Справа № 297/3024/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., при секретарі Адамчо К.С., з участю позивача ОСОБА_1, його представника за договором адвоката ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, представників відповідачки за договором адвоката ОСОБА_4 та за довіреністю ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення об’єкта самочинного будівництва та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинно збудованої господарської будівлі під літерою «Д» за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69, та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 гривень.

Позов мотивовано тим, що у 2003 році відповідачка ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року стала власником житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69, який вона успадкувала від своєї матері ОСОБА_6, яка померла 25.03.1997 року. Власником сусіднього житлового будинку, що знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 67, є він, ОСОБА_1. На той час межа між їх будинковолодіннями проходила між його, позивача, житловим будинком і навісом відповідачки під літерою «Д», який був збудований самочинно, однак пізніше був легалізований рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 27.11.2003 року № 574.

З вказаного рішення випливає, що такий був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_7 та акту прийняття до експлуатації від 13.11.2003 року, зі змісту якого вбачається, що він був складений при участі забудовника ОСОБА_7 і це при тому, що на той час остання вже 6 років, яка померла.

На підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 29.09.2004 року № 523 «Про надання дозволу на різні види будівництва» відповідачка здійснила реконструкцію вищевказаного навісу під літерою «Д» і перетворила його в господарську будівлю. Дана будівля була збудована на відстані близько 60 см житлового будинку позивача, що є порушенням вимог Державних будівельних норм (ДБН) 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 № 44.

Позивач зазначив, що дана будівля перешкоджає нормальному користуванню та розпорядженню його житловим будинком, оскільки вона збудована на відстані всього 60 см від нього, в результаті чого до теперішнього часу фактично унеможливлено доступ до житлового будинку зі сторони будинковолодіння відповідачки.

Своїми діями відповідачка заподіяла позивачу моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000 гривень. Вона полягає у душевних стражданнях, яких останній зазнав у зв’язку з обмеженням доступу до його житлового будинку з сторони будинковолодіння відповідачки, неможливістю проведення будь-яких ремонтних робіт, постійним стіканням атмосферних опадів з покрівель господарської будівлі на територію його земельної ділянки. Внаслідок чого позивач пережив сильний психологічний стресс та втратив нормальні життєві зв’язки, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити повністю та пояснив, що вказана у позові самочинно побудована на суміжній ділянці господарська будівля перешкоджає йому нормально користуватися та розпоряджатися своїм будинком, оскільки вона збудована на відстані всього 60 см від його будинку, що порушує норми ДБН, де чітко зазначено, що відстань має бути 1 метр. Оскільки дана відстань обмежує доступ до його будинку та постійне стікання атмосферних опадів з покрівель господарської будівлі під літерою «Д» на територію його земельної ділянки наносить шкоду, у зв’язку з цим йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10 000 гривень. Отже, позивач просив винести рішення про знесення самочинно побудованої господарської будівлі під літерою «Д» та відшкодування йому завданої моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що у 2003 році власноком будинку, що знаходиться за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69 стала відповідачка ОСОБА_3 Відповідно до рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради № 574 від 27.11.2003 року було легалізовано навіс відповідачки під літерою «Д», який був збудований самочинно (а.с. 19). Із вказаного рішення та акту прийняття до експлуатації від 13.11.2003 року випливає, що такий був прийнятий на підставі заяви ОСОБА_7, яка померла 25.03.1997 року (а.с. 15-18). Згодом на підставі рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради Закарпатської області від 29.09.2004 року № 523 «Про надання дозволу на різні види будівництва» відповідачка здійснила реконструкцію вищевказаного навісу під літерою «Д» і перетворила його в господарську будівлю. Дана будівля була збудована на відстані близько 60 см житлового будинку позивача, що є порушенням вимог Державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17.04.1992 № 44.

Факт самочинного будівництва будівлі відповідачкою підтверджується листом відділу містобудування та архітектури Берегівської міської ради Закарпатської області від 05.08.2015 року № 3, з якого вбачається, що ОСОБА_3 не зверталася до виконавчого комітету Берегівської міської ради з заявою щодо будівництва або реконструкції господарської будівлі за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69 (а.с. 21), актом перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.08.2015 року (а.с. 22-25), а також листом управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 29.10.2015 року № 1007.1.14/1734-Ш, з яких вбачається, що ОСОБА_3 здійснила будівництво господарської будівлі під літерою «Д» без права на виконання будівельних робіт та з порушенням будівельних норм та правил, а саме – недотримання межових віддалей (а.с. 27).

