ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року справа № 2а-324/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Поплавського В.Ю.
суддів: Уханенка С.А., Сафронової С.В.,
при секретарі судового засідання: Колеснику Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді
на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати підвищеня до пенсії як «Дитині війни», -
в с т а н о в и л а :
У січні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді та просив поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, зобов'язати відповідача нарахувати на його користь, недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни, за період 2006-2008 років в сумі 2733,30 грн.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2009 року позовні вимоги задоволенні частково, поновлено пропущений строк звернення до суду, зобов’язано відповідача нарахувати позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 09 липня 2007 року. В інших позовних вимогах відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус “дитини війни”, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідчені.
Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Дію статті 6 цього Закону було зупинено на 2006 рік відповідно п.17 ст.77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235-IV.
Проте, Законом України від 22 березня 2006 року №3367-IV “Про внесення змін до ЗУ “Про державний бюджет України на 2006 рік” було внесено зміни та виключено п.17 ст.77 зазначеного закону.
Ці зміни набули законної сили через 10 днів після опублікування 22 березня, тобто 2 квітня 2006 року було відновлено дію ст. 6 в редакції від 1 січня 2006 року.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Але Кабінет Міністрів України у 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії “дітям війни”, що у свою чергу виключало можливість збільшення пенсії “дітям війни”.
На підставі викладеного колегія судів приходить до висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються вимог про донарахування та виплату надбавки до пенсії у 2006 року задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Відносно задоволених позовних вимог по виплатам за 2007 рік, колегія суддів виходила з наступного.
Суд першої інстанції поновлюючи позивачу строк звернення до суду виходив з того, що позивач хворів.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
В своєму запереченні на позов (а.с. 19) відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Позивачка звернулася з даним позовом 30 січня 2009 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачкою було пропущено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Зважаючи на це, не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року, на яке посилається позивач, було належним чином оприлюднене в засобах масової інформації.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги за 2006, 2007 рік задоволенню не підлягають, а тому постанову суду в цій частині слід скасувати та відмовити в задоволенні цих позовних вимог за пропуском строку.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, колегія суддів виходила з наступного.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року – були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні – березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV в новій редакції. Таким чином, з 22 травня 2008 року відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV.
Ст. 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Підлягають також задоволенню і вимоги щодо підвищення пенсії і за період з 01 січня 2009 року по день винесення рішення судом першої інстанції, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Відповідно до вимог ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» № 835-VI від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто цей розмір складає 498 грн.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 гри., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Проте, суд першої інстанції не з'ясував, які суми управлінням Пенсійного фонду було перераховано на користь позивача, та який розмір складає різниця між виплаченими та невиплаченими сумами.
Разом з тим, колегія суддів вважає за можливе вирішити спір по суті з метою захисту прав позивача, їх відновлення, недопущення судової тяганини та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплати позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за період за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 23 люте 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження па підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
При цьому судова колегія зазначає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні. Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснювати перерахунок та виплату надбавку позивачу і в майбутньому задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду підлягає скасуванню, з постановленням нової постанови.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді задовольнити частково.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2009 року – скасувати.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 23 люте 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 23 люте 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей час.
У задоволені інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня проголошення.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
С.В. Сафронова