Справа №: 398/2015/17

провадження №: 2/398/1999/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"30" серпня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Соколової Р.І., за участю секретаря Черкасової Ж.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняттяз реєстрації,-

ВС ТА Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування будинком № 220 по вул. 6-го Грудня в м.Олександрії Кіровоградської області, та про зобов’язання Управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради зняти відповідача з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Позов мотивує тим, що 9 вересня 1991 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 травня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Олександрійської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, будинок №220, що знаходиться по вул.6 Грудня м.Олександрії, зареєстрований за нею на праві власності.

Разом з нею в будинку зареєстрований її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Починаючи з 2003 року, коли її син одружився, останній проживає разом зі своєю сім’єю за іншою адресою. Син часто від’їздить на заробітки за кордон на досить тривалий час, до неї приїздить дуже рідко.

Вона неодноразово просила сина знятись з реєстрації за вказаною адресою та зареєструватись за місцем свого фактичного проживання, але він весь час відмовляється, в зв’язку з чим вони останнім часом майже не спілкуються.

Вона являється пенсіонеркою і, отримуючи пенсію в розмірі 1200 грн., оплачувати комунальні послуги не користуючись субсидією, не в змозі.

В Управлінні праці та соціального захисту населення їй відмовили в надані субсидії, посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_2 зареєстрований в будинку, то необхідно подати відомості щодо його доходів. Вона ж такої змоги не має.

Син, хоча й зареєстрований в будинку, але коштів на його утримання він не надає, участі у оплаті комунальних послуг, які нараховуються на всіх зареєстрованих в будинку осіб, в тому числі і на нього, – не бере.

Тому вона вважає, що визнання її сина ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття його з реєстрації, жодним чином не порушить його майнових прав.

Сторони в судове засідання не з’явились. Від позивача, його представника та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. При цьому позивач та його представник позовні вимоги підтримують в повному обсязі, а третя особа – не заперечує проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 2 серпня 2017 року та 30 серпня 2017 року жодного разу не з’явився. Поштове відправлення, яким було направлено відповідачу судову повістку про виклик до суду разом з копію позовної заяви та додатками до неї на адресу вказану в позовній заяві, а саме: м.Олександрія, вул. 6 Грудня, 220, повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому, за відомостями адресно-довідкого підрозділу ГУДМС України в Кіровоградській області від 15 червня 2017 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Враховуючи викладене, відповідач вважається таким, що про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, постановивши заочне рішення відповідно до вимог ст.ст. 224 - 226 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 4 ст.9 ЖК УРСР).

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Судом встановлено наступні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником будинку №220 по  вул. 6 Грудня в м. Олександрії, що підтверджується реєстрацією 9 вересня 1991 року за нею зазначеного будинку на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 травня 1991 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Олександрійської державної нотаріальної контори ОСОБА_3А.(№ спадкової справи 240, зареєстровано в реєстрі за № 1-1881)

Крім позивача в квартирі зареєстрований її син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач по справі), що підтверджується довідкою голови квартального комітету № 25 від 1 червня 2017р. щодо реєстрації осіб в будинку № 220 по вул. 6 Грудня м.Олександрія.

Однак, відповідач з 2003 року в будинку не проживає, його особисті речі там не зберігаються. Даний факт підтверджується актом № 132 від 1 червня 2017р. про склад сім’ї за адресою: м.Олександрія, вул. 6 Грудня,220, в якому зазначено, що за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2, однак фактично проживає лише ОСОБА_1 ОСОБА_2 за даною адресою не проживає з 2003 року. Акт належним чином підписаний свідками ОСОБА_4, ОСОБА_5 та головою квартального комітету №25 ОСОБА_6, які були присутні під час обстеження.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач в будинку № 220 по  вул.6 Грудня в м. Олександрії не проживає з 2003 року та не звертався до суду з заявою про усунення перешкод в користуванні цим жилим приміщенням.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок  (частину будинку),  квартиру,  користуються  ним (нею) для особистого проживання  і  проживання  членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися  цією  власністю на  свій   розсуд.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони  постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони  постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати  будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі  цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Особа має право на захист порушеного права у спосіб визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч.2 ст. 16 ЦК України.

На підставі викладеного, враховуючи той факт, що відповідач понад рік без поважних причин не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, який належить на праві приватної власності позивачу, а також власних речей там не зберігає, обов’язки по утриманню житла не здійснює, суд вважає, що позивачці слід усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням, визнавши відповідача втративши право користування жилим приміщенням шляхом знаття його з реєстрації за вказаною адресою.

Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»  є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі № 21-1438а15.

Отже, рішення суду про визнання особи як такою, що втратила право користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання відповідними уповноваженими органами.      

Керуючись   ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд - 

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання як таким, що втратив право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: будинком № 220 по вул. 6-го Грудня в м. Олександрії Кіровоградської області.

Зобов’язати Управління дозвільно-погоджувальних процедур та адміністративних послуг Олександрійської міської ради зняти ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з реєстраційного обліку за адресою: Кіровоградська обл.., м. Олександрія, вул. 6-го Грудня, буд. 220.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 діб з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. У цьому разі десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                                                                                             Р.І. Соколова