Також представник позивача зазначив, що відповідачкою не були дотримані вимоги Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року № 126.

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні не визнала позовних вимог і просила відмовити у позові в повному обсязі, пояснивши, що господарська будівля під літерою «Д» за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69, була побудована ще її покійною матір’ю ОСОБА_7. Цей факт підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року згідно, якого вона є власницею домоволодіння розташованого за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69, в тому числі і споруди під літерою «Д», зареєстрованого у Берегівському БТІ – 11.12.2003 року. Відповідно до норм законодавства 1980-х років будівельні паспорта на будівництво житлових та господарських будівель оформлялись з привяз’кою будівель на відстані 0,50 м від бокових меж земельної ділянки з урахуванням протипожежних, санітарно-гігієнічних відстаней між будівлями та спорудами, обов’язкових відступів від червоних ліній вулиць, тощо. При перевірці працівниками управління Державної архітектурної будівельної інспекції 19.08.2015 року було зазначено, що ця будівля є не «навісом», а капітальною будівлею, яка була збудована давно (а.с. 22-25). У Берегівському БТІ ця споруда з «навісу» була перейменована як «будівля для обслуговування житлового будинку» під літерою «Д». Також зазначила, що вказана будівля почала будуватись у 1988 році. Фундамент будівлі збудовано від межі на відстані 53 см, що відповідало нормам ДБН, діючих до 1992 року. Завершено будівництво було у 2004-2005 роках. При цьому не було змінено параметри фундаменту, розмір навісу у техпаспорті від 23.12.2003 року і технічні характеристики повністю відповідають новому техпаспорту від 11.09.2015 року ( а.с. 72-76, 77-81). Будівля розташована у межах її подвір’я, на належній їй на праві власності земельній ділянці і нікому яких-небудь незручностей, шкоди не наносить, тому вважала, що позивач не надав жодних доказів, нанесення йому моральної чи матеріальної шкоди.

Крім цього відповідачка пояснила, що позивач не ставив дане, заявлене у позові, питання протягом 11 років, вважала, що ОСОБА_1 звернувся до суду з метою помсти, оскільки рішенням Берегівського районного суду від 22.12.2014 року за її позовом до ОСОБА_1, останнього зобов’язано вкоротити стріху до межі, яку він у 2013 році надбудував на мансардному приміщенні, протягнувши її на 53 см за межу у бік двору відповідачки.

З цього приводу провадиться кримінальне провадження, що підтверджується ухвалою слідчого судді від 08.06.2017 року (а.с. 246).

Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив та пояснив, що позивачем невірно застосовано нові норми ДБН до відповідачки, так як вона почала будівництво за старими нормами ДБН і на той час будувати було дозволено не ближче ніж 50 см до суміжної земельної ділянки, тому відповідачкою на той час не порушено жодних вимог норм будівельних стандартів.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно свідоцтва про право власності від 08.08.2006 року та свідоцтва про право власності від 11.01.2014 року співвласником домоволодіння № 67 по вул. Тіноді в м. Берегове та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку є позивач ОСОБА_1 (а.с. 165-166, інвентарна справа а.с. 115, 118).

Встановлено, що згідно до свідоцтва про право на спадщину від 09.12.2003 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно власником домоволодіння за адресою м. Берегове, вул. Тіноді (колишня вул. Жовтневої революції), 69, є відповідачка ОСОБА_3 (а.с. 83-84).

З вищезгаданого свідоцтва про право на спадщину вбачається, що спірна будівля тоді ще була лише навісом, позначеною під літерою «Д».

Як піддашок зазначено спірну споруду в акті прийняття до експлуатації від 13.11.2003 року та в рішенні № 574 виконкому Берегівської міської ради від 27.11.2003 року (а.с. 15-18, 19), яким і були легалізовано дане самочинне будівництво.

Як вбачається із дослідженої в судовому засіданні інвентарної справи на будинковолодіння № 69 по вул. Тіноді в м. Берегове та листа з додатками директора КП ББТ БРР з 1985 року по 2003 рік спірна споруда під літерою «Д» зазначена як навіс або піддашок.

Отже можна зробити висновок, що в цей період з 1985 по 2003 роки був самочинно побудований навіс, а потім господарська будівля під літерою «Д» та легалізований відповідним рішенням виконкому Берегівської міської ради.

В акті розгляду звернення мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 від 04.09.2015 року, складеного комісією міської ради є посилання на рішення Берегівської міської ради № 523 від 29.09.2004 року «Про надання дозволу на різні види будівництва», згідно якого було проведено реконструкцію навісу «Д» в господарську будівлю з капітальними стінами (а.с. 24) і вже далі в технічному паспорті спірна споруда зазначена як будівля для обслуговування житлового будинку (а.с. 182-187).

Наведене спростовує твердження відповідачки ОСОБА_3, що спірна споруда була збудована спочатку як навіс, а потім як господарська будівля приблизно в 1988 році.

Однак, згідно рішення виконкому Берегівської міської ради № 523 від 29.09.2004 року було зобов’язано відповідачку ОСОБА_3 виготовити та погодити проектну документацію та отримати дозвіл на проведення будівельних робіт, що відповідачкою не було виконано (а.с. 255).

Стаття 376 ЦК України передбачає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до наданих суду доказів, а саме листа відділу містобудування та архітектури Берегівської міської ради Закарпатської області від 05.08.2015 року № 3 (а.с. 21), акта перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 19.08.2015 року (а.с. 22-25), листа управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області від 29.10.2015 року № 1007.1.14/1734-Ш (а.с. 27), а також висновку судової будівельно- технічної експертизи № 263 від 04.11.2016 року встановлено, що відповідачкою порушено норми ДБН 360-92** при будівництві господарської будівлі під літерою «Д», а саме п. 3.25*.

Отже, суд приходить до висновку, що при будівництві господарської будівлі під літерою «Д» за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69, Закарпатської області, яка була прийнята до експлуатації рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради від 27.11.2003 року були допущені порушення вимог державних будівельних норм України 360-92**, а саме пунктом 3.25*, затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 17.04.1992 року № 44, і його слід вважати самочинним будівництвом.

Крім того, посилання представника відповідачки на те, що вимоги п. 3.25* ДБН які діють з 1992 року не має підстав застосовувати до самочинно побудованих будівель до цього часу необґрунтовані, оскільки основне їх будівництво було виконано під час дії цих нових норм ДБН після 1992 року.

Пунктом 3.25* ДБН 360-92** встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Висновком будівельно-технічної експертизи доведено недотримання відповідачкою ОСОБА_3 при будівництві господарської будівлі під літерою «Д» вимоги ДБН 360-92** п. 3.25* (а.с. 171-179).

Як ствердила відповідачка та погодився позивач будівля під літерою «Д» знаходиться на відстані 53 см замість 1 метра.

Вказане підтверджене і допитом судового експерта ОСОБА_8

Інших порушень ДБН експертизою не встановлено, відповідачем не доведено.

При цьому, позивач просить знести самочинно збудовану будівлю під літерою «Д», у зв’язку з тим, що дана будівля обмежує доступ до його будинку та постійне стікання атмосферних опадів з покрівель господарської будівлі наносять шкоду.

Абзацем першим пункту 22 постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 року визначено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Пунктом 25 постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 року визначено, що відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.

Отже, за змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки судом встановлено лише одне порушення вимог будівельних норм і правил (п. 3.25*) та позивачем ОСОБА_1 не доведено, що воно порушує його права або інтереси суспільства, не суперечить санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливає на міцність і безпечність цього об’єкту, тому суд не вбачає підстав для задоволення вимог про знесення об’єкта нерухомості – будівлі під літерою «Д», що розташована за адресою м. Берегове, вул. Тіноді, 69.

В зв’язку з наведеним, відповідно до цього згідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України відсутні підстави і для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88,  212, 214 ЦПК України,    п.п. 4, 25 постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» № 6 від 30.03.2012 року,

р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення об’єкта самочинного будівництва та відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя ОСОБА_9.