Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 листопада 2009 року справа № 2а-53/09/0508
приміщення суду, зала судових засідань№10 за адресою: м. Донецьк бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
при секретарі судового засідання:
за участю сторін:
від позивача:
від відповідача:
від третіх осіб:
Дегтярьовій А.М.
Ауксутіс Е.С. за дов. від 23 жовтня 2008 року
не з’явився
не з’явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька
від 1 жовтня 2009 року
по адміністративній справі № 2а-53/09/0508 (суддя Князьков В.В.)
за позовом ОСОБА_1
до
треті особи Виконавчого комітету Донецької міської ради
Приватне підприємство «ТК «Газ-Ленд»
Прокуратура Ворошиловського району м. Донецька
про
визнання недійсним рішення суб’єкта владних повноважень
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька у справі 2а-53/09/0508 від 01 жовтня 2009 року у справі (арк. справи 146-154) було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Донецької міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного підприємства «ТК «Газ-Ленд» про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради № 384/7 від 20 червня 2007 року «Про узгодження приватному підприємству «ТК «Газ-Ленд» місце розташування автомобільного газозаправочного пункту і дозволу на розробку проекту землеустрою по проспекту Мира в Калінінському районі».
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька вмотивовано висновками про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване позивачем рішення, діяв у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, як то передбачено положеннями статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, що виключає можливість визнання такого рішення недійсним.
Позивач, не погодившись із винесеною постановою подав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду в якій, посилаючись на порушення застосування норм матеріального права судом першої інстанції в частині здійснення висновків про наявність компетенції відповідача на прийняття рішень про надання згоди на розроблення проекту землеустрою, просив скасувати постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позивачем вимоги в повному обсязі.
Відповідач та представники третіх осіб у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач – ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем з 12 листопада 2001 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серії НОМЕР_1 (арк. справи 12).
На підставі укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Космос -2000» договору купівлі-продажу автозаправної станції від 08 лютого 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Коніченко Н.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1196, позивачкою було набуто право власності на автозаправну станцію, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Мира, буд. 44 «а».
Зазначений договір був зареєстрований в Комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» (арк. справи 20).
Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 08 жовтня 2002 року (арк. справи 104), укладеного між позивачем та виконавчим комітетом Донецької міської ради, позивач є орендарем земельної ділянки по проспекту Миру, 44 «а» у Калінінському районі м. Донецька загальною площею 0,2070 га із земель житлової та громадської забудови.
У грудні 2005 року позивач звернувся до міського голови Лук’янченка О.О. із клопотанням про надання земельної ділянки приблизною площею 0,25 га із правом викупу строком на 25 років для проведення реконструкції існуючої автозаправочної автостанції. (арк. справи 64)
У січні 2006 року позивачем було отримано відповідь вих. № 01/13 -355 від 23 січня 2006 року, якою було відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про надання згоди здійснити підготовку матеріалів узгодження місця розташування об’єкту (арк. справи 63).
20 червня 2007 року рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради № 384/7 було узгоджено приватному підприємству «ТК «Газ-Ленд» місця розташування автомобільного газозаправного пункту та надання дозволу проекту землеустрою по проспекту Миру в Калінінському районі (арк. справи 13).
Спірними питаннями цієї справи є встановлення факту наявності в позивача права на звернення до суду за захистом порушених прав та встановлення наявності чи відсутності компетенції відповідача стосовно винесення рішень про узгодження місця розташування земельної ділянки та дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Повноваження органів місцевого самоврядування визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 10 цього закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Статтею 26 цього закону визначений перелік питань, вирішення яких відноситься до відання місцевих рад. Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Що стосується повноважень виконавчих органі місцевих ради, то за приписами положень статей 27-38 Закону України “Про місцеве самоврядування” зазначені повноваження можуть бути власними або делегованими.
До власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища (стаття 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні») віднесені, зокрема, підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад та питання щодо справляння плати за землю.
