У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді – Ковальчук Н.М.,

суддів: – ОСОБА_1, ОСОБА_2.,

секретар судового засідання – Пиляй І.С.,

з участю відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2017 року у справі за позовом Одеського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_3 про відшкодування витрат за період навчання,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2017 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрати на навчання в сумі 54 328 грн. 93 коп., а також судові витрати в сумі 1 378,00 грн..

Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, неповним з з’ясуванням фактичних обставин справи, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги його заяви про пропуск позивачем строку позовної давності, викладеної у запереченні на позов. Пояснює, що відповідно до наказу УМВС України у Рівненській області № 250 о/с від 07.08.2013р. лейтенанта міліції ОСОБА_3 було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України, проте з позовом про стягнення витрат, пов’язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,позивач звернувся лише 09.12.2016 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, перебіг якого закінчився ще 07.08.2016 року. Стверджує, що в оскаржуваному рішенні місцевий суд посилається на нормативно-правові акти, які втратили чинність на момент його ухвалення, зокрема: Наказ МВС України № 150 від 14.05.2007 року «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України» втратив чинність 31.03.2017 року; Постанова Кабінету Міністрів України 313 від 01.03.2007 року «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ» втратила чинність 20.04.2017 року. Додає, що нарахування позивачем суми стягнення проводилось саме на підставі зазначених нормативних актів, а тому вони є неправомірними. Зауважує, що суд не дав оцінки його поясненням та показам свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що вони разом проживали в орендованій квартирі з 06.03.2010 року і до закінчення навчання, а тому, відповідно, кошти позивачем на їх утримання щодо харчування та комунальних платежів не витрачалися. Зазначає, що, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, проходив публічну службу в міліції, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З наведених підстав просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

________________________________________________________________________

Справа 572/3919/16-ц Головуючий у І інстанції – Слободянюк Б.К.

Провадження № 22-ц 1790/1391/2017 Доповідач – Ковальчук Н.М.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.09.2008 року між Одеським державним університетом внутрішніх справ в особі ректора полковника міліції ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, з одного боку, управління МВС України в Рівненській області в особі начальника генерал-майора міліції ОСОБА_7, який діє на підставі Положення, з другого боку, та громадянина України ОСОБА_3, паспорт громадянина України МЮ 126625 виданий Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 26.02.2007 р., ПІН НОМЕР_1, укладено договір про підготовку за державним замовленням на денній формі навчання фахівця освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр за напрямком підготовки «Право» (а.с.17-18).

Даним договором передбачено, що в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими пунктом 3 Договору, ОСОБА_3 зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з його утримання у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком.

   Згідно п. 2.1.3. договору, виконавець зобов’язаний забезпечити особу (відповідача у справі) харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно - правовими актами МВС України, а відповідно до п. 2.3.6. Договору, відповідач зобов’язався у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами передбаченими п. 3 Договору відшкодувати у повному обсязі фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі - згідно із затвердженим розрахунком. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов’язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв (п. 4.1. Договору).

У пункті 4.4. Договору сторони погодили, що у разі відмови добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку (а.с. 18-20).

Як вбачається з витягу наказу УМВС України в Рівненській області за №250 о/с від 07.08.2013 р., лейтенанта міліції ОСОБА_3, оперуповноваженого сектора карного розшуку Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України (з поставкою на військовий облік) за п.64 «є» (за порушення дисципліни) (а.с.16).

Спірні відносини між сторонами виникли у зв’язку з відмовою відповідача в добровільному порядку відповідно до умов договору відшкодувати позивачу фактично понесені ним витрати на утримання за весь період навчання.

У грудні 2016 року Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги обґрунтував свої вимоги тим, що ОСОБА_3 звільнений з органів внутрішніх справ до встановленого трирічного терміну перебування на службі і у відповідності до Договору зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з його утримання у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком. Про факт звільнення відповідача університету стало відомо тільки 5 грудня 2016 року з листа ГУ НП в Рівненській області за вих.№2176, а тому перебіг строку позовної давності почався з цього часу.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію» особи начальницького складу ОВС, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України, зокрема за власним бажанням, відшкодовуються Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов»язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно ч.4 ст.74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 ч.1 ст.77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб, навчання яких за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС прирівнюється до проходження військової служби, регламентується "Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01 березня 2007 року(втратив чинність 12.04.2017 року).

Статтею 1 указаного Порядку, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено вичерпний перелік підстав, з якими пов'язується право навчального закладу на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб, навчання яких здійснювалось за державним замовленням.

Такі витрати відшкодовуються у разі: дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість, відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ після закінчення навчального закладу, звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни.

Аналогічні підстави відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням осіб, навчання яких здійснювалось за державним замовленням, зазначені і в п.3 "Типового договору про підготовку фахівців у вищому навчальному закладі МВС України", затвердженому наказом МВС України №150 від 14 травня 2007 року, а також п.1 "Порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року №261.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції до правовідносин у даному спорі неправомірно застосував норми законодавства, які втратили чинність, є безпідставні.

За змістом ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 "Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №313 від 01 березня 2007 року, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку фактичних витрат, пов’язаних з утриманням ОСОБА_3 у Одеському державному університеті внутрішніх справ, за період з 01.09.2008 року по 23.06.2012 рік їх розмір складає 54 328 грн. 93 коп. (а.с.20-31).

Посилання апеляційної скарги на те, що з 06.03.2010 року до закінчення навчання відповідач проживав на приватній квартирі і позивач безпідставно нарахував відшкодування за цей період не обргунтовуються ніякими доказами. Як пояснив у судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 він за весь період навчання з казарми у встановленому законом порядку не вибував, рахувався як такий, що проживає в казармі.

Не спростовано ніякими доказами того факту, що позивачу про звільнення відповідача стало відомо у грудні 2016 року, а тому, на думку колегій суддів, висновок суду першої інстанції про те, що позов подано до суду в межах строку позовної давності є правильним.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог та безпідставність доводів апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв’язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 26 липня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді : Боймиструк С.В.

ОСОБА_2