ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8476/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.

судді Запотічний І.І.

судді Затолочний В.С.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі № 819/533/16 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Тервікнопласт» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

26.04.2017 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 106441,07 грн. Позов обґрунтовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі встановленому чинним законодавством.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року в задоволенні позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Тервікнопласт" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовлено.

Не погодившись із викладеними у вищевказаній постанові суду першої інстанції висновками, позивач подав апеляційну скаргу і просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм діючого законодавства, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Судом апеляційної інстанції заслухано суддю-доповідача, досліджено матеріали справи та проаналізовано доводи апеляційної скарги, внаслідок чого зроблено висновок, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судом встановлено, що ТОВ "Тервікнопласт" з січня по грудень 2015 року подавало до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", які містять відомості про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Державною службою зайнятості направлено на підприємство лише 5 осіб, жоден з яких не був працевлаштований з причин відмови та не бажання працювати, хоча підприємство подало про наявність на підприємстві 9 місць для інвалідів. З листів направлення на працевлаштування інвалідів (а.с. 10 - 11) випливає, що осіб, направлених на роботу, не влаштовують умови праці або вони не в змозі працювати за станом здоров'я на зазначених посадах.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову відділення Фонду, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відповідачем вжито всіх заходів по забезпеченню працевлаштуванню інвалідів та на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись, тобто відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи і є правильними.

Положеннями ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.18-1 даного Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно із ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов'язують підприємства створити робочі місця для праці інвалідів, однак даний обов'язок не супроводжується обов'язком підприємства займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. Разом з цим, підприємство несе обов'язок повідомляти уповноважені органи про наявність місць для такого працевлаштування, яким у цьому випадку є відповідні державні служби зайнятості.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач у 2015 році створив робочі місця для працевлаштування інвалідів та упродовж 2015 року своєчасно подавав форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" до Тернопільського МРЦЗ, суд дійшов висновку, що відповідач обов'язки, визначені частиною третьою ст. 18 Закону № 875-XII, виконав у повному обсязі, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з його вини.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 року у справі № 819/533/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

В. С. Затолочний