Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді – Ковальчук Н.М.,

суддів – Боймиструка С.В., Григоренка М.П.,

секретар судового засідання – Пиляй І.С.,

з участю представників позивача – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником – ОСОБА_4, на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2017 року вказаний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму боргу в розмірі 95 119 грн. 14 коп., а також судові витрати в сумі 1 074 грн. 57 коп.

Вважаючи рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_4 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі вказує на помилковість висновку суду щодо суми заборгованості. Пояснює, що заборгованість в сумі 154 140,00 грн. визначена рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 20.03.2012 року в справі № 2-708, а згодом рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 22.06.2015р. цю заборгованість проіндексовано на індекс інфляції та нараховано три проценти річних, внаслідок чого виникла нова заборгованість - 64 622,99 грн. та 646,23 грн. відповідно. Стверджує, що загальна сума заборгованості, яка була взята до розрахунку — 218 409,22 грн. складається з основної суми та нарахованих на неї процентів та індексу інфляції. Звертає увагу на помилкове нарахування процентів та застосування індексу інфляції судом на суму 65 269,22 грн., так як ця сума не є основним зобов’язанням. Додає, що дії відповідача є шахрайськими, і відповідна заява була подана до Дубровицького відділення поліції Сарненського ВП ГУНПУ в Рівненській області. Покликаючись на те, що недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність нарахування відсотків та індексу інфляції, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, посилаючись ч.2 ст. 549, ч.1 ст.550 та ч.2 ст.625 ЦК України, прийшов до висновку, що відповідач _______________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 560/345/17 Головуючий у 1 інстанції – Сидоренко З.С.

Провадження № 22-ц 787/1397/2017 Доповідач – Ковальчук Н.М.

зобов»язаний сплатити позивачу за невиконання грошового зобов»язання суму інфляційніх втрат, три відсотки річних та виходив з того, що долучений до матеріалів справи розрахунок боргу відповідачем не спростований.

З такими висновками місцевого суду колегія суддів погоджується частково та вважає помилковим посилання у мотивувальній частині рішення на норми ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 20.03.2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 151 620 грн. боргу та 1520 грн. судового збору, а всього 153140 грн.. Судове рішення набрало законної сили. Постановою державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 06.06.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Залізничним районним судом міста Львова 27.04.2012 року. У зв'язку із зміною місця реєстрації боржника, виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа відкрито відділом державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції 26.03.2014 року.

Крім того, рішенням Дубровицького районного суду від 22.06.2015 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 суму індексу інфляції в розмірі 51608,18 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 13014,81 грн., а всього 64622,99 грн. Також стягнуто 646,23 грн. судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви до суду. 14.12.2015 року відділом державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 17.09.2015 року.

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу невиконання ОСОБА_3 грошового зобов’язання перед ОСОБА_5 за рішенням суду, розмір якої, з урахуванням втрати від інфляції у розмірі 94352,78 грн. та 3% річних він визначив у сумі 107 457,33 грн..

В ході розгляду справи позивачем було зменшено позовні вимоги та надано розрахунок на суму 95 119,14 грн..

Вказаний розрахунок боргу відповідачем не спростований.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги нормами ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох проценти річних від простроченої суми.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме такі вимоги і були заявлені позивачем у позовній заяві.

У постанові Верховного Суду України від 13 січня 2016 року, прийнятій у справі про відшкодування інфляційних втрат внаслідок знецінення коштів, міститься висновок про те, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. При наявності у справі судового рішення, яким вже було встановлено розмір завданої шкоди та відповідно стягнуто її, такий розмір шкоди відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи і суд не вправі змінювати його, в тому числі шляхом застосування положень ст. 625 ЦК України.

З огляду на це, покликання місцевого суду у мотивувальній частині рішення на ст. 549, ч. 1 ст. 550 ЦК України, яка регламентує право кредитора на неустойку (штраф, пеню) є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про відсутність законної природи основного зобов»язання, а у зв»язку з цим є безпідставним нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть братись до уваги.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з’ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов’язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, проте поряд із вірним обґрунтуванням висновків суду правовими нормами помилково застосовано ст.ст. 549, 550 ЦК України, покликання на які підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Керуючись ст. 307, ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану його представником – ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 15 червня 2017 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення послання на ст. 549, ч. 1 ст. 550 Цивільного Кодексу України.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Ковальчук Н.М.

Судді: Григоренко М.П.

ОСОБА_6