ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 р. справа № 2а-13205/08/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді - Поплавського В.Ю.,
суддів - Уханенка С.А., Сафронової С.В.
при секретарі - Колеснику Д.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії як «Дитині війни», -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2008 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська та просила поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправними дії відповідача, стягнути з відповідача на її користь недоплачену доплату до пенсії за період з січня 2006 року по січень 2008 року, зобов’язати відповідача нарахувати недоплачену державну соціальну допомогу, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Доповнивши позовні вимоги позивач просить зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену доплату до пенсії за період 2006 – 2008 років в сумі 4471,20 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2009 року позовні вимоги задоволенні частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування позивачу державної соціальної допомоги як особі яка має статус «дитина війни», зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням сум що отримані нею, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№2195-ІV від 18 листопада 2004 року, та має статус “дитини війни”, що підтверджується відміткою в пенсійному посвідчені.
Згідно ст. 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
У відповідності до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
В позовній заяві позивач зазначає, що його не було повідомлено про належні йому як дитині війни виплати, тому про факт порушення прав йому стало відомо лише після опублікування рішення Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного суду України» № 4 від 07.11.2007 року. Проте, ці обставини не можна вважати поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки за захистом своїх прав позивач звернувся до суду лише 27 листопада 2008 року.
Оскільки відповідач наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав поважною причину пропуску строку звернення до суду.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог про зобов'язання вчинити певні дії за період з 2006 року по 27 листопада 2007 року за пропуском строку.
Що стосується виплати підвищення до пенсії за період з 27 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, бо вони ґрунтуються на правильному аналізі діючого на той час законодавстві.
Дійсно, дію ст. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 нього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином, відновлено дію ст. 6 закону України №2195-ІV.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Колегія суддів вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Крім того, згідно ч.2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 р. №1788-ХII (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік , суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”№2195-ІV в новій редакції, тому відновлено дію ст. 6 Закону України №2195-ІV з 22 травня 2008 року.
Ст. 58 ЗУ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня –482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Тому постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2009 року про визнання неправомірними дій відповідача щодо нарахування позивачу державної соціальної допомоги як особі яка має статус «дитина війни», та зобов’язанння відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням сум що отримані нею, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” – залишити без змін.
Суд зауважує, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.
Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Суди не повинні приймати до уваги обставини, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. І тому до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження па підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу, за період з 09 липня 2007 року по 27 листопада 2007 року, з урахуванням сум що отримані нею, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Постанову суду за період з 27 листопада по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року – залишити без змін.
Керуючись ст. 198, ст. 202, ст. 207 КАС України колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 березня 2009 в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, з січня 2006 року по 27 листопада 2007 року – скасувати, відмовивши в задоволенні цієї частини позовних вимог. В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня проголошення.
Головуючий: В.Ю. Поплавський
Судді: С.А. Уханенко
С.В. Сафронова