Делегованими до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад можуть бути питання здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів; реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що поняття виключної компетенції суб'єкта владних повноважень являє собою перелік функцій, що в будь-якому випадку можуть здійснюватися лише визначеним законом суб'єктом виключної компетенції та не може бути делегованими цим суб'єктом будь-якому іншому. Частиною 2 статті 33 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» не встановлено можливості здійснення виконавчим органом місцевої ради повноважень щодо вирішення питань про передачу земельних ділянок у власність чи користування, якщо вони навіть будуть делеговані.
Компетенція місцевих рад та її виконавчих органів чітко розмежована Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні». Жоден з цих органів не має права самостійно визначати надану йому законодавством компетенцію та змінювати її шляхом делегування повноважень один одному.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спосіб передачі прав на земельні ділянки територіальної громади юридичним та фізичним особам визначений положеннями пункту 34 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” - на пленарному засіданні ради. Таким чином, відповідачем при прийнятті оскаржуваного позивачем рішення, був порушений встановлений законодавством спосіб прийняття рішень, що є підставою для його скасування.
Колегія суддів зазначає, що виходячи із наведеного вище, посилання Ворошиловського районного суду м. Донецька на прийняття відповідачем оскаржуваного рішення № 384/7 ввід 20 червня 2007 року, яким було погоджено ПП “ТК “Газ-Ленд” розміщення автомобільного газозаправного пункт по проспекту Мира (перехрестя з вулицею Сигова) у Калінінському районі м. Донецька та наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою, у межах наданих відповідачу повноважень не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України та є наслідком помилкового застосування норм права, якими визначений порядок розмежування компетенції органів місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на це, колегія суддів зазначає про неможливість застосування до спірних відносин рішення Донецької міської ради № 20/16 від 24 червня 2005 року, яким Донецькою міською радою були делеговані повноваження щодо вирішення земельних питань.
Висновки Ворошиловського районного у м. Донецьку суду про відсутність підстав для звернення позивача до суду не відповідають наявним документам справи.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади.
Наявний в позивача інтерес є об’єктом самостійно захисту як судового так і іншого, передбаченого законом та полягає у прагненні позивача до користування конкретним матеріальним благом.
Факт порушення інтересу позивача прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення № від 384/7 від 20 червня 2007 року підтверджується зверненнями позивача до Донецької міської ради, копія яких наявні в матеріалах справи.
Правовий інтерес позивача полягає у залежності набуття ним права користування земельною ділянкою, для здійснення реконструкції та поліпшення належного йому об’єкту – автозаправної станції лише за умови зведення меж з земельною ділянкою ПП «ТК «Газ-Ленд», як вбачається з висновку про можливість відведення земельної ділянки № 05-6-1669 від 26 травня 2009 року (арк. справи 138). Зазначене доводить наявність правового інтересу позивача у сфері публічно-правових відносин, що підставою для звернення позивача до суду в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, дослідивши документи справи колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що Постанова Ворошиловського районного у м. Донецьку суду від 01 жовтня 2009 року винесена із порушенням застосування норм процесуального права, що за положеннями статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення адміністративного суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення.
Відповідно до частини 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове судове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 24, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 207, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька по справі № 2а-53/09/0508 від 01 жовтня 2009 року задовольнити.
Скасувати Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька по справі № 2а-53/09/0508 від 01 жовтня 2009 року.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 20 червня 2007 року №384/7 «Про узгодження приватному підприємству «ТК ГАЗ-ЛЕНД» місця розташування газозаправочного пункту та дозволу (згоди) на розроблення проекту землеустрою по проспекту Мира у Калінінському районі».
Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 20 червня 2007 року №384/7 «Про узгодження приватному підприємству «ТК ГАЗ-ЛЕНД» місця розташування газозаправочного пункту та дозволу (згоди) на розроблення проекту землеустрою по проспекту Мира у Калінінському районі».
Присудити за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 листопада 2009 року, в присутності позивача. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 12 листопада 2009 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А.Василенко
М.І. Старосуд