Справа №2-156/09р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2009 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого –судді Цокол Л.І.
при секретарях Бєлоус В.В., Шишко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління комунальної власності м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське», Шевченківської районної у м. Києві ради, Печерської районної у м. Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києва ради, Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва , Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління державного будівельно-архітектурного контролю Головного управління архітектури та містобудування Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства по утриманню житлово-комунального господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло», за участі третіх осіб Комунального підприємства Печерської районної в м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик», Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр», Головного управління юстиції в м. Києві про визнання договорів оренди, купівлі-продажу, акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, свідоцтв про право власності на нежиле приміщення недійсними, про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів та рішення в частині, про відновлення порушеного права та визнання права спільної неподільної власності на допоміжні приміщення, зобов’язання звільнити приміщення та відновити становище, що існувало до порушеного права,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 у вересні 2001 року звернувся до суду із вимогами, які на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду уточнив у зв’язку з проведенням ліквідації Старокиївського району м. Києва, та пред’явив позов до Головного управління майном Київської міської державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське», Шевченківської та Печерської районних рад депутатів у м. Києві, Фондів приватизації комунального майна Шевченківського та Печерського районів м. Києва, Шевченківської та Печерської районних державних адміністрацій м. Києва, Управління державного архітектурно-будівельного контролю , ЖЕК-1003 Шевченківського району м. Києва, ЖЕК-0608 Печерського району м. Києва про встановлення порушеного права власності, визнання недійсними угод купівлі-продажу, оренди, акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва та свідоцтва про право власності на нежилі приміщення, визнання незаконними розпорядження, наказу та рішення сесії, анулювання правової реєстрації . Так, позивач просив визнати недійсними договори безоплатної оренди нежитлового приміщення №275 від 16 квітня 1996 року, №276 від 03 січня 1996 року та №46 від 02 жовтня 1995 року укладені між ЖЕК Старокиївського району м. Києва та ТОВ «Київське», визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/100 частини будинку АДРЕСА_1 від 25 грудня 1998 року, укладений між Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та ТОВ «Київське», визнати недійсними свідоцтва про право власності на нежиле приміщення 62,9 кв. м. у будинку АДРЕСА_1, видане Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації Старокиївській раді 14 грудня 1998 року та свідоцтва про власність №207, видане 26 січня 1999 року Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва, визнати недійсним акт приймальної комісії від 29 січня 1996 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва у будинку АДРЕСА_1, визнати незаконним рішення №111 від 30 вересня 1996 року Х1 сесії ХХ11 скликання Старокиївської ради народних депутатів м. Києва у частині затвердження у переліку приміщення у будинку АДРЕСА_1, що підлягає приватизації, визнати незаконним наказ голови Головного управління майном Київської міської державної адміністрації №573-В від 14 грудня 1998 року «Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна», визнати незаконним наказ голови Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва №11 від 29 серпня 1998 року про приватизацію нежитлових приміщень, визнати незаконним розпорядження №23 голови Старокиївської районної ради від 08 лютого 1995 року «Про проведення ремонту та часткової реконструкції приміщень у будинку АДРЕСА_1. В подальшому під час судового розгляду будо проведено заміну житлово-експлуатаційних контор на Комунальне підприємства по утриманню житлово-комунального господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло», залучено до участі в справі в якості третіх осіб Комунальне підприємство Печерської районної в м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик», Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр» та Головне управління юстиції в м. Києві, оскільки рішення по справі могло вплинути на їх права або обов’язки. Крім того,під час судового розгляду позивач доповнив зміст своїх позовних вимог , та просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежиле приміщення площею 97,2 кв. м. у будинку АДРЕСА_1 видане на підставі наказу Головного управління комунальним майном м. Києва від 26 серпня 2005 року, скасувати наказ Головного управління комунальної власності м. Києва від 26 серпня 2005 року як незаконний, визнати за ним право спільної неподільної на частки власності на допоміжні приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, а саме : під’їзд лівого крила будинку, площею 19,89 кв. м., тамбур – 2,5 кв. м., вхідні сходи – 25,6 кв. м., електрощитову залу – 4,6 кв. м., машинне відділення ліфту – 6,9 кв. м., сховище для велосипедів – 13,9 кв. м., сходову клітину – 30,00кв.м., та зобов’язати відповідачів ТОВ «Київське» звільнити приміщення площею 117,9 кв. м., які воно займає на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 та відновити планування реконструйованих допоміжних приміщень відповідно до даних технічної інвентаризації будинку станом на 1993 рік. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є співвласником допоміжних приміщень розташованих в будинку АДРЕСА_1 . Приміщення розташовані на першому поверсі вказаного будинку , що складаються з під’їзду , тамбуру, сходами входу, електрощитової , сховища велосипедів, ліфтового приміщення, сходової клітини і були незаконно , без його згоди як співвласника допоміжних приміщень надані в безоплатне користування ТОВ «Київське», а в подальшому відповідачами незаконно оформлено право власності на ці приміщення.
Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 позовні вимоги свої підтримав, просив їх задовольнити, в обґрунтування вимог посилаючись на обставини викладені в позові та доповненнях до нього.
Головне управління комунальної власності м. Києва відповідно до наданих пояснень заперечувало проти задоволення вимог позивача посилаючись на те, що управлінням були видані свідоцтва про право власності саме на нежитлові приміщення, а не на допоміжні як це стверджує позивач.
Представник ТОВ «Київське» під час судового розгляду заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на їх безпідставність на необґрунтованість, а також зазначав про пропуск позивачем строків позовної давності виходячи з того, що станом на 1994 рік позивачу було достовірно відомо про порушення свого порушеного права. Також представник зазначав про те, що з 1985 року статус спірних приміщень змінився на нежитлові, і станом на 1992 рік вони знаходилось комунальній власності територіальної громади Старокиївського району м. Києва, яка в особі своїх уповноважених органів володіла та розпоряджалась зазначеним майном. З огляду на зазначене, а також прийняті судові рішення з приводу спірних приміщень , які набрали законної сили, представник вважав безпідставними твердження позивача про передачу у володіння, користування та розпорядження товариства допоміжних приміщень, належних позивачу на праві спільної сумісної власності.
Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація просила проводити розгляд справи у відсутність представника, та просили врахувати відсутність правонаступництва .
Управління державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва в своїх письмових поясненнях та поясненнях представника під час судового розгляду зазначало про те, що акт приймальної комісії було затверджено у відповідності до вимог нормативно-правових актів, що діяли на той час.
Шевченківська та Печерська районні ради депутатів у м. Києві, Фонд приватизації комунального майна Шевченківського, яке було перейменовано на Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києва ради , Фонд приватизації Печерського району м. Києва, Шевченківська та Печерська районні державні адміністрації м. Києва, КП УЖГ «Печерськжило», КП «Хрещатик», Головне управління юстиції в м. Києві, ОСББ «Центр» своїх представників для участі в справі не направили, письмових заперечень або пояснень по суті спору не подавали.
Суд вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представників, представника відповідача Денисенко О.М. , представника відповідача Клюковського М.В., допитавши свідків , дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та ін..)передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Статтею 48 Закону України «Про власність», на момент його чинності, було передбачено, що Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям, та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.
Статтями 113,131,132 ЦК України редакції 1960р. передбачалось, що володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом. Складовою частиною речі є все те, що не може бути виділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. Приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв’язана з нею спільним господарським призначенням.
Статтями 71,80 цього ж кодексу, як і статтями 256,267 ЦК України в редакції 2004 року загальний строк позовної давності встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного цивільного права або інтересу. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 61 цього ж Кодексу встановлено, що обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.
Під час судового розгляду встановлено наступне.
В грудні 1991 року позивач ОСОБА_1 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом міни.
Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр» створено та зареєстровано 14 липня 1998 року.
Наказом Тресту їдалень Ленінського району Управління громадського харчування Київського міськвиконкому №193 від 01 червня 1984 року відкрите літнє кафе «Кондитерське», розташоване в м. Києві по вул.. Хрещатик, 23 було закріплене за об’єднанням №2-19.
01 січня 1985 року між ЖЕК-102 Ленінського району та трестом їдалень Ленінського району був укладений договір оренди №275 нежитлового приміщення площею 44,0 кв. м. розташованого в м. Києві по вул.. Хрещатик,23 під кафе.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 13 січня 1992 року №26 «Про формування комунального майна міста та районів» міська рада у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 «Про розмежування майна України між загальнодержавною /республіканською/ власністю і власністю адміністративно – територіальних одиниць /комунальною власністю/» виконавчий комітет Київської міської Ради народних депутатів затвердила перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста, а також було передано до комунальної власності районів майно згідно з переліком визначеним у додатках 2-15. Так, в додатку 8 вказаного рішення визначено перелік комунального майна, що передається у власність Ленінського району , зокрема майно об’єднань їдалень з усіма його підрозділами Тресту їдалень Ленінського району.
Розпорядженням Представника Президента України №228 від 26 травня 1993 року з метою більш раціонального використання торгових приміщень, збільшення товарообігу, покращення якості обслуговування населення розширення асортименту продукції було передано з балансу державного комунального підприємства громадського харчування «Мрія» на баланс державного комунального малого підприємства громадського харчування «Київське» кафе літнього типу «Кондитерське» по вул.. Хрещатик,23.
21 червня 1993 року Головою фонду комунального майна Державному комунальному підприємству громадського харчування «Київське» видано ордер №782 на право зайняти приміщення на першому поверсі по АДРЕСА_1. Підставою для його видачі стало розпорядження Представника Президента України у Старокиївському районі м. Києва від 21 червня 1993 року №265.
На підставі вказаного ордеру між ДКП «Київське» та ЖЕК 102 Старокиївського району м. Києва було укладено договір оренди нежилих приміщень та складено акт про передачу нежитлового приміщення площею 14 кв. м. на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 для розміщення кафе «Морозиво».
Розпорядженням №80 Представника Президента від 13.10.1994р. було надано в орендне користування нежиле приміщення Малому державному комунальному підприємству «Київське» на першому поверсі площею 82,0 кв. м. в будинку АДРЕСА_1, що стало підставою для укладення відповідного договору оренди нежитлового приміщення між вказаним підприємством та ЖЕК 102 Старокиївського району м. Києва.
02 жовтня 1995 року , 16 квітня 1996 року та 03 січня 1996 року між ЖЕК 102 Старокиївського району м. Києва та ТОВ «Київське» було укладено договори оренди нежилих приміщень відповідно №№46,275,276 , а саме щодо зайняття приміщення площею 82,0 кв. м. на першому поверсі в будинку АДРЕСА_1 . Укладення договорів №№275,276 відбулось у відповідності з виданим Старокиївською районною державною адміністрацією м. Києва розпорядження №129 від 08 квітня 1996 року про надання в орендне користування нежилого приміщення першого поверху площею82,0кв.м. у вказаному будинку під кафе ТОВ «Київське».
Розпорядженням №23 від 08.02.1995р. ДКПГХ «Київське» було дозволено провести комплексний ремонт та часткову реконструкцію орендованих приміщень в будинку АДРЕСА_1 власними силами та за рахунок своїх коштів.
29 січня 1996 року було затверджено та зареєстровано акт приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкту, а саме реконструкція та ремонт кафе по АДРЕСА_1
Із відповіді Управління державного архітектурно-будівельного контролю від 17.08.2004р. вбачається вказаний акт приймальної комісії був затверджений та в подальшому зареєстрований у відповідності до вимог Положення про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єкті в м. Києві, затвердженого розпорядженням Представника Президента України у м. Києві від 01 березня 1993 року №249. Робочий проект розроблений «Київпроектреконструкція».
Із відповіді Управління охорони пам’яток історії, культури та історичного середовища вбачається , що проект реконструкції кафе «Київське» за адресою АДРЕСА_1, проект літнього майданчику біля кафе було узгоджено з зазначеним управлінням. Товариством «Київське» Управлінню надано «Охоронне зобов’язання №146 по нерухомій пам’ятці історії та культури», відповідно Управлінням надано висновок про можливість приватизації нежитлових приміщень під заклад громадського харчування-кафе «Київське».
14 грудня 1998 року Головним управлінням майном Київської міської державної адміністрації було видано наказ №573-В «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна» та в подальшому видано свідоцтво про право власності на нежиле приміщення, а саме щодо належності Старокиївській районній Раді нежилого приміщення площею 62,9 кв. м., розташованих в будинку АДРЕСА_1 на праві районної комунальної власності.
25 грудня 1998 року між Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське» було укладено договір купівлі-продажу вбудованого нежитлового приміщенні загальною площею 62,9 кв. м. , яке знаходиться в будинку АДРЕСА_1,та складає 1/100 ідеальної частки від всього домоволодіння. Договір посвідчений нотаріусом 6-ої Київської державної нотаріальної контори .
26 січня 1999 року Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва видано свідоцтво про власність з реєстраційним номером №207 щодо належності Товариству з обмеженою відповідальністю «Київське» на праві власності нежитлового вбудованого приміщення, розташованого в АДРЕСА_1.
Так, наказом №11 від 29 червня 1998 року Про приватизацію нежитлових приміщень Фонд приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва дозволено приватизувати шляхом викупу нежитлові приміщення ( площею та за адресами зазначеними в додатку №2), в яких розташоване майно у відповідності до п. 4 Х1 сесії ХХ11 скликання Старокиївської районної Ради народних депутатів від 30 вересня 1996 року №111. Так додатком №2 визначено 62,9 кв. м. площі орендаря ТОВ «Київське» , що в будинку АДРЕСА_1.
Рішенням №111 від 30 вересня 1996 року Старокиївської районної ради народних депутатів м. Києва , а саме пунктом 4 передбачено, що приватизацію приміщень, в яких розташоване приватизоване майно, проводити у відповідності з Указом Президента України 1994 року «Про заходи щодо прискорення процесу малої приватизації в Україні» та 1996 року «Про затвердження та особливості приватизації державного майна у 1996 році».
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 21 травня 1999 року №2/299 в задоволенні позовних вимог Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр» до ТОВ «Київське» про звільнення допоміжних приміщень було відмовлено . Так, позивач просив звільнити допоміжні приміщення та елементи багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , а саме електрощитові та машинний зал, сходові клітини першого та другого поверхів, запасний вихід з будинку, шахту ліфта та ліфтове приміщення.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 16 вересня 1999 року задоволенні позовних вимог Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр» до Фонду приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва про визнання недійсним договору купівлі-продажу було відмовлено. Так, позивач просив визнати недійсним договір від 25 грудня 1998 року №000426/12 купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 62,9 кв. м. , розташованого в м. Києві по АДРЕСА_1, укладений Фондом приватизації комунального майна Старокиївського району м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське», вважаючи , що укладенням договору порушено законні права та інтереси власників будинку №23 по вул.. Хрещатик.
Зазначені рішення набрали законної сили, про що під час судового розгляду не заперечував сам позивач ОСОБА_1 Відмовляючи ОСББ «Центр» в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що спірні приміщення на час їх передачі мали статус нежитлового вбудованого, а не допоміжного .
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське» є правонаступником у повному обсязі прав та обов’язків малого комунального підприємства «Київське» , яке було створено наказом фонду комунального майна Старокиївського району м. Києва.
Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 26 серпня 2005 року видано свідоцтво про право власності ТОВ «Київське» на нежитлові приміщення з №1 по №6 (групи приміщень) кафе загальною площею 97,20 кв. м. по АДРЕСА_1. З вимогами про визнання наказу та виданого на його підставі свідоцтва позивач звернувся у вересні 2008 року.
В квітні та червні 1994 року скаргу мешканців будинку АДРЕСА_1 з питання розміщення кафе в під’їзді житлового будинку №23 було розглянуто Управлінням пожежної охорони, Управлінням комунального майна . В грудні 1994 року мешканці будинку проводили збори , в тому числі позивач, де обговорювалось питання з приводу ремонтних робіт , що проводились в приміщенні під’їзду будинку.
10 квітня 1995 року комісійним виїздом на місці Управління контролю за технічним та санітарним станом державної і комунальної власності міста на заяви мешканців, в тому числі і позивача було встановлено проведення ремонтних робіт в орендованих товариством приміщеннях.
В жовтні 1996 року позивачу була надана відповідь щодо розроблення робочого проекту інститутом «Київпроектреконструкція», яким передбачено можливість закриття другого під’їзду і експлуатація приміщень під кафе Київське при умові відновлення виходу із сходової клітини на терасу на рівні 3го поверху.
Саме вищенаведені обставини стали підставою для звернення ОСББ «Центр», Головою правління якого був обраний ОСОБА_1 до арбітражного суду м. Києва із вимогами про звільнення займаних ТОВ «Київське» приміщень та визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Відповідно до ст. 260 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу , яка його порушила.
Аналізуючи досліджені під час судового розгляду обставини , суд приходить до висновку , що позивач про порушення свого права міг довідатись в 1994 рік та достовірно було відомо в 1996 році, оскільки саме в цей період позивачу було відомо про те , що відповідач фактично займає спірні приміщення. Про те, що в подальшому відповідач має намір оформити право власності на іншу частину спірних приміщень, які фактично знаходились у його володінні і які утворилась внаслідок проведеної реконструкції, позивачу було достовірно під час судового розгляду, про що він неодноразово зазначав у своїх клопотаннях та доповненнях до позову в 2004 році, однак з вимоги до суду звернувся лише в 2008році.
Під час судового розгляду позивач ОСОБА_1 зазначав про те, що з позовними вимогами звернувся до суду в межах строку позовної давності.
За захистом своїх порушених прав позивач ОСОБА_1 звернувся до суду у вересні 2001 року, та з додатковими вимогами у вересні 2008 року, тобто з пропуском строку позовної давності, встановленого чинним як на момент його звернення до суду, так і на даний час.
Поважні причин які б перешкоджали позивачу звернутись до суду у строки встановлені законом відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст.ст. 256,267 ЦК України , ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління комунальної власності м. Києва, Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське», Шевченківської районної у м. Києві ради, Печерської районної у м. Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києва ради, Фонду приватизації комунального майна Печерського району м. Києва , Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Управління державного будівельно-архітектурного контролю Головного управління архітектури та містобудування Київської міської державної адміністрації, Комунального підприємства по утриманню житлово-комунального господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло», , за участі третіх осіб Комунального підприємства Печерської районної в м. Києві ради по утриманню житлового господарства «Хрещатик», Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Центр», Головного управління юстиції в м. Києві про визнання договорів оренди, купівлі-продажу, акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, свідоцтв про право власності на нежиле приміщення недійсними, про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів та рішення в частині, про відновлення порушеного права та визнання права спільної неподільної власності на допоміжні приміщення, зобов’язання звільнити приміщення та відновити становище, що існувало до порушеного права, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.
Суддя