого договором товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2017 у справі №911/871/17 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична системи" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки додатковою угодою до договору сторони продовжили строк поставки на 5 днів, до 07.12.2016, однак помилково замість слів "з моменту перерахування авансу" в угоді зазначили "після письмової заявки покупця"; додаткова угода з умовою про поставку товару протягом 155 календарних днів після подання письмової заявки була укладена з порушенням ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" і відповідно до ст. 37 вказаного Закону є нікчемною.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Андрієнка В.В., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 28.08.2017.

23.08.2017 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

23.08.2017 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.08.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/871/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилено судом, з огляду на наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Пунктом 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника, а також не надано доказів, які підтверджують викладені у клопотанні обставини (перебування представника на лікарняному).

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у скарзі, просив скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

22.06.2016 між позивачем - Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична системи", як Покупцем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Техкомплект", як Постачальником, за результатами проведення відкритих торгів, які відбулись 19.05.2016, було укладено договір поставки №70-1/2731-16 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити автопідйомник на шасі автомобіля (далі Товар), зазначений в пункті 1.2. Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість.

Згідно пункту 1.2. Договору номенклатура, асортимент, кількість і ціна Товару визначаються в даному переліку: Найменування - Автопідйомник ТК-К-6322 АGР 37К на базі автомобіля КрАЗ- 63221 з колісною формулою 6x6, кількість - 1 шт., вартість разом з ПДВ - 6 010 000,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що приймання товару проводиться на основі фактичних даних якості і кількості у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 15,06.1965 № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7.

Відповідно до пунктів 3.1. та 4.1. Договору сума цього Договору становить 6 010 000,00 грн. (шість мільйонів десять тисяч гривень, 00 коп.), в тому числі ПДВ - 1 001 666,67 грн. Розрахунки за Договором здійснюються на умовах перерахування Покупцем авансу розмірі 70 % від суми Договору. Решта коштів перераховується на поточний рахунок Постачальника протягом 25 (двадцяти п'яти) банківських днів з дати прийняття Товару.

Згідно пункту 5.1. Договору Поставка товару за Договором здійснюється протягом 150 (ста п'ятдесяти) календарних днів з дати перерахування авансу.

Відповідно до пункту 5.6. Договору датою передачі Товару вважається дата відмітки представника Покупця про прийняття Товару в відповідних товаросупровідних документах, наданих Постачальником.

Пунктами 7.1. та 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим Договором. У разі порушення встановленого умовами договору строку виконання зобов'язань Постачальник сплачує Покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості простроченого зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.

05.07.2016 позивач здійснив на користь відповідача авансовий платіж в розмірі 4207000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9343.

Листом №23-01/8117-16 від 18.11.2016 позивач звернув увагу відповідача щодо вчасного виконання умов договору.

Листом №23-01/8348-16 від 25.11.2016 позивач просив відповідача письмово повідомити дату передачі товару.

Листом №392 від 01.12.2016 відповідач повідомив позивача про обставини, які затримують виробництво товару та просив розглянути можливість підписання додаткової угоди про перенесення строків постачання товару.

04.12.2016 сторони уклали додаткову угоду №1 (далі - Додаткова угода) до Договору №70-1/2731-16 від 22.06.2016, відповідно до умов якої пункт 5.1. розділу 5 "Поставка товарів" виклали в наступній редакції: "5.1. Поставка товару за Договором здійснюється протягом 155 (ста п'ятдесяти п'яти) календарних днів після письмової заявки Покупця".

Всі інші умови Договору, не змінені даною Додатковою угодою, залишаються чинними. Дана Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання обома Сторонами та діє протягом дії Договору. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.

06.12.2016 сторонами було складено Акт №2016-12-06 приймання продукції (товарів) за якістю у якому вказали на ряд недоліків щодо якості товару та надали строк до 15.12.2016 для їх усунення.

Листом від 06.12.2016 №398 відповідач просив позивача надати додатковий термін для усунення недоліків.

