АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2017 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Струбіцької О.М.

суддів Марчака В.Я., Станковської Г.А.

при секретарі Столяр С.С., Сабадаш Ю.С.

за участю учасників судового провадження:

прокурора Шевчук С.І.

представник потерпілих ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12015260120000096 від 23.01.2015 року щодо:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, який має на утриманні троє неповнолітніх дітей, не працюючого, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.122, ч.2 ст.296 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2017 року, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.125 та ч.1 ст.122 КК України і призначено йому покарання:

-за ст. ч.1 ст.125 КК України - у виді штрафу в розмірі 850 гривень;

-за ч.1 ст.122 КК України - у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення

ЄУНСС 720/1872/15

Провадження №11-кп/794/280/17 Головуючий в І інстанції: Павлінчук С.С.

Категорія ч.1 ст. 122 ,ч. 2 ст. 296 КК України Суддя - доповідач: Струбіцька О.М.

менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання ОСОБА_2 у вигляді двох років обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Звільнено ОСОБА_2 з під варти в залі суду негайно.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 одну тисячу двісті гривень майнової та шість тисяч гривень моральної шкоди, в задоволенні інших вимог відмовлено.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 п’ять тисяч гривень моральної шкоди, в задоволенні інших вимог відмовлено.

Районним судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 23.01.2015 року приблизно о 15 год. 30 хв. знаходячись в м. Новоселиця біля приміщення Новоселицького районного суду в ході виниклого конфлікту умисно вдарив кулаком в область зап’ястя лівої руки ОСОБА_3, в результаті чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді крайового перелому головки середньої фаланги п’ятого пальця лівої кисті без зміщення, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров’я.

Крім того, 29.04.2015 року приблизно о 15 год. 20 хв. обвинувачений перебуваючи у приміщенні навчально-виховного комплексу с. Драниця, Новоселицького району Чернівецької області в ході раптово виниклого конфлікту умисно наніс виховательці ДНЗ ОСОБА_4 удари в область рук, чим заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді синців та садна, що відносяться до легких тілесних ушкоджень.

На вказаний вирок районного суду прокурор Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_5 та захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, подали апеляційні скарги.

Прокурор Бежан М.В. в своїй апеляційній скарзі просить, вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.06.2017 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 125 КК України скасувати, у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, та ч. 2 ст. 296 КК України, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки при цьому апелянт посилається на те, що вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області підлягає скасуванню у зв’язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, через незастосування судом кримінального закону, який підлягав застосуванню, судом не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а також за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність полягає у невірній зміні судом кваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, висновки суду про те, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки хуліганства, є безпідставними виходячи з обставин вчинених дій, мотивів та умислу обвинуваченого, який був направлений на порушення громадського порядку та ігнорування існуючих в суспільстві загальноприйнятих правил поведінки і моралі, що підтверджується об'єктивною стороною вчиненого ним кримінального правопорушення у виді хуліганській дій, вчинених спільно з ОСОБА_6, які супроводжувались особливою зухвалістю, районний суд необґрунтовано перекваліфікував дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Представник потерпілих ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09.06.2017 року та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у межах, встановлених санкцією зазначених частин статей закону про кримінальну відповідальність.

Апелянт не оспорює доведеність вини та кваліфікацію судом першої інстанції дій ОСОБА_2 по епізоду заподіяння умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілій ОСОБА_3, вважає висновок суду про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2 з ч.2 ст.296 КК України на ч. 1 ст.125 КК України хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

При цьому апелянт посилається на те, що невідомо на підставі яких досліджених в судовому засіданні доказів суд першої інстанції прийшов до висновку про кваліфікацію події, яка відбулась 29.04.2015 року у приміщенні НВК с. Драниця, Новоселицького району Чернівецької області, як злочину проти особи, всі здобуті та досліджені в судовому засіданні докази у своїй сукупності та взаємозв’язку між собою з достатністю вказують на вчинення ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_7, кримінальне провадження щодо якої було виділено судом в окреме провадження, грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, доводи суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 діяв на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у зв’язку з чим його дії перекваліфіковані на ч.1 ст.125 КК України є безпідставними, допущена судом першої інстанції невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження призвела до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке виявилось у зміні правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч.2 ст.296 КК України на ч.1 ст.125 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, представника потерпілих, який просив задовольнити подану ними апеляційну скаргу, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази за клопотанням учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В поданих апеляційних скаргах прокурор, представник потерпілих не оспорюють обсяг обвинувачення та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України по епізоду, який мав місце 23.01.2015 року, тому колегія суддів керуючись ст. 404 КПК України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку, не наводить доказів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорено в апеляції.

Щодо доводів апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих ОСОБА_1 про безпідставність перекваліфікації районним судом дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України по епізоду, який мав місце 29.04.2015 року, колегія суддів вважає їх обґрунтованими у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення має бути обґрунтованим і вмотивованим.

Висновки районного суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального кримінального права.

Відповідно до ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.

Апеляційним судом встановлено, що 29.04.2015 року, приблизно о 15 год. 20 хв. ОСОБА_2 перебуваючи у громадському місці - приміщенні НВК с. Драниця Новоселицького районну Чернівецької області, під час роботи цього закладу та незважаючи на наявність у ньому малолітніх дітей, умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства та ігноруючи існуючі у суспільстві загально прийняті елементарні правила поведінки і моральні засади, протиставляючи себе суспільству, за попередньою змовою з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, без будь-яких підстав, поводячи себе зухвало, вчинили побиття виховательки НВК ОСОБА_8, чим заподіяли їй тілесні ушкодження у вигляді синців середньої третини правого передпліччя, синців в нижній третині правого стегна, синців в нижній третині правої гомілки та садна, які відповідно до висновку експерта №75 екс-Н від 07.05.2015 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Вказані хуліганські дії, вчинені ОСОБА_2 спільно з особою матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, відбувались протягом тривалого часу, супроводжувались особливою зухвалістю, що виразилось у грубому порушені громадського порядку із застосуванням насильства та заподіянням тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_4, зриві і тимчасовому припиненні нормальної роботи НВК с. Драниця, також вказані дії призвели до виникнення стресу у малолітніх дітей, які стали очевидцями вказаного кримінального правопорушення.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_2 не визнав вини, показав що 29 квітня 2015 року йому позвонила ОСОБА_7, повідомила, що хоче забрати своїх дітей з садочка, в цей день було прийнято рішення апеляційного суду Чернівецької області про передачу дітей її, він з ОСОБА_9 біля 15 години були на місці, вона вийшла та повідомила, що ій не віддають дітей, коли зайшов у коридор, то побачив ОСОБА_3, який його не пускав у кімнату, побачив як потерпіла ОСОБА_4 вдарила ОСОБА_7, він потерпілу не бив, в спальню до дітей не заходив не бачив хто це зробив.

Апеляційний суд критично оцінює показання ОСОБА_2, як такі що є способом його захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності, що спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_4, свідків.

Той факт, що 29 квітня 2015 року було прийнято рішення суду на користь ОСОБА_7 про визначення місця проживання дітей з нею, не може бути підставою правомірності дій ОСОБА_2 у дитячому садку, так як він не являється представником установи по виконанню судових рішень, з потерпілою ОСОБА_4 у нього не було попередніх неприязних стосунків, в момент подій він знаходився у громадському місці, де знаходяться малолітні діти, було порушено режим дитячого навчального закладу.

Районний суд проігнорував ознаки хуліганських дій в діях ОСОБА_2 і прийшов до помилкового висновку, що об»єктом його посяганняя було здоров»я потерпілої, з таким висновком районного суду апеляційний суд не погоджуєтьсяЮ так як це суперечить фактичним обставинам справи та нормами матеріального кримінального права.

За змістом ст.296 КК України об’єктом захисту цієї норми є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших позаюридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров’я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об’єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу, як правило, відбуваються в публічних (громадських, людних) місцях, супроводжуються ненормативною (брутальною, нецензурною) лексикою або фізичним насильством.

Згідно роз’яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», в яких зазначено, що суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише у тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Особливість мотиву хуліганства полягає у причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов’язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки, що і зроблено ОСОБА_2 при відвідуванні дитячого навчального закладу.

Районним судом не було встановлено правових підстав перекваліфікації дій ОСОБА_2, так як не встановлено, що обвинувачений і потерпіла ОСОБА_4 до злочинних посягань були у особистих неприязних стосунках, не встановлено що поштовховхом заподіяння тілесних ушкоджень була поведінка потерпілої, із змісту протиправних дій обвинувченого не простежується його бажання завдати шкоди здоров»ю потерпілої, а простежується бажання порушити громадський порядок, вчинити дії поєднані з очевидним грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю, так як події відбувалися у дитячому навчальному закладі, під час відпочинку малолітніх дітей, в їх присутності, що суперечить встановленим правилам поведінки у суспільстві.

Районним судом було надано не вірну правову оцінку показанням потерпілої, свідків, які очевидно свідчать про скоєння ОСОБА_2 саме хуліганських дій, зокрема, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснила, що працює вихователькою в дитячому садочку в с. Драниця Новоселицького району, 29.04.2015 року приблизно о 15 год., коли в старшій групі була тиха година до спальні зайшла ОСОБА_7 та повідомила їй, що вона забирає свою дочку ОСОБА_10, взявши дитину на руки хотіла вийти, але вона їй не дозволила та забрала дитину, і повідомила, що віддасть тільки батькові, після цього до кімнати вбіг обвинувачений та схопивши її за руки кричав, щоб вона віддала дитину, а потім почав її душити, ОСОБА_7 в цей час вирвала ОСОБА_11 і побігла в роздягальню. Там її вдарила ОСОБА_7 рукою в скроню та ногою в її ногу, в подальшому ОСОБА_2 вдарив ногою в живіт та вона впала на коліно, ОСОБА_7 в цей час забрала доньку та одяг і побігла на двір. В цей час обвинувачений тримав ОСОБА_3 біля вхідних дверей садка. В той день в старшій групі було 17 дітей та вони почали плакати в спальні, коли почули крики, ОСОБА_11 кричала щоб її не віддавати матері. В неї на наступний день було видно синці на шиї, руці та нозі.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні районного суду надав покази, що працює заступником директора по виховній роботі ДНЗ Драницького НВК, 29.04.2015 року їй подзвонила ОСОБА_4 та повідомила, що прийшла ОСОБА_7 і забрала ОСОБА_11, потім вона прийшла до садочка та побачила, що у виховательки була червона шия, а також на тілі були синяки. Згідно графіку ДНЗ в дітей передбачено тиху годину із 13 години до 15 години.

Із показів малолітнього свідка ОСОБА_11 наданих в судовому засіданні районного суду вбачається, що вона є дочкою ОСОБА_7 та ОСОБА_3, коли вона спала в садочку, то її розбудила мама та сказала, що приїхала її забрати, мама була з бандитами і ще одним чоловіком, вона бачила як ОСОБА_2 вдарив виховательку Мар’яну Борисівну кулаком в той час, коли вона була на руках у мами, з мамою не хотіла йти, оскільки боялася, що мама знов її забере.

Сукупність доказів в кримінальному провадженні свідчить про умисел ОСОБА_2 на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю вчинене групою осіб, і підлягає кваліфікаціїї за ч.2 ст.296 КК України.

Колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України підтверджується показами потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, висновком СМЕ №75 екс - Н від 07.05.2015 року, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження: синці середньої третини правого передпліччя; в нижній третині правого стегна, в нижній третині правої гомілки, садно, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, протоколом проведення слідчого експерименту та фототаблиці до нього від 27.08.2015 року з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 показала яким чином обвинувачений та ОСОБА_7 наносили їй удари в область руки, ноги та живіт, витягом з ЄРДР від 30.04.2015 року згідно якого, 29.04.2015 року приблизно о 15 год. 20 хв. ОСОБА_2 знаходячись в приміщенні НВК с. Драниця Новоселицького районну Чернівецької області в ході виниклого конфлікту побив ОСОБА_8, чим спричинив останні тілесні ушкодження.

Докази перевірені апеляційним судом вказують, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 відзначалися особливою нахабністю, грубістю, пов`язані були з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки, та відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 04.10.2012 року у справі № 5-17 кс - 12 свідчать про наміри вчинити хуліганські дії, які поєднує те, що вони здебільшого позбавлені будь якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою вищість (винятковість).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно було перекваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_2 з ч.2 ст.296 КК України на ч.1 ст.125 КК України, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.

Сукупність доказів в кримінальному провадженні свідчить про умисел ОСОБА_2 на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю вчинене групою осіб, і підлягає кваліфікаціїї за ч.2 ст.296 КК України

Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, тому вирок районного суду підлягає скасуванню, з постановленням нового вироку.

Призначаючи покарання, апеляційний суд в дотримання вимог ст.65 КК України, приймаючи до уваги роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року враховує те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, які згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставинами які пом’якшують покарання суд визнає те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утримані троє малолітніх дітей та виходячи з принципів індивідуалізації покарання вважає за можливе призначити покарання з застосуванням ст.75 КК України.  

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора Сторожинецької місцевої прокуратури ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4,- задовольнити, вирок Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2017 року у кримінальному провадженні №12015260120000096 від 23.01.2015 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2, - скасувати, ухвалити новий вирок.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст. 122 КК України у виді 2 років обмеження волі;

-за ч.2 ст. 296 КК України  у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити остаточне покарання у виді 3 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржений в касаційному порядку до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий О.М. Струбіцька

Судді В.Я. Марчак

ОСОБА_13

"Копія. Згідно з оригіналом."

Суддя - доповідач  _________________   Струбіцька О.М.

(посада)                          (М.П., підпис)                      (ПІБ)

31.08.2017 року

(дата засвідчення копії)