КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-10344/09/2670 Головуючий в 1 інстанції – Келеберда В.І.
Суддя-доповідач – Кузьменко В.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2009 року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі головуючого судді Кузьменко В.В. та суддів Заяць В.С. , Земляної Г.В. при секретарі Семенець Н.В.. розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Народна воля» про анулювання реєстраційного свідоцтва від 02.10.2008 року № 155-п.п., за апеляційною скаргою Політичної партії «Народна воля» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2009 року ,-
В С Т А Н О В И ЛА :
Міністерство юстиції України 25.08.2009 року звернулось до суду з вимогам про анулювання реєстраційного свідоцтва відповідача від 02.10.2008 року №155-п.п.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем ч.6 ст.11 Закону України „Про політичні партії в Україні”, так як протягом 6 місячного терміну відповідач не здійснив заходів щодо реєстрації своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та Автономній Республіці Крим. Відповідач проти заявлених вимог заперечував та зазначив, що підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії „Народна воля” на час розгляду справи відсутні, окрім цього, анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії „Народна воля” суперечило б міжнародно-правовим актам та Конституції України.
Постановою Окружного адміністративного суду України від 29.09.2009 року позов задоволено повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, де просить спірну постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає, що спірним рішенням порушено норми матеріального та процесуального законодавства.
В судове засідання з’явились учасники процесу, апелянт підтримує скаргу, представник позивача залишає вирішення спірного питання на розсуд суду..
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників процесу, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Згідно зі ст.. 198 ч.1 п.3, 202 ч. 1 п.4. КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про політичні партії в Україні» право громадян на свободу об'єднання у політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів визначається і гарантується Конституцією України. Встановлення обмежень цього права допускається відповідно до Конституції України в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей, а також в інших випадках, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
При винесенні рішення судом першої інстанції, суд виходив з того, що політична партія «Народна воля» не створила та не зареєструвала свої обласні, міські, районні організації у більшості областей України, містах Києві та Севастополі, Автономній Республіці Крим. Що було підставою для задоволення позову. Проте з таким висновком погодитись не можна виходячи з наступного.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року №9-рп/2007 встановлено, що положення частини шостої статті 11 Закону, згідно з яким політична партія забезпечує утворення та реєстрацію в порядку, встановленому Законом, своїх обласних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі, Автономній Республіці Крим, слід розуміти як обов'язок політичної партії утворити та зареєструвати обласні і прирівняні до них партійні організації не менш як у чотирнадцяти з двадцяти семи адміністративно-територіальних одиниць України, перелічених у частині другій статті 133 Конституції України.
Дане рішення Конституційного Суду кореспондується зі статтею 9 Закону України «Про об’єднання громадян», згідно з якою до всеукраїнських об'єднань громадян (а політична партія відповідно до ст.2 цього Закону – один із видів ОГ) належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.
Таким чином, суть даного законодавчого зобов’язання зводиться не до формалізації етапів діяльності політичної партії, а має на меті гарантувати підтвердження всеукраїнського (загальнодержавного) статусу політичної партії.
Так Конституційний Суд України у Рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 дійшов висновку, що основні положення частини шостої статті 11 стосовно забезпечення утворення та реєстрації політичною партією своїх організацій у більшості регіонів лише врегульовують процес реалізації громадянами конституційного права на свободу утворення політичних партій, створюють передумови для забезпечення загальнодержавного статусу політичних партій та рівних можливостей щодо застосування виборчого законодавства.
Законодавець, визначаючи умови реалізації громадянами права на утворення політичної партії саме на таких засадах, ґрунтується на тому, що політична партія повинна виражати інтереси певної частини громадян і охоплювати своєю діяльністю значну частину території держави.
У даному Рішенні Конституційний Суд України визнає загальнодержавний статус політичної сили, як одну з конституційних засад діяльності громадського об'єднання.
Статутом відповідача передбачено, що розбудова партії здійснюється шляхом утворення первинних осередків, які об’єднуються у місцеві організації. В свою чергу, не менше двох місцевих організацій об’єднуються в обласну організацію Партії.
Станом на 3 квітня 2009 року відповідачем було утворено первинні осередки та місцеві партійні організації у 15 областях України, що становить більше половини від кількості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених ст.133 Конституції України.
До моменту подачі позову в суд першої інстанції, станом на 31 липня 2009 року в Україні діяла вже 21 обласна організація політичної партії «Народна воля».