Листом від 14.12.2016 №407 відповідач повідомив позивача про усунення встановлених недоліків.

15.12.2016 відповідно до підписаних та скріплених печатками сторін акту приймання передачі б/н від 15.12.2016 та видаткової накладної №154 від 06.12.2016 відповідач передав, а позивач прийняв Автопідйомник ТК-К-6322 АGР 37 К на базі автомобіля КрАЗ-63221 з колісною формулою 6x6.

Платіжним дорученням від 22.12.2016 №7 позивач перерахував відповідачу залишок вартості товари в сумі 1 803 000 грн. з призначенням платежу "за автопідйомник зг. накл. №154 від 06.12.2016 (Півд-Зах.ЕС) зг. Договір №70-1/2731 від 22.06.2016).

10.01.2017 позивач направив відповідачу претензію №10-01/100-17, в якій зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами Договору з урахуванням умов Додаткової угоди поставка товару мала бути здійснена до 07.12.2016 включно, та вимагав сплатити 42070,00 грн. пені за порушенням строку поставки в період з 08.12.2016 по 14.12.2016.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення 42070,00 грн. пені позивач посилався на те, що відповідач поставив товар з порушенням встановленого Договором строку поставки, оскільки, на думку позивача, відповідно до умов Договору товар мав бути поставлений не пізніше 02.12.2016, а враховуючи згоду позивача на відстрочення поставки товару на 5 днів останнім днем поставки є 07.12.2016.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не порушено обумовлений Договором №70-1/2731-16 від 22.06.2016 строк на поставку товару, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення 42070,00 грн. пені за період з 08.12.2016 по 14.12.2016.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі договору поставки №70-1/2731-16 та додаткової угоди до нього. За правовою природою вказаний договір є господарським договором поставки.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та був обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Умовами пункту 5.1. Договору передбачалось, що поставка товару за Договором здійснюється протягом 150 календарних днів з дати перерахування авансу.

Додатковою угодою сторони внесли зміни до вказаного пункту Договору та домовились, що поставка товару за Договором здійснюється протягом 155 календарних днів після письмової заявки Покупця.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені твердження позивача про те, що в Додатковій угоді №1 від 04.12.2016 була допущена описка (помилка) при визначенні зміненого строку поставки, оскільки докази внесення сторонами окрім цієї Додаткової угоди №1 від 04.12.2016 до Договору будь-яких інших змін щодо строку поставки відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У частині 1 ст. 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту пункту 5.1. Договору поставки №70-1/2731-16 від 22.06.2016 в первісній редакції та в редакції Додаткової угоди №1 від 04.12.2016 вбачається, що сторони змінили порядок обчислення строків поставки товару, а саме: виключили положення про залежність строку поставки товару від дати перерахування авансу та включили нові положення, відповідно до яких строк поставки обраховується від письмової заявки Покупця.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

Згідно з частиною першою статті 36 вказаного Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Так, статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому порядок зміни умов договору про закупівлю визначається замовником самостійно та з дотриманням законодавства в цілому.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Проте, частиною 4 ст. 36 зазначеного Закону сторонам надано право на продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, отже укладення додаткової угоди до договору щодо зміни строку поставки не суперечить положенням зазначеної статті і тому відсутні підстави вважати додаткову угоду нікчемною.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем на адресу відповідача письмової заявки на отримання товару, це унеможливлює встановлення граничної дати поставки, однак 15.12.2016 відповідач передав, а позивач без заперечень прийняв обумовлений Договором товар, тому місцевий господарський суд прийшов вірного висновку, що відповідач встановлений договором строк на поставку товару не порушив, отже відсутні підстави для стягнення 42070,00 грн. пені за період з 08.12.2016 по 14.12.2016.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 08.06.2017 у справі № 911/871/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Південно-Західна електроенергетична системи" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 08.06.2017 у справі №911/871/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 911/871/17 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко