КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-529/09                   Головуючий у І інстанції – Остапчук Т. В.

                                                                                                 Суддя-доповідач – Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 листопада 2009 року колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

                                      головуючого –   судді Кузьменко В. В.,

                                      суддів            Зайця В. С., Земляної Г. В.,

                                      при секретарі          Семенець Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови протиправною, стягнення коштів та зобов 'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2009 року -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року позивач звернулася із позовом, в якому, посилаючись на порушення Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва норм Конституції України, положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», просила зобов’язати його здійснити перерахунок пенсії за період з 01.08.2007 року по 30.04.2009 року згідно ст.ст. 50,54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2009 року в задоволені вказаного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, та просить ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду – скасуванню з таких підстав.

Згідно ст. ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що пенсія позивача згідно ст.ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає перерахунку, оскільки відповідачем не порушено його право на отримання належних виплат у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таким висновком суду не можна погодитися виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією відповідного посвідчення та довідкою МСЕК.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 2-й групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі: інвалідам 2 групи – 75 % мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте ці виплати здійснюються відповідачем  з розрахункової величини 19 грн. 91 коп. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Судова колегія дійшла висновку, що позивач має право на отримання пенсії як інвалід ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, які мають бути виплачені відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не Постановою КМУ.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі змісту ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсій за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Судовою колегією не приймаються до уваги положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії як інваліду ІІ групи, захворювання якого пов’язано з Чорнобильською катастрофою,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому виплат, розрахованих відповідно до мінімальної пенсії за віком.

Відповідач також керувався Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме розмір пенсії інвалідів 2 групи становить 200 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір додаткової пенсії – 20%  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Разом з тим, судовою колегією враховується, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу 2 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01.01.2008 року були внесені вищевказані зміни.

Конституційних Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

Отже, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року  № 10-рп.

Відповідно, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення стосовно зобов'язання відповідача здійснити перерахунок доплати на підставі ст.ст. 50,54, Закону в період з 22.05.2008 року, не обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог і не застосував зазначену норму, оскільки у цей період вона діяла.  

Відповідно, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з врахуванням періоду, за який має бути здійснено перерахунок доплати до пенсії.  

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2009 року - задовольнити.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 липня 2009 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання відмови протиправною, стягнення коштів та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 30.04.2009 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 30.04.2009 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 10 листопада 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:                 В. В. Кузьменко

Судді:                         В. С. Заяць

Г. В. Земляна

Повний текст постанови виготовлений 10 листопада 2009 року.