І в засіданні суду представником позивача був визнаний той факт, що на даний момент відповідач має всеукраїнський статус, тобто на даний час вимоги закону Відповідачем дотримані.
Тобто загальнодержавний статус Політичної партії «Народна воля» підтверджено, діяльність партії охоплює значну частину території держави, одну із основних конституційних засад діяльності громадського об'єднання виконано. В той час як судом першої інстанції викладене не враховано.
Суд першої інстанції у своєму рішенні не дав оцінку положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Згідно до якої, кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Що в свою чергу привело до не врахування Керівних принципів щодо заборони політичних партій та подібних заходів, що ухвалені Венеціанською Комісією на 41 пленарній сесії (Венеція, 10-11 грудня 1999 року) для країн – членів Ради Європи.
Відповідно до згаданого рішення Венеціанської Комісії, країни – члени Ради Європи, в тому числі Україна, мають дотримуватись таких принципів:
1. Держави повинні визнавати, що кожен має право об’єднуватися вільно у політичні партії. Це право повинно включати свободу мати політичні погляди та отримувати і поширювати інформацію без перешкод з боку публічних властей і без огляду на кордони. Вимога щодо реєстрації політичних партій не розглядається сама по собі як порушення цього права.
2. Будь-які обмеження у здійсненні згаданих вище основних прав людини через діяльність політичних партій несумісні з відповідними положеннями Європейської конвенції про захист прав людини та іншими міжнародними договорами як у звичайний час, так і у випадках надзвичайного стану.
3. Заборона чи примусовий розпуск політичних партій може бути оправдана лише у випадку партій, які пропагують застосування насильства чи використовують насильство як політичний засіб для повалення демократичного конституційного порядку, таким чином підриваючи права і свободи, гарантовані конституцією. Сам лише факт, що партія пропагує мирні зміни до конституції не повинен розглядатися як достатній для її заборони чи розпуску.
4. Політична партія як ціле не може нести відповідальності за індивідуальну поведінку її членів, не санкціоновану партією в рамках політичної (публічної) чи партійної діяльності.
5. Заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинен оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.
6. Правові заходи, спрямовані на заборону чи законний примусовий розпуск політичних партій повинні бути наслідком судового рішення, яким встановлено неконституційність, і повинні розглядатися як заходи виняткової природи та застосовуватися з дотриманням принципу пропорційності. Кожен такий захід повинен базуватися на достатніх доказах, що саме партія, а не тільки її індивідуальні члени переслідують політичні цілі з використанням чи підготовкою до використання неконституційних засобів.
7. Рішення про заборону чи розпуск політичної партії повинно прийматися Конституційним судом чи іншим відповідним судовим органом за процедурою, що забезпечує усі гарантії належного процесу, відкритості та чесного судового розгляду.
Відповідно до норм Міжнародного пакту про громадянські та політичні права однією з гарантій є забезпечення державою того, що користування правом на створення асоціацій не підлягає ніяким обмеженням, крім тих, котрі передбачаються законами, які необхідні у демократичному суспільстві в інтересах державної або громадської безпеки, громадського порядку, охорони здоров’я.
В той час як анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії за своїми правовими наслідками є фактично примусовим припиненням політичної партії та подібним до заборони заходом.
Статтею 37 Конституції України передбачаються виключні випадки, коли діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється у судовому порядку. Зокрема, якщо їх діяльність спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16 жовтня 2007 року №9-рп/2007 підставою для вирішення питання про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії є наявність обласних і прирівняних до них партійних організацій менш як у чотирнадцяти з адміністративно-територіальних одиниць, зазначених у ст.133 Конституції України.
Оскільки осередки Відповідача функціонують в більшості областях України, діяльність Відповідача не несе загрози незалежності, конституційному ладу, суверенітету України, права і свободам її громадян, заборона діяльності Відповідача шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва не може бути застосована.
Вищевикладене у сукупності є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та постановлення нового про відмову в заявлених вимогах.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Політичної партії «Народна воля» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2009 року по справі за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Народна воля» про анулювання реєстраційного свідоцтва від 02.10.2008 року № 155-п.п. - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2009 року скасувати.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 09.11.2009 року шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя В.В.Кузьменко.
Судді В.С. Заяць.
Г.В.Земляна.
Постанова виготовлена в повному обсязі 9.11.2009 року